Вхід вільний: як Верховна рада вирішила питання переходу українців з однієї церкви в іншу

Верховна рада в четвер, 17 січня, після декількох невдалих спроб усе ж затвердила процедуру переходу релігійних громад (парафій) із однієї церкви в іншу. Остаточна редакція закону була доопрацьована комітетом із питань культури і духовності в середу ввечері. З документа випливає, що тепер саме громада – парафіяни церкви, а не її церковне керівництво, буде вибирати, до якої конфесії вона належить.

Перехід із однієї церкви в іншу повинні підтримати на загальних зборах не менше ніж дві третини членів релігійної громади від встановленого кворуму, який для кожної окремо взятої громади повинен бути прописаний у його статуті. І тільки в такому випадку парафія і храм можуть змінити церковну юрисдикцію і приєднатися до будь-якої іншої церкви.

Труднощі переходу

Питання переходу парафій із однієї церкви до іншої загострилося з початком російської агресії проти України. Це підштовхнуло патріотично налаштованих віруючих і священнослужителів Української православної церкви (Московського патріархату), найчисленнішої за кількістю парафій, до розриву канонічної залежності з Російською православною церквою.

Після об'єднання УПЦ Київського патріархату з Українською автокефальною православною церквою (УАПЦ) у Православну церкву України та надання нової автокефалії церкви від Вселенського патріархату питання зміни церковної юрисдикції став ще більш актуальним. Поява нової канонічної церкви може стати важливим фактором для багатьох парафіян УПЦ (МП).

Наприкінці грудня депутати прийняли закон, що стосується перейменування церков із центром в країні-агресора. Тоді як законопроект про перехід громад депутати відклали на січень. Як і у випадку з першим документом, у законі про перехід парафій немає згадки про Українську православну церкву (МП), але положення обох документів здебільшого стосуються саме її. І тепер ухвалення закону про переходи релігійних громад, якщо не прискорить, то явно спростить приєднання парафій УПЦ (МП) до ПЦУ.

Законодавча ініціатива, яка регулює процес переходу громад, з'явилася в парламенті ще у 2016 році. У травні 2017 року, коли депутати вперше планували розглянути законопроект, священики й парафіяни УПЦ (МП) зібралися на протестний молебень проти, як вони запевняли, "антирелігійного законопроекту". Тоді, щоб уникнути міжконфесійного загострення, Рада відклала документ. Схожий молебень прихильників УПЦ (МП) біля стін парламенту відбувся 20 грудня минулого року, коли народні депутати знову спробували внести до порядку денного церковні проекти.

В УПЦ (МП) вважають, що прийняття закону про зміну підпорядкованості релігійних громад призведе до легалізації "рейдерських захоплень" їхніх храмів. "Незаконність полягає в тому, що особи, які не належать до релігійної громади, приймають рішення про зміну її підпорядкованості замість самої релігійної громади. Фактично відбувається рейдерське захоплення релігійних громад, який і намагається узаконити влада, прийнявши законопроект №4128", - заявив у середу голова юридичного відділу УПЦ (МП), протоієрей Олександр Бахов.

У ПЦУ по-іншому трактують прийняті парламентом рішення. В. о. прес-секретаря Іван Сидор пояснив РБК-Україна, що відсутність чіткого механізму переходів було на руку УПЦ (МП). За його словами, до прийняття закону мали місце конфлікти, коли "зовнішні сили" заважали парафіям самостійно визначатися зі своїм релігійним центром і змінювати підпорядкованість.

"Вони (УПЦ (МП), - ред.) навіть приймали рішення про те, що храми та інше майно повинні належати не громаді, а єпархіальному архієрею. Але справжнє церковне життя в парафіях, а не в канцеляріях архієреїв, і громади самі повинні вирішувати своє майбутнє", - зазначив священик.

У прийнятому раніше законі "Про свободу совісті та релігійні організації" вже передбачено, що кожна релігійна громада, маючи статус юридичної особи, може вільно вибирати свій центр релігійного підпорядкування. За словами представника президента у ВР Ірини Луценко, приблизно 70 парафій УПЦ (МП) перейшли під юрисдикцію ПЦУ.

Більш динамічно перехід парафій відбувається на Західній і Центральній Україні. У цьому процесі лідирує Вінницька область. Нагадаємо, митрополит Вінницький і Барський Симеон одним із перших єпископів УПЦ (МП) приєднався до ПЦУ і був претендентом на те, щоб очолити нову церкву.

Поки кількість переходів далека від статистично значущих величин з огляду на те, що за ПЦУ на момент її заснування значилося приблизно 7 тисяч парафій. У новій церкві вважають, що одна з причин того, що процес йде повільно – відсутність відповідного законодавства.

"Якщо громада хоче перейти з однієї церкви в іншу, вона має право це зробити, – пояснює РБК-Україна автор закону 4128-Д, заступник голови комітету ВР із питань культури й духовності Віктор Єленський (НФ). – Але у який спосіб вона може це зробити – це не прописано, що часто викликало непорозуміння всередині громади, часом зіткнення й судові процеси".

Єленський уточнив, що в тих парафіях, де священик погоджувався на зміну юрисдикції, перехід відбувався безболісно. Але там, де священик противився, починалися конфлікти. Адже саме він як настоятель церкви розпоряджається документами й печаткою церкви, уточнив нардеп.

На його думку, той варіант, який запропонували депутати – це "легітимне втручання, викликане нагальною потребою розблокувати процес переходу". Єленський додав, що в ухваленій редакції закон повністю враховує рішення Європейського суду з прав людини.

Що передбачено законом

Із закону випливає, що рішення про перехід приймається на загальних зборах релігійної громади, які можуть скликатися її члени. Зміна церковної юрисдикції відбувається шляхом перереєстрації або внесення змін до статуту громади. Обов'язкова умова повноважності зборів – наявність кворуму.

"У статуті зазначається, що загальні збори є повноважними, якщо на них присутні дві третини членів, або, наприклад, 1/3 чи 4/5. Це залежить від статуту", – пояснив у середу журналістам Єленський.

Членство в релігійній громаді, як випливає з доопрацьованого документа, ґрунтується на принципах "вільного волевиявлення", а також на вимогах статуту цієї релігійної громади. Рішення про членство визначається виключно самою громадою – вона на свій розсуд приймає нових і виключає чинних членів, дотримуючись норм свого статуту.

"Це – пряма норма з рішення Європейського суду з прав людини в справі Свято-Михайлівської парафії проти України 2007 року. Саме це рішення стало тілом українського закону", - пояснює Єленський.

У першій редакції документа, зареєстрованого в 2016 році, передбачалося, що для перепідпорядкування приходу досить голосування простою більшістю. А членство в громаді у вихідній версії тексту визначалася "самоідентифікацією та участю в релігійному житті громади". Однак ці формулювання викликали чимало зауважень. Тому напередодні голосування в залі профільний комітет Ради вніс низку правок до законопроекту, згладивши гострі кути. У проекті закону також зазначений певний запобіжник від впливу ззовні і "заїжджих" парафіян: рішення про перехід має бути закріплене особистими підписами всіх членів громади, які підтримали таке рішення.

Якщо частина громади не захоче змінювати конфесію, передбачено, що вона отримає право створити нову громаду й укласти договір про порядок користування храмом, наприклад, про почерговоме служіння в такому храмі. Приміром, парафіяни ПЦУ будуть приходити на службу в сім ранку, а парафіяни УПЦ (МП) – близько десятої.

Експерти з Інституту релігійної свободи висловили низку претензій до нового законопроекту. На їхню думку, норму про те, що рішення про зміну підпорядкованості приймається не менше ніж двома третинами голосів, не можна буде реалізувати на практиці в тих релігійних громадах, які не мають фіксованого членства. Крім того, експерти вказують, що у великих релігійних громадах із сотнями і тисячами членів неможливо буде на практиці зібрати й нотаріально завірити всі підписи на підтримку переходу.

Але перший заступник голови профільного комітету ВР Ірина Подоляк впевнена, що з реалізацією закону проблем не виникне. "Якщо релігійна громада змінює підпорядкованість, то пишеться новий статут, який треба реєструвати, це очевидно. Якщо підпорядкованість не змінюється, то нічого перереєструвати не треба. Зараз є великий попит серед парафіян, і наше завдання – дати їм юридичний інструментарій для переходу", - сказала Подоляк у коментарі РБК-Україна. За її словами, завдання держави – лише прописати загальні правила переходу громад, а як це буде реалізовуватися на практиці, буде вирішувати сама громада.

"Члени конкретної релігійної громади самі знають, хто в неї входить. Чи будуть вони переписувати і реєструвати всіх парафіян, чи буде це відбуватися в усній формі або письмово, можливо, з делегуванням права підпису і т. ін. – усі ці деталі визначить сама громада. Наше завдання як держави – дати алгоритм, а не втручатися в їхні внутрішні справи", - сказала виданню Подоляк.

В УПЦ (МП) критикують як ухвалений парламентом законопроект, так і сам процес переходу громад. "Сьогодні в ЗМІ пішла хвиля, що масово – приблизно 70-ти парафій – перейшли до так званої Православної церкви України, - заявив протоієрей Олександр Бахов. – Де ці 70 статутів парафій, які "перейшли"? Можливо, ці "переходи" такі ж віртуальні, як і так звана Православна церква України, і існують тільки в ЗМІ для створення ажіотажу? Адже ці "переходи", як і "ПЦУ", юридично не існують. Я не бачив жодного повідомлення про те, що парафії "УПЦ КП" і "УАПЦ" масово переходять до "Православної Церкви України".

В. о. прес-секретаря ПЦУ Іван Сидор розповів РБК-Україна, що зараз "іде процес реєстрації Київської митрополії", який закінчиться найближчим часом, можливо, вже в січні. Після цього, за його словами, процес переходу вже можна буде юридично закріплювати. "А парафії УПЦ (КП) і УАПЦ повністю перейшли в ПЦУ, тому що в об'єднавчому соборі взяли участь усі без винятку єпископи цих церков", - резюмував він.