Масляна - не українське свято. Релігієзнавець розповів, що наші предки відзначали у кінці зими

Коли з'явилось свято Масляна

Первинно Масляна була язичницьким святом, яке згодом Православна церква адаптувала під християнські канони. У ці дні наші предки відзначали "проводи зими" та настання весни. За однієї із версій, саме тому й випікали млинці - як символ для вшанування сонця, як Бога.

Разом із тим дослідники стверджують, що на українських теренах було заведено готувати саме вареники, а не млинці. Оскільки вареники є обрядовою стравою - а ще вони за формою нагадують півмісяць. А початок Великого посту зазвичай майже орієнтовно починається близько до дня весняного рівнодення.

"Свято відоме нині як Масляна (інші назви - Масниця, Масляниця) одне з найбільш зміфологізованих в Україні. В нього вкрали навіть назву. Воно має дохристиянське походження і було приурочене до вшанування початку Нового року. В давніх слов'ян він припадав на день весняного рівнодення - 21 березня за сучасним календарем", - пояснює релігієзнавець Євген Савісько.

З появою християнства в Київській Русі новий рік перенесли на 1 березня за юліанським календарем. Нині це 14 березня. За православним календарем мучениці Євдокії. Народна назва - Явдохи.

"Перші письмові згадки про свято з назвою Масляниця знаходимо в письмових джерелах ХV-XVI століть, і лише при описі звичаїв мешканців питомо російських територій, але ніяк не українських. Виникає логічне запитання: якщо свято таке відоме, то чому про нього раніше не згадували? Відповідь проста. Так звана Масляниця раніше мала іншу назву - Колодій", - заявляє експерт.

Традиційно святкування Масляної завершується спаленням солом'яного опудала (фото: GettyImages)

Яке свято відзначали наші предки у кінці зими

"Прадавня історична назва свята - Колодій. В ньому приховано і відгадку, звідки воно походить і що означає - коло. Завершення старого і початок нового річного циклу. Зустріч року прийдешнього, з побажаннями щедрого врожаю, заможного життя. До речі, в часи, коли автівок ще не було і основним транспортом були вози, то майстрів, які робили до них колеса в деяких місцевостях України називали колодіями, тобто тими, хто робить коло (колеса)", - додає Савісько.

Ще одним варіантом походження назви Колодій є обряд колоди, який проводили під час свята. Дівчатам і неодруженим хлопцям прив'язували до ноги дерев'яну колоду на знак засудження або покарання за те, що вони не одружилися в належний час.

Наші предки вірили, що всі повинні бути в парі. Тих, хто не знаходив собі другу половинку, вважали причиною порушення гармонії, ладу в природі.

"Сучасні традиції зустрічати свято з млинцями, горілкою, пивом, лазінням по стовпах за чоботами, з організованими бійками були принесені на наші терни в часи царської Московії, і продовжені в часи СРСР. Спершу їх поширювали у містах, а далі і в селах. Мета була одна - змусити забути українців про своє коріння, хто ми, чиї нащадки, зробити нас манкуртами. Варто почати забувати неприродне, чужинське і переходити до першоджерельного. Колодій, а ніяка не Масляна", - наголошує експерт.