Критикуємо правильно: як не травмувати дитину необережними словами (поради батькам)

Чому діти не люблять критику?

Багато хто з батьків і вчителів бував у ситуації, коли критика оцінок, смаків або поведінки дитини призводила до протилежного результату. Підліток починав навіть із більшим завзяттям вдаватися до шкідливої поведінки та бачив у цьому джерело незалежності.

Чому так відбувається? Є вірогідність, що критика надто груба або неконструктивна. Звісно, існують й інші причини. Наприклад, дитина перевіряє батьків на "міцність", намагаючися побачити кордони дозволеного, або ж сприймає це як критику особистості, що розцінюється як приниження.

Саме тому кожен випадок дитячого ігнорування та бунту варто розглядати окремо, а вже залежно від контексту обирати підхід.

Також не можна не згадати випадки, коли батьки, боячися зіпсувати стосунки з дітьми, кидаються у протилежну крайність. Не звертають увагу на провокативну поведінку, погані оцінки, лайку, мотивуючи це "свободою", або намагаються бути "другом" чи "старшою сестрою" для підлітка.

Чому діти не люблять критику (freepik)

Чи варто казати, що такий лібералізм та урівнювання явно не рівних особистостей теж є шкідливим, і аж ніяк не прогресивним. Дитина повинна мати опору, якою в силу віку, досвіду й ресурсів і є дорослий. Також, позбавляючи дитину критики, ви позбавляєте її орієнтирів і зворотного відгуку, який є потужним мотиватором та ґрунтом для професійного розвитку.

Тож критикувати корисно й потрібно. Але робити це треба правильно, з повагою, а дітей варто привчати до правильного сприйняття критики - як до допомоги, корекції, а не нападу на особистість.

Як правильно і неправильно?

Найяскравішим прикладом грубої критики є манера спілкування інструкторів у армії, яку яскраво відображено у фільмі "Майор Пейн" та тисячах жартів. Варто зазначити, що подібна поведінка також має мету.

Наприклад - загартувати перед психологічним тиском ворога або привчити до стресу. Але для виховання дитини настільки жорсткий підхід навряд чи буде продуктивним.

Аби не стати таким собі майором Пейном, згадаймо приклади токсичної критики та спробуємо виробити правила, що допоможуть її уникнути.

• "Ти написав жахливий твір"

Чому ця критика погана? Тому що не містить конструктивних порад. Як-то кажуть - "Критикуєш? Пропонуй!". У цьому випадку це правило підходить на всі 100%. Укажіть на конкретні прорахунки і помилки, скажіть, як їх виправити, а також намагайтесь якомога рідше використовувати речення, що починаються на "ти".

• "Ти жахливо вдягаєшся!", "Ви слухаєте неправильну музику!".

Як правильно говорити дитині критику (freepik)

Деякі сучасні музиканти та модні тренди дійсно можуть викликати неоднозначну реакцію в дорослих, але вдаватись до таких висловів не варто. Бо тут ви критикуєте смаки, особистість і способи самовираження дитини, що є не надто коректним. Значно краще сказати, чим саме вам не подобається така музика (я почуваюсь так, наче музикант мене ображає, на мене кричить, недооцінює мене як слухача), та обґрунтовано пояснити, чому безальтернативне захоплення нею може призвести до поганих наслідків.

• "Ти все робиш неправильно, от подивися на дочку сусідів, вона молодець!".

Порівняння із кимось взагалі навряд може порадувати хоч когось. По-перше, як можна порівнювати зовсім різні особистості? По-друге, ми бачимо лише зовнішню оболонку, ми не знаємо, що насправді робить та думає інша людина, можливо, вона аж ніяк не може бути прикладом. І по-третє, таке порівняння знецінює дитину та її старання. Вона буде думати, що щоб вона не зробила, вона все одно буде гірше за умовну дочку сусідів.

А як критикувати правильно? Варто дотримуватися наступного алгоритму.

Починайте з похвали. Неодмінно знайдіть те, за що можна похвалити дитину! Це створює позитивну атмосферу, тож знайдіть якомога більше позитивних деталей.

Абстрагуйтеся від емоцій. Вони можуть неабияк зіпсувати розмову, а ви ж маєте дібрати коректні фрази! Якщо вас переповнюють негативні емоції, то просто зробіть паузу, а розмову починайте тоді, коли заспокоїтеся. Тоді ваші слова звучатимуть більш об’єктивно.

Будьте позитивно налаштовані. Продемонструйте дитині, що навіть коли ви її критикуєте, ви все одно на її боці.

Говоріть "я", а не "ти". Не варто напирати на "ти не правий, ти помилився…". Краще скажіть "я не погоджуюся, мене дуже засмучує" тощо. Так ви зміните фокус уваги і дитина замість того, аби захищатися, буде готова до відкритого обговорення.

Будьте уважні до деталей. Що яснішими є ваші претензії, то краще.

Не акцентуйте на дитині. Не варто під час критики переходити на особистості. Краще зосередьтеся на поведінці або результаті. Інакше дитина "закриється", а подальша розмова буде беззмістовною.

Поставте себе на місце дитини. Спробуйте уявити, з якими складнощами вона зіштовхнулася, адже дорослі зі своєї позиції бачать ситуацію дещо інакше.

Не висловлюйте всі претензії одразу. Якщо претензій багато, оберіть для початку одну-дві найважливіші.

Як правильно говорити дитині критику (freepik)

Пропонуйте вихід із ситуації. Безцільна критика нікому не приносить користі. Якщо вже почали критикувати, то запропонуйте, як розв’язати спірні моменти. Дитина побачить, що вам справді не все одно.

Закінчуйте позитивно. Це дозволить створити відчуття позитивної розмови загалом, допоможе пом’якшити враження від не надто приємних моментів обговорення.

Що робити, коли дитина втрачає інтерес до предмету через критику?

На щастя, зараз усе частіше люди розуміють, що критика має бути конструктивною, починають неї вчитися. Особливо важливо опанувати мистецтво конструктивної критики батькам та педагогам. Вони всі мають розуміти, що навіть одне необережне слово може геть зіпсувати стосунки з дитиною.

Так, неконструктивна критика з боку вчителя може раз і назавжди відбити бажання вивчати предмет. І таке трапляється! Критика може нанести травму, внаслідок якої нелюбов до педагога переноситься на математику, фізику чи мову, закріплюючися на багато років.

Як правильно говорити дитині критику (freepik)

Якщо ви бачите, що інтерес до предмета втрачається, а оцінки стають тільки гіршими, то спробуйте врятувати становище, запропонувавши альтернативні способи вивчення предмету. Опанування мови через фільми, програмування - через ігри, або підтягування певних предметів завдяки заняттям у онлайн-школі.

Здатність адекватно сприймати критику коріниться у вихованні. З одного боку це правильна установка, де критика - корисна порада, а з іншого - здатність вчителів та батьків до конструктивного спілкування.

Саме тому критикуючи звертайте увагу як на реакцію дітей, так і власну поведінку. Лише двостороння робота у цьому напрямку дозволить дітям не лише почути, але й по справжньому сприйняти критику.