Тарас Шеремета — про масштабування wellness-бізнесу та роботу в люкс-сегменті США

Тарас Шеремета — фахівець із понад 10-річним досвідом у сфері масажу та фізичної реабілітації: від роботи в клініках і салонах — до приватної практики та люкс-сегмента у США. Про те, як він поєднує терапевтичний і спортивний підходи, розвиває авторську методику, судить професійні чемпіонати як офіційний суддя IMA та публікується на актуальні теми галузі, — в інтерв'ю РБК-Україна.

— Тарасе, ви часто говорите про «професію», а не «послугу». Чому для вас це принципово?

Тому що масаж — це про відповідальність. Клієнт приходить не за красивою процедурою, а за зміною стану: зняти перевантаження, відновитися після спорту, повернути рухливість, вимкнути хронічний стрес. Коли ти працюєш із тілом, не можна діяти "на відчуттях" — потрібен системний підхід, розуміння біомеханіки та повага до меж людини.

— У чому ви бачите актуальність вашої сфери саме зараз?

Люди живуть на високій швидкості. Хтось сидить по 8–10 годин, хтось тренується "через біль", багато хто тримає напруження роками. У результаті страждає сон, постава, голова, рівень енергії. Масаж і фізична реабілітація — це про профілактику та якість життя, про здатність залишатися функціональним, а не просто "терпіти".

— Ваш шлях у професію почався не з "красивої історії", а з навчання і дисципліни. Що стало першим фундаментом?

Я закінчив медичний ліцей із поглибленою біологією, потім навчався на хімічному факультеті, на кафедрі біохімії — це дало розуміння процесів в організмі. Паралельно я почав займатися масажем ще в університеті: пройшов літні курси, далі — самоосвіта, статті, профільні матеріали. І окрема важлива частина — мій досвід у пауерліфтингу та тренерстві: він закріпив знання біомеханіки руху.

— Сьогодні ви працюєте на перетині терапевтичного й спортивного підходів. Що це означає на практиці?

Це означає, що я не ділю людей на "спортсменів" і "звичайних". Я дивлюся на завдання. У когось це відновлення після навантажень, у когось — хронічні затиски від роботи, у когось — обмеження рухливості. У своєму фірмовому підході я поєдную глибокий спортивний масаж, елементи тайського масажу та глибоку релаксацію — щоб вплив був точним, безпечним і давав відчутний результат.

— Ви активно просуваєте масаж скальпа й релакс як роботу зі стресом. Навіщо це вам як фахівцю?

Тому що стрес — це не абстракція. Він відображається в диханні, щелепі, шиї, плечах, якості сну. Релакс — це не «побалувати себе», а повернути нервову систему в режим відновлення. Масаж скальпа для багатьох — найшвидший спосіб відчути, що тіло нарешті відпускає контроль.

— Один із маркерів вашої професійної репутації — змагання. Що це за формат і навіщо він потрібен?

Масажні чемпіонати — це змагання, де оцінюють не «силу рук», а техніку, безпеку, логіку роботи, ергономіку, якість контакту з клієнтом і загальний стандарт виконання. Це дисципліна: ти не можеш сховатися за харизмою — є критерії, є суддівство, є професійне середовище.

— Уточню: які саме змагання ви вигравали?

Я був учасником і призером, а в окремих випадках — переможцем кількох масажних змагань. Із найсвіжіших — Illinois & Wisconsin United Massage Championship. Зараз чекаю весни, коли стартують чемпіонати в інших штатах — це частина мого професійного плану на рік.

— Ви не лише учасник, а й суддя. Що означає статус судді IMA та запрошеного судді на чемпіонатах?

Це означає, що ти відповідаєш за стандарти. Я офіційний суддя IMA та запрошений суддя на чемпіонатах у Мічигані, Індіані та Юті. Суддівство вимагає тверезості: ти маєш однаково чітко бачити техніку, помилки, безпеку й якість виконання — без "симпатій".

— А якщо говорити про "справжній успіх" — як ви його вимірюєте?

Через результат і довіру. У мене приблизно 80% повернення клієнтів і запис на два тижні вперед, при тому що за день я приймаю 5–6 людей. Це не про "вдало зайшло", а про повторювану якість: діагностика, зрозумілий план роботи, коректна комунікація й відчуття, що людині стало краще.

— Переїзд до США часто "обнуляє" кар’єру. Як ви проходили цей етап?

Це справді обнулення. Потрібно було адаптуватися до ринку й вибудувати клієнтську базу з нуля — я зробив це за два роки, паралельно навчаючись в американській масажній школі та отримуючи ліцензію через державний іспит. Довелося модифікувати техніки під запити аудиторії та стандарти ринку.

— Як виглядає ваша поточна професійна позиція у США?

Зараз я працюю 25 годин на тиждень у салоні люкс-сегмента й розглядаю підвищення до лід-масажиста — з завданнями з навчання та корекції колег. Водночас мій фокус — власний бізнес і персональні клієнти: від контенту й реклами до аналітики та графіка, плюс практична робота руками.

— Ви консультуєте інших масажистів щодо стійок і механіки тіла. Чому це важливо саме для професії?

Тому що фахівець теж є "інструментом". Якщо майстер працює неправильно, він втрачає здоров’я, якість і стабільність. Я коригую механіку тіла колег і, так, багато експериментую з сучасними масажними інструментами — але лише якщо вони реально підвищують точність і безпеку, а не створюють "ефект заради ефекту".

— Що далі: які цілі ви ставите як професіонал, який уже працює в люкс-сегменті та судить чемпіонати?

Я хочу масштабуватися: відкрити SPA на три кабінети й найняти співробітників, щоб розширити спектр послуг. В Іллінойсі нетворкінг у сфері масажу розвинений слабше, тому ми з колегами думаємо про запуск школи східного масажу. Паралельно розбираємося із запуском чемпіонату штату Іллінойс — наразі там немає кураторів. І окрема мета — отримати акредитацію на мої курси, щоб офіційно викладати методики у США; для цього я підтягую англійську, щоб бути сильним спікером.

— Якщо підсумувати: яким ви хочете, щоб вас запам’ятали після цієї розмови?

Як фахівця, який не "обслуговує запит", а веде людину до стану. Я прийшов у професію не випадково й не швидко: через навчання, спорт, практику, помилки та зростання. І мені важливо, щоб масаж у суспільстві сприймали як дорослу професію — зі стандартами, доказовістю та повагою до людини.