ЦБ Німеччини: Збільшення обсягу європейського стабфонду не допоможе подолати кризу

Неодноразове збільшення обсягу Європейського фонду фінансової стабільності (EFSF) не допоможе подолати бюджетно-боргову кризу в зоні євро. Таку думку в інтерв'ю німецьким ЗМІ озвучив президент Центробанку Німеччини Йенс Вайдман, передає Reuters.
Фінансист також застеріг політиків від видачі стабфонду Старого світу банківської ліцензії. На його думку, було б помилкою надати європейським країнам доступ до "друкарського верстата".
Вайдман додав, що збільшення обсягу EFSF несе загрози німецьким платникам податків.
В даний час Франція і Німеччина розійшлися в питанні про інструменти залучення додаткових коштів в EFSF. У Парижі вважають найкращим способом перетворення EFSF в банк, який зможе отримати доступ до фінансування Європейського Центробанку (ЄЦБ). Однак Берлін та ЄЦБ заперечують проти такої ідеї.
Фонд фінансової стабільності EFSF був заснований рішенням урядів країн єврозони в травні 2010 р. після того, як Греція опинилася на межі суверенного банкрутства, і виник ризик повторення грецьких проблем в інших країнах єврозони, обтяжених великими боргами. Відповідна юридична особа була зареєстрована в Люксембурзі в червні 2010 р., його пайовиками виступають усі країни Європейського валютного союзу. EFSF уповноважений випускати облігації під гарантії членів єврозони. Кошти від випуску направляються на кредитування проблемних країн блоку (нині такими кризовими позичальниками виступають Ірландія і Португалія).
У липні 2011 р. саміт Євросоюзу схвалив план розширення повноважень EFSF, який до середини жовтня ц.р. був ратифікований всіма 17 країнами єврозони. Новий формат EFSF передбачає збільшення фактичного обсягу фонду з 250 млрд євро до 440 млрд євро (за рахунок збільшення кредитних гарантій пайовиків до 780 млрд євро). Крім того, оновлений EFSF зможе проводити інтервенції на первинних і вторинних ринках держоблігацій, відкривати "попереджувальні" кредитні лінії країнам, в яких боргові проблеми тільки назрівають, а також надавати кошти для рекапіталізації європейських банків, що постраждали в результаті кризи суверенних боргів.