Агенти без впливу. Що чекає проросійські партії в Україні після війни

Рішення Путіна почати війну в Україні підірвало позиції проросійських сил у нашій країні. Загарбників не зустрічають тут з квітами, а проекти, які вважалися дружніми до Кремля, відійшли в тінь або вже на межі розвалу. Чи є у них майбутнє – в матеріалі РБК-Україна.

Війна, розв'язана Путіним, перекрутила калейдоскоп політичних симпатій в Україні. Якщо до 24 лютого в рейтингових таблицях значилося принаймні дві "прохідних" партії, дружньо налаштованих до Росії, то зараз хоч найменша асоціація з цим сусідом гарантує будь-якому проекту крах і провал.

Перший масштабний сплеск антиросійських настроїв стався ще в період Євромайдану. Але навіть після Революції Гідності, а також окупації Криму і частини Донбасу не вдалося поставити крапку на проектах, лояльних до Кремля. Колишні представники біло-блакитного табору, використовуючи величезний фінансовий і медіаресурс, системно працювали над тим, як вижити і зберегтися у великій політиці після падіння режиму Януковича.

Весь цей час Росія також не залишалася осторонь і всіляко підтримувала ці прагнення. Кремлівська верхівка вливала колосальні кошти в будівництво своєї мережі впливу в Україні. Її ставка зіграла. На виборах 2019 року партія, яка донедавна вважалася проросійською – "Опозиційна платформа – за життя" – взяла друге місце. І потім поступово рухалася до вершини електоральних рейтингів.

Коли влада відключила телеканали, звідки постійно транслювали представників ОПЗЖ, а одному з її лідерів – Віктору Медведчуку – вручили підозру в держзраді, це трохи зменшило їхню популярність. Але цільова аудиторія, що має прорадянські, проросійські чи антизахідні погляди, нікуди не зникла – вона просто перекочувала до інших політпроектів з тієї ж електоральної ніші.

І все те, що Кремль вирощував роками, було зруйновано в одну ніч, коли Путін напав на Україну. Його кум Медведчук був спійманий і опинився за гратами. ОПЗЖ почала тріщати по швах, а її фракцію в парламенті розпустили. Частина нардепів від цієї політсили втекла за кордон ще до початку війни. Частина – заявила про свій вихід із фракції. Ще частина на чолі з Юрієм Бойком зайняла проукраїнську позицію і засудила вторгнення Росії.

Юрій Бойко і Віктор Медведчук (Фото: Віталій Носач / РБК-Україна)

Як би зараз члени цієї політсили не намагалися відмежуватися від свого колишнього радикального проросійського крила, але того токсичного шлейфу, який накинули на всю партію такі персонажі як Медведчук чи Кива, буде складно позбутися. Більше того, чимало представників "Опоплатформи" на місцях відкрито співпрацюють з окупантами і навіть коригують ворожі обстріли.

РНБО наприкінці березня на час воєнного стану призупинила діяльність ОПЗЖ і ще десяти партій, включаючи "Наші" Євгенія Мураєва і Партію Шарія, через їхній зв'язок з країною-агресором. А вчора Рада 330 голосами "за" ухвалила закон, який повністю заборонить діяльність проросійських політсил. Питання лише в тому, чи вдасться уникнути банальної зміни вивісок і чи не побачать українці знову всю ту ж саму "гвардію" з партквитками інших проектів.

Заборона любителів "русского мира"

Ініціатива (проект закону № 7172-1) про заборону проросійських політсил, з якою виступили в "Слузі народу", не передбачає нічого принципово нового. У законодавстві вже прописана процедура, як можна припинити діяльність партій. Але запропонований документ дещо розширює підстави для їх заборони і спрощує судові процедури, каже аналітик громадянської мережі "ОПОРА" Олександр Клюжев.

Список з таких причин, як пропаганда війни, комунізму, нацизму, порушення суверенітету і Конституції, захоплення влади і загроза безпеці, автори проекту пропонують доповнити ще двома пунктами. Перший – виправдання або заперечення збройної агресії проти України і трактування війни Росії як внутрішній громадянський конфлікт.

І друга підстава – це прославлення чи виправдання всіх тих, хто бере участь в агресії проти України, в тому числі російських окупаційних керівників. Судячи з формулювання в цьому пункті, називати їх "ополченцями" також не можна. Слід зазначити: якщо партія потрапляє під заборону, її нардепи не втрачають мандати.

За оцінкою Клюжева, цей документ розширює можливості реагувати на протиправну діяльність політичних партій, особливо в умовах воєнного стану.

"Але процес все одно буде вимагати збору і доведення доказів та іншої інформації про діяльність політичних партій. Тому це, скоріше, процедурне вдосконалення чинного законодавства – кардинально підходи до заборони партій не переглядаються", – сказав РБК-Україна Клюжев.

Усі справи про заборону політичних партій будуть розглядатися як термінові – по місяцю на першу інстанцію і на апеляцію, випливає з проекту. Якщо суд вважатиме докази про порушення вагомими, то крім самої заборони політсили, все її майно, кошти і активи можуть перейти у власність держави.

"У законопроекті визначено чіткий і вичерпний перелік підстав. До того ж у будь-якому випадку всі факти і докази причетності до проросійської діяльності оцінює суд. І рішення виносить суд. Навіть якщо хтось побоюється, що призупинення може бути через РНБО, то це тільки тимчасове рішення. Далі воно буде перевірятися судом", – сказала РБК-Україна один із ініціаторів документа, представник Верховної ради в КСУ Ольга Совгиря (СН).

Ольга Совгиря (Фото: Віталій Носач / РБК-Україна)

Зрозуміло, що навіть до появи такого закону жодна партія, яка вважалася проросійською, не вказувала у своїх програмах про відкриту любов до Росії або бажання воювати. Що тоді буде розглядатися як привід для заборони?

Представник президента у КСУ Федір Веніславський (СН) пояснює: якщо член тієї чи іншої партії від її імені робив заяви, які можна розцінювати як колабораціоністські чи антиукраїнські – такі політсили підлягатимуть забороні.

Логіка виживання

Світовий досвід заборони тих чи інших політсил, пов'язаних з розпалюванням війни, в історії є, і це абсолютно логічний крок. Так чинили з партіями, які були основою фашистського режиму в Італії, в Німеччині або мілітаристського режиму в Японії, наводить приклади політолог Володимир Фесенко. Те ж саме стосувалося політиків і політичних сил, які підтримали окупацію окремих країн в Європі чи в Азії, додав експерт.

З останніх досліджень, проведених групою "Рейтинг", випливає, що майже 100% опитаних українців зараз негативно ставляться до Путіна. Також 86% респондентів відповіли, що вони підтримують заборону проросійських партій. Так що нічого проросійського принаймні сьогодні і в перший час поствоєнного життя в Україні не зможе прорости, впевнений директор "Рейтингу" Олексій Антипович.

"Приставка "проросійський " перекреслює майбутнє будь-якої партії в Україні. І все, що пов'язано з Росією – чи то Московський патріархат, чи то державна російська мова, чи то відносини з РФ – все це заперечується з об'єктивних причин", – пояснив виданню соціолог.

Інша справа, що законопроект, ухвалений у Раді, не знімає таку "лазівку", як ребрендинг партій. Та ж ОПЗЖ не припинила свою діяльність повністю. Приблизно два десятки нардепів з її фракції під керівництвом Бойка створили нову групу "Платформа за життя і мир" і закликають те ж саме робити своїх депутатів у місцевих радах.

Навіть якби Рада не стала вводити законодавчу заборону на проросійські партії, навряд чи в осяжному майбутньому у таких політсил є шанс взяти реванш і перемогти на виборах. Але чи є майбутнє у тих політиків, які до сьогодні були в лавах партій, лояльних до Кремля – окреме питання.

"Ми не зможемо виписати всі запобіжники, які б унеможливили для колишніх членів проросійських партій вступати в інші партії. Це було б порушенням Конституції, міжнародних стандартів і конвенцій, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права. Тобто ми не можемо заборонити людині, яка в минулому була членом якоїсь партії, стати членом іншої", – пояснив РБК-Україна Веніславський.

Імовірність того, що представники колишнього проросійського табору спробують активізувати свою діяльність після війни, досить висока, вважає Володимир Фесенко. Вони напевно проведуть ребрендинг і постараються потрапити в Раду вже в новій "обгортці".

"Їхні рейтинги будуть набагато нижчими. Умовно кажучи, політичні спадкоємці Партії регіонів, ОПЗЖ спробують повернутися до Верховної ради під новою назвою. І теоретично у них можуть бути шанси подолати п'ятивідсотковий бар'єр. Вони демонструватимуть патріотизм і свій господарський досвід. Вони будуть адаптуватися, мімікруючи під нові умови. Але їх суть не зміниться", – припустив політолог.

Якщо вони вдало мімікрують або створять новий проект з економічним ухилом – умовну партію промисловців – для цього грунт в Україні, мабуть, залишиться, погоджується Антипович.

"Але тоді виникає інше питання – які політики там будуть представлені. Чи є різниця, якою буде нова назва партії, якщо її лідер Бойко втратив довіру і вона опустилася до рівня 5-6%? Це явно не дозволяє претендувати на проходження виборчого бар'єру. Думаю, у цієї старої гвардії будуть величезні проблеми з тим, як вижити на політичному полі України", – зазначив директор групи "Рейтинг".

Олексій Антипович (Фото: Віталій Носач / РБК-Україна)

Звідси – ще один нюанс, який парламент поки не врегулював. Зараз в законодавстві немає ніяких санкцій до тих, хто закликав дружити з Росією. А після війни – кон'юнктурно поверне свою риторику на 180 градусів разом зі зміною партквитка. Додатковим "фільтром" може стати персональна політична люстрація щодо осіб, які робили проросійські заяви в минулому, вважає експерт Українського інституту майбутнього, політтехнолог Ігор Попов.

"Але в даному випадку потрібно врахувати уроки минулої люстрації, яку Венеційська комісія гостро розкритикувала. Були дві головні претензії, які наша влада так і не врахувала. Перше – це персональний підхід. Тобто випадок кожної людини розглядається окремо. А друге – це право на апеляцію. Має бути орган, куди люстрована людина може звернутися з оскарженням", – пояснив експерт.

Люстрація не для всіх

Зараз у парламенті вже зареєстрований законопроект про люстрацію членів проросійських партій (№7318). Цим документом передбачена заборона балотуватися на будь-які виборчі посади всім, хто був членом 11 політсил, включаючи ОПЗЖ і Партію регіонів.

Ось тільки піднявши біографії чинних чиновників і навіть депутатів від "Слуги народу", у багатьох також можна знайти факт причетності до біло-блакитного табору. Цей законопроект дає занадто вузьке сито, зазначив Попов.

За таким принципом потенційними фігурантами люстрації можуть стати Петро Порошенко і Дмитро Разумков, що критики влади можуть розцінити як боротьбу з "неугодними". Сам документ внесений групою депутатів на чолі з позафракційною Оксаною Савчук. З огляду на те, що серед його підписантів не так вже й багато представників "Слуги народу", навряд чи ця ініціатива виходить від правлячої команди.

Є й інший наочний приклад – Олександр Вілкул, який сьогодні керує обороною Кривого Рогу, хоча в минулому значився одним із лідерів "Опоблоку". Так що гребти всіх під одну гребінку точно не можна. В кожному окремому випадку потрібен індивідуальний підхід. Але що напевно очевидно: у вертикалі української влади – від низів і до самої верхівки – не повинно бути місця проросійським політикам – ні зараз, ні в більш віддаленому майбутньому.