На стежці війни. Як команда Зеленського хоче боротися з олігархами

Більшість українських президентів намагалися не виходити на "стежку війни" з найбагатшими людьми країни, рахуючись з їхнім впливом та ресурсами. Одні побоювалися удару у відповідь з "олігархічного фронту". Інші не бачили сенсу в боротьбі, отримуючи від їхнього мирного співіснування особисту і політичну користь.

Ще під час передвиборчої кампанії в 2019 році опоненти Володимира Зеленського намагалися нав'язати йому шлейф олігархічного кандидата – ставленика Ігоря Коломойського. Останній, до слова, і сам доклав чимало зусиль, щоб склалося таке враження. Бізнесмен у численних інтерв'ю перед виборами і після визнавав, що підтримував Зеленського.

Прийшовши до влади, новий президент дав зрозуміти, що роздавати індульгенції найбагатшим українцям не збирається, незважаючи на всі жести дружелюбності, зроблені з їхнього боку. Після санкційного "катка" президент пішов далі, оголосивши на третьому році своєї каденції про курс на деолігархізацію.

Команда влади хоче ухвалити спеціальний закон, який, на їхню думку, покликаний приборкати вплив великого бізнесу на політику та інформаційне середовище. Опоненти ж вказують, що документ може ускладнити життя олігархічному класу, але сам по собі він навряд чи змінить їхній реальний статус.

Чорний список

Верховна рада на початку липня прийняла президентський законопроект про деолігархізацію (№5599) у першому читанні. Він набрав 275 голосів "ЗА", з них 231 дала "Слуга народу".

У проекті передбачено створення спеціального реєстру, куди будуть вносити олігархів. Для цього потрібно відповідати хоча б трьом із чотирьох критеріїв: участь у політичному житті, значний вплив на ЗМІ, контроль або володіння монополією, а також наявність активів на суму приблизно 2,3 млрд гривень.

За великим рахунком, цей законопроект не становить нищівної загрози для найбагатших українців всередині країни. Бізнесмени, які потрапили до реєстру олігархів, отримають деякі незручності: обов'язок подавати електронну декларацію нарівні з чиновниками, заборона фінансувати партії і брати участь у великій приватизації. Плюс олігархам і держслужбовцям доведеться звітувати про контакти між собою.

Проте найбільший збиток від цього законопроекту відчує той великий бізнес, який веде справи на міжнародному ринку капіталу. Потрапляння в будь-який санкційний реєстр в рідній країні може стати відштовхуючим фактором для західних фінустанов.

Ігор Коломойський (Фото: УНІАН)

Олігархи, ймовірно, не відразу зважили потенційні проблеми, що ховаються на сторінках президентського законопроекту. Подавати Банковій публічні сигнали про своє невдоволення вони почали тільки зараз перед – фінальним голосуванням за документ. Одним із таких сигналів, до речі кажучи, в президентській команді вважають заяву уповноваженої з прав людини Людмили Денисової про те, що законопроект порушує Конституцію.

Після звернення омбудсмена, яке підтримали чотири опозиційні фракції, спікер Ради Дмитро Разумков 10 вересня направив документ на експертизу Венеціанської комісії. Цей крок ніяк не вписувався в плани президентської команди, яка і до цього дорікала голові ВР у надмірній самостійності.

Їхнє невдоволення вихлюпнулося назовні в ефірі Савіка Шустера минулої п'ятниці, коли глава фракції СН Давид Арахамія і перший віце-спікер Руслан Стефанчук чи не всю програму сперечалися з Разумковим.

Але, як стверджують головні юристи партії, розгляд законопроекту "Венеційкою" не завадить проголосувати за нього в Раді. Якщо ж комісія виявить серйозні порушення, їх потім можна буде внести як зміни до вже ухваленого закону.

"Ймовірно, що в комісію направили той текст, який був проголосований в першому читанні. Але це було зроблено передчасно. Слід було б направляти той текст законопроекту, який профільний комітет рекомендуватиме парламенту до другого читання. Адже під час підготовки комітет і робоча група можуть вже прибрати ті недоліки, на які може вказати Венеційська комісія", – сказав РБК-Україна голова робочої групи, представник президента в КСУ Федір Веніславський.

Фінальне голосування за законопроект про олігархів у Раді може відбутися цього пленарного тижня. У "Слузі народу" сподіваються, що документ знову збере достатньо голосів. Між першим і другим читанням народні депутати внесли до нього 1,3 тисячі поправок. Багато – схожі на "спам" і просто пропонують змінити порядок слів, каже Веніславський.

Але ніяких кардинальних змін в документі до другого читання не намічається. Робоча група хоче зберегти ту "філософію" законопроекту, яка була закладена в ньому з самого початку, уточнив співрозмовник.

"Деякі поправки спрямовані на повну зміну його ідеології. Наприклад, до повноважень, передбачених для РНБО, пропонується залучити НАЗК, Верховний суд, Вищий антикорупційний суд, Антимонопольний комітет. Різні депутати по-різному пропонують суб'єкта, який має визначати людей до реєстру олігархів. Такі поправки ми також відхиляємо", – пояснив Веніславський.

Федір Веніславський (Фото: Віталій Носач, РБК-Україна)

У законопроекті прописано, що визначення олігархів – прерогатива РНБО. Спікер Дмитро Разумков угледів у цьому конфлікт інтересів, запропонувавши передати ведення реєстру до спеціальної комісії при НАЗК. У президентській команді з його думкою не згодні.

Тернистий шлях

Це далеко не єдині зауваження, висловлені до документа. В експертних колах думки розходяться досить широко. Хтось вважає його не більше ніж напівмірою. Критики законопроекту, навпаки, називають його недоцільним і навіть шкідливим.

Боротьба з олігархами не має бути самоціллю країни, вважає екс-держуповноважена АМКУ Агія Загребельська. Замість цього потрібно створювати рівні умови для ведення бізнесу, переконана співрозмовниця.

"Сьогодні є окремі групи великих бізнесменів, у яких є популярні телеканали і підконтрольні депутати в парламенті. У такий спосіб вони можуть впливати на державну політику, лобіювати ухвалення вигідних їм рішень, уникати відповідальності за порушення. Питання в тому, завдяки чому вони впливають на ці процеси. Перше – це телебачення", – впевнена Загребельська.

У законопроекті про олігархів правильно визначений їхній ключовий канал впливу на політику, каже виконавчий директор Центру економічної стратегії Гліб Вишлінський. Ризик потрапляння в токсичний реєстр теоретично може змусити олігархів перепродати якусь частину медіаактивів. Але це не найкращий спосіб скоротити їхню вагу в інформпросторі, вважає експерт.

"Я б створював конкурентне медіаполе. Наприклад, потрібно вливати кошти в розвиток "Суспільного" – перекупити права на дорогі трансляції і шоу, залучити популярних високооплачуваних журналістів – по суті, зробити те ж саме, що зробив Ахметов зі своїми ресурсами. Тобто потрібно істотно наростити частку "Суспільного" і таким чином витіснити канали олігархів", – розмірковує Вишлінський.

За оцінкою опитаних виданням експертів, для реальної деолігархізації потрібен комплексний підхід. І одним із перших кроків у цьому процесі має стати реформа АМКУ та антимонопольного законодавства. Воно ухвалювалося ще в 90-х роках і з тих пір істотно не переглядалося.

Говорячи про успішний приклад антитрастового законодавства, багато хто згадує про досвід США. У 1890 році там був прийнятий Sherman Act – закон Шермана, який мав приструнити монополії, трести і картелі. Цей акт набув чинності пізніше, на початку двадцятого століття. Першим під його удар потрапила залізнична компанія Northern Securities, підконтрольна могутньому на той час банківському дому Морганів.

З роками антимонопольне законодавство Штатів поповнювалося новими нормами про методи недобросовісної конкуренції та захисту прав споживачів. Зараз порушникам загрожують величезні штрафи – до 100 млн доларів, і навіть кримінальна відповідальність. Звертатися з позовами і скаргами на компанії можуть не тільки контролюючий орган – Федеральна комісія з торгівлі – і Мін'юст, а й приватні особи.

Ще одна працююча практика, яку можна перейняти у США і Канади – це регуляція лобістської діяльності. Якщо держава не в силах повністю відгородити політику від зовнішнього втручання, то потрібно, принаймні, вивести його з "тіні" і встановити межі цього впливу.

Приклад Пола Манафорта показав, чим загрожує порушення встановлених правил у США. Обов'язкова умова – ефективна робота судово-правової системи. І це ще один пункт, над яким варто багато попрацювати Україні для реальної протидії олігархам.

У центрі політико-правових реформ вважають, що, окрім реформи судових органів, нашій країні необхідно також оновити законодавство для боротьби з політичною корупцією, ліквідувати "сірі" податкові схеми та протидіяти монополізації ЗМІ.

У команді президента вже заявляли, що не збираються зупинятися на одному документі – він стане тільки першим кроком на шляху деолігархізації.

"Логічно, що в розвиток цієї ініціативи та для подальшої детінізації економічних і політичних відносин буде запропонований законопроект про лобізм, вже посилюються Національний банк і антикорупційні органи, буде проведена судова реформа, визначено більш справедливий рівень ренти на видобуток корисних копалин, модернізовані тарифи на перевезення вантажів залізницею, продовжується приватизація", – пояснив РБК-Україна радник керівника ОП Михайло Подоляк.

Подальшими ініціативами з антиолігархічного пакету стане оновлення антитрастового законодавства, а також про ЗМІ та політичні партії, раніше стверджував в інтерв'ю виданню перший віце-спікер Руслан Стефанчук.

Законопроект про посилення Антимонопольного комітету (№5431) вже був проголосований за основу в липні цього року, зазначила заступник голови фракції "Слуга народу" Євгенія Кравчук. Восени профільний комітет встигне підготувати його до розгляду в другому читанні, вважає депутат.

Євгенія Кравчук (Фото: Віталій Носач, РБК-Україна)

Але, за оцінкою Загребельської, текст цього документа в першій редакції тільки погіршує якість антимонопольного законодавства. Ним пропонується послабити умови для порушників, каже екс-держуповноважена АМКУ. Законопроект, прийнятий за основу, скасовує подвійний розмір відшкодування збитку потерпілим від монополій і в деяких випадках знижує суми штрафів.

"Також розширюється перелік випадків, в яких олігархам не доведеться йти в АМКУ за дозволом на покупку нового активу. У список винятків може потрапити покупка і продаж телеканалів. Це, насправді, дуже небезпечно. Кроки влади в цьому напрямі спрямовані не на розвиток конкуренції чи знищення монополій", – скаржиться Загребельська.

За словами Кравчук, робоча група при антикорупційному комітеті паралельно готує законопроект про лобізм. Далі, після ухвалення закону про олігархів, доведеться також вносити зміни до закону про НАЗК, уточнила нардеп.

"Очевидно, що додаткових законопроектів про деолігархізацію буде більше. Але насамперед потрібно ухвалити закон про олігархів. Це базовий документ, він дає основу та визначення. А потім вже, відштовхуючись від нього, можна приймати і міняти додаткові закони", – пояснила заступник голови фракції СН.

У США пішли десятки років і десятки законодавчих актів, щоби послабити вплив великого бізнесу на медіа та політику. Світовий досвід показує, що в цій боротьбі важливо концентрувати увагу не тільки і не стільки на персонах, скільки на структурних реформах і перезапуску вже існуючих інститутів. Прагнення визначити, хто такі олігархи, може стати кроком у вірному напрямку. Якщо це, звичайно, не спроба влади приборкати неугодних бізнесменів, як трактують проект про деолігархізацію його опоненти.