Французький Трамп. Чи зможе фанат Путіна перемогти Макрона на виборах

Рівно через п'ять місяців Франція дізнається ім'я свого наступного президента. Про те, чи зуміє Емманюель Макрон переобратися на другий термін, хто складе йому конкуренцію і як на верхівці рейтингів опинився телеведучий-антисеміт єврейського походження – в матеріалі РБК-Україна.

Майбутній відхід Ангели Меркель з поста канцлера Німеччини дає французькому президенту Емманюелю Макрону шанс реалізувати свою давню мрію – закріпитися в якості політичного лідера всього Європейського cоюзу. Амбіцій перетворити Францію як мінімум в регіонального лідера, а то і повернути їй статус світової держави Макрон ніколи не приховував.

Але за чотири з половиною роки президентства реалізувати задумане не вийшло. У Франції проходили масові акції протесту проти політики влади, наймасштабніша з яких – рух "жовтих жилетів". Карантинні обмеження і вакцинаційна кампанія також супроводжувалися зіткненнями протестуючих з поліцією по всій країні.

Не обійшлося і без проблем у зовнішній політиці. Створення американо-британо-австралійського альянсу AUKUS стало болючим ляпасом для Парижа. У той же час, воно додало Макрону аргументів на користь "стратегічної автономії" ЄС – концепції, за якою єдина Європа повинна більше спиратися на власні сили, а не на допомогу від США. А лідером такої єдиної Європи Макрон, безумовно, бачить самого себе.

Але для початку йому треба буде переобратися на другий термін. Перший тур президентських виборів у Франції відбудеться 10 квітня наступного року, а майже неминучий другий тур – через два тижні, 24 квітня.

Правий ухил

Незважаючи на труднощі у внутрішній і зовнішній політиці чинний президент Франції залишається лідером електоральних симпатій. Протягом останнього року його рейтинг залишається дуже стабільним, на рівні 24-25%.

При цьому за час президентства Макрон відчутно зсунувся вправо на політичній осі, що дало привід його опонентам називати французького лідера "президентом для багатих" – на початку каденції був скасований так званий "податок на багатство", який були змушені платити французи зі статками більше 1,3 млн євро. Через незгоду з внутрішньою політикою глави держави з його фракції в Національних зборах Франції, нижній палаті парламенту, вийшла низка депутатів, позбавивши президентську "Вперед, Республіка!" монобільшості.

Донедавна фактично безальтернативним виглядав сценарій, за якого до другого туру виборів разом з Макроном вийде Марін Ле Пен – лідер ультраправої партії "Національні збори", з рейтингом у 17%. Для Ле Пен це буде вже третя спроба поборотися за президентський пост, на виборах 2012 року вона посіла третє місце, в 2017-му вийшла у другий тур з Макроном, де впевнено йому програла, набравши в два рази менше голосів.

Марін Ле Пен може поступитися місцем спаринг-партнера для Макрона іншому кандидату (фото: Getty Images)

На відміну від Макрона, який помітно поправішав, Ле Пен навпаки, зсунула свою партію трохи ближче до центру, розраховуючи на голоси не тільки праворадикалів, а й більш поміркованих виборців. Це проявилося навіть у зміні назви її партії, яка з 2018 року називається "Національні збори", замість більш войовничого "Національного фронту". Тепер Ле Пен вже не виступає за вихід Франції з Євросоюзу (так званий Frexit), пом'якшилася і політика щодо одностатевих шлюбів.

Номінант від найбільшої опозиційної партії, "Республіканці", буде визначений у грудні. Поки що найвищими виглядають шанси Ксав'є Бертрана, якому опитування дають 13% підтримки.

І Макрон, і Ле Пен, і Бертран належать до правого політичного спектру, що не дивно – як показує соціологія, за останні п'ять років французи помітно поправішали в ідеологічному сенсі. Втім, і ліві ідеї в країні традиційно залишаються популярними. Але лівий спектр розколотий між багатьма дрібними партіями і амбітними лідерами, тому втрутитися в боротьбу за вихід у другий тур комусь із них навряд чи вдасться. Найбільш рейтинговому лівому кандидату, лідеру "Нескореної Франції" Жан-Люку Меланшону, опитування дають 9% підтримки.

Таким чином, здавалося, що президентські вибори у Франції пройдуть досить передбачувано і повністю повторять сценарій п'ятирічної давності – у другий тур вийдуть Макрон і Ле Пен, де чинний президент здобуде впевнену перемогу.

Але всі розклади змішала поява ще одного рейтингового кандидата – ультраправого письменника, публіциста і телеведучого Еріка Земмура. Він офіційно не оголосив про свої плани балотуватися, але фактично вже веде агітаційну кампанію. За усередненим рейтингом Politico, зараз він займає третє місце за популярністю з рейтингом в 15%, але в окремих дослідженнях виходить і на друге, обганяючи Ле Пен. І явно перебуває на висхідному тренді.

Кремль за Земмура

Земмур народився в сім'ї алжирських євреїв, які переїхали до Франції під час війни Алжиру за незалежність. Отримав популярність як публіцист, багаторічний автор газети Le Figaro і ведучий програм на телебаченні.

Земмура часто називають "французьким Трампом" – підкреслено антисистемний кандидат, який грає на розчаруванні обивателів в політичних елітах. Але з однією стилістичною відмінністю – Трамп, незважаючи на величезні особисті статки, завжди використовував амплуа простакуватого "свого хлопця". Тоді як Земмур експлуатує образ інтелектуала, цитує письменників, поетів і філософів. Нехай іноді з помилками, але все одно справляючи відповідне враження на свою аудиторію.

Як і для Трампа, одна з головних тем Земмура – боротьба з імміграцією. Тільки він займає набагато більш радикальну позицію щодо приїжджих, пропонуючи обмежити не тільки нелегальну, а й легальну міграцію до Франції, особливо для неєвропейців. Земмур також є адептом конспірологічної теорії "Великого заміщення", згідно з якою населення Франції і всієї Європи планомірно заміщається вихідцями з Африки та Азії, ймовірно, не без участі якихось "світових еліт".

Земмур набирає популярності серед правого електорату (фото: Getty Images)

Антимігрантські погляди Земмура органічно переплітаються з антимусульманськими – іслам він вважає таким, що суперечить "французьким цінностям". І виступає за те, щоб французьким дітям заборонили давати мусульманські імена.

Земмур також радикально виступає проти фемінізму і "гей-ідеології". А французька система освіти, на його думку, "захоплена марксизмом, антирасизмом і ЛГБТ-ідеологією".

Ще одна улюблена Земмуром тема – Друга світова війна і діяльність колабораціоністського уряду Віші, який керував південною і частиною центральної Франції. На думку майбутнього кандидата в президенти, режим Віші "захищав французьких євреїв" – тоді як насправді тисячі з них були відправлені в концентраційні табори. За такі висловлювання Земмур регулярно отримує ще й звинувачення в антисемітизмі – які відбиває, вказуючи на власне єврейське походження і звично звинувачуючи у всьому арабів.

Не дивно, що з такими підходами Земмур ще й є активним прихильником російського президента Володимира Путіна, який "захищає традиційне суспільство", а також виступає проти антиросійських санкцій. А Україну Земмур у 2015 році називав "мертвою". Наприкінці жовтня у французькому виданні "L'Obs" вийшла стаття з однозначним заголовком – "Кремль голосує за Земмура".

За свої радикальні судження Земмур неодноразово відповідав у суді. Прямо зараз проходить ще один процес, через заяви майбутнього кандидата про те, що діти-мігранти, які приїжджають до Франції без батьків, є "злодіями, вбивцями і гвалтівниками".

У вересні Земмур втратив важливий для себе агітаційний майданчик – вечірню програму на каналі CNews – після того, як французький медіа-регулятор визнав його політиком, а не журналістом, з відповідними обмеженнями на доступ до телеефіру. Зараз у французькому медіа-середовищі йде активна дискусія про те, чи варто в принципі давати Земмуру трибуну для просування своїх поглядів. Більше сотні журналістів опублікували відкритий лист, закликаючи колег або боротися з ідеями Земмура, або зовсім його ігнорувати.

Зараз політик робить велику ставку на оффлайн-зустрічі з виборцями, об'їжджаючи Францію з презентацією своєї чергової книги. Очевидно, Земмур може розраховувати не тільки на голоси ультраправих, незадоволених пом'якшенням позицій Ле Пен і її партії, а й багатьох безідейних французів, впевнених, що "еліта не чує простий народ".

В якості "кандидата від народу" п'ять років тому на вибори йшов сам Макрон, але за час президентства, принаймні, на думку багатьох французів, він відмінно вбудувався в існуючу політичну систему. Таких розчарованих французів своїми популістськими, підкреслено неполіткоректними виступами і може залучити Земмур.

Протестна активність у Франції тримає Макрона в напрузі (фото: twitter.com / NnoMan1)

Безумовно, за час, що залишився до виборів, багато що може змінитися. Наприклад, якщо Земмур повноцінно увійде у виборчу кампанію, і йому доведеться не тільки розмірковувати про Другу світову війну і велич французької культури, а й відповідати на предметні питання про соціально-економічну політику.

Є у потенційного кандидата ще одна проблема. Згідно з французьким законодавством, для висунення в президенти треба зібрати 500 підписів на свою підтримку від депутатів будь-яких рівнів. Земмур, який не спирається ні на одну політичну партію, може зіткнутися з труднощами вже на цьому етапі.

Шансів на те, щоб здобути перемогу над Макроном у Земмура, як видається зараз, небагато. Але вони все ж є. В статті Європейської ради з міжнародних відносин описується апокаліптичний сценарій, за яким у другий тур пройдуть одночасно Ле Пен і Земмур.

Це може статися, якщо праві виборці так і не зможуть визначитися між Макроном і кандидатом від "Республіканців", а загальна явка буде невисокою. Або ж якщо до виборів правий електорат радикалізується.

Але такі варіанти все ж виглядають малоймовірними. Швидше за все, повториться сценарій виборів 2017 і 2002 років, коли в другий тур виходили поміркований кандидат на пару з праворадикалом, і поміркований здобував впевнену перемогу.

Примітно, що в 2002 році таким праворадикалом став батько Марін Ле Пен – Жан-Марі Ле Пен. Зараз він порвав всі стосунки з дочкою, яка домоглася його виключення з партії, яку він же і створив півстоліття тому. На цих виборах Ле Пен-старший публічно підтримав Земмура.

У таких випадках у другому турі французький електорат зазвичай голосує не стільки "за", скільки "проти". І нехай Макрон своєю політикою не виправдав багатьох сподівань, але якщо альтернативою йому буде ультраправий ісламофоб-конспіролог, то поміркований електорат, нехай і через силу, все ж проголосує за чинного президента.