"Трамп стає інструментом путінської політики": в чому небезпека дизельної угоди США та РФ

Чому Трамп знову проти України та закликає до зміни влади?

Це ж не в перший раз у Трампа проявляється. В перший раз отакі агресивні викиди Трампа в першу чергу стосовно президента Зеленського, і, зокрема, і заклики до заміни президента України були у нього на початку березня минулого року. Це вже було, це не в перший раз.

Тоді це проявилося після дуже такої гострої, емоційної, конфліктної дискусії в Овальному кабінеті Білого Дому, де Трамп і Джей Ді Венс тиснули на Зеленського, вимагали від нього поступок для завершення російсько-української війни, ну а Зеленський захищав позицію України.

І тоді, плюс там був тиск ще і по так званій ресурсній угоді по рідкісних земельних металах, тоді ми зіткнулися вперше з дуже агресивною позицією Трампа по відношенню до Зеленського в першу чергу, ну і до України. Шалений тиск був на Україну. Але потім ми бачили і позитивні прояви з боку Трампа, і періоди охолодження були. Можливо, не було такої гострої кризи, як зараз.

Це друга така криза після початку березня 2025 року. Але це Трамп. На жаль, це властиво Трампу такі перепади настроїв, коли у нього може з того чи іншого приводу з'являтися агресивне ставлення до конкретних лідерів або до конкретних країн. Ми ж це бачили.

По відношенню до Канади, ситуація з Гренландією, реакції на деякі європейські країни. Або, наприклад, нещодавно реакція на Джорджію Мелені, прем'єр-міністерку Італії, яка дуже добре ставилась до Трампа. Але там Трампу дещо не сподобалося і все. І почалася теж публічна агресивна реакція.

Зараз причини такої позиції Трампа вони зрозумілі. Трамп зараз дуже занепокоєний тим, що Республіканська партія США, його партія може програти вибори до Конгресу, може втратити контроль як мінімум в одній палаті Конгресу, в Палаті представників, а можливо і в Сенаті також. А якщо втратить контроль на двома палатами Сенату, то це ризик імпічменту для Трампа. Це дуже для нього серйозно. І це занепокоєння пов'язане з тим, що в США зараз дуже недобра соціально-економічна ситуація, внаслідок якраз політики Трампа.

Зокрема, шалено зростають ціни на нафтопродукти, особливо на дизельне пальне. І саме з дизельним пальним і пов'язана така агресивна позиція Трампа. Головна причина збільшення ціни на дизель в США - це війна за Іраном, це проблеми з постачанням нафтопродуктів з району Перської затоки. Але Трамп це не може визнати, тому що це його провина. Йому потрібно інше пояснення. І таке пояснення він знайшов нібито в ударах України по російських НПЗ.

Насправді в чому парадокс ситуації? Українські удари створили великі проблеми для Росії. Паливну кризу в Росії, але це стосується бензину. З дизельним пальним нема критичних проблем в Росії. Навіть кажуть, що в Росії накопичилися певні надлишки дизельного пального, тому що припинений був експорт російського дизеля.

І тому тут проблема не в Україні, а скоріше в позиції Росії. Зокрема в тому, що Росія припинила експорт свого дизельного пального на світові ринки. І це не головна причина зростання цін в США, але тим не менш для Трампа треба було призначити "винного" в цій кризі. Мовляв, не Трамп винний в зростанні ціни на дизель США, а хтось інший.

І ним стала Україна, Зеленський, якого він став звинувачувати, і тут Путін йому пропонує таку сепаратну угоду, яка стосується постачання російського дизеля, причому в невеличких обсягах насправді, але по суті в обмін на припинення ударів України по російських НПЗ. Ось в чому суть проблеми.

Тому у Трампа переключилася увага. Путін для нього став партнером, який йому допомагає нібито в його політичних проблемах, економічних проблемах всередині США, а Зеленський стає об'єктом критики і тиску. А оскільки Зеленський об'єктивно змушений захищати інтереси України, у нас іде війна, Росія посилює повітряні удари по Україні, і ми не можемо не відповідати, і найбільш ефективний спосіб відповіді для нас - це удари по російських НПЗ.

І Зеленський готовий на енергетичне перемир'я, але якщо Росія припинить удари по українських об'єктах енергетики, про це треба домовлятися. Але Трамп хоче, щоб ми в односторонньому порядку припинили удари по російських НПЗ, а Росія фактично може продовжувати і далі удари по Україні. Оце несправедливо. І це безумовно робить нас ще більш вразливими в війні з Росією.

Зеленський не просто заради якихось там примх і егоїстичних інтересів відмовляється від таких пропозицій Трампа, він захищає інтереси країни в умовах війни. А це викликає роздратування Трампа, тому що Трамп підходить до теми російсько-української війни суто з бізнесових позицій і він перекидає своє роздратування, своє незадоволення саме на Зеленського в цих умовах. Так що ось в цьому головна причина такої позиції Трампа. Вона є ситуативною, це не є якоюсь системною позицією Трампа. Оці гойдалки Трампа, його гірки настроїв - це така традиційна історія. Трамп як стихійно лихо, іноді його треба перечекати.

Ось такі критичні напади у Трампа. В даному випадку, з високою вірогідністю, це буде тривати до 3 листопада. Далі теж можуть бути ризики, але тим не менш найбільш критична фаза до 3 листопада, до додати виборів і тут нам потрібна гнучка позиція в стосунках США. Але тим не менш тут все ж я вважаю, що ситуативні чинники працюють.

Так, у Трампа неоднозначне ставлення до Зеленського, це теж відомо, але як свідчить практика, коли треба і коли Трамп розуміє необхідність, він домовляється з Зеленським, нормально може спілкуватися з ним. До речі, я наведу приклад, коли був перший такий гострий кризовий момент минулого року в Овальному кабінеті Білого Дому, тоді багато хто казав, що все, це "катастрофа".

Мовляв, Зеленський ніколи більше не зустрінеться з Трампом, ніколи не буде в Білому домі більше, але що сталося після цього? Вже Зеленський і Трамп після цього зустрічалися більше десятка разів, в тому числі Зеленський декілька разів відвідував Білий Дім, до речі, набагато частіше, ніж більшість міжнародних лідерів.

Ось така парадоксальна ситуація, тому і зараз, це серйозна криза, серйозна проблема, великі ризики для нас, зокрема ризики припинення постачання Україні розвідувальних даних, супутникових даних, ризики призупинення продажу зброї, можливо, ризики по старлінках, тут на жаль теж є, але це не катастрофа.

Тут, на жаль, це ситуативно виникло, зокрема і внаслідок підступних дій Росії, коли через цю дизельну угоду Путін спеціально закладає таку міну, яка має провокувати кризу в стосунках між США і Україною.

Чи допоможе Трампу угода з Путіним по дизелю на виборах?

Це маловірогідно. Зараз Путін пообіцяв Трампу постачання 300 тисяч тонн дизельного пального в жовтні, 500 тисяч в листопаді. Для Трампа важливо саме зараз, до 3 листопада.

Що таке 300 тисяч? Це менше, ніж щоденна норма споживання дизелю США. США споживає дизельного пального в день близько 500 тисяч тонн. А Путін дає 300 тисяч. Це мізер. Але в чому тут сенс для Трампа? Чому Трамп із задоволенням це сприйняв?

Трамп мислить як бізнесмен. Вчора він зробив заяву про так зване енергетичне перемир'я. Насправді жодного перемир'я немає. Немає. І Трамп вже не перший раз це робить. Він оголошував таке саме перемир'я, якого не було 14 вересня, місяць тому.

Чому він це робить? Він таким чином впливає на фондовий ринок. Йому важливо хоча б тимчасово, через такі заяви, збивати ціну на нафту, на нафтопродукти. Він неодноразово це робив. Це його такий класичний прийом. Він це робив під час війни з Іраном, коли ціна на нафту зростала, він робив заяву, що все, ми домовились з Іраном, буде перемир'я, і ціна на нафту почала знижуватися.

Так було декілька разів навесні, влітку, особливо навесні, коли почалися переговори про припинення війни між США і Іраном. І зараз схожа історія. Вчора Трамп зробив цю заяву.

Сьогодні трошки на фондовому ринку ф'ючерсні ціни на нафтопродукти трошки знижуються. На один відсоток. Не дуже сильно, але тим не менш для Трампа важливий такий ефект. З дизелем схожа історія. І угода про дизель теж дає певний інформаційний ефект для Трампа. Він це представляє як свою перемогу. І каже: "Бачите, як я вирішую проблему американських фермерів. Зеленський мені заважає, а я вирішую ці проблеми".

І знов таки розрахунок, що американський ринок на це відреагує. Крім того, постачання цих 300 тисяч тонн нафти якраз відбудеться десь наприкінці жовтня. Друга половина жовтня. Там буде декілька партій. І суто політтехнологічно це має відбутися перед виборами. Щоб якраз ціна на дизель трошки знизилась перед виборами. Потім вона знов може зрости, але для Трампа головне, щоб це спрацювало перед виборами. Ось на що робиться ставка.

Тому, я думаю, що, по-перше, як кажуть експерти, це ж не просто моя думка, про це говорять експерти по паливному ринку, що вкрай маловірогідно, що буде якесь суттєве зниження цін на дизель. Ну, можуть бути такі певні ситуативні зниження і в невеличких обсягах. Але для Трампа все одно важливо, щоб це відбулося, щоб це якось вплинуло на настрій виборців.

Ну, ще один важливий момент. Зараз, на жаль, ця проблема використовується як політична технологія. Трамп, ну не сам Трамп, а от трампісти, мага-середовище, вони просувають зараз дуже небезпечний для нас наратив, що нібито Зеленський спеціально дає накази бити по російських НПЗ, щоб створити проблеми з дизелем і щоб допомогти демократам на виборах до Конгресу США.

Розумієте? Безумовно, таких мотивів нема у України і у президента Зеленського, але така ідея спеціально просувається. Це теж політична технологія. Як і домовленість про закупівлю дизеля у Росії напередодні виборів, так і ця теза про те, що нібито Зеленський допомагає демократам, це все, на жаль, передвиборчі технології, які використовує Трамп.

Вони, скоріше за все, не дадуть йому якогось великого ефекту. Побачимо взагалі в результатах виборів, але поки експерти сумніваються, що Трамп отримує від цього великі зиски.

А якщо брати Росію, для неї що означає ця угода?

Розумієте, про перемогу зараз мова не йде, але те, що Росія, на жаль, перехопила ініціативу в стосунках з Трампом. У нас же іде півтора року, як тільки Трамп став президентом США, іде безперервна боротьба за Трампа, за вплив на Трампа. І періодично то ми перехоплюємо ініціативу, то росіяни. Зараз, на жаль, росіяни перехопили ініціативу.

Які зиски для Путіна? Що отримує Путін? Поки зарано казати про перемогу, але в чому сенс для нього від цієї угоди? Він, на жаль, отримує певну перевагу і в протистоянні з нами, і, на жаль, він переграє Трампа. І тут, до речі, є і позитиви, і негативи.

Негатив зрозумілий, але позитив в тому, що в США це теж розуміють, що це суперечить американським інтересам стратегічним і дуже багато критики, і тому це врешті-решт може підірвати цю угоду. Але на сьогодні, що виграє Росія від цієї угоди?

По-перше, Путін відновлює добрі стосунки з Трампом, знов формує довіру Трампа до себе, для нього це важливо в стратегічній перспективі. Це стратегічна гра Путіна, щоб Трамп був на його боці, використовувати Трампа як союзника в великих геополітичних комбінаціях і іграх. Оце перша мета.

Друга мета, вона найбільш небезпечна для нас. Суть цієї угоди полягає в тому, щоб ця угода спровокувала кризу в стосунках між США та Україною. Зверніть увагу, як встановлено постачання дизеля в США. 300 тисяч в жовтні, 500 тисяч тонн в листопаді, мільйон тонн в грудні, а далі до 3 мільйонів тонн наступного року, якщо за умови російської НПЗ будуть працювати на повну потужність. А це означає, що фактично мета цієї угоди, щоб США натиснули на Україну і примусили нас припинити удари російських НПЗ. Ось в чому головна мета цієї угоди.

Якщо ні, якщо Україна продовжує удари російських НПЗ, тоді Путін буде звинувачувати Україну в порушенні цієї угоди в тому, що саме Україна створює проблеми для США. Тобто або примусити нас до припинення ударів російських НПЗ, або створити системну довготривалу кризу в стосунках між США і Україною. Ось в чому, я вважаю, головна підступна мета Росії в цій угоді.

І третій момент, який теж важливий для Путіна. Створюється прецедент, коли США і Росія домовляються по економічному проєкту, ухвалюють енергетичну угоду без припинення російсько-української війни.

Раніше позиція США була більш-менш послідовною - всі економічні угоди, які можуть бути з Росією, лише після завершення російсько-української війни. Після того, як Росія припиняє війну проти України. І це відповідало нашим інтересам. Але зараз, на жаль, перший прецедент, коли США і Росія домовляються без припинення війни Росії проти України. Так що саме в цьому інтерес Росії.

Чи не стане Трамп тепер заручником Путіна, чи не стане дизель важелем впливу на Трампа у руках Путіна?

Ризики такі є. Знов таки треба розрізняти. Ситуативно Трамп, який мислить суто бізнесово, не стратегічно, не з точки зору інтересів національної безпеки США, міжнародної безпеки, і дуже часто ухвалює ситуативні рішення, і потім їх може змінювати. Тому зараз Трамп на певний час стає заручником гри Путіна. На превеликий жаль, саме так.

Чи буде це далі - питання відкрите. Тому що критики дуже багато і якщо Трамп сам зрозуміє, що ця угода не працює, не дає йому результату, тоді можуть бути зміни. Таке вже неодноразово було. Якщо якась домовленість з Росією, або певний план/Анкорідж, американський мирний план, - якщо це не спрацьовує, то американці теж змінюють підходи.

Тому на даний момент, на жаль, ми бачимо, що Трамп певною мірою стає інструментом путінської політики, але оскільки це суперечить стратегічним інтересам США, я думаю, що все ж таки з часом це зміниться. Питання лише в тому, коли: за декілька тижнів чи за декілька місяців, чи може затягнутися в часі. Ну і потім, невідомо, тут теж проблема, як Трамп може реагувати на, ймовірно, поразку республіканців на переміжних виборах до Конгресу США, ну і як далі буде розвиватися внутрішня політична ситуація США. Так що тут теж поки питань більше, ніж відповідей.

В цьому сенсі ця угода, вона дійсно є проблемою, вона є тригером, який ламає перспективу переговорного процесу, на жаль, деформує перспективу переговорного процесу і роль США в цих переговорах, тому що підривається довіра до Сполучених Штатів як до надійного посередника.

Якщо США можуть домовлятися з Росією за спиною України, якщо можуть так кидати Україну і не лише Україну, ну як довіряти такому посереднику? Чи може тут йти мова про якісь гарантії безпеки? Це теж дуже небезпечно для нас з точки зору подальшої перспективи. Ненадійність Трампа.

Щодо так званої енергетичної угоди, ну слухайте, а де тиск на Росію? Ми що бачимо тиск на Росію? На жаль, ні. Те, що оголосив Трамп, не відповідає дійсності. Це фікція. Нема жодної енергетичної угоди, нема жодної енергетичного перемир'я. І якщо б американці тиснули на Росію, а вони мають для цього можливості й інструменти, зокрема, санкційні питання, закон Ліндсі Грема, але вони заграють з Росією зараз, а не тиснуть на неї.

Плюшки пропонують, різні бонуси для Росії пропонують і вважають, що це найкращий шлях до миру – поступки Путіну. І це величезна їх помилка в переговорах. Тут вже йдеться не лише про Трампа, а й про Віткоффа та Кушнера. Тому, на жаль, тиску немає. І навряд Росія зараз погодиться навіть на припинення вогню по об'єктах енергетики. На жаль, вірогідність цього мала.

Є ризик навіть навпаки, що для того, щоб спровокувати кризу відносно між Україною і США, Росія може посилювати удари по українських об'єктах енергетики, щоб ми били по російських НПЗ, а Трамп, відповідно, пішов на заходи проти України. От припинення надання нам розвідувальних даних, припинення постачання зброї і так далі. Ось на що робиться ставка.

Так що, на жаль, зараз ситуація внаслідок цієї угоди є більш суперечливою і для нас ризиків стало набагато більше. Але це не катастрофа. Я думаю, що зараз ми будемо діяти більш активно, особливо треба зараз активно працювати з громадською думкою США, активно працювати з нашою позицією, що йде війна.

Ми мусимо захищати свої інтереси. Ми готові, правильні заяви з боку президента, ми готові до енергетичного перемир'я. Судячи з усього, буде тимчасове припинення ударів по російських НПЗ. Але якщо Росія відновить удари, посилить удари по українських об'єктах енергетики, точніше посилить удари, посилить повітряні атаки проти України, тоді ми будемо відповідати. І про це треба заздалегідь, чесно, прямо сказати, що ми мусимо себе захищати.

Якщо Росія посилить удари по нам, ми мусимо відповідати. Відповідати по їх найбільш слабких місцях. Тому в інтересах США тиснути на Росію, щоб примусити їх до реального енергетичного перемир'я, а не лише до односторонніх поступок України.