"Обличчя тих, хто виходить з пекла". Фотографи вразили знімками наших захисників
Українські військові фотографи подружжя Ліберови показали знімки воїнів, які ідуть на штурм, а також поранених, яким вдалося вийти з пекла війни.
Про це пише РБК-Україна (проект Styler) з посиланням на сторінку військових фотографів Костянтина та Влади Ліберових в Instagram.
Обличчя тих, хто йде на штурм
"За кожною відбитою посадкою, за кожним відбитим бліндажем та міліметром землі - кров наших людей. За півтора року війни ці слова вже майже ніхто не сприймає, звучить як просто банальність. Але твоє ставлення різко змінюється, коли ти стоїш перед цими людьми і дивишся їм просто в очі. Відчуваєш весь той біль та страх, який здається просто неможливим опанувати, але вони його здолали. І долають щодня", - пишуть фотографи.
Цю серію знімків Ліберови назвали "Обличчя тих, хто йде на штурм, знаючи, що може не повернутись".
"І обличчя тих, хто виходить з пекла, розуміючи, що тепер воно навіки з ними", - зазначають автори знімків.
Фотографи показали будні військових, які ідуть на штурм (фото: Instagram.com/libkos)
Ті, хто кажуть, що їм не страшно - брешуть
Фотографи також поділились історією евакуації пораненого воїна.
"Як після такого будеш нормальним? Це слова контуженого хлопця. Ще сорок хвилин назад він був в самому пеклі, впевнений, що не вийде звідси. Рушаючи медеваком в бік стабпункту, він починає говорити і не може зупинитись. Слова важко розібрати, в нього порушена координація та артикуляція, але ця фраза вкарбовується в свідомість", - кажуть фотографи.
Водій машини, якою вночі з фотографами заїжджають на нуль розповідає, що ті, хто каже, що їм не страшно - брешуть. Страшно всім. Кожного разу страшно, але вони залишаються на передовій.
Фотографи показали будні військових, які ідуть на штурм (фото: Instagram.com/libkos)
"Хлопці заступають на позиції. Напругу можна різати: треба в лічені хвилини вивантажити бк та провізію, ми стоїмо просто на відкритій місцевості в 200 метрах від ворога. Кожен "вихід" - всі на мить завмирають. Чуємо "прильот" десь в 300 метрах від нас. Машина забирає поранених та полеглого побратима. Їдуть всі разом. І мертві, і живі, в тісному кузові", - пишуть Ліберови.
Вони зазначають, що це лише один маленький епізод із щоденної боротьби.
"Найважче те, що ми більше не відчуваємо тієї підтримки. Хтось в теплі, вдома з сімʼєю, а ми тут. А там ми вже майже нікому не потрібні", - розповіли військові фотографам.
Раніше ми ділились фото того, як працює українська розвідка.
Переглядайте також фотоісторію військового, який втратив на війні руки, зір і частково слух.