ua en ru

Ключовим фактором енергозбереження є облік та контроль розходуванняя енергоресурсів, - експерт

Енергетична безпека держави є однією з найважливіших складових національної безпеки. Україна майже 60 відсотків потреб в енергетичних ресурсах задовольняє завдяки імпорту. Водночас, згідно із затвердженою урядом 15 березня 2006 року «Енергетичною стратегією України на період до 2030 року», енергоємність внутрішнього валового продукту становить 0,89 кілограма умовного палива (у.п.) на один долар США виробленої продукції, що в три-п'ять разів перевищує показники розвинених країн. Окрім того, незважаючи на поступове зменшення питомих витрат палива (нафти, газу, електроенергії) на вироблення теплової енергії, вони ще надто високі і становлять понад 180-190 кг у.п. на 1 Гкал теплоти замість 140-150 кг у.п., як у розвинених країнах. Про це пише для РБК-Україна провідний інженер ДП «Укрметртестстандарт» Неля Московська.
У вищезгаданій енергетичній стратегії вказано, що до основного міжгалузевого заходу енергозбереження за рахунок технічного фактора належить «використання сучасних ефективних систем обліку та контролю за витратами енергоресурсів». Впровадження надійних і точних засобів вимірювальної техніки (ЗВТ) само по собі не заощаджує ресурси, але вказує на їх фактичне споживання , що стимулює раціональне використання енергії та допомагає на всіх рівнях вести об'єктивні розрахунки між споживачами та виробниками при купівлі-продажу енергоресурсів. В цілому по Україні, за експертними оцінками, збитки через похибку вимірювань теплоти тільки на 1 % складають майже 100 млн. грн. на рік. Згадані колосальні збитки неякісні теплолічильники можуть приносити як постачальнику, так і споживачу теплової енергії - в залежності від того, в чий бік прилад завищує або занижує свої покази. Найбільш енергоємними галузями України є металургія, хімічна промисловість, виробництво будівельних матеріалів, машинобудування. Та переважає за невпорядкованими енерговитратами житлово-комунальний сектор, де обсяги споживання енергоресурсів перевищують фактичні витрати майже на 40 %. Це призводить до оплати населенням неспожитих ресурсів і невиправданих виплат субсидій, зростання заборгованості перед енергопостачальними компаніями. При організації обліку енергії взагалі і теплової енергії зокрема перш за все потрібна відповідна технічна база.
Як відомо, не існує єдиного технічного вирішення завдання вимірювання витрат. Цей факт обумовлює існування значної кількості різних типів лічильників, що відрізняються за принципом дії, технічними характеристиками та ціною. Зараз в нашій країні широко розповсюджені відносно дешеві лічильники з механічними перетворювачами об'єму води - крильчасті або турбінні (турбінка обертається в потоці води). Клас цих лічильників теплоти - 4 або 5 (в Україні, за національним стандартом, такі прилади мають класи точності від 2 до 5). В процесі експлуатації крильчасті і турбінні лічильники потребують фільтрів води через наявність у теплоносії механічних домішок. Лічильники з електромагнітними перетворювачами витрат води мають також клас точності 4 або 5, відносно високу вартість, чутливість до електромагнітних перешкод. У електромагнітних, вихрових та ультразвукових лічильниках відсутні рухомі частини, тому вони більш надійні. Світова тенденція розвитку приладобудування йде до постійного збільшення частки ультразвукових лічильників, причому, не в останню чергу тому, що ультразвукова технологія - одна з небагатьох, що забезпечує вимірювання витрат будь - якого середовища: рідини, газу і навіть пари. Крім того, на працездатність ультразвукових лічильників не впливають провідність середовища, що контролюється, його тиск та агресивність.
За інформацією державного підприємства «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» (ДП «Укрметртестстандарт», м. Київ) - головної організації Держспоживстандарту України з метрологічного забезпечення засобів обліку теплоти станом на 01.07.2010 р. до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки після державних випробувань внесені і допущені до застосування в Україні 231 тип теплолічильників та лічильників холодної і гарячої води, серед яких 75 - вироби вітчизняного виробництва. Серед закордонних виробників на першому місці Росія, потім Німеччина і Литва. Підприємства України (в основному, приватні та спільні) випускають сучасні якісні лічильники, які за метрологічними та технічними характеристиками не поступаються кращим зразкам закордонних виробників. Серед них ТОВ фірма «Семпал КО ЛТД» та ТОВ «Взлет-Прем'єр» (м. Київ), ПП «Фірма «Роднік-ЮТ» (м. Запоріжжя), АТ «Тахіон» (м. Харків), ПНВП «Ергомера» (м. Дніпропетровськ) - лічильники ультразвукові; ПП «Аква Україна» (м. Київ), ТОВ «КатрЛесс» (м. Київ), ТОВ «Фірма»НІО-35» (м. Чернігів) - лічильники електромагнітні; ДП «Укрводсервіс» (м. Київ), ПП «Валеан і К» (м. Рівне), ТОВ «Фабрика «Труд» (м. Луганськ) - лічильники турбінні; ЗАТ «Верле-Донбас» (м, Донецьк), ВАТ «Електротермометрія» (м. Луцьк), ТОВ СП «Інвест-Премекс» (м. Суми), ТОВ «Завод водотеплолічильників» (м. Київ), ДП ВО «Карпати» (м. Івано-Франківськ), ТОВ «Енергозберігаючі системи» (м. Київ), ДП «Новатор» (м. Хмельницький) - лічильники крильчасті.
Для вирішення питання обліку води та тепла в житлово-комунальному секторі Урядом України в свій час була затверджена «Програма поетапного оснащення наявного житлового фонду засобами обліку та регулювання споживання води та теплової енергії на 1996-2002 роки», дія якої в подальшому була подовжена. Відповідальність за реалізацію програми була покладена на Раду міністрів АР Крим, обласні, Київську та Севастопольську міськдержадміністрації, а координацію робіт здійснював Мінжитлокомунгосп України. За статистичними даними на 01.01.2008 р. завдання Програми з встановлення, наприклад, лічильників холодної води для будинкового обліку виконані трохи більше як на 20 %, а гарячої води - менш ніж на 7 %. Відмічу, що з самого початку Програмою не були визначені умови фінансування витрат на впровадження, ремонт та метрологічну повірку засобів обліку, не передбачені заходи з посилення відповідальності за реалізацію положень Програми. Разом з тим, у держбюджеті України кошти на фінансування робіт, пов'язаних із придбанням та оснащенням інженерних входів житлових будинків засобами обліку води та теплової енергії, не передбачались взагалі. На сьогодні інформація щодо дії цієї Програми відсутня. За інформацією Київської міськдержадміністрації в рамках комплексної «Програми енергозбереження на 2010 - 2015 роки у м. Києві», яку заплановано розробити та прийняти до кінця 2010 року, передбачено у найближчі декілька років 100 % київських будинків обладнати лічильниками теплової енергії з регуляторами тепла. В Програму планується вкладати кошти з бюджету, а також інвестиційні кошти. Для населення користь від встановлення лічильників та регуляторів тепла очевидна. Вони унеможливлюють перепади температур в помешканнях і автоматизують процеси використання тепла.
Єдність вимірювань - сфера жорсткого державного контролю і нагляду. У відповідності із законом «Про метрологію та метрологічну діяльність» на підприємствах різних форм власності, які виробляють, реалізують та споживають воду та теплоту, здійснюється державний метрологічний контроль та нагляд. В Україні фактичний стан порушень вимог Закону та ін. нормативно-правових актів у цій сфері становить 80-90 % і ця ситуація не покращується. За період 2009 р. та 1 квартал 2010 р. територіальними органами Держспоживстандарту України у сфері обліку води перевірено 152 підприємства і на 143 із них виявлені порушення метрологічних норм та правил. Так, облік відібраної води проводився не за показами водолічильників у ТОВ «Сакська водна компанія» (с. Лесновка, АР Крим), КП «Володарка» (Київська обл.), ТОВ «Луганськвода» (м. Свердловськ). Третина обревізованих ЗВТ застосовувались не перевіреними, а майже кожний десятий засіб вимірювання з підданих інспекційній повірці, був визнаний непридатним до застосування. У сфері обліку теплової енергії із 82 перевірених підприємствах порушення були виявлені на 65. Незабезпеченість ЗВТ, коли облік спожитої теплової енергії не проводиться взагалі, була встановлена у КП «Уж-тепло» (м. Ужгород), КП »Брянкатеплосервіс» (Луганська обл.), КП «Теплоенерго» (м. Кременчук), КП «Дубнокомуненергія» (Рівненська обл.).
Забезпеченість підприємств нормативною документацією залишається незадовільною. Більш ніж на половині перевірених підприємств відсутні метрологічні служби; фаховий рівень відповідальних за стан ЗВТ низький; на багатьох підприємствах відсутні узгоджені переліки ЗВТ, що знаходяться в експлуатації і підлягають повірці; лабораторії, які контролюють якість води питної, не атестовані, що робить неправомірним виконання такими лабораторіями вимірювань. На порушників встановлених норм та правил складені протоколи про адміністративні правопорушення в галузі метрології. Повірка засобів вимірювальної техніки (тобто встановлення придатності ЗВТ, на які поширюється державний метрологічний нагляд, до застосування на підставі результатів контролю їх метрологічних характеристик) має загальнодержавне значення і цілий ряд складних питань з її організації. На сьогодні інтервал між повірками для лічильників холодної та гарячої води, який встановлюється спеціальною комісією Держспоживстандарту України, складає три роки. За результатами аналізу повірки приладів було встановлено, що в наймасовіше застосовуваних квартирних лічильниках - крильчастих, кількість бракованих ЗВТ, як для холодної, так і для гарячої води складає 30 %. Пов'язано це з тим, що вода, яка протікає через лічильник, достатньо забруднена і через декілька років експлуатації внутрішні поверхні та прохідний отвір лічильника вкриваються іржею та осадом. Щоб реанімувати такий лічильник, його треба повністю розібрати, очистити, промити, відрегулювати, і знову зібрати.
Правовою основою для проведення повірки ЗВТ (у т.ч. лічильників на воду, тепло, газ та електроенергію) є Закон України «Про метрологію та метрологічну діяльність». Повірку ЗВТ здійснюють територіальні органи Держспоживстандарту України та повірочні лабораторії підприємств і організацій, уповноважені Держспоживстандартом України на її проведення. Згідно із вищезгаданим Законом та Правилами надання послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 630, періодична повірка, обслуговування та ремонт (у т.ч. демонтаж, транспортування та монтаж) ЗВТ здійснюється за рахунок підприємств і організацій, які надають послуги з тепло- та водопостачання. І витребування з фізичної особи, яка не є суб'єктом господарювання сплати за періодичну повірку, обслуговування та ремонт лічильників холодної та гарячої води є таким, що не відповідає чинному законодавству. Між тим, нормативно-правові акти для визначення, за рахунок яких коштів ці підприємства мають сплачувати за періодичну повірку, обслуговування та ремонт лічильників відсутні. Така ситуація створює цілий ряд правових колізій.
Проаналізувавши експериментальні дані та результати обговорень щодо проведення повірки лічильників води, ДП «Укрметртестстандарт» та інші територіальні органи Держспоживстандарту України, дійшли висновку, що проблему слід вирішувати шляхом створення ліцензованих, відповідно оснащених та укомплектованих досвідченими кадрами сервісних центрів, які б змогли формувати обмінний фонд лічильників, у короткі терміни демонтувати, проводити повірку, за необхідності ремонтувати та встановлювати лічильники після повірки на місці експлуатації та здійснювати централізоване збирання показів з вимірювальних приладів на основі дистанційного збору інформації. На сьогоднішній день в Україні не існує єдиної державної політики щодо створення розгалуженої сітки сервісних центрів обслуговування засобів обліку енергоресурсів. Це насамперед зумовлено небажанням енергопостачальних компаній створювати умови для забезпечення прозорого та достовірного обліку. Такий облік виявить справжню картину втрат, зумовлених застарілими комунікаціями та обладнанням, недосконалістю проведення розрахунків, відсутністю чи недосконалістю цілого ряду законодавчих та нормативних документів (правил обліку, споживання тощо) та навіть прямими крадіжками енергоресурсів. Крім того, як вважають фахівці, тим же енергопостачальним організаціям в більшості випадків вигідно здійснювати нарахування витрат споживачам за нормами та усередненими показниками, котрі у кілька разів перевищують реальне споживання.
І тут може стати в нагоді досвід зарубіжних країн. Система технічного та метрологічного обслуговування на основі дистанційного збору інформації створена та успішно діє в Угорщині, Німеччині, Австрії, США та Канаді. Там збір, обробка, аналіз та зберігання даних з різних видів лічильників енергоресурсів (вода, тепло, газ, електрична енергія) реалізується дротовим (протокол М-Bus - технологія обміну даними в системі автоматизованого життєзабезпечення споруд, розроблена американськими вченими, яка стала міжнародним стандартом ISO 16484-5 і протокол RS-232, який застосовується для зв'язку комп'ютерів з модемами та ін. периферійним обладнанням), бездротовим (радіоканал, GSM/GPRS - послуга в організації постійного підключення до мережі Інтернет з будь якої точки планети через сотовий зв'язок) та комбінованим методом. Збір інформації може відбуватись двома шляхами: мобільним (інспектор з радіо модулем прийому проходить або проїздить на автомобілі по встановленому маршруту і отримує інформацію з оточуючих лічильників тепла, води по радіоканалу і по завершенні маршруту інформація переноситься на диспетчерський комп'ютер) та стаціонарним (стаціонарні модулі концентратори збирають інформацію та з встановленою циклічністю передають її по мережі Інтернет або по мережі мобільного зв'язку на диспетчерський комп'ютер). Така організація збору інформації забезпечує: доступ без демонтажу до приладів, встановлених в важкодоступних місцях; скорочення комерційних втрат недообліку та кількості контролерів; швидкий збір даних на великих промислових об'єктах та в багатоквартирних житлових будинках; зведення балансу з загально - домовими приладами обліку води та тепла; усунення скарг споживачів; актуальну і точну інформацію за рахунок відсутності людського фактору.
В Україні на основі систем централізованого збору даних з лічильників можна було б створити ефективну систему проведення розрахунків за будь-яким видом енергоресурсу на протязі всього ланцюга його споживання, починаючи від генеруючої компанії і закінчуючи кінцевим споживачем ресурсу та відповідної послуги (тепло- та водопостачання). Досягнення цієї мети не можливе без прийняття низки Правил обліку - зокрема Правил обліку відпускання та споживання холодної та гарячої води на об'єктах систем холодного та гарячого водопостачання та розподілом витрат між кінцевими споживачами. Разом з тим, в країні на сьогодні існує ситуація, за якої теплопостачальні організації відмовляються сплачувати послуги сторонніх обслуговуючих підприємств по збиранню, формуванню та наданню до контролюючих органів архівних даних теплолічильників. На підставі цих архівних даних формується рахунок з оплати спожитої за відповідний проміжок часу теплової енергії. Функції із збирання даних та формування архівів покладено на балансоутримувачів та користувачів теплолічильників. Однак, за відсутності у останніх кваліфікованого персоналу та додаткового спеціального обладнання призводить до того, що проведення розрахунків витрат теплової енергії навіть за працездатним та допущеним до експлуатації (на підставі позитивних результатів повірки) тепллічильником неможливе.
З метою усунення технічних бар'єрів між торговими партнерами інших країн Україна взяла на себе зобов'язання щодо поступового приведення національного законодавства у відповідність до законодавства ЄС у визначених сферах, включаючи енергетичну. Програмою інтеграції України до ЄС передбачено впровадження в нашій країні європейських директив у сфері технічного регулювання як технічних регламентів (ТР). Нагадаю, що основними складовими системи технічного регулювання є стандартизація, оцінка відповідності (сертифікація товарів, робіт, послуг), метрологія, акредитація органів з оцінки відповідності та випробувальних і калібрувальних лабораторій. Технічний регламент, що базується на відповідній європейській директиві, - це документ, яким встановлюються обов'язкові для виконання вимоги з безпеки життя і здоров'я людей та довкілля безпосередньо або шляхом посилання на національні стандарти, гармонізовані з міжнародними чи європейськими стандартами. З метою впровадження Директиви Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу 2004/22/ЄС на вимірювальні прилади, яка діє на усьому Європейському економічному просторі, в Україні розроблений та затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 08 квітня 2010 року «Технічний регламент щодо суттєвих вимог до засобів вимірювальної техніки», який містить у своєму складі одинадцять технічних регламентів, чотири з яких - на вимірювачі активної електричної енергії, на автоматичні ваговимірювальні прилади, на аналізатори вихлопних газів та на теплолічильники розроблені фахівцями ДП «Укрметртестстандарт». Експерти ЄС, розглянувши проект «Технічного регламенту щодо суттєвих вимог...», дійшли висновку, що цей регуляторний акт відповідає положенням європейської директиви 2004/22/ЄС. Державний комітет з питань технічного регулювання та споживчої політики визначено відповідальним за застосування Технічного регламенту та здійснення державного метрологічного контролю і нагляду за дотриманням його вимог.
Вимоги Технічного регламенту на теплолічильники «є обов'язковими для: підприємств, організацій і фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, діяльність яких пов'язана з розробкою, виробництвом, ремонтом, продажем та прокатом теплолічильників; уповноважених закордонними виробниками осіб - резидентів України або осіб, які відповідають за введення теплолічильників в обіг; центрального органу виконавчої влади у сфері метрології та державних інспекторів з метрологічного нагляду тощо.
У ТР для теплолічильників встановлені такі класи точності - 1,2,3. Так, при вимірюванні кількості води та теплоти у громадських та житлових будинках, у т.ч. у квартирах, може застосовуватись будь-який лічильник класу точності 3, а у комерційних організаціях та підприємствах легкої промисловості - будь-який теплолічильник класу точності 2. За бажанням організації чи особи, за кошти яких встановлюється прилад, дозволяється застосовувати лічильник більш високого класу точності. Згідно з вимогами ТР у приладах має бути захисний пристрій, який опломбовується таким чином, щоб неможливо було здійснити його розібрання, демонтаж, вплинути на показники без пошкодження самого лічильника або його пломби. Планом заходів із застосування «Технічного регламенту щодо суттєвих вимог до засобів вимірювальної техніки» передбачено його введення в повному обсязі у 2018 році, щоб підготувати вітчизняні підприємства до виробництва продукції з урахуванням вимог ТР.
Для забезпечення зберігання та передання одиниці об'єму гарячої води, що йде трубопроводом в Україні, згідно Державної програми розвитку еталонної бази на 2006-2010 роки, фахівці ДП «Укрметртестстандарт» розробляють та досліджують Державний первинний еталон одиниць об'єму, маси, об'ємної та масової витрати гарячої води, який заплановано ввести в дію у 3 кв. поточного року. Відсутність такого еталона ставить під загрозу збереження єдності вимірювань в масштабах країни, адже організації та підприємства України не в змозі були би ні фінансово, ні організаційно виконати повірку власних робочих еталонів за кордоном. Відмова від повірки не дала би можливості забезпечити простежуваність вимірювань при використанні приладів, що негативно відбилося б на просуванні витратомірів та лічильників гарячої води на світовому ринку.