ua en ru

У бою за Україну загинув Народний герой України Андрій Верхогляд

У бою за Україну загинув Народний герой України Андрій Верхогляд На фронті загинув Народний герой України Андрій Верхогляд (Колаж РБК-Україна)

На фронті загинув офіцер 72 окремої механізованої бригади ім. Чорних Запорожців Андрій Верхогляд. У 2017 році він був нагороджений орденом Народного героя України та Орденом Богдана Хмельницького III ступеня.

Про його загибель повідомили на сторінці 72 ОМБр у Facebook.

"З сумом і жалем повідомляємо про загибель в бою з рашистською сволотою нашого побратима, командира батальйону, майора Андрія Верхогляда. Благородність і рішучість, сміливість і безмежна, неймовірна життєрадісність. Один з кращих командирів, гордість бригади", - сказано в повідомленні.

Андрій Верхогляд народився в Новоград-Волинському в Житомирській області в 1995 році. Його батько, брат і дід були військовими. У 2014 році Верхогляд навчався на 2 курсі Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

У 2016 році він закінчив академії й буквально через два тижні після випуску поїхав до Волновахи - як командир механізованих підрозділів. Ще через 5 днів він тримав оборону біля Докучаєвська.

У бою за Україну загинув Народний герой України Андрій Верхогляд

Фото: Андрій Верхогляд

Восени після навчань він знову повернувся на фронт - в Авдіївку. Там отримав поранення, і лікарі цілий місяць витягували з нього осколки гранати.

У 2017 році його підрозділ відбив атаку ДРГ противника біля Авдіївки та утримував позицію. За це був нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня. Також був удостоєний недержавної нагороди Народний герой України.

У 2022 році був нагороджений орденом Богдана Хмельницького II ступеня - 26 березня.

У Андрія Верхогляда залишилися батьки. Його старший брат Дмитро служить у 95 ОДШБр.

У бою за Україну загинув Народний герой України Андрій Верхогляд

Фото: Андрій Верхогляд

"Зрозуміти, що ти тепер в кращому, більш справедливому світі, мені не дає чи то мій власний егоїзм, чи то розум так захищається від страшної правди. Я не знаю. Я згадую ту нашу першу зустріч в Авдіївці, згадую, скільки всього ми пережили - ніби за плечима не роки, а століття міцної, справжньої дружби", - написав його побратим Володимир Рунец.