Експерт прокоментував ситуацію навколо "Дельта банку"
"Дельта банк" у 2015 році можна було врятувати шляхом націоналізації, адже його активи покривали понад половину кредитних зобов’язань фінустанови. Про це заявив економічний експерт Борис Кушнірук, передає РБК-Украина со ссылкой на его блог.
"Цей банк відносився до тієї категорії фінустанов, які вважають надто великими, щоби дати їм впасти. І тоді Нацбанк теж вважав, що з точки збереження стабільності банківської системи цей банк мав би бути націоналізованим. Причому тоді багато хто був впевнений, що уряд так і вчинить. Така впевненість базувалася, у тому числі на тому, що Микола Лагун пропонував різноманітні варіанти створення “перехідного” банку, якому би передали якісні активи “Дельта Банку” з достатнім забезпеченням, і відповідно, передали б зобов’язання на цю суму. У першу чергу це стосувалося зобов'язань перед державними фінансовими інституціями — Нацбанком, “Ощадбанком”, “Укрексімбанком”, “Державною іпотечною установою” та фізособами", - зазначив експерт.
За словами Кушнірука, в межах запропонованої моделі також пропонувалося, щоб великі кредитори банку, зокрема, компанії МТС, Фокстрот, погодилися на конвертацію половини своїх вимог до “Дельта Банку” у довгострокові депозити (на строк 10 років) під 8 відсотків річних, а інші – на так званий “субординований борг” - також на 10 років, але вже під 5% річних.
"Субборг" — це з одного боку таке ж боргове зобов'язання компанії, як і всі інші, але він включається вже у розрахунок власного капіталу. У разі банкрутства власники таких субординованих зобов'язань можуть отримати свої кошти лише після погашення всіх інших боргів компанії. При цьому власники такого субборгу після завершення строків зобов'язань мають право на повернення своїх коштів або на їх конвертацію у капітал компанії за номіналом. Інколи це буває доволі вигідно, якщо вартість акцій у цей момент котується вище номіналу", - пояснює економіст.
За його словами, великі приватні корпорації, кошти яких “зависли” в “Дельта Банку”, тоді були готові на подібний варіант. Адже в разі початку процедури ліквідації банку у них майже не було шансів повернути кошти.
"При таких трансформаціях активів та пасивів державі теж довелося би брати участь у формуванні статутного капіталу такого “перехідного” банку. Але, по-перше, що головне, це захистило би права усіх кредиторів банку. По-друге, кошти, які держава змушена через Фонд гарантування вкладів фізосіб (ФГВФО) сплачувати вкладникам — це фактично безповоротні втрати. Як показав досвід, при ліквідації банків, і взагалі будь-якої компанії, вартість її активів суттєво падає в ціні. Інша ситуація, якщо той же ФГВФО ліквідує банк та починає активи банку продавати на аукціонах. Зрозуміло, якщо їх і купують, то з дуже значним дисконтом. Таким чином, ФГВФО отримує реально коштів значно менше, ніж номінальна вартість таких кредитних вимог", - пише експерт.
На його думку, рішення про ліквідацію "Дельта Банку" замість націоналізації було помилковим, а аргументи держави щодо того, що вартість номінальних активів “Дельта Банку” та їх ринкова вартість відрізнялися більше ніж у три рази – некоректними.
"Тоді кредиторських зобов'язань (з урахуванням відновлених угод) ФГВФО нарахував на 53,7 млрд грн, а активів за ринковою вартістю — на 27,4 млрд грн. Тобто покриття активами зобов'язань склало 55%. Простою мовою це означає, що на кожну гривню зобов'язань у банку було 55 копійок активів, оцінених ліквідатором за найбільш критичного сценарію. Можна сказати, що тоді не так вже це було і погано в умовах знецінення гривні у більше ніж три рази та втрати активів на окупованій частині Донбасу та Криму", - зазначив Кушнірук.