Монобільшість Путіна. Як "Єдина Росія" знову виграла вибори до Держдуми
За підсумками виборів до російської Держдуми "Єдина Росія" зберегла за собою конституційну більшість. Про те, як партія Володимира Путіна мобілізувала свій електорат і боролася з конкурентами, що являє собою "системна опозиція" в РФ і чому російські комуністи злякалися зростання власного рейтингу – докладніше в матеріалі РБК-Україна.
Незважаючи на зміцнення російського авторитаризму з кожним роком, багато формальних демократичних процедур в РФ досі зберігаються. У тому числі і базова з них – вибори.
17-19 вересня жителі РФ обирали депутатів Держдуми восьмого скликання – нижньої палати російського парламенту. Найважливіша подія політичного життя будь-якої демократичної країни – парламентські вибори – в РФ особливого ажіотажу не викликали. Очевидно, тому що парламент в Росії давно не є не тільки місцем прийняття рішень, а й навіть майданчиком для повноцінних політичних дебатів.
У зв'язку з передбачуваністю підсумків виборів і їх неможливістю хоч якось вплинути на політичний курс Москви, в російських медіа навіть обговорювалося питання: а навіщо взагалі влада вирішила ці вибори проводити?
"Громадська думка, що знаходиться в апатичному стані, без особливих проблем погодилася б і зі скасуванням дорогих виборів, як рік тому погодилося на "обнулення" термінів Володимира Путіна. Вибори потрібні не стільки російському суспільству, скільки владі для чергового підтвердження її легальності і легітимності – а також збереження в порівняно мобілізованому стані так званої "більшості", – дається відповідь в статті Московського центру Карнегі.
Бюджетний підхід
Партійна система РФ законсервована вже майже два десятиліття. З 2003 року в Держдумі представлені тільки чотири партії: путінська "Єдина Росія" і три представники "системної опозиції": комуністи на чолі з Геннадієм Зюгановим (фракцію КПРФ він беззмінно очолює вже 27 років), ЛДПР Володимира Жириновського (аналогічний стаж) і "Справедлива Росія".
"Системні опозиціонери" час від часу критикують окремі ініціативи влади, особливо ближче до якихось виборів, але реально протистояти "Єдиній Росії" вони не можуть, та й не хочуть. "Системність", заснована на хороших відносинах з Кремлем, в російській політичній структурі набагато важливіше.
По суті, наявність підконтрольних "опозиціонерів" дозволяє партії влади охоплювати всі більш-менш помітні сегменти електорату, які з якихось причин не хочуть голосувати безпосередньо за "Єдину Росію". І, природно, ніхто з "опозиціонерів" не ставить під сумнів магістральний імперський курс Кремля. Більш того, у своїх програмах вони декларують ще більш радикальні підходи до "українського питання", аж до закликів офіційно включити ОРДЛО до складу РФ.
У чинній Держдумі сьомого скликання, обраній в 2016 році, "єдинороси" з запасом володіють конституційною більшістю – 334 мандати з 450. Її збереження в 300+ голосів було названо завданням-максимум партії на початку року. Завдання-мінімум – отримати хоча б просту більшість у 250 мандатів, набравши 45% за партійними списками при явці виборців у 45%. При цьому половина Держдуми обирається по мажоритарних округах, що в авторитарних державах апріорі дає істотні бонуси провладним кандидатам.
Певні рейтингові труднощі партія влади почала відчувати з 2018 року. Ейфоричний ефект від окупації Криму, яка підняла підтримку Путіна і влади в цілому до захмарних висот, на той час вже згас. А проведення пенсійної реформи, головний елемент якої – підвищення пенсійного віку, за кілька місяців обвалило рейтинги влади на 20% – до 31% підтримки. До того ж, за реформу проголосувала тільки "Єдина Росія", інші "системні опозиціонери" виступили проти або не брали участі в голосуванні – справжня зухвалість за російськими політичними мірками.
Тому отримання впевненої парламентської більшості для "ЄР" після вересневих виборів 2021 року виглядало абсолютно реальним, але все ж трудомістким завданням. Як пише Фонд Карнегі, владі треба було виконати відразу два різноспрямовані завдання: знизити явку протестного, особливо продемократичного електорату, але залучити на дільниці побільше виборців-конформістів, в першу чергу бюджетників.
Безпосередньо залежного від держави населення в РФ стає все більше. Згідно з даними Росстату, частка доходів від підприємницької діяльності в загальній структурі доходів росіян в 2020 році склала тільки 5,2% (в 2000-му – 15,4%). Тоді як частка соціальних виплат за 20 років зросла з 13,8% до 20,1%.
Крім того, напередодні виборів російська влада вдалася до перевіреного методу – цільових виплат з бюджету окремим категоріям населення. Сім'ї з дітьми напередодні початку навчального року отримали по 10 тисяч рублів (близько 3700 гривень), стільки ж отримали пенсіонери, а військовослужбовцям дісталася разова виплата в 15 тисяч рублів. Виплати останнім двом категоріям обійшлися російському бюджету в півтрильйона рублів.
Натомість влада вирішила заощадити на прямих відеотрансляціях з виборчих дільниць, завдяки яким на попередніх виборах вдавалося хоча б фіксувати масштабні вкидання бюлетенів за "єдиноросів".
Інший нехитрий прийом – саме голосування розтягнули на три дні, з 17 по 19 вересня. Природно, в таких умовах проконтролювати вкидання та інші фальсифікації набагато складніше.
На руку влади зіграло і впровадження дистанційного онлайн-голосування. Російські опозиційні медіа вже помічали "аномалії" на користь кандидатів від "ЄР" при електронному голосуванні на попередніх місцевих виборах. Зараз право голосувати онлайн отримали жителі шести регіонів РФ, а також окупованого Севастополя і володарі російських паспортів з ОРДЛО. Останніх, за даними російської влади, набралося близько 150 тисяч осіб.
Крім того, для бажаючих взяти участь у голосуванні жителів ОРДЛО організували півтори тисячі спецрейсів в Ростовську область. Багатьом видавали російські паспорти безпосередньо перед голосуванням. Підсумки такого "волевиявлення" цілком передбачувані. А 19 вересня на Youtube з'явилося відео, де невідома людина голосує онлайн з облікових записів жителів ОРЛО. Природно, за "Єдину Росію".
Хороші відносини
Російській владі вдалося реалізувати ще одне принципове завдання на виборах до Держдуми – фактично, усунути від участі в них представників несистемної опозиції, в першу чергу, прихильників Олексія Навального. Його "Фонд боротьби з корупцією", дружні організації та штаби були визнані екстремістськими, і всі причетні до їх роботи автоматично втратили право балотуватися.
Ряд інших відомих опозиційних діячів нейтралізували кримінальними справами, багатьом довелося просто виїхати з РФ. У рамках боротьби з "іноземними агентами" під удар потрапили нечисленні незалежні ЗМІ, що залишилися в Росії.
Багато сил було витрачено на боротьбу з розробленою штабом Навального технологією "розумного голосування". Пошуковикам Google і Яндекс рішенням Московського суду заборонили показувати в пошуковій видачі словосполучення "розумне голосування" – за позовом компанії, що торгує овечою шерстю. Також Google і Apple змусили видалити додаток "Навальний" зі своїх магазинів, бот "розумного голосування" заблокували і в Telegram.
Суть технології – виборців закликають підтримати кандидата, який може скласти конкуренцію "єдиноросу" на мажоритарному окрузі. Причому не важливо, яку саме партію цей кандидат представляє, головне – щоб у нього були реальні шанси перемогти кандидата від партії влади. У пропорційній частині виборів прихильники Навального закликають голосувати за будь-яку прохідну партію, крім "Єдиної Росії". Тобто головна мета "розумного голосування" – щоб Партія Путіна в кінцевому підсумку отримала якомога менше мандатів, за всяку ціну.
Це дає привід для критики "розумного голосування" навіть в опозиційному російському середовищі. Адже у виграші нерідко виявляються ще менш демократичні сили, ніж "Єдина Росія". Так, на цих виборах до Держдуми на 61% мажоритарних округів штаби Навального закликали підтримати кандидатів від КПРФ, як найреальніших конкурентів партії влади. Очевидно, незадоволені підвищенням пенсійного віку виборці "ЄР" якраз і перетекли до послідовників Леніна.
Як повідомляла "Незалежна газета", зростання рейтингу КПРФ в останні місяці стривожило не тільки Кремль, але і самих комуністів. "Претензія на 25-30% (за підсумками виборів, – ред.) вже викликала б питання у Кремля, так що партія сама пригальмувала свою кампанію", – пише видання. Дійсно, кілька зайвих мандатів в Держдумі для "системних опозиціонерів" навряд чи коштували би погіршення відносин з Кремлем, де могли б подумати, що комуністи всерйоз претендують на владу в країні.
У підсумку після підрахунку 95% голосів КПРФ посіла друге місце з результатом в 19,2%. На третьому опинилася ЛДПР Жириновського з 7,5% підтримки. Відразу за ними з результатом в 7,4% – об'єднання "Справедлива Росія – За правду", одним з лідерів якого є письменник Захар Прилєпін, який брав участь у бойових діях на Донбасі на боці бойовиків. Судячи з усього, в Держдуму потрапить і п'ята партія – "Нові люди" з результатом в 5,4%, яка позиціонує себе як помірних лібералів. Природно, максимально лояльних до Кремля.
Але головний переможець виборів – це все ж "Єдина Росія". Партія Путіна отримала 49,6% за списками і виграла 199 з 225 мажоритарних округів. У сумі це дозволить їй знову отримати у восьмій Держдумі конституційну більшість. Можливо, абсолютна кількість мандатів буде трохи меншою, ніж у сьомому скликанні, але це некритично. Головне завдання на виборах – забезпечити фон для безпроблемного переобрання Путіна президентом у 2024 році, партія влади виконала.