Основна проблема, що виникне при формуванні земельного кадастру (не враховуючи необхідності прийняття великої кількості підзаконних актів), - це питання достовірності та повноти наявної інформації по вже існуючим земельним ділянкам. Так вважають експерти юридичної компанії Arzinger.
Так, з моменту опублікування закону, всі земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 р., вважаються сформованими, незалежно від того присвоєно ім кадастровий номер чи ні. Якщо відомості про ці земельні ділянки не внесені в Державний реєстр земель, державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації зі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
«При цьому можуть виникнути проблеми не тільки з «накладками» меж земельних ділянок внаслідок недоліків та неузгодженості при розробці проектів землевідведення, а й ситуації, коли на одну земельну ділянку було видано по кілька держактів. У зв'язку з цим, ті власники, які першими встигнуть зареєструвати не внесені раніше до держреєстру земельні ділянки, можуть отримати перевагу перед тими, хто «спізнився», - вважаю юристи.