Директор ДБР Роман Труба: Я не маю відношення до тіндер-скандалу з Варченком

– Почнемо з позитивних речей. Нарешті запустилося Державне бюро розслідувань. Чому цей процес так довго відбувався?

– Категорично заперечую. Цей процес відбувався надзвичайно швидко. Кілька слів про історію створення Державного бюро розслідувань. Фундамент був закладений ще в далекому 1995 році, коли ми взяли на себе зобов’язання перед Радою Європи створити новий правоохоронний орган, до якого від ГПУ перейде функція слідства. Більше двадцяти років відбувалося втілення в життя цих принципів.

Лише в 2015 році було прийнято закон "Про Державне бюро розслідувань". Згідно Кримінальному процесуальному кодексу, Бюро повинно було запрацювати у листопаді 2017 року. Однак на той момент конкурсна комісія лише обрала директора і заступників. Тобто, можемо говорити про те, що етап формування розпочався лише в листопаді 2017 року. Що ми маємо станом на листопад 2018 року? За рік часу ми сформували новий правоохоронний орган і розпочали перші кримінальні провадження. Таким часом запуску, я впевнений, не можуть похвалитися в жодній країні світу.

Я хотів би наголосити, що розпочалася робота не лише центрального апарату, а по всій території країни. Це сім територіальних управлінь і центральний апарат. Ми не лише провели найбільший конкурс в історії України, ми підготували і матеріально-технічну частину для того, щоби слідчі могли виконувати свої обов’язки. Ми підготували слідчих до їхньої роботи, забезпечили їх необхідними приміщеннями. З 27 листопада 2018 року слідчі розслідують кримінальні провадження.

– Чи є зараз в ДБР кадровий дефіцит? Скільки людей вам не вистачає?

– Я буду говорити лише фактами. Згідно закону, ми повинні обрати на конкурсі 1500 осіб. Серед них – працівники слідчих, оперативних підрозділів, а також працівники державної служби. Як показав перший місяць проведення досудового розслідування, такої кількості буде замало для ефективного виконання своїх функцій. Щодо реальної кількості, яка на даний час працює. Ми обрали приблизно 500 осіб, серед них 300 слідчих.

– До вас взагалі хочуть іти працювати? Адже в дуже багатьох відомствах люди не хочуть йти ні на таку зарплату, ні на такі умови, декларації подавати. Чи ви стикаєтеся з тим, що до вас просто не хочуть іти?

– Наведу деякі цифри. Ми оголосили конкурс на 700 посад, було подано більше 13 тисяч пакетів документів, зголосились прийняти участь приблизно 4,5-5 тисяч осіб. Я вважаю, що на таку кількість місць достатньо було виявлено бажання серед кандидатів. Проте дійсно є деякі посади, які не викликали великий ажіотаж і була невелика кількість кандидатів. Серед таких я би назвав відділ, який працює по зв’язках із засобами масової інформації. Але ми повторно оголосили конкурси. До речі, зараз тривають конкурси на двісті посад.

Роман Труба: "За рік часу ми сформували новий правоохоронний орган і розпочали перші кримінальні провадження". (Віталій Носач, РБК-Україна)

– Пам’ятаю, що в одному із перших інтерв’ю ви казали, що один із керівників правоохоронного органу начебто прямо забороняє своїм підлеглим переходити до вас. Про кого йшла мова?

– В мене фактів, які би повністю підтвердили цю інформацію, не було. В подальшому, аналізуючи, дійсно було зроблено висновок, що на посади, про які говорив, подана недостатня кількість документів і недостатня була кількість бажаючих. Крім того, деякі кандидати, які стали переможцями, в подальшому відмовлялися. Проте цей структурний підрозділ достатньо укомплектований для того, щоби якісно виконувати покладені на нього обов’язки.

– Давайте називати речі своїми іменами. Мова йде про Анатолія Матіоса та військову прокуратуру. Наскільки я розумію, третє слідче управління ДБР, так зване "управління війни", недостатньо укомплектоване саме спеціалістами, які за роки війни працювали з такими справами. Була різна аргументація у Анатолія Васильовича: як можна пускати людей на конкурс, якщо вони на казарменному положенні, мають доступ до певних документів, без них не обійтися. Що зараз із цим "управлінням війни"? Наскільки воно справляється зі своїми обов’язками під час воєнного стану?

– Цей підрозділ є в центральному апараті та в територіальних управліннях. Так, ці відділи укомплектовані в абсолютній більшості. Є деякі вакансії, але конкурс триває.

На цей час ми проаналізували кількість військових злочинів і розуміємо, що навантаженість на тих слідчих буде надзвичайно велика. Тому найближчим часом я прийму рішення про оголошення нового конкурсу на посади слідчих для того, щоби підкріпити саме управління, яке буде займатися військовими злочинами.

– Де ви їх візьмете, якщо спеціалісти не йдуть?

– Коли я говорив про посади, які не викликали резонансу, я говорив про деякі державні посади. Але на посади слідчих є достатня кількість бажаючих. Крім того, я не бачу проблем в тому, що у так званому "військовому управлінні" будуть працювати і молоді слідчі. Є квотний режим і більше 50% слідчих ми набираємо з тих людей, які не мають досвіду роботи.

В подальшому я маю намір впроваджувати систему навчання, розробити механізм, стратегію навчання молодих слідчих. Протягом останніх років абсолютно нівельоване таке поняття як “інститут слідства”, адже раніше він існував. Я хочу повернутися до цього питання, оскільки на цей час мало хто із правоохоронних органів віддає йому належну увагу.

Саме ДБР має намір відновити цю традицію і створити механізм навчання слідчих. Наприклад, інститут наставництва. Раніше існував такий механізм, коли в управлінні знаходяться слідчі, які мають досвід роботи, і за ними закріплюється слідчий без досвіду роботи, який входить в групу по розслідуванню того чи іншого злочину, навчається і переймає найкращі механізми розслідування. Саме це буде доречно в управлінні розслідування військових злочинів.

– Скільки проваджень воно вже зареєструвало?

– По кількості я точно не скажу, але можу назвати інші цифри. На цей час зареєстровано 843 кримінальних провадження, серед них 180 – зареєстровано слідчими Державного бюро розслідувань. Інші ми отримали за підслідністю, з них десь 290 – це кримінальні провадження, які були зареєстровані до 27 листопада цього року. Основна частина – це військові злочини.

В кожному територіальному управлінні були зареєстровані також військові злочини, серед них трагедія в Житомирській області, коли розбився Су-27.

– Ви сказали про інститут наставництва і що наразі обрано 300 слідчих. Скільки з них реально працюють, а скільки направлено на навчання, тому що рівень їх кваліфікації наразі не відповідає тим завданням, які перед ними стоять?

– Усі слідчі за ініціативи Ради Європи пройшли тренінг, який провели викладачі Національної академії прокуратури України. Першими пройшли слідчі категорій "А" і "Б", які мають досвід роботи. В грудні відбулися навчання для слідчих категорії "В", тобто без досвіду роботи. У п’ятницю (інтерв'ю записано у середу, 19 грудня, - ред.) вони отримають відповідні сертифікати, це приблизно 100 осіб. Програми тренінгів відрізнялися для слідчих різних категорій, проводили їх кращі вітчизняні та міжнародні фахівці.

– Романе Михайловичу, ви кажете про інститут наставництва. Але ви ж все одно наберете частину людей із системи. Якщо вони будуть наставниками у тих, хто був поза системою, ви не думаєте, що ця система просто відтвориться? Що вони просто зроблять з них тих самих людей зі старої правоохоронної системи і ніякого нового органу у нас не вийде?

– Впевнений, що ні. Особи, які стали переможцями, це слідчі із досвідом роботи три, п'ять, десять років. Це люди молоді, енергійні.

– Вони ж не з Марсу прилетіли, працювали у тій самій прокуратурі та СБУ.

– Я не ставлю в жодному випадку клеймо на кожного працівника. Тому що в кожній системі є ідеальні, професійні люди з хорошими традиціями та минулим.

– Ви переконані, що ви саме таких набрали? Які у вас були запобіжники для того, щоби бути впевненими, що це саме ці ідеальні люди?

– Багаторівневість конкурсу, який проходив, це не був один етап. Крім того, у нас один із етапів – це проходження психофізіологічного дослідження, тобто поліграфу. Цього немає у жодному органі.

– Ви особисто проходили поліграф?

– Так, звичайно. Всі без винятку працівники ДБР проходять поліграф. Винятків не існує для жодного працівника. Я мав змогу переконатися у ефективності поліграфу ще під час виконання своїх службових обов’язків, коли я працював керівником слідчого управління в Генеральній прокуратурі. Впевнений на 90% чи 80%, що цей етап є ефективним, і результати проведення поліграфу відповідають дійсності. Поліграф дуже складно обдурити, оскільки це устаткування, він не сприймає до уваги слова, які говорить той чи інший суб’єкт, в основному чутливість йде до внутрішніх органів. Тому без підготовки, належного тренінгу, я впевнений, що його неможливо обдурити.

– Романе Михайловичу, зараз всім відомі проблеми з ДБР, конфлікти навколо цього органу, якщо вам або вашим заступниками запропонують пройти поліграф, ви погодитеся?

– Я не можу не погодитися, я зобов’язаний це зробити. В законі чітко прописано, що керівник і всі працівники проходять поліграф. Я не лише ще раз, я буду систематично проходити поліграф. Більше того, в нас вже прийняті на посади поліграфологи, закуплене необхідне обладнання, і вже цього року вони розпочнуть перші психофізіологічні дослідження і будуть перші результати. Відмінність буде в завданні, яке стоятиме перед поліграфологами. На кожному етапі різні цілі і різні питання будуть поставлені. Одні питання ставилися при прийомі на роботу і зовсім інші будуть ставитися при проходженні служби в ДБР.

Роман Труба: "Поліграф дуже складно обдурити". (Віталій Носач, РБК-Україна).

– Ми з вами говорили про відбір кадрів, що є люди із СБУ, із поліції. Тут виникає два питання: контролю і самого відбору. Нещодавно у вас відбувся скандал, коли виявилося, що були злиті з однієї з внутрішніх конкурсних комісій білети, які можна було купити у вигляді книжки або пройти тестування онлайн. Реальні люди писали в соцмережах, що купили ці відповіді і отримали найвищі результати на справжньому тестуванні. Як із цим боротися, потрібно, напевно, кримінальне провадження відкрити за розголошення цієї інформації?

– Для мене також була несподіванкою ця інформація, я категорично цього не підтримую. Ми будемо вдосконалювати процедуру проведення конкурсного відбору. Ми вже розпочали цю роботу.

Я бачу наступні моменти, для того щоби подолати цю злоякісну пухлину. Перше - це наше управління внутрішнього контролю, працівники якого в подальшому повинні відслідковувати, реагувати на такі факти. Але найефективніше, я впевнений, ми зможемо із цим боротися, коли в ДБР буде створений власний навчальний заклад, який зможе систематично оновлювати перелік питань для кандидатів.

– Так що робити з тими людьми, які вже купили ці тести та пройшли, ви їх звільните?

– Наскільки мені відомо з публікацій, писали про купівлю тестів кандидати, які їх не склали. Вирахувати інших кандидатів на цьому етапі я не можу.

Тести розміщено на нашому сайті, там більше двох тисяч питань. Зовнішня комісія також опублікувала варіанти відповідей. Це загальнодоступно для кожного кандидата і дозволено законодавством. Кандидат має змогу ознайомитися зі всіма питаннями та відповідями і показати свої знання, в тому числі на пам’ять.

– Це стосується зовнішньої комісії, а ми говоримо про внутрішню. Їх відповіді також були відкриті?

– Це однакові тести. І ще одне: у нас конкурсний відбір складається не лише з одного етапу – перевірки знання законодавства, є інші етапи – практичні завдання, поліграф, і найважливіший – проведення співбесіди, на якій п'ять членів конкурсної комісії мають змогу оцінити моральні, професійні та ділові якості кандидата. Визначення переможця - це комплекс дій і етапів, які він проходить, і лише за ними приймається остаточне рішення.

– З приводу контролю над тими, можливо, недобросовісними працівниками правоохоронних структур, які потрапили до ДБР. Де ваш департамент внутрішньої безпеки? Це одна із найважливіших проблем, у вас є проблеми зі змінами до профільного закону, які не ухвалюють, немає оперативників, але їх можна було набрати в департамент внутрішньої безпеки.

– Ви зачепили одне із тих питань, яке протягом року не вдалося реалізувати. Ми робили все для того, щоби мати змогу оголосити конкурс на весь оперативний склад і обрати всіх представників управління внутрішнього контролю. Це залежало від Верховної ради.

Хочу нагадати: всіх працівників внутрішнього контролю як центрального апарату, так і територіальних управлінь обирає зовнішня комісія. Станом на сьогодні вона обрала трьох працівників – керівника управління внутрішнього контролю центрального апарату та двох поліграфологів. Обирати оперативних працівників ми не можемо, оскільки цю посаду законодавець забув вказати в профільному законі.

Ще в травні 2017 року Верховна рада проголосувала в першому читанні законопроект, згідно якого вводилася посада оперативного працівника. Також цим законопроектом передавалися повноваження щодо обрання працівників внутрішнього контролю, а також більшості посад керівного складу Бюро, від зовнішньої комісії до внутрішніх комісій. Це були технічні норми, які би спростили конкурсну процедуру і надали би змогу ефективніше і повноцінно запустити роботу Державного бюро розслідувань. Саме на цьому засіданні було прийняте рішення, що цей законопроект є невідкладним. Це означало, що протягом двох тижнів Верховна рада повинна була повернутися до розгляду у другому читанні і прийняття закону в цілому. Проте зараз грудень і законопроект у другому читанні не розглянутий.

Це є основна причина того, що я не маю змоги зараз обрати всіх працівників управління внутрішнього контролю. Сподіваюся, що в перші свої засідання депутати знову повернуться до цього законопроекту. Але ще наведу деякі факти. У період з травня по сьогоднішній час законопроект зазнав суттєвих змін, зараз в ньому немає норми про те, що повноваження обрання працівників управління внутрішнього контролю, а також керівного складу, переходять до внутрішніх комісій.

– В ДБР зараз є хоч один "оперативник"?

– Так. У нас призначений керівник управління внутрішнього контролю та два поліграфологи. У нас є керівники оперативних підрозділів в центральному апараті, а також в територіальних управліннях. Оскільки це керівника посада, а не посада оперуповноваженого, ми могли провести конкурс.

– Хто для вас зараз виконує оперативну роботу по вашим кримінальним провадженням?

– На цьому етапі ми розпочали роботу без оперативних підрозділів, тому комунікуємо із оперативниками інших правоохоронних органів: Національної поліції, Служби безпеки України, НАБУ і Державної прикордонної служби. Це саме ті правоохоронні органи, з якими ми розпочали і будемо проводити перші реалізації, фіксування тих чи інших злочинів.

Відео: Валентина Балабанова, РБК-Україна.

– Виникає логічне питання. Ви той орган, який має контролювати роботу тієї ж Нацполіції, СБУ, НАБУ і прикордонників. У вас немає конфлікту, м'яко кажучи, інтересів?

– Найосновніше завдання, яке стоїть на даний момент переді мною, це якнайшвидше прийняття змін до закону “Про Державне бюро розслідувань”, щоби розпочати конкурс і набрати оперативних працівників. До цього ми будемо співпрацювати, незважаючи на те, що правоохоронні органи підслідні ДБР, ми будемо з ними співпрацювати. В кожному правоохоронному органі є управління внутрішнього контролю, яке здійснює нагляд за своїми працівниками. Така робота в кожному правоохоронному органі проводиться. У тому числі, з ними ми будемо здійснювати співпрацю щодо виявлення і фіксації фактів в середовищі правоохоронців.

– Фактично ви зараз на їхню добросовісність сподіваєтеся. У вас немає ніяких запобіжників.

– Професіоналізм, добросовісність і законність. Так.

– Романе Михайловичу, я не можу зрозуміти: вся ця історія із законом про ДБР не сьогодні виникла, вона вже тривалий час іде. Скажіть, будь ласка, хто винен в тому, що цей закон не приймається, на вашу думку?

– Я не можу сказати і назвати конкретних осіб чи, можливо, групу осіб, які винні у неприйнятті цього закону. Навпаки, серед членів профільного комітету я отримував підтримку і саме вони були тією рушійною силою, з допомогою якої ми мали певний результат у травні 2018 року, коли було прийнято законопроект про зміни до закону "Про Державне бюро розслідувань".

– Хто вас підтримав?

– Автори законопроекту: Паламарчук, Кожем'якін та інші. Проте в подальшому відбулася певна перерва. Можливо вона відбувалася у зв'язку із канікулами чи через інші обставини, а саме: прийняття мною рішення про відмову у призначенні 27 кандидатів. Однак я сподіваюся, що все ж таки державницькі позиції членів комітету на першому місці і аналогічно державницькі позиції інших кандидатів будуть переважати. Сподіваюся, що ми найближчим часом повернемося до питаннях цих змін і ухвалимо закон.

– Не можу зрозуміти, про які державницькі позиції йде мова, якщо колективна держава не здатна забезпечити вам законодавчу базу під існування органу взагалі в цій країні. Про які державницькі позиції ми взагалі з вами говоримо?

– Різке поглиблення в розбіжностях наших поглядів із комітетом відбулося після серпня, коли мною було прийняте рішення про непризначення. Щоби зрозуміти цю позицію, я зобов'язаний повернутися знову ж таки до зовнішньої комісії. Це те, про що я говорю протягом року: зовнішня комісія заполітизована, саме там у нас є кілька представників комітету. Не завжди їхні рішення є не лише законними, але й справедливими.

– За цією логікою, вас обрала та ж сама зовнішня комісія, виходить що ви представник цієї заполітизованої системи. Можливо, це не політизація, а незбалансовані повноваження просто?

– В нас керівників всіх правоохоронних органів вибирає та чи інша комісія. Тут я не бачу жодної політизації. Ми обрали керівника і після того він за допомогою внутрішніх комісій формує весь свій колектив. А коли мені обирають 170 керівних осіб, я вважаю це неправильно. Більше того, такого процесу обрання не існує в жодному правоохоронному чи державному органі. Саме оці широкі повноваження є не зовсім правильними.

– Згадаємо історію із непризначенням 27 кандидатів на керівні посади. Ви звинуватили зовнішню конкурсну комісію в тому, що вона знищила результати поліграфічного дослідження. При цьому точно так же є закиди і щодо вашого обрання, бо перед фінальним голосуванням комісія дозволила вам та іншим кандидатам донести документи на інші посади. Хоча ви від початку подавалися тільки на заступника директора ДБР.

– Конкурс на посаду директора і заступників тривав довгий період часу. Протягом цього часу всі кандидати проходили однакові етапи і були в однакових умовах. Дійсно, я змінив свою думку на завершальному етапі, але не лише я її змінив, змінили й інші учасники. Більше того, моє бажання змінити посаду було прийняте вже за результатами проходження всіх етапів і воно було предметом розгляду на комісії. Вона була уповноважена розглядати такі звернення.

Найважливіше, що комісія не звужувала права жодного конкурсанта і розширила їх не лише для одного кандидата, а для всіх. Прийняття рішення про допуск того чи іншого кандидата не є виходом за межі своїх повноважень і комісія в цьому випадку не допустила жодних порушень. Щодо розгляду в суді справи за позовом одного із кандидатів…

– Юрія Македона, народного депутата України від фракції БПП.

– Це звернення відбулося після того, як я прийняв рішення щодо розгляду 27 подань.

– Воно було раніше зареєстроване, ще весною.

– Правильно. І саме по цьому зверненню є рішення суду. Звернення, яке було подане народним депутатом весною 2018 року, судом розглянуто, по ньому прийняте рішення. Крім того, це рішення було предметом розгляду в апеляційному суді і касаційному. Всі інстанції були одностайні: Македон пропустив термін звернення до суду. Про це порушення мої представники говорили в адміністративному суді при розгляді позову, який на даний час ще розглядається. Але коли я заявив, що не буду автоматично призначати кандидатів на 27 посад, він подає друге, аналогічне звернення, і зараз саме воно розглядається в суді.

Хочу зазначити, що яке б рішення не було прийнято в суді, воно, не вплине на зайняття мною посади директора Державного бюро розслідувань. В цьому рішенні говориться про незаконність прийняття комісією рішення про допуск мене як кандидата до участі в конкурсі. Воно може бути лише підставою для подачі інших позовів. Хоча я сумніваюся в цьому, оскільки позов про нібито незаконність рішення комісію про обрання мене директором вже був розглянутий в суді, навесні цього року, і у цій справі у нас є вже рішення.

– Існує також провадження про неналежне проходження вами люстраційної перевірки. Мова йде про висунення повідомлення про підозру активісту під час Майдану за вашим підписом. Ви тоді були прокурором Пустомитівської районної прокуратури на Львівщині. Можливо, на вас тисли, це були важкі часи, але чи там справді були підстави для висунення повідомлення про підозру?

– Мої дії, які я вчиняв, а також мої процесуальні рішення були неодноразово предметом розгляду при проведенні перевірки на дотримання закону "Про очищення влади". Я таку перевірку проходив двічі. Вперше в 2015 році, її проводила Генеральна прокуратура України. За результатами прийняте рішення, що я як особа, яка була старшою групи процесуальних керівників у вказаному провадженні, не підпадаю під дію Закону "Про очищення влади". Цю перевірку зробило кілька структурних підрозділів ГПУ. В мене є довідки, результати цієї перевірки.

Підстави для проведення такої перевірки дійсно були – це події у листопаді 2013 року, саме моя участь як процесуального керівника у цій справі. Це була перша перевірка і я її пройшов у 2015 році. Єдине, що Генеральна прокуратура не відправила результати цієї перевірки в Міністерство юстиції для того, щоби я був внесений в перелік суб'єктів, по яких була вчинена ця перевірка. Це було зроблено лише тому, що на той час я звільнився з роботи в органах прокуратури.

– Чому ви звільнилися?

– Це був 2015 рік. Це було пов'язано зі зміною керівництва Генеральної прокуратури. На цей час я займав керівну посаду в Головному слідчому управлінні. Прийшла інша команда, група людей, які мали певні принципи, побажання – вони не співпадали з моїми. Маючи стаж роботи 18 років в органах прокуратури, я добровільно написав заяву.

Відео: Валентина Балабанова, РБК-Україна.

– Ви в чиїй команді потрапили до Києва після Майдану?

– Це була команда професіоналів. Запросило мене управління кадрів Генеральної прокуратури, провело зі мною співбесіду і запропонували мені зайняти одну із керівних посад.

– Ви були знайомі із Віктором Пшонкою?

– Віктора Пшонку як генерального прокурора України я бачив один раз, коли проходив співбесіду при призначенні мене на посаду прокурора району у Львівській області.

– Романе Михайловичу, наскільки я розумію, ви після звільнення із прокуратури займалися адвокатською діяльністю. Можете розповісти про цей період свого життя?

– В 2015 році я розпочав роботу в юридичній компанії. І робота тривала до моменту визначення мене як переможця конкурсу на посаду директора Державного бюро розслідувань, тобто до листопада 2017 року.

– Які справи ви супроводжували, на чому спеціалізувалася?

– Це було лише надання консультацій.

– Ви політичним фігурам давали консультації?

– Ні, жодної політичної структури. До мене зверталися фізичні особи, яким надавалися консультації.

– Це політики, ці фізичні особи?

– Фізичні особи.

– Скажіть, будь ласка, чи існують зараз у Генеральній прокуратурі провадження, в яких ви є фігурантом, можливо в статусі свідка?

– Після звільнення мене з органів прокуратури було внесено відомості в ЄРДР з приводу подій, які мали місце в листопаді 2013 року в Пустомитівському районі. Щодо законності прийняття мною рішення про оголошення підозри і погодження подання про обрання запобіжного заходу одному з фігурантів. В цій справі я допитувався як свідок і по ній прийнято рішення. Після проведення всіх слідчих дій Генеральна прокуратура прийшла до висновку, що в моїх діях немає складу злочину. Справа закрита в 2015 році. В жодному іншому провадженні з того часу я не допитувався.

– Серед команди професіоналів, з якою ви почали працювати в Києві, був Ігор Щербина. Ви з ним знайомі?

– З Ігорем Щербиною я познайомився під час призначення мене на посаду керівника слідчого управління. Це був перший день знайомства.

– Ця людина була одним із претендентів на очільника патронатної служби ДБР, ще до призначення вже з'явилися візитівки з його ім'ям та цією посадою.

– Керівник патронатної служби не проходить конкурсний відбір. Це структурний підрозділ працівників, якого я призначаю своїм наказом. Я спілкуюся з Ігорем Щербиною, який на даний час не працює в Державному бюро розслідувань. Про візитівки я не можу, на жаль, нічого сказати, тому що я не знаю яким чином вони з'явилися. За цей період часу я особисто не пропонував Ігорю зайняти посаду в ДБР, він особисто до мене з приводу зайняття такої посади не звертався, але ми спілкуємося.

– Мар'яні Гайовській-Ковбасюк ви пропонували посаду? Це дружина вашого колишнього начальника, прокурора Львівської області. Вона подавалася на керівника управління роботи з громадськістю та ЗМІ.

– Тут все навпаки. Це посада, призначення на яку відбувається лише після конкурсного відбору. Тому я не міг їй пропонувати зайняття цієї посади. Вона пройшла конкурсний відбір і була запропонована конкурсною комісією мені як особа, яка може зайняти посаду керівника саме цього структурного підрозділу. Але вона не була призначена.

– Чому? Це одна із чотирьох людей зі “списку 27”, яких ви не призначили.

– Процес розгляду подань був досить тривалий, оскільки комісією були допущені певні порушення закону. Я не міг закрити очі і піти на призначення цих осіб. На завершальному етапі мені було надано результати поліграфу і проведення спеціальної перевірки. Дехто з 27 прийняв рішення знятися з цієї дистанції. Чому вони це зробили, це питання до них. Вони вирішили не призначатися на ці посади, всі четверо.

Відео: Валентина Балабанова, РБК-Україна.

– Давайте подивимося по хронології. Зовнішня комісія відбирає 27 кандидатів на зайняття керівних посад, здається, ще на початку літа. У серпні ви виходите на велику прес-конференцію і кажете, що на вас чиниться тиск , але ви не будете призначити цих людей. Потім на початку листопада ви йдете у відпустку і ваша заступниця Ольга Варченко проводить зустріч із зовнішньою комісією, на якій вони ухвалюють рішення провести поліграф ще раз і за його результатами призначити 27 людей. Того ж дня з'являється тіндер-скандал із чоловіком Ольги Варченко, наступного – вона каже, що всі 27 пройшли психофізіологічне дослідження, потрібно щоби Труба повернувся із відпустки і їх призначив. Ви перериваєте відпустку, берете час на юридичну перевірку цієї процедури і вже 27 листопада кажете: все окей, ми призначаємо 23 людини із 27. Хоча до цього ваша позиція була, що під тиском ви цих людей не призначите і має бути новий конкурс. Чому ви змінили своє рішення?

– Чітко зазначаю, що я своє рішення не змінив. Що відбулося? В серпні 2017 року мною було прийнято рішення про надання мені результатів поліграфу. Я перед призначенням мав намір отримати для себе відповідь на багато питань, які для мене були незрозумілі, які були незрозумілі для деяких народних депутатів, для громадськості.

– Для яких народних депутатів?

– Ну, були звернення після того як конкурсна комісія оголосила результати, про непризначення кандидатів і проведення скрупульозної перевірки.

– Які депутати, хто звертався?

– Звертався Мустафа Найєм. Не лише він, це питання було предметом обговорення на Раді громадського контролю.

– Ви можете назвати всіх депутатів, які втручалися, фактично, у питання призначення 27 людей?

– Це не втручання, це рекомендації.

– Добре. Тих, хто звертався з рекомендаціями щодо призначення 27 осіб. Хто ці люди?

– Мустафа Найєм. І все. Інших не було.

– Скажіть, будь ласка, у вас є знайомі серед депутатського корпусу? З ким ви спілкуєтеся?

– Звичайно. Я спілкуюся, по-перше, з тими народними депутатами, які знаходяться в комітетах, у фракціях, з якими я зі своєї ініціативи веду спілкування, з тими депутатами, які звертаються до мене на прийом чи в телефонній розмові. Така кількість народних депутатів надзвичайно велика.

– Часто спілкуєтеся?

– По мірі необхідності робочої.

– З Глібом Загорієм ви спілкувалися?

– Так, і Гліб Загорій – це один із депутатів, з якими я спілкуюся.

– Коли почалися ці контакти?

– В травні 2018 року, коли в першому читанні приймався законопроект про внесення змін в закон "Про Державне бюро розслідувань". Можливо, ми могли бачитися і до цього. Я хочу наголосити, що це був перший законопроект, в якому я безпосередньо брав участь як директор ДБР.

До моменту голосування я був неодноразово на профільному комітеті, більше того, я відвідував фракції, спілкувався з головами фракцій – це відбувалося в мене з кожною фракцією. Навіть під час голосування до мене підходило дуже багато депутатів, говорило про свою підтримку, і я після голосування відчув, що така підтримка в залі є.

– А із Сергієм Пашинським?

– Сергій Пашинський – це також депутат, із яким ми познайомилися під час проходження процедури голосування за законопроект. Точно знаю, що познайомилися ми під час засідання комітету, де він головує.

– До свого призначення ви з ним були знайомі?

– Ні, не був знайомий.

– З Олександром Грановським спілкувалися взагалі колись в житті? Це народний депутат від БПП.

– Так, прізвище мені знайоме. Я з ним не спілкувався, бачив його всього один раз і про це він дуже детально виклав на своєму Фейсбуку. І хочу сказати, що в нього дуже хороша пам'ять, дійсно це було один раз і це було миттєво, коли ми привіталися. Після цього ми жодного разу не бачилися і не спілкувалися.

З цього приводу хочу сказати, що в силу своїх повноважень я спілкуюся не з одним депутатом, спілкуюся з багатьма керівниками. Я вважаю, це правильно, і в подальшому також буду з ними спілкуватися. Вони будуть виявляти ініціативу чи я буду виявляти, але це буде відбуватися. Важливо наступне: щоби ці спілкування відбувалися в службових приміщеннях державних інституцій і щоби обговорювалися саме державницькі або службові питання.

– Ваше спілкування із народними депутатами саме так і відбувається?

– Саме так.

– Поясню такий інтерес. Ви знаєте про тіндер-скандал із паном Варченком, чоловіком пані Ольги Варченко. Фігуранти цієї справи недвозначно натякали на те, що цей скандал був зроблений у ваших інтересах. В тому числі, називали прізвища певних народних депутатів, які допомагали це розкручувати.

– Чітко можу стверджувати, що я не маю відношення до цього скандалу. Хронологія. В перших числах листопада я пішов у відпустку, в понеділок 5 числа. Коли я йду, то свої всі повноваження передаю першому заступнику і право підпису. Що важливіше, я довіряю цій особі виконувати ті повноваження, якими сам наділений. Для кого потрібен був цей скандал, який вдарив по репутації Державного бюро розслідувань і керівництва?

Роман Труба: "Гліб Загорій – це один із депутатів, з якими я спілкуюся". (Віталій Носач, РБК-Україна).

– Давайте спробуємо висунути версію. Ви наділяєте Ольгу Варченко повноваженням виконуючої обов'язки, вона має право підпису. В той час, поки ви знаходитеся у відпустці, вона раптово йде на контакт із зовнішньою комісією. Наскільки я розумію, без вашого відома. І поки вас немає, вона має право цього підпису і може призначити людей, яких ви відмовлялися призначити протягом кількох місяців. Чи не є цей скандал, який болюче вдарив по її сім'ї, можливо, пересторогою: не роби цього, не роби у мою відсутність того, що не треба робити?

– Ольга Варченко сильна людина і я впевнений, що цей скандал не міг по ній жодним чином вдарити.

– Ви знали про те, що вона йде до зовнішньої комісії і буде проводити поліграф?

– Звичайно. Ми спілкувалися з нею в телефонному режимі. Я впевнений, що цей скандал був вигідний якимось третім силам, щоби дискредитувати Бюро.

– Є думка кому?

– Не готовий сказати.

– Росіяни, корупціонери, ІДІЛ? Ви не хотіли службове розслідування провести? Зверталися можливо до правоохоронних органів, щоби вони його провели?

– Наші колеги із іншого правоохоронного органу проводять розслідування, і я впевнений, що буде встановлена істина, і ті люди, які мають відношення до цього скандалу, понесуть відповідальність.

В цьому кримінальному провадженні мій заступник допитувався, приймав участь в слідчих діях, він мені постійно доповідає про те, що розслідування просувається і по завершенню будуть озвучені певні дані.

– Скажіть, будь ласка, ви скільки собі часу даєте на посаді директора Державного бюро розслідувань?

– В мене законом визначений період в п'ять років. Я буду працювати таким чином, щоби я працював повністю свій термін.

– Романе Михайловичу, мені видається, що одна із наших проблем, як у випадку НАБУ, ГПУ і будь-яким іншим судовим органом, це знецінення відомств і їхніх сенсів. Ви розумієте, що скандали, про які ми зараз говоримо, знецінюють ДБР, і це черговий орган, який буде сприйматися суспільством як щось таке невдало народжене? Мені видається, що ви як керівник маєте на це реагувати.

– Він негативно впливає на імідж Державного бюро розслідувань, я погоджуюся. Але оцінку діяльності ДБР потрібно давати лише за результатами нашої роботи. Важливіше показати свою ефективність і лише так ми знівелюємо всі ці непотрібні інформаційні атаки на ДБР.

– Які у вас стосунки із Холодницьким та Ситником?

– Службові. Я спілкуюся з цими керівниками правоохоронних структур та іншими. Ми будемо задіювати в тому числі оперативні підрозділи НАБУ, тож ми перебуваємо в постійному діалозі.

– Як керівники новостворених органів, які мають протидіяти і очищувати стару систему, ви би напевно мали гуртуватися. Ви передбачаєте якусь співпрацю, можливо, консиліум із трьох молодих позасистемних гравців на силовому полі?

– Ми проводимо робочі наради з однією та іншої структурами, обговорювали можливі комунікації на рівні наших повноважень. Це створення в тому числі спільних груп для розслідування кримінальних справ, тому я не бачу потреб в створенні якихось консиліумів. У нас єдність з усіма керівниками правоохоронної системи, в тому числі і з тими, яких ви назвали.

– Ви знайомі із Арсеном Аваковим? Ви спілкуєтеся, він вам допомагає?

– Звичайно. Спілкуємося. Особисто мені не допомагає. Оскільки ми лише розпочали роботу, і я би сказав про партнерські відносини, їх результат ми побачимо із часом, коли будуть вироки в судах. Іншої допомоги від інших правоохоронних органів в мене поки немає. Протягом цього року із Аваковим я бачився, можливо, двічі-тричі.

– Із Луценко частіше виходить бачитися?

– Ефективність розслідувань – це спільна робота двох інституцій: Державного бюро розслідувань і Генеральної прокуратури України. Для наведення ефективної комунікації і створення певних структур є необхідність постійного спілкування. Тому я спілкуюся як із генеральним прокурором, так і його заступниками та іншими працівниками. Ця співпраця є постійною. З Луценком востаннє бачилися можливо два тижні назад чи десять днів.

– Які у вас стосунки із міжнародними партнерами? Ви ходите на зустрічі до послів?

– Найбільшу підтримку ми відчуваємо від консультативної місії Європейського Союзу і від Ради Європи. Це ті партнери, із якими ми часто спілкуємося. Представники цих структур протягом року нам постійно допомагали – були спостерігачами під час конкурсів, надавали консультації в підготовці нормативних документів, допомогу в організації тренінгів.

– Із послами зустрічалися?

– За час свого призначення я мав зустріч із послами країн ЄС в червні, на якій ми обговорювали питання щодо процедури запуску Державного бюро розслідувань і необхідності внесення змін до профільного закону. Це була ознайомлювальна зустріч, ми познайомилися і більше не бачилися.

Роман Труба: "Я спілкуюся як із генеральним прокурором, так і його заступниками та іншими працівниками". (Віталій Носач, РБК-Україна)

– З професійної точки зору я спостерігав за кількома змінами влади в Україні в різних варіантах. Є висока ймовірність того, що навесні влада знову зміниться. Скажіть, ви готові здатися новому президенту?

– Керівник правоохоронного органу повинен бути незалежним. Ці процедури, які передбачені в чинному законодавстві, надають змогу директору ДБР залишатися незалежним. Я буду добросовісно, справедливо і законно виконувати свої обов'язки і повноваження.

– Ви із президентом чи його оточенням комунікуєте? Чи є людина в АП, яка регулярно до вас телефонує та питає “як справи”?

– Немає. Не можу назвати таке прізвище, оскільки така людина мені не телефонує. Можливо це пов'язане із тим, що в мене відсутній закритий зв'язок. Я найближчим часом починаю роботу в цьому напрямку.

– У вас є інформація про зв'язки і контакти голови патронатної служби ДБР Удовиченка із Глібом Загорієм?

– Голова патронатної служби спілкується зі мною щоденно постійно і перебуває в полі зору. Я довіряю цій людині і не сумніваюся, що спілкування із тими людьми, яке може мати неоднозначне сприйняття, не відбувається. Він мені не доповідав, що спілкується із Загорієм. В мене таких фактів немає.

– Які у вас стосунки із вашими заступниками? Кажуть, що ви протягом півроку взагалі не могли сісти за один і стіл і поговорити.

– Звичайно, наші відносини не можна назвати ідеальними, але вони є службовими і не впливають на роботу ДБР. В нас немає і не буде жодних конфліктів. Спілкування відбувається щоденно і ми вирішуємо всі службові питання, які пов'язані із роботою.

– З тих справ, які вам були передані за підслідністю, найбільше було з військової прокуратури. Їх там дуже багато, тисячі. Наскільки я знаю, Анатолій Матіос на перший день після вашого запуску хотів вам привезти ці справи вантажівками. Ваша принципова позиція, що ви не візьмете чужих справ, при цьому закон говорить про те, що до вас за рік передадуть десятки тисяч справ. Що ви будете із ними робити?

– Ще рік органи прокуратури мають працювати на завершення досудового розслідування у своїх провадженнях. Це достатній період щоби поставити крапку і прийняти те чи інше рішення. В цій категорії справ я не бачу проблем.

Так, військова прокуратура нам передала справи, відкриті до 27 листопада, тобто до початку роботи Бюро. Деякі з них внесені в ЄРДР ще в 2014 році. Я відстоюю позицію, що слідчі ДБР мають відповідати лише за ту роботу, яку вони вчиняють.

– Якщо за рік не встигнуть поставити крапку у розслідуваннях і привезуть до вас ці вантажівки, що ви будете робити?

– В такому випадку про ефективну діяльність ДБР не йтиметься. Я мав розмову із генеральним прокурором про те, що ми не будемо завалені тисячами кримінальних проваджень. Я впевнений, що генеральний прокурор дотримає свого слова і такого не відбудеться.

– Давайте закінчимо на позитивній ноті. Які у вас плани на святкування Нового року?

– Я вже один раз сходив у відпустку [сміється]. Враховуючи, що в мене сім'я знаходиться у Львові, я дуже мало спілкуюся з дітьми, святкову ніч збираюся присвятити саме сім'ї.