Путін побоюється "зайвої слави" для своїх генералів в Україні, - "Медуза"

Як відзначають близькі до Кремля джерела, Путін побоюється, що на війні в Україні можуть прославитися деякі російські генерали. Тому російські ЗМІ майже не повідомляють про їхні дії на фронті, а самі генерали з'являються в новинних сюжетах, які присвячені нагородженням.

Зокрема, звання героїв Росії отримали командувач Центральним військовим округом і угруповання військ "Центр" Олександр Лапін та неофіційний керівник "2-го армійського корпусу народної міліції ЛНР" Еседулла Абачев.

Путін боїться появи другого генерала Лебедя

За словами одного з джерел, Путін добре пам'ятає 1990-ті, коли генерал Олександр Лебідь набув популярності після операції в Придністров'ї і навіть вступив в конфлікт з Міноборони, назвавши введення російських військ до Чечні "дурістю".

Після цього Лебідь почав будувати політичну кар'єру, в 1995 році його блок не пройшов до Державної думи, хоча сам генерал став депутатом, перемігши на одномандатному окрузі. А в 1996 році він посів третє місце на президентських виборах з 14,7%.

В обмін на підтримку президента Бориса Єльцина він отримав посаду голови Ради безпеки РФ і підписав Хасавюртівські угоди з керівництвом Чечні. У 1998 році він став губернатором Красноярського краю, а 2002 загинув у вертолітній аварії.

Війна без медійних генералів

Російські державні ЗМІ офіційно навіть не повідомляють, хто саме керує російською армією в українській кампанії. Джерела BBC приписували цю роль командувачу Південного військового округу Олександру Дворнікову, а розслідувачі Conflict Intelligence Team - заступнику міністра оборони Геннадію Жидку.

На цьому тлі трохи уваги отримує і міністр оборони Сергій Шойгу.

"Достатня кількість росіян підтримує "операцію". Якби який-небудь генерал постійно був на слуху, часто з'являвся в новинах, він би неминуче став популярним. Став би автором перемог. Чи мало у що така популярність могла б вилитися серед тих, хто підтримує війну", - зазначив один з близьких до Кремля джерел.

За його словами, в 1990-і генерали могли здійснювати істотний вплив на політичну ситуацію, використовуючи свою популярність як ресурс.

"Зараз такий персонаж міг би заявити: а давайте всіма силами на Київ. Або навпаки - пора подумати про мир. До бойового генерала багато хто б прислухався. Це в Кремлі нікому не потрібно", - додав співрозмовник.