Українська компанія вже 16 років вирощує на Волині найбільші в Європі плантації енергетичної верби, теплом від якої забезпечують школи та інші об'єкти в трьох областях України.
Чим такі проекти вигідні громадам, чи справді це допоможе економити та як це можна втілити на практиці – детальніше у матеріалі РБК-Україна.
Читайте також: Майбутнє за сонцем. Як водоканал у Чорткові економить завдяки сонячним станціям.
Головне:
В умовах війни громади потребують стабільного тепла, особливо для шкіл, лікарень і дитсадків. Біопаливні котли дозволяють опалювати ці об’єкти деревиною або агровідходами. Це може зменшити залежність від дорогого газу і заощаджувати кошти – як місцевих бюджетів, так і бізнесу. До того ж, біопаливо більш екологічне і дає менше шкідливих викидів, ніж викопне.
З одного боку, підійде будь-яке дерево. Але значно вигідніше використовувати таке, що швидко росте. Один із таких способів забезпечення теплом – вирощування верби. Це невибаглива культура, яка швидко росте і щороку дає приріст в об'ємі.
"Біопаливо може бути ефективним для громад і бізнесу. Якщо дерево росте в умовах лісу, то на рік приростає десь приблизно три тонни на гектар. А якщо це вербова посадка, то це вже двадцять тон на гектар. І це дозволяє швидко отримувати багато біомаси, – говорить РБК-Україна Голова правління ГС "Біоенергетична асоціація України", член правління Європейської біоенергетичної асоціації Георгій Гелетуха.
Біоенергетична компанія Salix Energy – піонери вирощування верби для отримання біопалива в Україні. З 2010 року вони використовують для таких цілей 1800 га на Волині. Це найбільші плантації верби в Європі. З 2014 року компанія використовує тріску верби для опалення бюджетних та приватних установ через власні котельні.
В пошуках можливостей для розвитку, їх зацікавила сфера біоенергетики. Зокрема, генерація тепла та електроенергії. Проте ринок біопалива на той час був нестабільним і залежав від непрозорих схем у лісгоспах, згадує співзасновник компанії Костянтин Богатов.
Підприємство обрало модель замкненого циклу – самостійне вирощування енергетичної верби для власних потреб.
"В той час нам певною мірою пощастило. Ринок землі тоді був дуже активним, і ми шукали території, що найкраще підходять для вирощування енергетичної верби, зважаючи на особливості клімату та ґрунтів. Так ми вийшли на Волинь. Побачили, що там дуже багато необробленої землі – люди просто не бачили сенсу займатися на ній агробізнесом. Вона стояла покинутою по 20 років", – каже співрозмовник.
Поля після висадки верби, перший цикл (фото: надане Костянтином Богатовим)
На Волинь звернули увагу через природні умови: північно-західний регіон України (Полісся) має достатньо вологі ґрунти та відповідний клімат. По-друге, там була велика кількість землі, яка роками не використовувалася.
Тоді компанія почала співпрацю з місцевою владою. Вони презентували свій проект і отримали земельні ділянки на дуже вигідних умовах, оскільки ці площі тривалий час не мали попиту. Для професійного старту залучили іноземних консультантів із Польщі, Данії, Британії, Ірландії та Швеції. Землі взяли в довгострокову оренду. В самих громадах на ініціативу бізнесу реагували по-різному.
"Хтось казав: ось, мовляв, тут колись хліб вирощували, то і має бути тільки хліб. Ми питали: "А коли тут хліб вирощували?". "Останній раз у 1986-му". Але там вже 25 років на той момент нічого не вирощували, все стояло захаращене. Інші керівники громад казали: слава богу, ми так страждаємо, воно все заліснило, треба обробіток", – згадує Костянтин.
Він каже, що тоді їм дуже пощастило з обласним керівництвом. Місцеві чиновники вже у 2010-2012 роках розуміли, наскільки небезпечно сидіти на "російській газовій голці". Хоча зараз це здається очевидним всім, тоді мало хто бачив у цій залежності велику біду. Проте знайшлися люди, які усвідомлювали: без енергетичної незалежності не буде й державної.
Ще до Майдану, десь у 2012–2013 роках, Костянтин дав інтерв’ю аграрному журналу. Журналіст виніс у заголовок фразу: "Скажемо Путіну "до побачення". У самій статті Костянтин детально описував, як їхня верба може реально замінити газ. Матеріал передрукували ледь не всі профільні видання в РФ. Російські експерти писали, що українці вже щось замислили і готуються до енергетичного розриву.
"Тоді вони ще не могли передбачити всіх політичних наслідків, але спостерігати за такою реакцією було дуже цікаво", каже співзасновник компанії.
Костянтин Богатов порівнює догляд за вербою з вихованням дитини: перші три роки вона потребує максимум уваги, але згодом починає рости вже фактично самостійно. В цьому і є смисл такого бізнесу: на четвертий рік верба росте вже самостійно. Це зручно для диверсифікації: збирають її взимку, і це дозволяє компанії в теплий сезон зосередитися на звичайних аграрних проектах, рівномірно завантажуючи техніку та людей.
Заснування плантації нагадує закладку великого виноградника чи горіхового саду. Костянтин згадує, що оскільки їхні землі були занедбані, довелося витратити рік на підготовку: оранку та боротьбу зі шкідниками.
Після цього висаджують вербу й упродовж двох-трьох років ретельно доглядають за ними, щоб бур'яни не "забили" молоді рослини. Перший збір є радше технічним і не дає великого ефекту, а повноцінно верба "вступає в силу" з четвертого року. Тоді вона вже міцна, і бур'ян її не витісняє.
Процес збору врожаю організований циклами. Плантацію ділять на три кластери. Кожної зими збирають третину поля, поки інші дві частини продовжують рости, і потім переходять на інший кластер. Костянтин пояснює: якщо на другий рік рослина дає умовно 60 кубів біомаси, то на третій – вже 180.
На плантаціях завжди працюють місцеві мешканці. Зараз в цьому процесі задіяно близько 20 людей. В таких проектах один із "плюсів" – це робочі місця в громадах і податки, які теж залишаються на місцях.
Яка спецтехніка потрібна?
Для збору енергетичної верби використовують звичайний аграрний комбайн, оснащений спеціальною жаткою. Ця жатка працює за принципом обертових елементів, які зрізають вербу під самий корінь і спрямовують стовбури всередину комбайна до подрібнювального барабана. На виході техніка видає подрібнену тріску так само, як ми звикли бачити на відео під час збору зерна.
"Комбайн витримує величезне навантаження. Якщо верба вже потужна, чотирирічна, товста, то її важко зрізати. Техніка може ламатися. Чим міцніша верба, тим важче це для техніки", – зазначає співрозмовник.
Компанія в основному забезпечує теплом об'єкти соціальної інфраструктури: дитячі садки, відділення поліції, адміністративні будівлі. Костянтин Богатов зізнається, що сьогодні працювати надзвичайно складно.
Повномасштабне вторгнення принесло величезні виклики: дефіцит фінансування, брак кадрів, проблеми з електропостачанням. Ця зима, за його словами, видалася дуже важкою і для компанії і, звісно, для всіх працівників комунальної сфери.
Цікаво що для власних потреб Salix Energy використовує лише близько 10% палива. Загалом компанія виробляє приблизно 50 тисяч метрів кубічних тріски на рік. З них лише 5 тисяч м³ спалюють у власних котельнях для генерації тепла, а решта 45 тисяч м³ розподіляється між Волинською, Рівненською та Львівською областями. Цю тріску купують інші виробники тепла, комунальні підприємства та військові частини.
Верба у порівнянні з іншими деревами значно інтенсивніше нарощує деревину, якщо ви садите її плантаціями. В цьому їхня перевага, можна отримати швидко багато біомаси на гектар.
Висаджувати такі енергетичні рослини – дуже гарна ініціатива. Мати 20 тон з гектара деревини й отримувати теплову енергію – в порівнянні з газом для бюджетних і комерційних організацій це вигідно, зазначає Георгій Гелетуха.
"Єдине – це не вигідно в порівнянні з ціною на газ для населення, але там інша проблема. Газ для населення сильно субсидується. Тріску вам ніхто субсидувати не буде, тому її споживачами будуть найперше бюджетні організації – школи, лікарні, дитсадки. Або комерційні – виробництва, магазини", – розповідає Георгій Гелетуха.
Природний газ для населення коштує 8 тисяч гривень за тисячу кубів. Газ для бюджетних організацій – 16,5 тисяч гривень за тисячу кубів, а для комерційних організацій – понад 20 тисяч. Найвигідніше – заміщувати вербою опалення тим, хто платить за газ 24 тисячі гривень.
"Через таку тарифну політику держави, людям вигідніше продовжувати спалювати субсидований газ по 8 тисяч, поки йому продають газ по такій ціні. Це не вічно, колись цей газ зрівняється з бюджетом або навіть з комерцією. Але поки що газ для населення по 8 тисяч залишається найдешевшим паливом. Дешевше ви не знайдете", – каже він.
І додає: це все неправильно. Бо такі субсидовані ціни на газ – це якби хліб в магазині подавали різним людям за різною ціною. Газ виходить "дешевий" лише ілюзорно. На практиці за нього все одно доплачують:
"Комерційна ціна газу – 24 тисячі. Коли його продають по 8, це означає, що хтось несе збитки. Нафтогаз України продає собі в збиток цей газ, і потім йому держава з бюджету ці збитки покриває. Але що виходить для самого споживача? Людина платить спершу 8 тисяч, а потім з податків все одно платить вже іншу частину. Тобто податки, які пішли б на підвищення зарплат та інші цілі, йдуть на покриття збитків Нафтогазу, який тримав цю ціну на газ. Це викривлена економіка".
За словами фахівця, така система стримує людей від того, що думати над альтернативними способами отримання тепла. Якби за газ люди платили по 16, більше людей розуміло б: опалювати деревиною дешевше, і частіше ставили б собі твердопаливні котли. Також у людей немає ініціативи утеплювати свої будинки. При такій ціні газу це теж невигідно.
Держава традиційно субсидує газ ще з радянських часів. Міжнародні організації часто вимагають від України припинити це субсидування, оздоровити цю економіку. Навряд чи Україна буде переглядати цю систему під час війни, але після її завершення, я впевнений, вона це зробить, прогнозує голова правління спілки.
Команда проекту і дворічна верба (фото: надане РБК-Україна)
Економіка проекту
Якщо людям переходити на деревину для опалення невигідно, то для громад – справа зовсім інша. На балансі громад є бюджетні організації: школи, лікарні дитсадки, адміністративні будівлі. І їх опалюють газом по 16 гривень.
"Громаді це дуже вигідно. Бо тоді вона школу буде опалювати тріскою дешевше, ніж газом по 16,5 гривень. Громада буде в першу чергу переводити об'єкти бюджетної сфери на таку біомасу", – каже Георгій Гелетуха.
"Ця історія дуже зручна і дуже вигідна, якщо ми виробляємо тепло на місцевому біопаливі. В більшості країн це вітається, із цим допомагають. Ну а ми виживаємо самостійно", – зазначає Костянтин Богатов.
"Що стосується економіки споживання нашої вербової щепи, то все дуже просто – якщо підприємство чи громада живе в умовах ринкової економіки, то верба надає економію на опаленні в 30-40% від ринкової ціни природного газу. Якщо бюджетна установа споживає дотаційний газ по 16 гривень за м3, то це будуть паритетні витрати на опалення і громада тричі порахує, чи інвестувати в біопаливну технологію", – ділиться він.
Якщо вони вже встановили біопаливні котли в той час, коли купували газ по ринковій ціні, то вони, безумовно, продовжать купувати щепу, бо це вигідно. А от інвестувати з нуля в біопаливні котельні зараз мало хто готовий з бюджетних установ.
“Про населення, якому держава дає газ по 8 грн, і говорити немає сенсу, нащо напружуватися, якщо і так тепло майже безплатно? Тому зараз, як і вже багато років, в Україні головний запобіжник енергоефективності – це популізм держави, небажання політиків брати на себе тягар відповідальності з коригування комунальних тарифів до реальної собівартості”, – додає співрозмовник.
Якщо це вигідно, чому не є масовим явищем в громадах?
Георгій Гелетуха пояснює це насамперед економікою і тарифами, які встановлює держава.
"Газ по 16,5 – він теж частково субсидований. Тут не буде збитків, але й вигоди не такі великі. Натомість найбільша вигода для тих, хто платить за газ 24 тисячі і хоче перейти на біомасу. Це магазини, підприємства, заводи тощо. Фактично це вся комерційна галузь. Якщо ми хочемо, щоб перехід на біомасу відбувався швидше, нам потрібен комерційний тариф. А чим більше ми субсидуємо, тим менше ініціатив в цьому напрямку ми будемо бачити".
Вирощування енергетичної верби є корисним для навколишнього середовища. На відміну від соняшнику, який виснажує грунт, витягуючи з нього олії та інші поживні мікроелементи, верба діє навпаки. Якщо соняшнику потрібні мінерали для формування олії, то верба – це "чистий вуглець". Вона поглинає вуглекислий газ із повітря та воду, а ґрунту повертає набагато більше, ніж забирає.
Основний цикл плантації становить 25-35 років. Увесь цей час дерево працює на збагачення землі. Це, по-перше, природне добриво. Оскільки врожай збирають взимку, коли стовбури голі, все листя залишається на полі. Щороку воно падає на землю, перегниває і створює потужний шар органічного добрива.
Є і природний захист: завдяки висоті верби та густій тіні, яку вона створює влітку, під деревами практично не ростуть бур’яни. Це дозволяє уникати використання зайвих гербіцидів.
"У ґрунтознавстві є поняття "бонітет". Це показник якості та родючості землі. За 15 років нашого досвіду ми бачимо, що верба суттєво підвищує цей показник. Через 25-30 років, коли цикл вирощування верби завершиться, на цій ділянці буде земля з просто прекрасними показниками родючості. Вона стане ідеальною базою для вирощування будь-яких інших культур, наприклад, зернових", – звертає увагу Богатов.
Співзасновник Salix Energy Костянтин не вірить, що будь-яка громада в Україні здатна реалізувати такий проект самостійно. Пояснює це тим, що біоенергетика потребує так званих "довгих грошей": інвестувати потрібно протягом 5-6 років, перш ніж з'явиться перший результат. На думку підприємця, це було неможливо як до війни, так і зараз.
Підняти таку справу може лише приватний бізнес, який розуміє довгострокові перспективи та готовий до капіталовкладень. Громадам же варто шукати партнерства з такими компаніями, виходити на них, будувати діалог і придумувати спільні варіанти співпраці. До слова, сама Salix Energy за роки роботи інвестувала в проект енергетичної верби понад п’ять мільйонів доларів.
Костянтин описує можливу модель співпраці так:
"Бізнес знаходить гроші та технології, вкладається й отримує прибутки. Натомість громада отримує робочі місця та біопаливо для своїх котелень, починаючи економити "в довгу". Це така енергоефективність, яку не порівняти зі швидким утепленням чи заміною вікон. Вікна можна змінити за кілька місяців і одразу побачити результат, а верба – це гра в довгу, і в цьому її головна особливість".
Щодо можливості залучення грантів, він зауважує: грант – це "вудочка, а не риба". Міжнародна допомога може покрити витрати на розробку проекту, дослідження чи навчання команди, але землю та основний капітал громаді все одно доведеться шукати самостійно.
Костянтин Богатов бачить великі перспективи для верби і подібних культур у повоєнному відновленні країни:
"Думаю, з урахуванням відновлення України та того, що багато земель буде забруднено залишками війни, саме верба може стати однією з тих культур, які допоможуть очистити територію. Це екологічне добро для землі та для життя людей. З усіх боків це дуже правильна історія. Історія, дорога інвестиційно, але дуже красива. Я вдячний нашому основному акціонеру та партнерам, які свого часу зважилися на цей крок. Реалізовувати такі проєкти в Україні непросто, але вони цей виклик прийняли та вистояли".
Цей матеріал створено в рамках проекту Клімат Контент Пул за підтримки n-ost.
Відзначимо, українські родини, що використовують для опалення лише тверде паливо (наприклад, брекети, дрова, вугілля) й при цьому не мають централізованого опалення чи газу, можуть отримати житлову субсидію або пільгу на його придбання.