Не залишатися наодинці: чому обізнаність про ментальне здоров’я - питання стійкості країни

"Справжня сила - не терпіти"

Останні роки навчили українців витримувати неможливе - жити чекаючи, у постійній невизначеності, повертатися додому, де звичного дому вже нема, працювати після безсонних ночей, планувати майбутнє між тривогами, підтримувати близьких, коли самі ледве тримаємося.

Водночас військові та ветерани проходять через досвід, масштаб якого часто неможливо до кінця осягнути тим, хто не був на передовій. Постійний ризик, виснаження, відповідальність за побратимів, втрата близьких і необхідність після всього цього повертатися до звичайного життя - це навантаження, яке не вийде просто "відкласти" або "перетерпіти".

Щороку в травні у світі проходить Місяць обізнаності про ментальне здоров’я. Він "повертає" нас до важливої, але досі не до кінця проговореної теми: допомогу людина шукає лише тоді, коли дозволяє собі визнати, що її стан має значення. Не "потім", не "коли стане зовсім погано", а в момент, коли з’являється розуміння: постійна тривога, виснаження, безсоння, дратівливість чи відчуття відстороненості - це не слабкість і не "нормальна ціна" життя у війні. Це - сигнали, які потребують уваги. Адже людина не може нескінченно жити в режимі виживання без наслідків для себе.

Під час війни тема ментального здоровʼя давно перестала бути приватною історією окремої людини. Ідеться про стійкість цілої країни, про здатність суспільства витримувати довготривалу напругу, втрати, невизначеність і водночас продовжувати жити, працювати, виховувати дітей, підтримувати військових та будувати майбутнє. Турбота про ментальне здоров’я сьогодні - це частина національного відновлення.

Саме тому нам важливо, щоб тема психічного здоров’я звучала не лише в професійному середовищі, а й у повсякденному житті. Цього місяця ми провели другу міжнародну конференцію, присвячену ментальному здоров’ю, а також створюємо колаборації з брендами, культурними платформами, артистами. Для нас це не просто інформаційні кампанії. Це спосіб зробити тему видимою, нормальною, такою, про яку можна говорити без страху й сорому. Бо чим частіше люди чують про важливість ментального стану - тим більше шансів, що в потрібний момент вони наважаться звернутися по допомогу.

Але попри всі старання, стигма досі залишається одним із головних бар’єрів. Особливо серед військових, ветеранів і членів їхніх родин. Багато хто роками живе з переконанням, що потрібно "впоратися самому", що звернення до фахівця - ознака слабкості або неспроможності.

Але турбота про власний ментальний стан - це аж ніяк не прояв слабкості, а відповідальність перед собою і тими, хто поруч. Справжня сила - вчасно помічати виснаження, не знецінювати свій стан і дозволяти собі підтримку, коли вона потрібна. Саме так починається відновлення.

Розвиваючи всеукраїнську мережу центрів ментального здоров’я "Повернення" для військових, ветеранів і членів їхніх родин, ми часто виходимо за межі класичної роботи з темою ментального здоров’я. Окрім відкриття центрів і проведення освітніх програм для фахівців, ми шукаємо нові формати розмови із суспільством - через культуру, медіа, партнерства з брендами та публічні колаборації.

Саме так з’являються освітні події для фахівців мережі "Повернення" і всієї сфери, а також спільні проєкти з культурними платформами, медіа та бізнесами. Тільки в травні ми реалізували колаборації з ВДНГ, ЛУН, УАФ, MEGOGO, Джамалою і Тіною Кароль.

Ментальне здоров'я стало головним фактором стійкості всього українського суспільства (фото: Фонд Віктора Пінчука)

Для нас це спосіб говорити простими словами про складне - наслідки втоми, травми, тривоги, емоційного виснаження й потребу в підтримці. Коли такі теми стають видимими в публічному просторі, зменшується відчуття ізоляції. Люди перестають думати, що вони "єдині, кому важко". І саме тоді з’являється більше простору для звернення по допомогу та відновлення.

Ментальне здоров’я неможливо підтримати точковими рішеннями. Одна консультація не замінить системної підтримки. Людині потрібна екосистема: доступні центри, підготовлені фахівці, підтримка родини, безпечний простір без осуду, можливість бути почутою. Саме тому ми будуємо мережу "Повернення" як екосистему турботи про ментальне здоров’я - послідовну, доступну й таку, що працює в різних регіонах України.

Сьогодні центри мережі "Повернення", яку заснували і постійно розширюють Віктор та Олена Пінчуки, вже працюють у 15 містах. І ми бачимо, наскільки великим є запит на якісну психологічну підтримку серед військових, ветеранів та їхніх родин. Це вже давно не історія окремого проєкту. Це потреба суспільства, яке живе в умовах війни пʼятий рік поспіль і потребує довгострокової інфраструктури підтримки.

Говорити про ментальне здоров’я означає поступово формувати в суспільстві культуру підтримки, у якій людині не потрібно приховувати свій стан або соромитися потреби в допомозі. Такі розмови змінюють не лише окремі життя, а й суспільне сприйняття загалом. Вони поступово руйнують стигму, яка роками змушувала людей мовчати про власний стан. Адже підтримка починається не лише з професійної допомоги, а й із простого людського досвіду бути почутим без осуду.

Сьогодні турбота про ментальне здоров’я - це частина особистої та суспільної відповідальності. Важливо вчитися помічати власний стан, не ігнорувати виснаження, тривогу чи емоційне перевантаження й не чекати моменту, коли стане зовсім нестерпно. Вчасне звернення по допомогу - це не слабкість, а зріле рішення і прояв відповідальність перед собою, своїми близькими й суспільством, яке щодня переживає наслідки російської агресії.