"Треба бути воїном до кінця". Як ветерани проходять реабілітацію після поранень

Як мають повертати військових до цивільного життя і чому в Україні складно знайти хороших реабілітологів – у матеріалі журналістки РБК-Україна Катерини Гончарової.

За неповних два роки великої війни тисячі й тисячі військових отримали тяжкі поранення на фронті. Постраждалих, яким потрібна тривала реабілітація, стає все більше буквально щодня.

В Україні працюють над створенням системи реабілітації, в яку б ветерана включали одразу після поранення і супроводжували фактично все життя.

Ветерани кажуть, що зараз потрібні послуги отримати складно, і часто їх доводиться буквально "вибивати".

"Реабілітацією більшість ветеранів фактично займаються самі"

"Якщо ти воїн, то маєш бути воїном до кінця. Бо після повернення з фронту теж є з чим боротись. Іноді треба самому мати юридичну або навіть медичну освіту, бо розбиратись доводиться в усьому: від пошуків справді хорошого реабілітолога до оформлення довідок і відстоювання права на виплати", – говорить РБК-Україна Руслан "Панк" Романов, доброволець ССО "Азов".

Чоловік пішов на фронт ще на початку 2015 року. Крім “Азову”, в різний час служив у спецвійськах Нацгвардії, у морській піхоті – 503 окремий батальйон базувався в Маріуполі. У травні 2022-го на Запорізькому напрямку отримав поранення, наслідки якого залишаться з ним на все життя.

Руслан в той час був командиром взводу і мав заводити хлопців на позиції. Вирішив провести дорозвідку: поїхав вдвох з водієм подивитись локацію. На дорозі здетонувала міна, і розірвалася прямо під автомобілем. Руслан вижив, другий військовий дивом залишився без ушкоджень.

Фото: Руслан отримав поранення у травні 2022 року на Запорізькому напрямку (надане спікером)

“Після вибуху я застряг в машині і вибивав двері зсередини. Водій допоміг мені їх прибрати та вибратися назовні. Травм було багато, найбільше постраждала нога”, – згадує військовий.

З травня минулого року Руслан переніс чотири операції. Ставили апарат Ілізарова, видалили гомілковостопний суглоб і поставили на його місце три штифти. Відновлення після поранення триває й зараз, вже понад рік.

"Через півроку після поранення потроху почав ставати на ноги. Три місяці організм був практично "на нулі", паморочилося в голові, я не міг спати. Також цілий рік мав дуже сильні болі, бо зросталися кістки. Було дуже важко психологічно і фізично. Тільки зараз нервова система потроху оговтується. Хоча ще лежачи в ліжку, продовжував волонтерити, допомагати хлопцям. Зараз можу пройти без милиць лише невелику відстань”, – каже Руслан.

Він спершу дуже хотів повернутись на фронт, думав, що швидко одужає. Але через травму бронежилет носити вже не зможе. Також лікарі сказали, що Руслан ніколи не зможе бігати.

За тяжке поранення на фронті на час проходження реабілітації військовим мають виплачувати по 100 тисяч гривень на місяць. Руслан зараз їх поки не отримує: для цього треба відповідне заключення ВЛК і медико-соціальної експертної комісії. Крім цього, залишається ще багато питань, на вирішення яких потрібен час. А з милицею ходити по інстанціях вкрай важко.

"Часто буває, що військових недоліковують і виписують. Мені пощастило: на перших порах мені допомагала патронатна служба "Азову". Але реабілітацією більшість ветеранів фактично займаються самі. Коли опиняєшся з цілим списком питань, то хтось піде до кінця, а хтось не витримає і почне "танути". Знайомому після поранення довелося ампутувати ноги. Він закрився в собі, перестав виходити на зв'язок. І я навіть не знаю де він і що з ним", – описує проблему захисник.

Фото: Військовий проходить реабілітацію сам, але в цей час не забуває допомагати побратимам (надане спікером)

Протези потрібні десяткам тисяч людей

До вторгнення Росії до 90% ампутацій в Україні складали ампутації переважно нижніх кінцівок на рівні стопи, гомілки. Більшість – через хвороби судин ніг – діабету та інших. Були й через травми від ДТП, онкології. Але через агресію РФ протезування і реабілітації стали потребувати тисячі захисників. Потреба стала величезною.

Реабілітація у нас довго розвивалася за старими пострадянськими канонами. В останні роки ситуація суттєво зрушилася з місця, але все одно війна і її наслідки – це величезний виклик, каже РБК-Україна медичний директор Superhumans і колишній голова НСЗУ Андрій Віленський. У центрі, який відкрили на Львівщині за кошти іноземних інвесторів, безкоштовно створюють протези військовим і проводять їм комплексну безкоштовну реабілітацію після поранень.

"Через війну в Україні структура ампутацій зовсім інша. 30% і більше – це верхні кінцівки, багато ампутацій вище коліна. Іноді захиснику треба ампутувати навіть дві руки і дві ноги. В Україні послуги реабілітації та протезування довго були роз'єднані. І досі реабілітацією займається МОЗ, а протезування – це до Мінсоцполітики. Хоча протезування – це складова частина реабілітації, це має бути цілісна структура”, – каже фахівець.

Фото: Потреба у протезуванні чепрез війну в Україні складає десятки тисяч людей (Катерина Гончарова/РБК-Україна)

За його оцінками, зараз в Україні всього близько 10 фахівців, які можуть справді ефективно працювати з ампутаціями верхніх кінцівок.

“Фактична спроможність – це виготовлення трохи більше 100 протезів на місяць, а запит йде на тисячі. Дані про потреби під час війни закриті, але так чи інакше запит величезний. Я б оцінював його в десятки тисяч людей, яким потрібні протези”, – додає Віленський.

У цей процес вже включили практично всіх, хто мав відповідну професію. Ті, хто виготовляє протези, а також реабілітологи та інші фахівці.

“На початку великої війни не було сталої програми підготовки фахівців з протезування. Ми ініціювали її створення, і сьогодні Львівська політехніка буде мати державне замовлення на таких спеціалістів. Таким чином ми закладаємо фундамент і на майбутнє, адже пацієнту треба буде реабілітація все життя. До того ж сам протез через два-три роки треба буде змінити”, – зауважує Андрій Борисович.

На його думку, краще в Україні залучати фахівців з-за кордону, ніж везти на лікування ветеранів в інші країни. Треба створювати ці сервіси в Україні.

“Для цього ми шукаємо партнерів по всьому світу. Наша місія – створити модель, яку держава могла б далі поширити по Україні, розробивши під це нормативну базу. Це треба робити найближчим часом. Адже часу у нас просто немає. Чим довше від отримання травми, тим менше шансів, що пацієнт зможе користуватися протезом у майбутньому”, – звертає він увагу.

На запитання про те, як потрапити на лікування і реабілітацію в центр Superhumans, лікар запевняє, що специфічного відбору у них немає. Там надають допомогу і цивільним.

Достатньо заповнити заявку на сайті центру. Далі з пацієнтом зв'язується менеджер, а фахівці вивчать медичну документацію на предмет можливості взяти ветерана до них. Обов'язково треба оглянути пацієнта особисто: для цього його включають до листа очікування. Якщо є перешкоди, наприклад, має загоїтись рана, лікарі дають рекомендації по реабілітації.

Фото: В Україні поки мало фахівців, які можуть ефективно працювати з ампутаціями кінцівок (Катерина Гочнарова/РБК-Україна)

“Фактично ми підсилюємо спроможності держави в реабілітації. Зараз у нашому листі очікування - близько 700 пацієнтів, з них з ампутаціями кінцівок – більше 600. З моменту відкриття у квітні зробили протези або взяли на реабілітацію понад 200 пацієнтів. Плануємо відкрити центри в Дніпрі, Харкові, Миколаєві. А коли українські збройні сили звільнять Маріуполь, там теж відкриємо центр реабілітації наших захисників і цивільних”, – ділиться планами медичний директор.

Відкрите питання. Як повертати ветерана у мирне життя

Такі центри як Superhumans, – чудові ініціативи за кошти іноземних меценатів, але саму систему реабілітації ще доведеться розширювати на всеукраїнський рівень. Це має стати державною політикою, говорить РБК-Україна т.в.о. голови Рахункової палати Андрій Майснер. За його словами, шансів потрапити в таку гарну клініку, якщо ветерана не "підхопили" і не ведуть волонтери, доволі мало. А потреба в протезуванні величезна.

Цього року Рахункова палата провела два аудити того, яка ситуація з реабілітацією і протезуванням починаючи з часу Революції Гідності та АТО до широкомасштабної війни. І стверджують, що результати незадовільні.

"На жаль, війна не жаліє наших героїв, вони втрачають і життя, і здоров'я. Це трагедія. Часто ті, хто повертається з фронту, через поранення не можуть жити повноцінно. Держава не була до цього готова. Ми дослідили ситуацію за чотири роки – з 2019 по 2022, в областях і на центральному рівні та виявили багато проблем", – каже він.

Реєстр громадян, які потребують реабілітації, в умовах війни з мотивів безпеки має бути закритий. Але до реєстру включені далеко не всі, кому така допомога треба. Багато хто з обліку випадає і допомогу не отримує, зазначає співрозмовник. За даними Рахункової палати, у 2019-2022 роках понад 83 тисячі ветеранів не отримали гарантованих державою безоплатних послуг з реабілітації.

"Ветеран після поранення включений в загальну ланку МОЗ і отримує допомогу на таких самих умовах, як і цивільні. А щодо протезування у МОЗ нам прямо кажуть, що це не до них”, – описує проблему експерт.

По-друге, досі немає й чіткого алгоритму, як повертати учасника бойових дій у мирне життя.

"Як зустрічатимуть ветерана в громаді? Кожен тою чи іншою мірою матиме посттравматичний синдром. Хто допомагатиме його долати? Де захиснику шукати роботу? Коли запитую знайомих ветеранів, то вони навіть не в курсі, куди за таким звертатись. Різні відомства працюють самі по собі, але це має бути комплексна система. Всі мають працювати разом на одну спільну мету", – зауважує Майснер.

Реабілітація має бути не лише фізична, а й емоційно-психологічна, каже ветеран Руслан Романов. У 2021 році, ще до широкомасштабного вторгнення РФ, він вже мав психологічні проблеми після перебування на фронті. Почав читати книжки про те, як собі допомогти, бо "довелося себе витягувати". Він переконаний, що допомагати з цим мають саме військові психологи, а їх вкрай мало.

Фото: За даними Рахункової палати, у 2019-2022 роках понад 83 тисячі ветеранів не отримали безоплатних послуг з реабілітації (facebook.com/Superhumans.Center)

"Я звернувся до психолога, але вона сказала: "Раз ти вже такий розумний і сам собі допомагаєш, то чому сюди ходиш, займаєш мій час?" Що стосується ментального здоров'я, то військових не всі зрозуміють. Це проблеми іншої категорії, проблеми не мирного життя. Це вимагає іншого підходу, а знайти відповідного фахівця важко. Мене в усьому підтримує дружина, я їй неймовірно вдячний", – каже він.

Поки також точно невідомо, скільком людям потрібна психологічна допомога, і немає достатньої кількості фахівців, які б такі послуги надавали, каже т.в.о голови Рахункової палати.

"Військовий психолог – окрема спеціальність. Це має бути медик. Бажано, щоб людина сама бувала на фронті. "Звичайний" психолог не впорається. Адже ветерани – це люди, які бачили смерть побратимів, самі ледь не загинули. Один захисник мені розповідав: "Прийшов я до психолога, така дівчина розумничка. Але на 5-6 хвилині розмови сама розплакалася. Вже не вона мене заспокоювала, а я її". На військових психологів має бути окреме держзамовлення. Якщо цим не займатись, ми отримаємо величезні соціальні проблеми”, – говорить Андрій Майснер.

"Зробити все, щоб людина не стала особою з інвалідністю". Якою буде реабілітація ветеранів в Україні

Україна справді отримала у спадок пострадянську систему реабілітації. По суті, перші суттєві зміни почалися у 2016 році, коли в університетах впровадили нові спеціальності: фізичні терапевти, ерготерапевти та інші. Згодом прийняли й закон "Про реабілітацію у сфері охорони здоров'я". Це дозволило галузі розвиватись, як це робиться зараз у світі, кажуть РБК-Україна у МОЗ.

"Після початку агресії РФ почалося створення адекватної системи реабілітації. Треба, щоб реабілітація починалася якомога раніше. Коли пацієнт, скажімо, після черепно-мозкової травми потрапляє в лікарню – вже тоді з ним мають почати працювати фахівці з реабілітації. Бо можуть статися незворотні процеси, і час упустять. Коли стаціонару людина вже не потребує, але є обмеження функцій, її мають скерувати у відділення реабілітації. Нам треба зробити все, щоб людина не стала особою з інвалідністю", – коментує Василь Стрілка, директор департаменту високотехнологічної медичної допомоги та інновацій МОЗ України.

У відділенні людина має отримувати три години реабілітації на день. За курс реабілітації однієї людини протягом 14 днів медзаклад отримує збільшений тариф – 19 700 гривень. За курс реабілітації у 21 день – 33 600 гривень.

Фото: Після війни ветеранам дуже потрібна і психологічна реабілітація (facebook.com/Superhumans.Center)

"Збільшення тарифу стимулювало медичні заклади залучати більше профільних фахівців. Їх кількість зросла практично удвічі. Зараз всі подібні заклади в Україні здатні приймати понад 8 тисяч пацієнтів на день. Наша потреба – якраз 7-8 тисяч. Ми орієнтуємося на досвід в Ізраїлю: там на 10 мільйонів населення – близько тисячі реабілітаційних ліжок. Але в Ізраїлі дуже добре працює допомога в громадах, нам це ще потрібно розвивати. В Україні міжнародні команди фахівців з реабілітації постійно вчать наших колег”, – додає він.

Але, на думку Андрія Майснера, реабілітація має розвиватися від протилежного – не від того, скільки лікарень хоче надавати таку послугу, а на основі реальних потреб ветеранів. Для цього спершу треба знати, скільки захисників цього реально потребують.

Втім, за короткий час Україні вдалося багато. Наприклад, поняття реабілітації після опіків до 24 лютого в Україні не було взагалі. А зараз опікові центри у Вінниці та Львові вже залучають фізичних терапевтів, поки опікові хірурги лікують рани. Терапевти намагаються розробляти кінцівки, щоб у пацієнтів не було сильних контрактур і рубців. Цьому українських фахівців навчали іноземці, кажуть у МОЗ.

На базі Рівненського обласного госпіталю ветеранів зараз активно розвивається національний центр реабілітації при травмах спинного мозку. Там працюють фахівці з Норвегії, Австралії та інших країн. А якісне протезування вже налагодини на базі кількох лікарень в Україні.

За відгуками самих військових, один із кращих державних закладів з психологічної реабілітації – медичний реабілітаційний центр "Пуща-Водиця" МВС України. Щоб туди потрапити на безкоштовне лікування, достатньо направлення і дзвінок від сімейного лікаря ветерана. Самі захисники кажуть, що їм там дуже допомагають, а лікарі – всі професіонали.

Запит на реабілітологів з часом тільки зростатиме

Зараз в реабілітаційних закладах України постійно є місця, запевняють у Міністерстві охорони здоров'я.

"Система не завантажена, а скоріше навпаки. Ми бачимо певне недозавантаження. Держава дає кошти на реабілітацію незалежно від того, цивільний це чи військовий. Кожен громадянин України має право щонайменше на два реабілітаційні цикли на рік. Для важких травм і ампутацій – до 8 циклів на рік. За все це платить держава”, – додає Василь Стрілка.

Реабілітаційні відділення є у багатопрофільних лікарнях у великих містах. Ідея в тому, щоб для таких пацієнтів там було щонайменше 30 ліжок.

При дуже складних травмах, наприклад, розривах спинного мозку, для пацієнтів в Україні у майбутньому працюватиме п'ять спеціалізованих центрів. Також планується, що амбулаторно ветеран має отримати допомогу якомога ближче до дому, щоб не їхати кудись 300 і більше кілометрів.

Фото: Зараз лікарні отримують кошти за реабілітацію за збільшеним тарифом. Реабілітаційні відділення є у багатопрофільних лікарнях великих міст (Катерина Гончарова/РБК-Україна)

"Вже зараз ми маємо понад 400 медзакладів, які уклали договори з НСЗУ про надання послуг з реабілітації в амбулаторних умовах. 262 медзаклади законтрактовані НСЗУ за стаціонарним реабілітаційним пакетом. Нам знадобляться фахівці, тому цього року ми маємо держзамовлення на 1000 майбутніх фізичних та ерготерапевтів. Я переконаний, що в майбутньому запит на таких професіоналів лише зростатиме. Фактично зміни в цьому напрямку тільки розпочато, і суттєві зрушення – попереду”, – додає Василь Стрілка.

Поки ж є великі питання до кваліфікації деяких реабілітологів, каже ветеран Руслан.

"Не всі розуміють, що отримані на війні травми мають свою специфіку. Минулого року за перші два тижні я змінив трьох реабілітологів тільки через те, що мені намагалися зігнути ногу так, як цього робити було не можна. Також мені давали занадто сильні навантаження. Спершу думав, що так і треба, бо було боляче, а виявилося що це неправильно і може тільки погіршити стан", – розповідає військовий.

Через війну багато українців стикнулися з безпрецедентними труднощами одночасно в різних аспектах, переконаний Андрій Майснер. Після поранення треба відновлюватися фізично і психологічно. Якщо не почати допомагати ветерану вчасно, проблеми з часом тільки посиляться.

"Це величезний комплекс питань. Нам ще доведеться дати відповіді на питання, чому ветерани мають добиватися того, що їм потрібно, чому не отримують послуг або отримують з затримкою. І вирішити ці проблеми треба якомога швидше", – каже він.