Михайло Самусь: Угруповання росіян на двох напрямках фактично вже в оточенні

Навіщо росіяни нарощують війська на півдні, яка ситуація на Харківщині та на Донбасі, чи є загроза з боку Білорусі – в інтерв'ю РБК-Україна розповів директор New Geopolitics Research Network Михайло Самусь.

Фокус уваги Росії зміщується зі сходу на південь. Окупанти посилюють свої угруповання на території Херсонської та Запорізької областей, уповільнивши при цьому наступ на Донбасі. Чи може противник піти в бік Миколаєва чи Кривого Рогу та як Путін хоче змусити Лукашенка вступити в війну, а Україну – сісти за стіл переговорів?

– Для чого окупанти перекидають сили в Херсонську та Запорізьку області? Причому з відкритих джерел відомо, що вони навіть забирають ці сили зі сходу. Це з метою оборони чи, можливо, вони все ж хочуть переходити в наступ?

– Насправді, ситуація для росіян складається дуже негативно, оскільки Україна почала ефективно впливати ракетними системами залпового вогню HIMARS на їхні склади з боєприпасами, артилерію, командні пункти, логістику тощо. Вони почали втрачати ініціативу на Донбасі.

А на півдні вони взагалі мають ситуацію, коли їхнє угруповання на криворізькому та херсонському напрямках, на західному березі Дніпра фактично вже в оточенні. Там у них зруйновані мости. Якщо вони не можуть ефективно проводити логістику, постачання особового складу та боєприпасів, то фактично вони вже знаходяться в оточенні. Тобто в них є вихід: або здаватися, або продовжувати щось видумувати.

Вони вирішили видумувати. Російські генерали не можуть доповісти Путіну, що вони відходять від Херсона. Це для них неможливо теоретично, у всякому разі поки вони не оголосять про "жест доброї волі", як це було зі Зміїним. Зі Зміїного вони теж начебто не могли вийти. Таке ж сталося з Києвом та Київською областю. Вони навіть теоретично не могли собі уявити відступ, але відступили, оскільки вже не було виходу.

Таке ж зараз відбувається в Херсонській та Запорізькій області – особливо в Херсонській, де росіяни зараз знаходяться в дуже скрутній ситуації. Тому вони намагаються перекидувати туди підкріплення для того, щоби спробувати піти в наступ на криворізькому напрямку, можливо, на миколаївському напрямку і зламати ту ситуацію, яку зараз сформувала українська армія.

Але я впевнений, що нічого в них не вийде. Це вже така хаотична спроба, непродумана. Це емоційна реакція російських генералів на ситуацію: "мені не цікаво, як ви будете вирішувати це питання, але якщо ви залишите Херсон і цей район, то я вас розстріляю і знищу". Вони не знають, що робити, бо сил у них додаткових уже немає.

Абсолютно правильно ви сказали: вони вже навіть знімають війська з Донбасу, попри те, що існує політичне завдання від Путіна – за будь-яку ціну окупувати Донбас. Вони з цим завданням не справилися, але вимушені зараз перекидати сили на херсонський напрямок, бо там взагалі ситуація ахова і вони намагаються якось з цієї ситуації вийти. Але я думаю, що в результаті буде ще гірше, бо буде взято в полон і знищено ще більше російських військ.

Російські війська на південному фронті чекають великі втрати (фото: Getty Images)

– Не зовсім розумію, як вони планують переправляти на правий берег це посилення, з огляду на те, що ми тримаємо під вогневим контролем усі важливі переправи через Дніпро. Але припустимо – їм це вдається. Це ускладнює та відсуває в часі нашу заплановану наступальну операцію на Херсонщині, адже її вже не перший місяць анонсують?

– У нас немає залежності від часу. Тут головне не потрапити в цю пастку – коли ти починаєш формувати операцію в залежності від якихось дат. Операція має формуватися за рахунок створення умов для проведення цієї операції. Тобто це концентрація сил, відповідна тактична побудова, відповідні формування оперативного плану. Якщо ми починаємо говорити про якісь дати, ми просто ставимо в залежність ці всі параметри від часу. Час не має визначати такого рівня операції.

Якщо в нас немає залежності цієї операції від інших важливих воєнних подій, які будуть міняти стратегічну чи оперативну ситуацію, тоді краще все ж орієнтуватися на формування відповідних умов. Тому я не бачу трагедії в тому, що, наприклад, контрнаступ не буде проведений сьогодні, а буде проведений післязавтра. Тут головне ефективність.

Якщо росіяни почнуть реально наступати, тоді це, можливо, територіально розтягне їхні сили. І в часі це буде розтягнуто, оскільки вони не можуть рухатися одночасно на різних напрямках. Це ситуація схожа на ту, що була в Київській та Чернігівській областях. Вони прорвалися на 200-300 кілометрів, а потім українська армія просто перерізала їм логістичні лінії, тому вони здавалися, частина була знищена і частина втекла.

Приблизно ця ситуація, я сподіваюсь, зараз формується і на півдні: вони будуть намагатися йти вперед, українська армія буде розрізати їм логістику і поступово знищувати по частинах. Тобто тут може бути так, як і в Київській області, коли карта боїв довго не змінювалася, а потім буквально за 3-4 дні росіяни звідти просто зникли. Розгром у результаті цієї операції може відбутися таким чином, що росіяни будуть просто тікати в паніці.

– З чим може бути пов'язане збільшення інтенсивності обстрілів Миколаєва?

– По-перше, єдине, що виходить у росіян – це обстріли цивільної інфраструктури та вбивство мирного населення. Якщо ми подивимося на військову карту, то там у них успіхи невеликі. Єдине, що в них виходить – це знищувати беззахисних людей і наносити ракетні удари. Тому вони намагаються діяти як терористи, вони хочуть створити атмосферу хаосу, страху не тільки в Миколаєві, а по всій Україні, щоб українці не могли продовжувати боротися та протидіяти російській навалі.

Дійсно, на цьому напрямку в них є плани, адже Миколаїв якраз знаходиться в тому районі, про який ми буквально щойно говорили. Вони можуть спробувати наступати. І от якраз вони можуть створювати таке відчуття: мовляв, ми вже обстрілюємо Миколаїв – значить, ми близько, зараз ми будемо проводити наступальну операцію, Збройні сили України будуть відступати тощо. Тут же, на фоні цих ракетних та артилерійських ударів, може йти дезінформація. Тому все це терористично-інформаційні та психологічні операції, які здійснює російська армія.

Крім того, вбивство бізнесмена Вадатурського показує, що інколи вони б'ють як терористи, але точково, конкретно по людині, яка є одним із виробників зерна і який причетний до операції з вивезення зерна з України. І от був нанесений такий удар, щоби зменшити можливості України в виробництві зерна та забезпечення операції з їх вивезення. Росія – це терорист, тому вони діють як терористи.

Армія РФ завдає ударів по цивільним та інфраструктурі (фото: Getty Images)

– В Інституті вивчення війни (ISW) припускають, що окупанти створюють умови для наступальної операції в бік Харкова. Ви погоджуєтесь з такою оцінкою і чи справді зараз є ознаки того, що вони готують наступ на Харків?

– Вони фізично не можуть зайняти Харків. Якщо уявити, що російська армія досягає якихось успіхів на Донбасі, тобто у разі, якщо їм вдасться прорвати українську оборону на Донбасі, то, звісно, вони спробують провести операцію на харківському напрямку. У них там зараз на російській території стоїть у резерві 144-а дивізія. І тому вони можуть спробувати використати цю дивізію для захоплення Харкова, щоби взяти його в блокаду.

Якщо уявити, що на півдні, на Донбасі піде прорив, на ізюмському напрямку піде прорив на південь, а потім на захід в бік Харкова, то хтось має піти на зустріч ще з півночі. Якраз ця дивізія може зайнятися проведенням операції на цьому напрямку. А просто взяти і піти цією дивізією зараз – це не має сенсу, бо в них там зараз немає жодних успіхів. Я думаю, що і не буде.

Оскільки вони зараз усе більше сил забирають на південь, то в них, навпаки, може виникнути проблема у зв'язку з тим, що українські війська можуть почати контрнаступальні дії на ізюмському напрямку. А там у них усе дуже хитке, українська армія може перебити логістичні комунікації на цьому напрямку. З російської території йде постачання по дорогах від кордону до Ізюма і там можна перебити певні комунікаційні лінії, логістику, що зведе нанівець усі ці плани щодо введення в резерв цієї дивізії.

Планів у них дуже багато. Вони і Київ хочуть узяти, і Харків, і Одесу, і Дніпро. Але насправді нічого в них зараз не виходить. І зараз головне їхнє завдання – не допустити краху в Херсоні. Як я розумію, якщо вони втратять Херсон – то для них це просто буде величезна інформаційно-пропагандистська невдача. Адже Херсон – це єдиний обласний центр, який їм вдалося взяти за весь час з 24 лютого. І його втрата для них буде реальним крахом, особливо на фоні розмов про "референдуми", якесь приєднання територій тощо.

– Що в нас зараз у Донецькій області? Ті ж аналітики з Інституту вивчення війни вважають, що кульмінація нинішнього наступу Росії там може закінчиться ще до взяття Бахмута чи Слов'янська. Тим не менше, я бачу, що вони дуже повільними темпами, але просуваються до Бахмута, кілька кілометрів на два тижні.

– Звісно, адже в них є політичне завдання – їм потрібно окупувати всю Донецьку і Луганську області. Без цього для Путіна взагалі не може бути навіть якихось проміжних результатів цієї операції, якщо Донецька та Луганська області не будуть захоплені. Навіть пропаганді буде дуже важко пояснити російському населенню, що ж це взагалі було: втратили Херсон, не змогли окупувати Донбас, тоді навіщо були всі ці величезні втрати?

Тому на фоні питання з Херсоном, яке для них, можливо, виникло раптово, Донбас не буде зніматися з порядку денного, поки вони його повністю не окупують. Тому до кульмінації там ще далеко, вони мають створити умови для атаки на Слов'янськ, Краматорськ і лише після того пробувати брати інші території Донбасу до кінця. Я думаю, що вони зараз будуть намагатися продовжувати свої штурмові дії.

Але через те, що з артилерією в них проблеми, бо HIMARS нищать склади з боєприпасами, а з особовим складом будуть проблеми, бо їх відтягують на південь, то об'єктивно інтенсивність наступу буде падати. У всякому разі до того моменту, поки не відбудеться якесь вирішення питання з Херсоном. Лише після чергового перегрупування на Донбасі може створюватися якесь ударне угруповання. Вони, звичайно, хочуть це зробити дуже швидко. Але я не уявляю, як це вони собі можуть планувати.

MLRS нищать склади боєприпасів та командні центри окупантів (фото: Getty Images)

– Чи є загроза наступу з Білорусі чи то російських, чи то російсько-білоруських, чи то безпосередньо білоруських військ?

– Загроза є, бо плани такі існують. У Путіна є план, про який він мріє – втягнути білорусів у війну з українцями, в таку криваву баню, щоби між білоруським та українським народами заклалася ворожнеча на десятки чи сотні років. Так, як це вміє робити КДБ, коли розпалює конфлікти між різними націями та етнічними групами. Тому завдання і мрія Путіна не просто в тому, щоби Лукашенко ввів кількатисячне військо і створив видимість цього конфлікту, а щоби реально білоруси почали воювати проти українців на народному рівні. Для нас великий виклик, щоби цього не допустити.

Нещодавно, на День хрещення Русі був обстріл з території Білорусі по Київській області, можливо, і по Києву, але ракети були збиті на підльоті. Крім якогось ритуально-шаманського сенсу, думаю, для них це мало ще один сенс. Ці ракети, які летіли в бік Києва, запускалися всього лише за 40 кілометрів від українського кордону. Можливо, був розрахунок на те, що Україна відповість HIMARS по цих пускових установках, після того Путін скаже Лукашенку: "дивись, уже українці б'ють по Білорусі ракетами, тобі треба відповідати".

У Лукашенка також є свої ракети – китайські "Полонез", які б'ють на відстань до 300 кілометрів. Він міг би тоді уже самостійно нанести удари по Україні. Українці би знову відповіли. І після цього вже можна було б говорити про високу ймовірність реального конфлікту не тільки між збройними силами. Лукашенко би відразу оголосив воєнний стан, мобілізацію і просто би штовхнув білорусів на війну з українцями.

Це би для Путіна був зараз найкращий варіант. Я сподіваюсь, що до цього не дійде і що білоруси не будуть виконувати ці накази. Збройні сили України, звісно, будуть відповідати на напади білорусів, але не хотілося би, щоби все це дійсно пішло за планом Путіна.

– Чи достатньо там зараз угруповання російських чи білоруських військ для наземного наступу? Адже за останніми даними, російських військ там було до 2 тисяч.

– Зараз там військ абсолютно недостатньо – у тому й то сенс. Якщо буде оголошений воєнний стан та мобілізація у Білорусі, тоді Лукашенко, наприклад, мобілізує 100 тисяч білорусів. І тоді, дійсно, буде кривава баня, тому що ці непідготовлені війська Білорусі підуть воювати з українськими Збройними силами, які мають значно вищий рівень підготовки.

Це завершиться дуже трагічно для самих білорусів. Але річ у тім, що для Путіна зараз важливо відтягнути Збройні сили України від Донбасу та півдня. Якщо це ще зробити за рахунок мобілізації білорусів – це би був для нього найбільш ефективний варіант.

Путін намагається втягнути Білорусь у відкриту війну проти України (фото: Getty Images)

– На яких позиціях нам реально увійти в зиму? Припустимо – звільнення правобережжя Херсонщини або, наприклад, всієї Херсонщини, чи, наприклад, Херсонщина плюс частково Запорізька область, де ми якісь позиції займаємо, а якісь беремо під вогневий контроль?

– Це буде залежати від конкретного розвитку ситуації. Якщо ми перед собою поставимо якусь дату для деокупації Херсонської області, тоді росіяни можуть кинути туди все, що в них є і створити такі умови, за яких вони затянуть українську армію в пастку, оточать і нанесуть нам поразку. Якщо рухатися на емоціях і орієнтуватися на час, то можна наробити помилок. Головне – вступати в бій і планувати свою операцію, виходячи з готовності до цієї операції, а не керуючись тим, а як ми зайдемо в зиму.

Навіть краще зайти в зиму на тих позиціях, на яких ми зараз знаходимося, але при цьому нанести максимальну кількість поразок Росії. Тобто якщо ми навіть не звільнимо наших територій, але у Росії до того часу в боях зі Збройними силами та від ударів HIMARS, української авіації тощо буде знищено більшість протиповітряної оборони, логістику, командні пункти, можливості управління та постачання тих угруповань, що знаходяться на окупованих територіях, то краще ми 1 січня розпочнемо ці всі наступи, але вони будуть ефективні та активні.

Для Путіна з військової точки зори досягти якогось успіху фактично неможливо. Можливо, якихось тактичних успіхів – але навіть якогось оперативного успіху він не зможе досягти. У нього розрахунок на те, щоби протягом зими створити тотальну енергетичну кризу, тотальну економічну кризу в Європі, а вже тоді весною на Україну почнуть тиснути: треба припиняти цей хаос і війну, бо вона руйнує Європу, давайте домовлятися з Путіним, бо він не здається. У Путіна, дійсно, може бути такий розрахунок.

Розрахунок України – зруйнувати російську армію і деокупувати наші території. Часові рамки важко ставити, оскільки тут краще опиратися на концентрацію ресурсів, створення тактичних умов, створення умов, коли російські війська не зможуть йти вперед та оборонятися.

Класичний приклад – це битва за Київ та Чернігівську область. Українська армія створила такі умови, коли росіяни були просто змушені тікати звідти. Хоча був момент, коли карти начебто підвисли, нічого не мінялося і всі питали: коли ж ми звільнимо Київську та Чернігівську області. Дуже добре, що українське командування орієнтувалося не на час, а на ті умови, що створювалися. І коли ці умови були створені, росіяни почали просто тікати з поля бою.