Україна проти Орбана та бюрократії. Хто найбільше заважає вступу країни до Євросоюзу
На шляху до Євросоюзу Україна зіштовхнулася з великою перешкодою – вето від Угорщини. Які варіанти його обходу, наскільки вони відповідають українським інтересам та на якому етапі євроінтеграції зараз перебуває Україна в цілому – читайте в матеріалі журналіста РБК-Україна Романа Кота.
Головне:
- Що про вето Орбана кажуть у Брюсселі та Києві?
- Технічне відкриття переговорних кластерів - які аргументи "за і проти"?
- Які виклики перед новим відповідальним за євроінтеграцію в Україні?
У Євросоюзі загалом дуже багато бюрократії. Інколи вона корисна – працює як "захист від дурня". Та частіше шкодить – зокрема коли йдеться про вступ України до ЄС.
На цьому шляху Київ уже пройшов три знакові голосування: за отримання статусу кандидата на вступ, за офіційне відкриття переговорів, а також за відкриття переговорної рамки. Четвертого голосування – про відкриття переговорних кластерів – ми ніяк не дочекаємося.
Фактично, відкриття кластерів – це початок офіційних переговорів щодо окремих тематичних блоків правового доробку ЄС. Усього кластерів шість: Основи; Внутрішній ринок; Конкурентоспроможність та інклюзивне зростання; Зелений порядок денний і сталий зв’язок; Ресурси, сільське господарство та згуртованість; Зовнішні відносини.
Кожен кластер охоплює декілька розділів, у яких Україна узгоджує своє законодавство з нормами Євросоюзу. Усього таких розділів 35. Коли закони будуть приведені у відповідність до європейських норм, кластери мають закритися. І далі – лише політичне рішення Євросоюзу про приєднання України.
Проблема вето
Принаймні перший кластер мали відкрити ще в липні. Проте цього досі не відбулося через позицію Угорщини. Протягом цього року прем’єр-міністр країни Віктор Орбан зайняв особливо жорстку позицію, насамперед через внутрішньополітичні міркування. На виборах наступного року він призначив Україну головним зовнішнім ворогом, проти якого гуртує власного виборця.
У Брюсселі давно намагаються щось із цим зробити. Так, за ініціативою голови Європейської Ради Антоніу Кошти, пропонується, щоб відкриття кластерів відбувалося не одностайно, а кваліфікованою більшістю – щонайменше 55% держав-членів (наразі 15 із 27), які представляють принаймні 65% населення ЄС.
Кошта намагався схилити до новації лідерів ЄС під час нещодавнього турне кількома країнами та зустрічей на полях Генасамблеї ООН. А в повному складі очільники країн-членів обговорювали цю ідею минулого тижня в Копенгагені. Проте рішення досі немає. За інформацією Politico, свої заперечення, крім Угорщини, мають Франція, Нідерланди та Греція. Наразі обговорення тривають.
Хоча відмова від принципу одностайності вийшла на порядок денний саме в контексті України, проблема ширша. Це дуже зручний інструмент для малих країн Євросоюзу, щоб просувати свої інтереси поряд із великими державами, такими як Німеччина чи Італія. Крім того, це дозволяє окремим країнам обмежувати процес вступу своїх антагоністів. Наприклад, Греція може так діяти щодо Туреччини, Болгарія – щодо Північної Македонії, а Хорватія – щодо Сербії.
Варіанти подолання вето
Попри ці труднощі, Київ налаштований рішуче. Не в останню чергу це пов’язано з політичною динамікою всередині Угорщини. У квітні наступного року Орбан із високою ймовірністю може втратити владу – у нього вперше за багато років є суперник із цілком реальними шансами на перемогу, лідер партії Tisza Петр Мадяр.
Тож, здавалося б, потрібно просто почекати до квітня, формально не ухвалюючи політичне рішення про відкриття переговорних кластерів, а поки що займатися технічними питаннями. Такий варіант має своїх прихильників як у Брюсселі, так і серед країн, які заведено вважати "адвокатами" України в ЄС.
"Ми рішуче підтримуємо необхідність, якщо фактично неможливо залучити 27 членів ЄС, які дозволили б Україні та всім державам-членам, окрім, можливо, однієї (Угорщини — ред.), просуватися в переговорах про вступ України", – сказала РБК-Україна посол Литви в Україні Інга Станіте-Толочкєне.
За її словами, це дозволить почати роботу з усіма питаннями, які можуть виникнути у країн-членів ЄС у контексті переговорів, і виконати цю роботу "неформально, якщо зараз неможливо рухатися формально".
Однак такий підхід означає додаткові виклики для України. По-перше, попри проблеми вдома, Орбан усе ще має цілком реальні шанси зберегти владу.
По-друге, у ході перемовин між Україною та Євросоюзом будуть потрібні рішення, які мають юридичну силу. Особливо це стосується тих переговорних розділів, де необхідне затвердження компромісів шляхом голосування всіх країн ЄС. Наприклад, у сфері економіки й торгівлі, у яких Україна має низку протиріч із сусідами.
"Зараз перший кластер “Основи” – це пів біди. Потім, коли ми підемо у “Внутрішній ринок”, там, де треба домовлятися про перехідні періоди, інші секторальні розділи. З ким ми будемо домовлятися? Просто за це все треба голосувати. Це має затверджуватися", – сказала РБК-Україна виконавча директорка ГО "Український центр європейської політики" Любов Акуленко.
Усього таких голосувань – про відкриття і закриття кожного з 35 розділів у рамках кластерів – буде близько 70. Тож існує ризик, що самі перемовини затягнуться на дуже надовго через вето тієї чи іншої країни. І не обов’язково саме Угорщини.
Фактично, такою практикою Євросоюз сам себе загнав у пастку. Яким би не був вихід із неї, його потрібно знайти до кінця року – поки триває головування Данії. Наступним очолити ЄС має Кіпр, у якого зовсім інші пріоритети. На початку вересня посол Кіпру в Україні Михаліс Фірілас зазначав, що його країна вважає принцип одностайності важливим.
"Це один із найважливіших елементів для продовження політичного процесу в Європі – без бажання тримати когось у заручниках. Водночас це певні механізми, за допомогою яких можна висловити національні інтереси", – сказав посол Фірілас.
Політична воля в Україні і ЄС
Попри проблеми з відкриттям кластерів, технічна робота щодо євроінтеграції України продовжується і в Брюсселі, і в Києві. Минулого тижня було завершено скринінг українського законодавства щодо його відповідності нормам ЄС.
Як зазначив віцепрем’єр із питань європейської та євроатлантичної інтеграції Тарас Качка, загалом відбулося 34 двосторонні зустрічі сумарною тривалістю 66 днів. Участь у них взяли представники понад 70 українських органів влади, починаючи від Верховної Ради та Кабінету Міністрів і закінчуючи судовими та правоохоронними органами.
З цього приводу до Києва прибула єврокомісарка з питань розширення Марта Кос. За її словами, швидке завершення скринінгу – саме по собі є досягненням.
"Ми здійснили цей процес менш ніж за один рік. Це швидше, аніж відбувалося коли-небудь до цього", – зазначила Кос.
Очікується, що звіт за результатами скринінгу буде готовий у листопаді, проте вже зараз зрозуміло, де в України є прогалини, а де роботи буде менше.
"Десь ми досить добре просунулися, десь ми зробили, як то кажуть у мові, яку використовує Єврокомісія, дуже-дуже скромний прогрес. Причини різні, але готовність партнерів допомагати була яскраво продемонстрована на прикладі цих скринінгових сесій", – сказав РБК-Україна народний депутат, заступник голови парламентського комітету з питань євроінтеграції Вадим Галайчук.
За його словами, йдеться про підготовку конкретного плану щодо кожного з розділів – як досягнути відповідності законодавства в тій чи іншій сфері. Крім того, з боку ЄС є готовність використовувати різні фінансові інструменти, щоб український бізнес і держава загалом змогли продовжувати процес адаптації. Передовсім це може бути "Інструмент передвступної допомоги" (IPA) для фінансування та технічної підтримки України.
Також у ході перемовин стало зрозумілим, що необхідна дуже відкрита комунікація, щоб знову не склалося враження, ніби Україна відмовляється від виконання своїх зобов’язань і шукає обхідні шляхи чи особливі умови для себе.
"Немає цього, є абсолютно нормальний процес перемовин щодо того, як ми йдемо, де брати кошти, щоб досягати цієї відповідності (законодавства, – ред.), у які строки ми можемо реалістично виконати свої зобов’язання", – підкреслив Галайчук.
При цьому в ЄС досі відчуває післясмак історії з НАБУ і САП та перших масштабних протестів в Україні за час великої війни. Він стосується не конкретних переговорів, а радше загальних змін у ставленні до України. Як казали співрозмовники видання одразу після скандалу, процес українських реформ будуть моніторити набагато пильніше.
Виступаючи в Києві, єврокомісарка Кос зазначила, що військовий досвід і технології України роблять її незамінною для Європи. Водночас вона акцентувала, що Україна не має допускати регресу в реформах, зокрема антикорупційних.
"Це (військова потуга України – ред.) – той фон, на якому сьогодні діє наша політика розширення. Але це не означає, що ми повинні бути поблажливими до фундаментальних реформ і просто якомога швидше зробити Україну членом. Верховенство права, боротьба з корупцією, сильні демократичні інституції гарантують сильну Україну", – заявила єврокомісарка.
В липневій історії з НАБУ і САП помилки були з обох сторін, підкреслює литовський посол Інга Станіте-Толочкєне.
"Коли йдеться про ЄС, наші очікування не були достатньо чітко сформульовані. І коли йдеться про Україну, то, найімовірніше, не було жодних очікувань, що люди рішуче підтримуватимуть ті інституції, які представляють постмайданівську антикорупційну архітектуру. Я вважаю, що зараз важливо не допускати подальших помилок із жодної зі сторін. Якщо ми справді серйозно налаштовані на швидкий рух вперед, то ми повинні діяти на 120%", – сказала вона у коментарі РБК-Україна.
Хто відповідає за рух до ЄС
Усе це означає нові виклики і дуже багато роботи для української влади. Загалом увесь процес євроінтеграції курує профільний віцепрем’єр-міністр. 17 липня замість Ольги Стефанішиної на цю посаду було призначено Тараса Качку. Ця робота для нього не нова. Раніше Качка був заступником міністра економіки – торговим представником України і займався економічним виміром відносин із ЄС. Крім того, було оновлено і весь склад уряду.
На практиці це призвело до тимчасових кадрових пертурбацій. Уряд затвердив новий склад Міжвідомчої робочої групи з питань забезпечення переговорного процесу лише минулого тижня.
Паралельно Качка анонсував широкі консультації з бізнесом щодо адаптації законодавства, щоб врахувати їхню позицію щодо адаптації українського законодавства до норм ЄС. Цей процес, за його словами, спрямований на те, щоб забезпечити практичну відповідність реформ потребам підприємців, які працюють на внутрішньому та європейському ринках.
"Стефанішина була в легкій фазі – підготовки дорожніх карт і проходження скринінгів. Якщо відкриється перший кластер, Качка прийшов на фазу безпосередніх переговорів і розробки законодавства. Тут набагато складніше показувати якісь результати – треба змінювати законодавство і ще комунікувати з бізнесом. А потім мати голоси в Раді, щоб це все голосувалося", – зазначила виданню Любов Акуленко.
Що стосується профільного комітету Верховної Ради, серйозних збоїв у комунікації з новим віцепрем’єром поки не було.
"Одним із основних моментів, які я хотів би відзначити, це те, що ми не відчули якоїсь перерви в цій роботі. Що ось є зміна команди і є потреба дати їй якийсь додатковий час, – ні. Тобто все йде тими темпами, які ми намітили, і навіть швидше", – сказав РБК-Україна Вадим Галайчук.
Інша справа, що шукати голоси в залі для ухвалення законів усе важче. Як писало РБК-Україна, монобільшість давно існує лише формально на папері. Раніше депутати від "Слуги народу" стабільно забезпечували близько 180 голосів, але тепер їхнє ядро скоротилося до 120-130 мандатів. Решту 50–60 голосів щоразу доводиться "добирати" в ручному режимі. Хоча євроінтеграційні закони часто підтримує опозиція, це все одно додає політичних ризиків на майбутнє.
За словами Акуленко, окремі виклики полягатимуть у залученні й інших органів влади. Зокрема, коли йдеться про перший кластер "Основи". У його рамках мають бути проведені нові зміни щодо судів, антикорупційних органів, безпекових структур, кордонів тощо.
Разом з тим, зовнішній виклик українській євроінтеграції поки виглядає більш серйозним, хоча обгрунтовані надії на його подолання є.
"Україна буде в Євросоюзі, з Орбаном чи без, бо це вибір народу України", – заявив президент Володимир Зеленський 6 жовтня.
***
Шлях України до ЄС залишається складним через бюрократію, вето Угорщини та внутрішні політичні виклики, але Київ демонструє рішучість і прогрес у реформах. Завершення скринінгу, активна робота всієї виконавчої вертикалі та підтримка президента й "адвокатів" України в ЄС створюють підстави для оптимізму. Проте для прискорення переговорів необхідно подолати принцип одностайності в ЄС, залучити бізнес і забезпечити голоси в Раді – все це окремі задачі з зірочкою.
При написанні матеріалу використовувались заяви українських та європейських політиків, коментарі посла Литви в Україні Інга Станіте-Толочкєне, народного депутата Вадима Галайчука, виконавчої директорки ГО "Український центр європейської політики" Любов Акуленко, посла Кіпру в Україні Михаліса Фіріласа, публікації Politico, Bloomberg та Reuters.