Уроки в еміграції. Як школярі з України звикають до ЄС і що буде з їхньою освітою
З якими викликами стикаються українці у навчанні поза межами країни та чи визнають їхню освіту, коли вони повернуться додому – нижче у матеріалі РБК-Україна.
Більшість українців, які вимушено виїхали за кордон через вторгнення окупанта – жінки з дітьми. За межами України опинилося багато дітей, які мають або вчитися у місцевих школах, або онлайн за українською програмою. Або ж – "тягнути" дві програми одночасно.
Скільки саме українських дітей-школярів вимушено виїхали за кордон, відомо тільки приблизно. Освітні програми різняться, а наша держава визнає далеко не всі українські школи, які відкриваються за кордоном. У деяких країнах кажуть, що місцеві школи через наплив українців переповнені.
Є ризик, що чим довше школярі ходитимуть до місцевих шкіл за кордоном, тим сильніше посилюватиметься розрив між ними і Україною, і не всі повернуться додому. РБК-Україна дізнавалося, як діти з України вчаться за кордоном, і чи залишаться вони там надовго.
Точні дані відсутні. Скільки дітей вчиться за кордоном
За даними ООН, в країнах Європи тимчасовий захист надали 5 мільйонам українців. А в ЄС вказують, що у квітні в шкільних системах країн блоку було інтегровано 775 452 учні. Це ті, хто почав ходити до місцевих навчальних закладів. Але точні дані по кількості учнів за кордоном відсутні, зазначає у розмові з РБК-Україна освітній омбудсмен України Сергій Горбачов.
"В цій статистиці немає даних з Великої Британії, США, Канади та інших країн, до яких масово виїздили українці. Також – дані з Росії та Білорусі, куди депортували наших громадян. На жаль, точних даних, скільки дітей за кордоном продовжують навчатися в українських школах, немає. Частина дітей вчиться за сімейною або екстернатною формою, а якась частина – дистанційно", – каже він.
Недавно віце-прем’єр-міністр з інновацій, розвитку освіти, науки та технологій Михайло Федоров заявляв про трохи більше мільйона дітей та студентів за кордоном.
Чи не найбільше українців з дітьми переїхали до Польщі. Міністр освіти Пшемислав Чарнек сказав, що торік в Польщі перебувало близько 700 тисяч українських дітей. Із них 200 тисяч вступили до польських шкіл, а 500 тисяч вчилися в Україні дистанційно.
"Навіть Україна не в змозі цього порахувати. І така ж ситуація у Словаччині, Литві чи інших країнах, де є біженці та діти українських біженців. Наразі у Польщі вчиться 187 тисяч дітей. Це менше, ніж торік, бо частина дітей повернулася в Україну (або переїхали до інших країн). Але 200-300 тисяч українських дітей залишаються поза системою освіти", – сказав міністр.
За інформацією місцевих органів управління у сфері освіти, станом на 11 квітня 2023 року через військову агресію РФ виїхали за кордон 505 753 учні закладів загальної середньої освіти, кажуть РБК-Україна у прес-службі Міністерства освіти та науки України. "За оперативною інформацією, 1,568,733 учні, перебуваючи в Україні або за її межами, здобувають освіту дистанційно", – наводять дані у відомстві.
Однак це все ж загальні цифри по тих, хто вчиться дистанційно і з України, і з-за кордону, наголошує Сергій Горбачов. Це не дає нам розуміння, скільки школярів виїхало за межі держави.
"Проте недавно Михайло Федоров анонсував новий підхід до управління системи освіти в Україні, і механізм визначення, скільки саме дітей перебуває за кордоном. Це вселяє оптимізм щодо наших подальших перспектив", – вважає він.
Невизначений статус. Не всі школи видають документи про освіту
Ще минулого року у Польщі почали заявляти про те, що через наплив українців місцеві школи вже переповнені. Вони не справляються із навантаженням, бо не були готові до такого виклику. Деякі школи почали знову запрошувати на роботу вчителів, які давно вийшли на пенсію.
Хоча б частково розвантажити школи у Польщі можуть заклади, які відкривають самі українці – там вчать дітей за українською програмою, діти залишаються в українському контексті. Але велика проблема зараз – офіційне визнання цих закладів, оскільки національне освітнє законодавство не містить норм про механізм заснування таких шкіл, каже Сергій Горбачов.
"Це переважно ініціативи небайдужих фундацій, організацій громад українців за кордоном. Їх засновують за законами країни, де ті розташовані. Більшість із цих шкіл не можуть видавати українським учням українські документи про освіту. Лише ті, які уклали договір із Міжнародною українською школою (МУШ)", - описує проблему освітній омбудсмен.
Українці за кордоном можуть здобувати загальну середню освіту за українськими програмами в Державному ліцеї "Міжнародна українська школа". Форма навчання – екстернат. До вторгнення РФ в Україні в цьому закладі вчилося 3 433 екстерни, а зараз там вчаться 5 935 людини, кажуть у МОН.
У розмові з РБК-Україна деякі батьки дітей за кордоном кажуть, що навіть не чули про таку можливість по навчанню. І справді: 6 тисяч екстернів – дуже мало, якщо припускати, що за кордон після 24 лютого виїхало близько мільйона дітей і студентів.
У цьому навчальному році "МУШ" співпрацює з 39 громадськими організаціями і асоціаціями з 11 країн: Іспанії, Італії, Туреччини, Молдови, Португалії, Франції, Бельгії, Польщі, Чехії, Австрії, Литви. При них діють освітні центри. Вони є юрособами на територіях країн перебування.
Насправді українських шкіл за кордоном набагато більше (за даними МЗС, у 32 країнах працює 211 таких закладів). А з початком великої війни їх кількість зросла. Не всі з них через різні причини можуть укласти договір про співпрацю з МУШ, каже освітній омбудсмен. Але такі школи потребують державного фінансування. Ще одна проблема, чому фінансувати їх складно – обліку кількості учнів за кордоном, як і даних про їх вступ до української освіти, немає, зауважує Горбачов.
"На жаль, до повномасштабного вторгнення наша держава не звертала увагу на українські школи за кордоном. А їх було чимало, хоча українські педагоги неодноразово піднімали питання державної підтримки, визнання педагогічного стажу, забезпечення підручниками", – каже освітній омбудсмен.
Одна із фундацій, яка засновує українські школи у Польщі – "Незламна Україна". Їх школи діють у Варшаві, Вроцлаві та Кракові. Навчають за українською освітньою програмою, повністю безкоштовно. Школа отримала ліцензію на здійснення освітньої діяльності, заклад є офіційною частиною системи освіти України. Діти в цих школах отримують всі потрібні документи про освіту.
Діти змушені "тягнути" кілька програм одночасно
Більшість країн вимагають від українських дітей ходити до місцевих шкіл. Тим часом в більшості українських шкіл дистанційно уроки теж проходять у першу зміну. Тому діти часто не мають можливості долучитися до дистанційного навчання в українській школі, каже Сергій Горбачов.
"Деякі школи проводять онлайн-уроки в другу зміну, але навчання у двох школах - це подвійне навантаження для дитини. Також не всі родини мають необхідні для навчання гаджети та доступ до інтернету", – пояснює він ще одну проблему.
Багато дітей просто не проходять заняття в Україні онлайн і ходять лише до місцевих закладів освіти. А це посилює розрив з Україною, і немало дітей вже готуються вступати до зарубіжних університетів. Для цього максимально приділяють увагу місцевій, а не українській освіті.
У Польщі дітей теж заохочують ходити до місцевих шкіл, але зараз це поки не обов'язково. Тому за статистикою, 68% дітей на території Польщі не ходять до шкіл, а є частиною української системи освіти, каже РБК-Україна співзасновниця фундації "Незламна Україна" Вікторія Гнап.
Для дітей за кордоном створюють інтеграційні класи. Там вони вчать мову, і потім переходять у звичайну школу. Ті, хто хоче повернутися додому, намагаються "тягнути" і українську програму. Але встигати все складно, і часто виходить, що діти ледь встигають вчити тільки основні предмети.
Сильне навантаження падає й на батьків: їм треба контролювати, чи все встигає дитина, особливо якщо вчиться у молодших чи середніх класах. Самі батьки кажуть, що через таке навантаження у дітей "немає життя" і буквально відсутній час на будь-що інше.
Щоб школярам було легше, в Україні дистанційно за заявою батьків можна перевести їх на індивідуальну форму здобуття освіти: сімейну (домашню) або екстернат. Це можна зробити протягом навчального року, пояснюють РБК-Україна у МОН.
Саме так зробила мама українського школяра - юристка компанії Nota Group Олена Колченогова. Після вторгнення РФ в Україну вона переїхала до Швейцарії. Її сину виповнилося 11, і він вчиться одночасно і у двох закладах.
"Мій син рік був в інтеграційному класі. Там були лише українці, іноді приєднувалися діти з інших країн. Програма не була складна: дітям викладали німецьку, математику, фізкультура, малювання. Акцент був на німецькій мові, щоб можна було вчитися з усіма. Син встигав вчити основні предмети в українській школі. Наша школа забезпечила навчання 50 на 50: дистанційно для тих, хто виїхав, і очно для тих, хто був в Києві", – розповідає Олена РБК-Україна.
Її сину в Україні дозволили вчитися дистанційно за сімейною формою: більшість завдань контролюють саме вдома. Це передбачає, що батьки мають проявляти велику ініціативу і нести відповідальність за багато моментів. Вчителі перевіряють і виставляють оцінки в електронному щоденнику. Жінка за власної ініціативи організувала приватні уроки онлайн з українськими вчителями: математика, англійська, українська.
"Я відчувала, що це потрібно, щоб дитина не відставала від нашої програми. Недавно син пішов вже у звичайну німецьку школу. І там навантаження стало набагато більше. Діти вивчають три мови – англійську, французьку, німецьку", – каже співрозмовниця.
Якщо в інтеграційному класі син звільнявся з уроків після 12 години дня, то зараз – лише після третьої. Відвідувати онлайн-уроки в Україні стало неможливо. Але вони продовжують репетиторство, намагаються не відставати від української школи. Олена каже, що підтримувати зв'язок з українською школою все ж важливо.
Універсального алгоритму немає. Як дітям повернутися до школи в Україні
Як після перебування за кордоном повернутися до навчання в Україні – одне з частих питань, коли батьки з дітьми повернулися додому. До якого класу зарахують дитину, чи треба заново вчити предмети? Це питання до кінця не врегульоване.
"Міністерство освіти і науки України не вимагає, щоб усі діти, які вимушені були змінити місце проживання і перебувають за межами України, обов’язково продовжували здобувати освіту в українських закладах освіти", – кажуть у МОН.
Хоча універсального механізму зарахування закордонного навчання при поверненні в Україну немає, там запевняють: школяру мають зарахувати всі оцінки, які той отримав за семестр.
"Оцінки зарахують, незалежно від місця навчання: в закладі, де дитина вчилася, чи в будь-якій іншій школі за різними формами навчання. Це може бути будь-який заклад загальної середньої освіти, в тому числі й приватні заклади освіти, в Україні чи за її межами", – підкреслюють у відомстві.
Щоб підтвердити результати навчання у школі за кордоном, учням треба отримати в закладі освіти, у якому вони навчалися, інформаційну довідку.
"В довідці зазначають назву закладу освіти, період навчання учня в ньому, клас, перелік предметів, які вивчали (із зазначенням навчальних тем), результати оцінювання, систему оцінювання, що використовується в закладі освіти", – пояснюють алгоритм у МОН.
Результати оцінювання, зазначені в інформаційній довідці, , за рішенням педагогічної ради український заклад може зарахувати у підсумковому (семестровому, річному) оцінюванні освіти. Також результати можуть стати підставою для переведення на наступний рік навчання.
Якщо дитина за кордоном не вивчала предмети, які передбачені українськими освітніми програмами, при переведенні її до наступного класу буде проведено підсумкове (річне) оцінювання із зазначених предметів закладом освіти, розташованим на території України, по поверненню в Україну, або така можливість є в дистанційному форматі.
"Завдання батьків – підтримувати зв'язок з Батьківщиною"
Більшість країн визнає тільки свою систему освіти, тому від українських дітей вимагають ходити до місцевих шкіл. Однак в "звичайних" умовах невизнання паралельної системи освіти в будь-якій країні – це нормально, переконана Вікторія Гнап.
"Але через війну майже 9 млн людей виїхали за межі України. Більшість - жінки з дітьми, які мріють повернутися додому за першої можливості. В цій ситуації є сенс надати можливість батькам обирати: частина родин планує залишитися в приймаючій країні надовго – в цьому випадку діти будуть скоріш за все ходити до місцевих шкіл та максимально адаптуватися до нової системи", – висловлює вона думку.
Аби не поглиблювати стрес дітей, які через війну опинилися в іншій країні, батькам вона радить обрати українську систему освіти. Це у випадку, якщо вони планують повернутися в Україну.
Часто звучить думка, що чим довше українці живуть за кордоном, а діти йдуть до місцевих шкіл, тим більший ментальний і культурний розрив вони відчувають з домом. Більшість з таких навряд чи повернеться в Україну взагалі. Вікторія Гнап визнає: бажання доєднатися до польських шкіл – це часто рішення батьків залишитися в Польщі надовго. Але вона не думає, що це на 100% віддалить від української ідентичності.
"Крім шкіл, є ще книжки, традиції, культурний спадок. І це завдання батьків – підтримувати зв'язок з Батьківщиною. Звичайно, в умовах знаходження в іншій країни це зробити досить складно. Тому навчання в українській школі за кордоном залишає дітей в українському контексті", – переконана вона.
Багато дітей вчитися онлайн в Україні просто не продовжили. Вони ходять до місцевих шкіл. Навіть після війни якась частина українців додому не повернеться: багато підлітків вже кажуть, що хочуть жити за кордоном і мріють про навчання в європейських університетах. Для цього їм бажано закінчити школи саме в Європі. І може бути й так, що через кілька років в українських університетах ми побачимо набагато менше студентів.