"Люди їм уже не цікаві": ЛГБТ-військовий розніс правозахисні організації України
Чи насправді ЛГБТ-організації захищають права людей (фото: РБК-Україна)
В Україні існує багато правозахисних організацій, зокрема й для ЛГБТ-спільнот. Саме вони організовують марші рівності та відстоюють права певних категорій населення в разі порушення. Однак з часом для деяких з них моральна складова роботи відходить на другий план.
Про це в інтерв'ю РБК-Україна розповів ЛГБТ-військовий Аарон Джонс.
Аарон розповідає, що три роки був членом та активним учасником організації KyivPride, яка опікується правами людей нетрадиційної сексуальної орієнтації.
Проте, за словами хлопця, останнім часом ця організація змінила вектор своєї діяльності.
"Саме KyivPride, організація, яку я любив та яку цінував, зайняла іншу позицію. Не правозахисну діяльність. Їм не настільки вже були цікаві люди та захист прав, як, буду казати відверто, піар", - каже Аарон.
Він згадує випадок, коли після маршу рівності на нього здійснили напад просто біля його помешкання. Як і належить, він відразу повідомив кураторів організації, але, як виявилося пізніше, це було зайвим.
"Організація навіть не завела справу про це. Працівниця організації запитала, чи потрібна мені якась допомога. На той момент я подумав про медичну. А, як я зрозумів потім, вона мала на увазі юридичну. Для мене це було образливо, що я присвятив організації понад три роки, а вони навіть не захотіли заводити справу про напад", - розповідає хлопець.
Чому піар дорожче за мораль
Водночас Аарон знаходить пояснення тому, що правозахисні організації надають перевагу "гучним" справам. Уся річ у медійності та впізнаваності.
"Якщо брати звичайну людину з ЛГБТ-спільноти, на яку було здійснено напад, і якщо напад здійснять на військового, на того простака увагу не звернуть. Адже, погано сказано, але теми про військових зараз "топові". Так, це треба висвітлювати, але не в контексті, коли це вигідно", - висловлюється колишній активіст.
Чи підтримують організації зв'язки з колишніми учасниками
Аарон розповідає, що п'ять років тому він покинув правозахисну діяльність, проте досі підтримує зв'язок із колишніми її учасниками.
Однак, за його словами, організація допомагає лише тим, хто безпосередньо є її учасниками.
Наш співрозмовник згадує перші кілька тижнів після поранення та обурюється байдужістю його колишніх колег.
"За час поки я перебував у військовому шпиталі, всі знали, де я, що зі мною, але жоден представник з тої чи іншої організації, де я був, мені не написав і не прийшов. Звісно, найбільш прикрим було те, що вже під час реабілітації я зустрів одного з голів ГО. Коли він побачив, в якому я стані, він навіть не захотів привітатися", - каже Аарон.
Також радимо прочитати велике інтерв'ю з військовим та актором Дмитром Лінартовичем про службу в ЗСУ, майбутнє українського кіно та долю боягузливих російських митців.
