Солдати фортуни: хто і навіщо хоче створити в Україні приватні військові компанії

В Україні можуть з'явитися приватні військові компанії (ПВК), яким дозволять працювати тільки за межами країни. До останнього часу ця ідея не заходила далі публічних обговорень і пари відкладених законопроектів. Але минулого тижня про неї заговорив і президент Володимир Зеленський. Він зазначив, що до процесу легалізації "приватних армій" можуть залучити ветеранів. Які загрози і вигоди несе створення ПВК – в матеріалі РБК-Україна.

На засіданні Консультативної ради ветеранів війни 5 червня Зеленський повідомив, що є два законопроекти про ПВК, які ще не зареєстровані в парламенті і потребують доопрацювання. Про які саме документи йдеться, він не уточнив. Проте ще в лютому депутат від "Слуги народу" Ольга Василевська-Смаглюк внесла в Раду проект закону "Про військово-консалтингову діяльність".

З тих пір документ фактично без руху лежить в парламенті і не виноситься на голосування. Така ж доля спіткала і його попередника – схожий проект вносив до Ради минулого скликання депутат Валерій Карпунцов. Попри бурхливі обговорення і підтримку з боку окремих ветеранських організацій питання легалізації українських ПВК було відкладене у довгий ящик.

Конкурентне середовище

Одна з ключових норм документу, який вже знаходиться в Раді, – це створення в Україні національної комісії, яка буде видавати ліцензії приватним військовим компаніям. Ці фірми могли б надавати військові і охоронні послуги іншим країнам (крім Росії), фізичним і юридичним особам.

Серед іншого мова йде про консультування і навчання силовиків інших країн, а також надання їм "кадрової, логістичної, фінансової та інформаційно-аналітичної підтримки". Планується, що вся зброя та боєприпаси українських "приватних армій" буде на обліку в державному реєстрі. Основний момент – ПВК не можна використовувати на території України.

Загальносвітовий ринок таких послуг колишній нардеп Карпунцов оцінює в 200 млрд доларів. Він упевнений, що прийняття закону про приватний військовий консалтинг може принести значний дохід українському бюджету і допомогти у працевлаштуванні ветеранів війни на Донбасі. Але, за його словами, цю ідею "заблокували закордонні конкуренти".

"Ми не тільки про США говоримо, ми говоримо про всі ті країни, які бачать в Україні лише сировинний придаток. Про ті країни, які не зацікавлені в тому, щоб Україна розвивалася. Наші країни-сусіди бачать, що ми дуже конкурентні, тим більше у військовій сфері", – сказав він в коментарі РБК-Україна.

Карпунцов вважає, що іноземні держави не хочуть втрачати не тільки "урожайний ринок", але і можливість за невисокі суми вербувати українських фахівців і нелегально використовувати їх у військових конфліктах.

Президент Володимир Зеленський зазначив, що один з існуючих законопроектів не передбачає ніяких обмежень, тому потрібно розробити збалансований документ, можливо із залученням ветеранів. "Це законопроект про те, щоб та чи інша бізнес-група могла офіційно зробити для себе приватну армію. А це дуже небезпечно", – заявив він.

Ольга Василевська-Смаглюк ("Слуга народу") вважає, що Офіс президента ігнорує її законопроект нібито "під тиском західних країн". За її словами, в Україні і так нелегально працюють не менше п'яти військових компаній, зареєстрованих на території інших держав.

"Розумію, що цей закон не вигідний нашим конкурентам з США, Великобританії і т. д., де ПВК легалізовані вже багато десятиліть. Не секрет, що багато посольств дуже сильно обурилися, що відпадуть їх проекти по залученню наших людей у військово-морські навчання, які по суті є плацдармом для заохочення наших кращих військових експертів працювати на інші держави", – написала депутат в Facebook.

Публічно лобіює питання легалізації ПВК і колишній командир армійського спецназу, а нині заступник секретаря РНБО Сергій Кривоніс. Крім матеріальної вигоди для держави, він бачить ще й моральний аспект цього питання.

"У нас десятки тисяч людей повернулися з фронту, але в мирному житті виявилися нікому не потрібні. Хоча не ті, хто захищав це суспільство, повинні підлаштовуватися під нього, а суспільство повинно надати їм підтримку. ПВК – це громовідвід, який дозволить допомогти фронтовикам, які не зуміли себе реалізувати, продовжити займатися тим, що вони вміють робити якісно, отримувати за це гроші і визнання держави", – сказав він в інтерв'ю "Фактам" в лютому.

Згідно зі статистикою Міністерства ветеранів, рік тому в Україні було майже 370 тисяч учасників бойових дій. При цьому до недавнього часу бійці добровольчих формувань такий статус і підтримку від держави отримували з великими труднощами. Далеко не всі з них змогли знайти собі заняття у мирному житті. Нерідко в кримінальній хроніці та у зв'язку з резонансними злочинами звучать імена колишніх добровольців.

Сірий бізнес

Експерти, які довгий час вивчали діяльність ПВК, звертають увагу на небезпеки, з якими Україна зіткнеться, легалізувавши "приватні армії". Зокрема, про це говорить генерал-майор СБУ Ігор Гуськов, який займався в спецслужбі аналізом і збором даних про участь російських ПВК в міжнародних конфліктах, а зараз продовжує цю роботу у складі "Українського центру аналітики та безпеки".

Він підкреслив, що світовий бізнес по охороні вантажів, військових консультацій і морських перевезень давно поділений. Тому українським фірмам можуть запропонувати тільки задіяти бійців безпосередньо в прямих конфліктах на території країн, що воюють.

'Ми можемо запропонувати тільки дешеву і готову ризикувати своїм життям робочу силу. Це може призвести до того, що наші представники, не знайшовши свого місця на ринку легального використання ПВК за міжнародним законодавством, підуть у поле напівлегальне. Наприклад, як у війні в Ємені, де беруть участь напівлегальні компанії, а по суті це "дикі гуси", яких просто набрали за гроші воювати", – пояснив РБК-Україна колишній керівник апарату СБУ.

Гуськов говорить, що на цей час у складі як російських, так і західних ПВК воюють сотні громадян України. Зокрема, за його словами, СБУ володіє даними про 86 жителів окупованного Росією Криму, які беруть участь у ПВК "Вагнера".

Крім того, він вказав на сумнівну законність вербування та участі українців у бойових операціях Французького іноземного легіону, особливо на територіях інших держав (1 травня 2020 року боєць легіону, українець Дмитро Мартинюк загинув в ході військової операції в Малі, – ред.).

Аналітик уточнив, що перед легалізацією приватних військових компаній необхідно врегулювати питання кримінальної відповідальності за найманство в Україні. Зараз за такі дії як сам боєць, так і його вербувальник можуть отримати до 10 років в'язниці.

Військовий експерт, директор інформаційно-консалтингової компанії " Defense Express Сергій Згурець говорить про інший аспект. Хороші фінансові умови, запропоновані приватними компаніями, можуть стати спокусою для військових ВСУ.

"Загроза для армії, що будуть "висотуватися" нормальні кадри. Давно треба було вже думати про те, як утримувати кадри в ЗСУ. ПВК додасть певного ступеня конкурентності, щоб наші чиновники високого рівня задумалися, що робити зі Збройними силами, тому що у нас починає "вимиватися" бойовий дух армії, через те, що люди з достатнім досвідом починають залишати війська", – пояснив експерт в коментарі РБК-Україна.

США і Росія активно використовують приватні військові компаній у тих питаннях, де неможливо пряме втручання держави. "Загибель представника ПВК сприймається менш болісно, ніж загибель солдата", – так військовий експерт пояснив затребуваність найманців урядами різних країн світу.

За даними СБУ, ПВК "Вагнера", координує Головне розвідувальне управління Генштабу ЗС РФ. Цю структуру застосовують для вирішення точкових завдань у локальних конфліктах. Наприклад, на Донбасі, в Сирії і зараз – в Лівії.

Американська компанія SILVERCORP, за словами її засновника Джордана Гудро, в березні поточного року зробила зухвалу, але безуспішну військову операцію з усунення президента Венесуели.

Згурець підкреслив, що створення військових компаній – загальносвітовий тренд, і Україна не зможе залишатися від нього осторонь. Тим більше, що сотні громадян України і так воюють в "гарячих точках" в складі іноземних військових структур. Питання в тому, чи зможе держава ефективно контролювати найманців, щоби вони не стали загрозою всередині країни.