ru ua

В Раді продовжать шукати моделі виборчої системи

Валентин Гладких, кандидат філософських наук, політичний аналітик, спеціально для РБК-Україна

Минулої неділі 15 червня на Майдані відбулося чергове громадське віче, учасники якого закликали Президента України Петра Порошенка негайно розпустити Верховну Раду України та призначити дострокові парламентські вибори на основі нового виборчого закону, яким мусять бути передбачені відкриті партійні списки, зниження прохідного бар'єру, прозоре фінансування передвиборних кампаній та суворе покарання за будь-які спроби фальсифікувати результати народного волевиявлення. Один з представників громадської ради Майдану навіть заявив, що 17 червня "всі мають прийти під Верховну Раду, щоб дотиснути її, щоб вона зробила те, що повинна зробити - піти у небуття".

Проте сьогодні народні депутати, попри наявність під стінами парламенту мітингувальників, відмовилися підтримати включення до порядку денного низки законопроектів про вибори до парламенту. Більше того, керівник фракції "Батьківщина" Сергій Соболєв заявив, що "Конституція не передбачає саморозпуску", а рішення про розпуск парламенту варто приймати "лише після вирішення конфлікту на Сході".

Такі рішення та заяви парламентаріїв цілком прогнозовано викликали гостро негативну реакцію, оскільки суспільству все важче й важче миритися з тим фактом, що у Верховній Раді України й досі "працюють на благо українського народу" такі посіпаки Віктора Януковича, як Олександр Єфремов, Олена Бондаренко, Ганна Герман, Володимир Литвин, Володимир Олійник та багато інших не менш одіозних персонажів, причетних не лише до злочинів колишнього режиму, але й до теперішньої ескалації напруги на Донбасі. Цілком очевидним є також той факт, що традиційно низький рівень довіри українського суспільства до парламенту невпинно наближається до критичної межі і незабаром, сягнувши від‘ємного числа, може впасти нижче "рівня народної довіри до легітимного президента України" Віктора Януковича напередодні поспішної втечі "гаранта Конституції" до Ростова-на-Дону.

Проте не варто думати, що "народні обранці" настільки відірвані від реальності, щоб не відчувати народних настроїв та не усвідомлювати всіх потенційних наслідків вибуху суспільного невдоволення у нинішніх умовах збройного протистояння. Безумовно, ніхто з народних депутатів не хоче йти на дострокові перевибори, але бажаючих тікати "голими й босими" до Ростова-на-Дону у теперішній Верховній Раді також лишилося небагато.

З огляду на це, не варто розглядати сьогоднішню відмову включати до порядку денного законопроекти щодо виборів як намагання народних депутатів уникнути розпуску парламенту. Розпуск парламенту практично неминучий, про що неодноразово заявляли не тільки політичні експерти, але й політики як вітчизняні, так й іноземні, оскільки саме вибори до парламенту та органів місцевого самоврядування мусять стати наступним кроком на шляху виходу України з гострої суспільно-політичної кризи.

Отже, політичний компроміс еліти шукатимуть не у питанні "проводити чи не проводити перевибори?", а у питанні "на яких формальних підставах, коли і за яким законом ці перевибори відбуватимуться".

Більше того, попри щире й природнє бажання суспільства очистити та оновити політичну еліту, переважна частина депутатського складу нинішнього парламенту може почувати себе абсолютно спокійно, оскільки, швидше за все, знову потрапить під купол Верховної Ради України за будь-якого закону про вибори, крім того, що міститиме пряму заборону на їхню участь у наступних виборах. Невключені сьогодні до порядку денного законопроекти щодо виборів на основі пропорційної системи з відкритими регіональними списками не становлять жодної загрози для гегемонії теперішнього політичного класу. І не включені вони були не тому, що депутати "бояться" впровадження нової системи, а тому що всі згадані законопроекти технічно недосконалі, а запропоновані ними виборчі процедури надто громіздкі, тому, у принципі, не можуть бути втілені у життя. Це чудово розуміють й автори законопроектів, розглядаючи свої творіння швидше за все як своєрідний політичний піар - крок назустріч побажанням суспільства: "хочете відкриті списки? Ось вам, будь-ласка, насолоджуйтесь!". Немає жодних сумнівів, що незабаром до Верховної Ради України буде внесено ще низку законопроектів щодо виборів на основі звичайної пропорційної системи із закритими списками, один з яких і буде схвалено парламентом до того, як він "піде у небуття". Отже, не варто драматизувати сьогоднішню відмову депутатів включати до порядку денного виборчі закони.

Зрештою, як переконливо довели вибори до Київської міської ради, проведення перевиборів, на превеликий жаль, зовсім не означає оновлення, а тим більше очищення влади. З огляду на це, суспільству, принаймні свідомій його частині, варто зосередитися не на боротьбі з "вітряками" за розпуск Верховної Ради України сьомого скликання чи схвалення нових законів про вибори на основі відкритих списків, а на розробці дієвих механізмів контролю за владою. Творення та зміцнення інститутів громадянського суспільства - незрівнянно корисніша та перспективніша справа, аніж безглузде засмагання на барикадах чи блокпостах нинішнього майдану чи проведення за інерцією всіляких "віче".

В нинішніх умовах "народні віча" не можуть вирішити наявних проблем, але дуже легко можуть бути використані ворогами України для нагнітання і без того напруженої соціально-політичної атмосфери та знищення української державності.