Йдіть в "оборонку": інтерв'ю зі студентом, який створив компанію з виробництва дронів

Українська "оборонка" сьогодні – це не лише великі заводи та багатомільйонні контракти. Є приклади невеликих та успішних компаній, що активно розвиваються та набирають оберти. Одну з таких створив студент київського виша.

В інтерв’ю РБК-Україна засновник та очільник Lab418 Антон Побута розповів про те, як студент може створити компанію з виробництва дронів, чому не поспішає експортувати продукцію та які перспективні продукти створює його команда.

Головне:

• Сьогодні треба йти в "оборонку". Варто розпочинати свій стартап або йти на роботу, на стажування, на практики.
• Компанія розробляє два нових дрони, які будуть працювати в парі. Один з них є ударним, а другий – розвідувальним.
• Бути залежними від Китаю ніхто не хоче. Проте Україна досі не має виробництва деяких комплектуючих.
• Фокус на внутрішньому ринку. При цьому компанія вивчає перспективи експорту.

Про розвиток стартапу

– З чого почався ваш стартап з випуску дронів?

– Діяльність компанії Lab418 почалась в 2023 році. Це були саме FPV-дрони. На той час це були семидюймові безпілотники. Чого саме вони? Тому що з ними дуже легкий поріг входження. Все, що тобі треба було вміти – це навчитися паяти, розуміти якісь основні принципи радіозв'язку і як воно все працює.

Фактично раніше за декілька тижнів можна було навчитися робити пристойний FPV-дрон, і передавати його військовим. Правда, тоді мало хто про ці FPV-дрони знав, адже ще не було курсів, численних YouTube-відео та ін.

Тоді це була найпростіша історія, але все одно треба було все ж пошукати інформацію. Ідея почати робити FPV-дрони виникла саме з думки, що треба підготуватися до служби у війську. Спершу це була ідея навчитись літати на дроні.

Так, хотів купити "Мавік". Згодом зрозумів, що "Мавік" ніби занадто дорого купувати для того, щоб залишити його собі. Краще тоді вже передати військовим відразу. Відповідно, так було прийнято рішення зробити FPV-дрон перш, ніж навчитись літати. А за першим був другий, десятий, далі сотий і так далі.

– Як поєднували навчання з цією справою? Чи допомагав університет?

– Як тільки стало зрозуміло, що цим (виробництвом дронів – ред.) будемо займатися професійно, і що це буде переростати в якийсь системний бізнес, виникло питання приміщень, власне кажучи, і допомоги, оскільки грошей було небагато.

Тобто усі гроші були розподілені на початкове навчання, комплектуючі з Китаю і трохи запасу зарплат першим працівникам. На оренду чи маркетинг не залишалось нічого. Тож звернулись до університету для надання приміщення майстерні. З цим нам допомогли у Київському авіаційному інституті. Я і ще два інженера почали роботу саме в стінах авіаційного інституту. Тоді ще це був НАУ, зараз це Київський авіаційний інститут.

Окрім того, коли ми шукали інвестиції, університет також включався в цю історію. Тобто проводили різного роду виставки, нас запрошували на партнерські події.

Сьогодні в університеті також створюються інженерні лабораторії, проводяться різні заходи, направлені саме на інженерію. Скажімо так, участь університету конкретно в нашому стартапі дуже висока. Зараз вона може бути взагалі ключовою для людей, які тільки починають щось робити.

Читайте також: Реактивні перехоплювачі проти реактивних дронів: чи є Україні чим відповісти на терор

Щодо навчання… Я не скажу, що я дуже класний студент, який ходив на "пари" весь час… Але в нас зараз працюють студенти, які поєднують роботу з навчанням, також працюють у відділі розробки. Ми туди набираємо студентів, які можуть суміщати роботу та університет. До того ж, вони отримують гроші, вони пишуть дипломні роботи пізніше по своїх проектах.

– Що б з власного досвіду порадили іншим студентам?

– Перше, що пораджу студентам – треба йти в "оборонку". Якщо не робити свій стартап, то варто йти на роботу, на стажування, на практики. Сьогодні відчувається дуже великий дефіцит кадрів, особливо талановитих. Компанії готові вчити, готові займатися новими кадрами.

Ми, наприклад, з радістю беремо на стажування, на практику людей, студентів, співпрацюємо зі студентами.

– Як швидко почали задумуватись про масштабування?

– Цікаво, що коли я починав виробляти дрони, я орієнтувався на виробництво близько 100 дронів на місяць. Була, мабуть, дуже груба помилка робити таким чином ці розрахунки, оскільки зараз ми там виготовляємо тисячі виробів на тиждень, і фактично це зовсім інші обсяги.

Над можливим масштабуванням починаєш задумуватись тоді, коли сам не встигаєш, коли не вистачає рук. Наприклад, одного разу до нас звернулись хлопці з 3-ї штурмової за допомогою. Їм прийшли дрони, на яких треба було встановити плати ініціації, замінити неактуальні відеопередавачі та ін.

Це було кілька сотень дронів, які треба було швидко обслужити. І саме через це ми почали набирати людей. Перший рік нашої діяльності взагалі був буремний. В нас то була робота, то її не було. Замовлення були дуже нестабільними. Тому ми придумували різні історії з короткотривалою зайнятістю, стажуванням тощо.

Дуже допомагала саме робота зі студентами в цьому напрямку, оскільки вони більш гнучкі і їм "окей" працювати неповний день.

– Коли вперше почали задумуватись про власну справу?

– Мабуть, ще в університеті. Я дуже добре пам'ятаю момент, коли я задумався про те, що мені не підходить і що мені дуже не до душі робити щось "без рук". Саме тоді я зрозумів, що хочу саме щось виробляти руками: не просто купити, продати, домовитись, привезти щось чи надавати якісь послуги. Я хотів робити якийсь продукт, і в цьому я бачив цінність.

Про дрони та комплектуючі

– На яких дронах фокусується ваша компанія?

– Саме зараз ми ведемо розробку БпЛА літакового типу. Це два БпЛА, які будуть працювати в парі. Один з них є ударним, а другий – розвідувальним. І незважаючи на те, що починали ми з FPV-дронів, ми бачимо розвиток компанії саме в переході повністю на роботу по дронах літакового типу.

Чого так? Я за спеціальністю інженер-конструктор за спеціальністю "авіа- та ракетобудування". Наша команда також має дотичні спеціальності. Тобто це композити, міцність матеріалів, авіоніка і тому подібне. Дуже органічно і дуже класно нам працювати саме над БпЛА літакового типу.

В цьому ми бачимо наш розвиток, на цьому наш фокус. Тим не менше, поточний бізнес з виробництва дронів, батарей, деяких компонентів, які ми розробляли, ми його не згортаємо, він приносить велику користь, він приносить кошти, які необхідні для розвитку компанії й для розробки нових продуктів.

– Як ви ставитесь до інтеграції ШІ у масові дрони? Чи є ідеї у цьому напрямку?

– Можна повернутись до попереднього питання. Наша команда, скоріше, не про комп'ютери, а про те, щоб зробити щось, що "смердить" бензином. Тому штучний інтелект – тема не дуже профільна в нашій історії. Проте... Абсолютно зрозуміло, що це дуже корисна історія, тому ми зараз активно цікавимося технологіями, які є в колег.

– Чи працюєте ви над локалізацією виробництва?

– Так, звісно, всі працюють над локалізацією виробництва. Китай – це дуже ненадійний постачальник. Щось їде, щось не їде. Тут можна навести дуже класний приклад. Першу партію комплектуючих, які ми замовили з Китаю, ще у 2023-му році, ми чекали більше ніж півроку. Ми тоді дуже гарно "попали" на цих дронах.

Ми їх віддали собі в мінус і були дуже раді, що ми змогли їх реалізувати. Оскільки поки воно півроку їхало, вони стали неактуальними. Нам довелось додатково міняти велику частину електроніки для того, щоб ці дрони могли виконувати бойові завдання.

Але це дуже гарно показує, наскільки шкодить велике логістичне плече. Через закриття кордонів також можуть виникати затримки. Окрім того, Китай вводить обмеження на експорт своїх товарів. Бути залежними від Китаю не хоче ніхто.

Друга сторона цієї медалі – ми досі не маємо виробництва деяких комплектуючих в Україні. Європа – це окрема історія, там завжди стає питання ціноутворення. Станом на зараз, ми не всі компоненти, які потрібні як для FPV-дрона, так і для дрона літакового типу, можемо виробляти в Україні.

Далеко йти не треба. Наприклад, камер для FPV-дронів станом на зараз в нас українських немає. Проте є позитивна тенденція. Довгий час тому ми не мали ні польотних контролерів, ні двигунів, ні рам, нічого абсолютно. Але зараз ситуація значно краща.

І так, коли будуєш стартап, коли будуєш якийсь продукт, то тобі важливо розуміти, що при масштабуванні в тебе не буде ніяких обмежень по комплектуючих.

Наприклад, не можна будувати БпЛА і підбирати камеру, яких виробляється всього 10 або 100 штук в світі. Про це важливо подумати. І Китай в цьому плані це дуже великий редфлег, оскільки ти не можеш передбачити, що буде в тебе через півроку, через рік.

Наприклад, на нашому ударному літаку мав би стояти бензиновий двигун китайського виробника. Справа в тому, що ті двигуни, які ми брали на тести, ніби класно себе показали. Але проблема виникла в тому, що розробка ще не закінчена, ми зараз на етапі тестувань, в якийсь момент виробник просто згорнув цю лінійку й припинив виробництво цих двигунів.

Про експорт та майбутнє

– Замислюєтесь над експортом продукції за кордон, чи ключовий фокус – на внутрішньому ринку?

– Звичайно, у нас ключовий фокус на внутрішньому ринку. Ми хочемо платити податки в Україні і створювати тут робочі місця. При цьому ми задумуємось над експортом, адже розуміємо, що експорт може бути дуже корисним і нам, і державі. Тому постійно переоцінюємо важливість експорту.

Тим не менше, експорт виробів ніколи не був кінцевою метою, адже потреба на внутрішньому ринку абсолютно не закрита ні по FPV, ні по БпЛА літакового типу. Якщо його класно зробити, якщо поговорити перед цим з військовими, що саме їм потрібно, то все можна робити і великими кількостями постачати саме Збройним силам України.

– Які перспективні продукти знаходяться у вас в розробці?

– Як вже сказав, зараз працюємо над двома БпЛА. Подібні існують на ринку, це Middle Strike дрони з дальністю до 200 км. Один з них – це ударний, який працює на бензиновому двигуні, зможе "заносити" близько 10 кілограмів корисного навантаження на цю дальність.

Читайте також: "Очі" розвідки: як працюють дрони-розвідники в Україні та чи зможуть літати без операторів

Другий – це розвідник, він має вертикальний зліт і працює з супутниковими системами зв'язку, й зможе знаходитись у польоті близько 4 годин. Після реалізації цього комплексу ми будемо розвивати команду, масштабувати, добирати ще додатково людей.

Також ми плануємо йти двома шляхами розвитку. Перша частина команди буде працювати над модернізацією цього виробу, над другою і третьою версіями. Вже знаємо, що там потрібно доповнити, щоб вони краще працювали і були крутішими. Друга частина команди буде працювати над розробкою деяких компонентів цього комплексу. Наприклад, тим самим двигуном внутрішнього згоряння для БпЛА. Сьогодні дефіцит по цих виробах просто шалений.

– На вашу думку, після завершення гострої фази війни попит на дрони скоротиться? Чим займатимуться десятки і сотні оборонних компаній?

– На мою думку, треба готуватися до гострішої фази війни. Насправді, сьогодні мене не дуже турбує доля, наприклад, моєї компанії після нашої перемоги. Зараз є пріоритетніші задачі, а адаптувати бізнес під цивільну сферу можна завжди.

Того, що якщо на той момент компанія буде не потрібна, якщо дрони будуть не потрібні нашій державі, я з чистою душею зможу будувати якийсь цивільний бізнес. Не знаю, продавати бутерброди, робити каву. Або піду на пенсію. Бог знає, коли це все закінчиться. Впевнений, що в людей також буде дуже багато роботи.

Впевнений, що багато людей повернуться, багато людей поїдуть.

Стосовно оборонних компаній… Оскільки сфера мілтеку є непорівняно більшим ринком, ніж будь-яка цивільна, то, звісно, велика кількість компаній скоротиться. Які висновки з цього можна зробити? Я для себе розумію, що якщо ми говоримо про те, що закінчиться війна, то до того часу, як вона закінчиться, нам або потрібно буде адаптуватися і випустити продукти, які будуть корисні в цивільному житті, або закривати компанію і йти на пенсію.

Думати про те, що закінчиться війна і все це потухне – не корисно. Потрібно радше готуватися до сильніших викликів та до сильніших ворогів.