Ми звикли, що "запаска" знаходиться в багажнику, проте можна згадати чимало незвичайних і навіть екзотичних місць, куди конструктори примудрялися її прилаштувати. На розташування запасного колеса в автомобілі впливає безліч факторів: розподіл ваги, аеродинаміка, компонування...
Про машини з найоригінальнішими місцями зберігання "запаски" читайте нижче в матеріалі РБК-Украина Авто.
Найочевидніше з незвичайних місць для розміщення запасного колеса - ізольований відсік під багажником. Це дозволяє збільшити корисний об'єм і спростити використання "запаски" при повністю завантаженому багажнику.
ГАЗ-24-02 "Волга"
Саме так вчинили, наприклад, в СРСР при створенні універсалу ГАЗ-24-02 "Волга" (1972 рік), передбачивши для "запаски" окрему горизонтальну нішу. Доступ до неї здійснювався через спеціальний люк, який прикривався заднім номерним знаком.
Renault Dauphine
Схожа конструкція використовувалася на французькому седані Renault Dauphine (1951 рік), тільки тут запасне колесо разом з багажником розташовувалися спереду, адже автомобіль був задньомоторним.
Заради економії місця запасне колесо можна розмістити над двигуном. Зараз таке рішення для машин з ДВС практично не використовується, але в минулому можна згадати відразу кілька прикладів.
ЗАЗ-1102 "Таврія"
І першим на думку спадає рідний український автомобіль - ЗАЗ-1102 "Таврія" (1989). Наймасовіший вітчизняний хетчбек мав бездискові колеса, тому "запаска" легко вмістилася під капотом, розташувавшись на стійці лівого амортизатора.
Над двигуном запасне колесо розміщувалося й у деяких інших радянських автомобілів - це компактний позашляховик ВАЗ-2121 "Нива" (1977) і мініатюрний міський хетчбек ВАЗ-1111 "Ока" (1989).
Лада Нива
Однак, як показали краш-тести, при фронтальному зіткненні запасне колесо практично не деформується, представляючи загрозу для пасажирів і погіршуючи пасивну безпеку. Тому від такого рішення відмовилися.
Maserati Merak
"Запаска" над двигуном зустрічалася й у середньомоторних спортивних авто. Така компоновка покращує керованість, але часто не залишає місця для багажника і запасного колеса. При створенні компактного купе Maserati Merak (1972) інженери передбачили місце для "запаски" в розвалі 3,0-літрового мотора V6, яким оснащувався цей автомобіль.
У субкомпактних автомобілів вільне місце на вагу золота - у таких крихіток надщільне компонування, що нерідко не залишає конструкторам вибору. Якщо вже не можна обійтися без запасного колеса, тоді нехай воно знаходиться... в салоні.
BMW Isetta
Перша масова післявоєнна модель BMW - мікрокар Isetta - була настільки крихітною, що у неї навіть не було дверей як таких - пасажири потрапляли всередину через відкидну передню частину кузова. Ось і для запасного колеса місце знайшлося тільки в салоні, відразу за спинкою єдиного ряду сидінь. Причому для цього скромний мотоциклетний мотор довелося змістити в праву частину трубчастої рами.
Fiat 600 Multipla
А італійський Fiat 600 Multipla (1956), один з перших компактвенів в автомобільній історії, створювався на базі дводверного задньомоторного седана Fiat 600. У базової моделі "запаска" розташовувалася спереду в багажнику, як пізніше у ЗАЗ-965. А ось в "Мультіплі", де передні пасажири сиділи над передньою віссю, невелике 12-дюймове запасне колесо довелося встановити під торпедо - фактично, в ногах правого переднього пасажира.
Ще один незвичайний варіант кріплення "запаски" - спереду на капоті. Так було, наприклад, у класичних позашляховиків Land Rover Series I, II та III (початок випуску в 1948 році). Машина створювалася для важкого бездоріжжя (підкорення Африки, Океанії, боліт Туманного Альбіону та ін.) - в таких умовах одного колеса, що висить на задньому борту, могла виявитися замало.
Land Rover Series III
Завдяки високій посадці колесо на капоті не перекривало огляд. Навіть сьогодні власники Land Rover Defender (спадкоємець машин Series I, II, або III) нерідко самі переносять "запаску" на капот, наближаючи свою машину до канонічного вигляду і попутно вберігаючи від розхитування петлі задніх дверей, де кріпиться штатне колесо.
Volkswagen T2
У заднемоторного мікроавтобуса Volkswagen T2 (1967) запасне колесо розміщувалося в спеціальному поглибленні багажника, розташованого прямо над двигуном. Але деякі власники кріпили "запаску" на ніс машини - не тільки для збільшення корисного об'єму кузова, а й для стилю. У такому вигляді мікроавтобус набував вельми милого вигляду.
На зорі автомобілізації й аж до початку 1950-х років запасні колеса на боковинах кузова зустрічалися повсюдно. Вони розташовувалися в поглибленнях передніх крил (фото вище) - іноді з обох сторін кузова, іноді й по два з кожного боку (в минулому шини були набагато вужчими, ніж зараз).
Куди рідше у "запасок", розміщених по бортах кузова, була ще й допоміжна функція - допомагати долати дорожні перешкоди. Великими оригіналами в цьому питанні виявилися інженери нині неіснуючої німецької компанії Horch.
Horch 901
У штабного армійського позашляховика Horch 901 (1937 рік) запасні колеса (по одному з кожного боку кузова) оберталися на підшипниках. Таким чином при подоланні серйозного бездоріжжя у автомобіля з'являлася додаткова опора, також знижувалася ймовірність пошкодити вузли трансмісії під днищем.
Bristol 409
З переходом на кузови без виступаючих крил "запаска" перекочувала в багажник. Але деякі компанії продовжували використовувати колишнє рішення, хоча саме колесо монтувалося прихованим чином. Наприклад, розміщення "запаски" в спеціальному відсіку в лівому передньому крилі довгий час було візитною карткою преміальних купе британської марки Bristol.
Раніше ми згадували автомобілі Київського Мотозаводу, про які мало хто знає. Сімейство компактних фургонів назвали "Київ".