На фронте погиб талантливый писатель со Львова: служил в полку "Азов", был участником Революции Достоинства

Игорь Мисяк родился во Львовской области 16 июня 1993 года. Учился на историческом факультете Дрогобычского педагогического университета. Был активным участником Революции Достоинства, проживал в Киеве. В 2014-2015 годах служил в полку "Азов" санитаром и спасателем.

В 2022 году выдал свой дебютный роман "Завод", который был посвящен погибшему побратиму. Мисяк был прозаиком, лауреатом конкурсов "Хортиць Дзвони 2018", "Ірпинський Парнас 2018", "Житомир ТЕМ 2019", "Ан Т-Р-Акт 2020". Его произведения публиковались в разных изданиях - "Литературный Чернигов", "Дзвін", "Молоді голоси", различных альманахах.

Фото: Игорь Мисяк

В марте 2022 вступил в ряды подразделения Сил ТрО ВСУ, а потом попал в 28 отдельную механизированную бригаду имени Рыцарей Зимнего Похода. Участвовал в освободительных операциях в Херсонской области, а потом на Бахмутском направлении.

"Подобрать слова невозможно в этой ситуации, они никогда не передадут пустоту, которая возникает внутри. Мы приносим соболезнования семье Игоря. Наши герои становятся великанами до неба и заполняют пространство собой. Воинам слава! Игорь Мисяк - Воин, Боец, Герой. Человек с открытой душой, любовью к жизни и победой над тьмой", - сказано в сообщении.

І ось, як завжди, в осінній вечір,

Як сонце впало за горизонт,

Вона його оглядає речі

І відправляє листи на фронт.

Десь за вікном засипає осінь

І багряніють оці листи,

У нас додому війну не просять,

Але на неї потрібно йти.

І вона пише, що йдуть морози,

Зрива картуза порив вітрів,

А під очима прозорі сльози,

Одні лиш сльози... не має слів...

Вона чекає на нього вдома

І їй плювати, що йде зима,

Але поволі дратує втома

І сум дратує... вона сама...

Та він вернеться, так має бути

І щоб тут нам не казали всі,

Свободу треба в бою здобути,

А не шукати в рясній росі.

Вона полине в його обійми

І не забере це в них ніхто,

Але сьогодні тривають війни,

Хоч всі довкола твердять АТО.

Колись, як сніг поміняють трави

І пелюстки опадуть до ніг,

За те, що довго вона чекала,

Він повернеться на свій поріг.

Коли затихнуть прокляті Гради

І здохне лютий московський звір,

Відійдуть в морок всі канонади

І навкруги запанує мир.

Але тут зараз осінній вечір,

Упало сонце за горизонт,

Вона його оглядає речі

І відправляє листи на фронт.

Ігор Мисяк. 2016 рік

У героя осталась жена.