"Це найкраща робота у світі". Історія мобілізації журналіста РБК-Україна в 110 ОМБр

Похід до ТЦК

Мобілізація в українському суспільстві стала темою, яку обговорюють майже всі громадяни. Військові давно кажуть, що вона "торкнеться всіх", і це очевидно для багатьох, адже повномасштабна війна триває вже 2,5 роки і поки що не зрозуміло, коли вона може завершитися. Тому я вирішив вступити до Сил оборони і на своєму досвіді розповісти про цей процес більш детально.

Російська пропаганда поширює масу фейків і дезінформації про те, як чоловіків буквально "відловлюють" на вулицях, а через кілька днів їх нібито вже відправляють на передову. Я ж вирішив піти в ТЦК і СП після того, як президент підписав закон про зниження мобілізаційного віку до 25 років. З цього моменту я повинен був здати своє приписне й отримати військовий квиток.

У сам ТЦК спочатку було потрапити не просто, адже там з'явилася електронна черга, а записатися "день у день" майже неможливо. З третього разу я потрапив до потрібного кабінету, приніс документи, але мені сказали зробити копії і з'явитися через тиждень. Наступного разу мені видали направлення на проходження медкомісії, на яку я витратив значну кількість часу і зрештою мене визнали придатним до служби.

Поки я відвідував ТЦК і лікарню, звертав увагу на інших військовозобов'язаних, більшість з яких отримали повістку на вулиці або ж їх привезла поліція. Багато хто з них уже думав про те, куди піти служити, і дзвонив своїм знайомим, у яких хотів отримати рекомендаційний лист (відношення) до конкретної бригади.

110 окрема механізована бригада

Пошуком бригади, в якій я служитиму, зайнявся буквально з перших днів візитів до ТЦК. Мені одразу натякнули, що якщо людина вже прийшла до ТЦК, то майже немає шансів, що її просто так відпустять додому (якщо вона не має відтермінування або ж броні).

Згодом вдалося знайти контакти людини зі 110 бригади, якій я відправив резюме і вже за 2 дні приїхав до нього на співбесіду. За підсумком мені сказали, що зроблять рекомендаційний лист, з яким я піду у військкомат. Довелося чекати ще тиждень, тому що бригада збирала групу людей, яких хотіли оформити одночасно.

Зважаючи на досвід роботи у сфері журналістики, мені вдалося підібрати суміжну спеціальність у бригаді, хоча однозначно доведеться освоювати й нові навички.

Дмитро мобілізувався на початку липня 2024 року (фото з особистого архіву)

"Учебка"

Після оформлення всіх документів мені призначили день відправки і відвезли на БЗВП - базову загальновійськову підготовку. Це раніше називали курсом молодого бійця або ж "учебкою". Протягом 35 днів я перебуваю на посаді курсанта і досвідчені інструктори навчають таких самих, як і я, азів військової справи.

Мені в певному сенсі пощастило, адже в "учебку" мене привезли в п'ятницю, а сам курс розпочався в понеділок. При цьому багато хлопців чекали цього понад місяць, ходили в наряди, копали окопи. Тому російські фейки про те, що "людей забрали з вулиці і через день відправили на фронт" можна легко спростувати.

Перший тиждень виявився майже весь лекційним, але в суботу нас відправили на перші стрільби. Неділя є законним вихідним і можна навіть сходити в магазин чи забрати посилку від рідних.

На другому тижні стрільб побільшало, так само як і походів до лісу. Інструктори між собою чергуються, до обіду нам можуть розповідати про методи зачистки окопів, а вже після нього курсанти навчаються медицини.

Варто підкреслити, що сам процес навчання доволі цікавий, але при цьому важливо бути витривалим і сильним. Адже майже кожен похід на стрільби чи до лісу відбувається в бронежилеті, касці і для людей, які мало займаються спортом, це стало певним викликом.

Люди

На окрему увагу заслуговують ті, хто разом зі мною вирішив приєднатися до Сил оборони. Історія кожної людини майже унікальна і почувши її, ти переймаєшся нею повністю. Більшість мають рекомендаційні листи до різних бригад, але при цьому є й ті, кого "спіймали на вулиці".

Єдиним, що міцно об'єднує всіх нас, є відраза і ненависть до ворога. Майже нікому не треба пояснювати хто такі росіяни і чому з ними практично неможливо домовитися.

Але тему політики краще не обговорювати, бо майже всі мають різні думки і спокійна розмова може перетворитися на палку дискусію.

Саме на "учебці" в кожного може з'явитися нові друзі, нові побратими. Це дуже важливо, бо підтримує психологічний стан, який у кожного по різному справляється з новою обстановкою та новою роллю в житті.

Зараз Дмитро проходить базову загальновійськову підготовку (фото з особистого архіву)

Чому потрібно йти в армію і до чого варто готуватися

Я не претендую на те, що моя історія є прикладом і ви обов'язково потрапите в схожі умови. Адже є "Десна" або "Гончарівськ" і там усе набагато суворіше. Але краще заздалегідь шукати собі посаду за своїм профілем, ходити на співбесіду в бригади і тоді у вас є шанс потрапити туди, куди ви хочете.

Адже в ТЦК я бачив людей, які ще зранку йшли на роботу, в обід заповнювали бланки, а до вечора їх везли в "учебку". І здебільшого ці люди потраплять туди, куди скажуть, а рекомендаційний лист навряд чи їм допоможе.

Описувати пафосним тоном прості речі вже вочевидь не треба, всі ми розуміємо, що війна не десь там, а в нас вдома. І лише від нас залежить, як далеко вона зможе зайти. Мої побратими не розмірковують в голос про перемогу і не згадують про кордони 1991 року. Вони просто розуміють, що є ворог, який вбиває наших співгромадян, тому його потрібно ліквідувати. Цієї мотивації достатньо, щоб вийти із зони комфорту і піти в армію.

Понад 5 років я працював у сфері журналістики, останні майже 2 роки в РБК-Україна, і тепер я опановую навички, які раніше мені здавалися непотрібними. Важливо підкреслити, що варто мати гарний фізичний стан, бути стресостійким і вміти спілкуватися з різними людьми. Не просто спілкуватися, а знаходити контакт, буквально дружити.

Із собою не варто брати багато речей, адже форму видадуть уже в "учебці". Беріть повербанк, засоби від комарів і зошит із ручкою, адже багато чого доведеться конспектувати.

Будьте готові робити все оперативно, жити за графіком, слухати і виконувати накази та займатися саморозвитком. Бо лише самостійно ви можете перетворитись у "рекса".

Дмитро Браславський під час проходження "курсу молодого бійця" (фото з особистого архіву)

"Це найкраща робота у світі"

Я далеко не герой, я звичайний громадянин, який виконує свій конституційний обов'язок і саме такі люди оточують мене на БЗВП. У цій атмосфері перебувати приємніше, тут рідко хто роздуває "зраду". Тут готуються захищати свою країну, свій дім і своїх рідних. І обговорюють плани на майбутнє, хто і чим займатиметься "після війни".

І коли ми йдемо на чергове заняття в ліс, доволі часто в строю повторюється всім відома фраза з фільму - "Це найкраща робота у світі".