ua en ru

На страту забирали за списками. Що відомо про теракт в Оленівці через рік після трагедії

На страту забирали за списками. Що відомо про теракт в Оленівці через рік після трагедії Фото: Теракт в Оленівці став безпрецедентним в історії (Віталій Носач, РБК-Україна)

Що відбувалось в стінах бараку оленівської колонії, де стався теракт, РБК-Україна відтворило через історії трьох родин військовополонених.

Коли захисники Маріуполя залишали "Азовсталь", хвиля надії пролетіла між усіма: можливо, я повернусь додому живим. Ці думки розбились об термобаричну зброю, якою росіяни вдарили прямо в барак з полоненими.

Мінімум 57 солдатів загинули, а світ отримав трагедію під назвою "теракт в Оленівці". Як це сталось, що встановили за рік слідства та яка реакція міжнародних організацій – в матеріалі РБК-Україна.

Дорога до Оленівки

В той день на "Азовсталі" командування зібрало військових, щоб сказати головну новину: покидаємо позицію та йдемо на евакуацію. Вжили саме це слово, щоб підкреслити значення довгих місяців опору в повному оточенні. Захисники Маріуполя, насправді, йшли в полон і за умовами, і за ставленням. Йшли від заводу до моста, а там – в автобус і до Оленівки.

Військові покидали місце, в якому вже попрощались з життям. Боєць полку "Азов" Сергій Алєксєєвич потрапив до Оленівки разом з іншими захисниками Маріуполя. Його дружина Марія говорить, що про вихід не знала до новин зі ЗМІ.

"Це називали евакуацією, я не знала, чи Сергій теж вийшов. Тільки 19 травня я побачила на російських ресурсах відео з моїм чоловіком. Це були відео міжнародного представництва організації "Червоного хреста". Там були інші військовослужбовці, які виходили з "Азовсталі" і на цьому відео я впізнала свого чоловіка", – поділилась вона з виданням.

На страту забирали за списками. Що відомо про теракт в Оленівці через рік після трагедіїФото: росіяни влаштували теракт в Оленівці (скрін відео росзмі)

Сергій потрапив до полону 16 травня, він отримав поранення під час бою в Маріуполі. Саме тому бійця переправили, щоб надати медичну допомогу.

"Його побратими, які вже вийшли з полону, розповіли мені, що у нього застрягла куля в кістці, і на "Азовсталі" в госпіталі її не змогли дістати. Тому, скоріше за все, він до сих пір ходить з кулею у кістці", – ділиться жінка.

Марія останній раз бачила чоловіка на відео окупантів тільки у серпні, коли росіяни показували військовослужбовців, які утримувалися в Оленівці. Коли стався теракт, жінка більше від усього хвилювалась, аби його не було там, де стався епіцентр трагічних подій.

Представниця спілки родин постраждалих в результаті теракту в Оленівці Анна говорить: один з повернутих в ході обміну військових розповів, що охоронці приходили зі списками бійців, яких мали перемістити до конкретного бараку.

"Нам говорять, що злочин був спланований, а люди випадкові. Ми все ж таки вважаємо, що якщо приходили зі списками, то, можливо, люди були підібрані спеціально. Це потрібно з’ясувати слідству", – каже жінка.

Теракт

Військових привезли до в’язниці, яка перебуває під окупацією російських сил. Умови не з легких, ставлення – відповідне. 29 липня барак, який перетворили з промислової зони на житлову, вже був заповнений військовополоненими. Пост охорони перемістили далі, більше того – для них викопали укріплену траншею, що вже викликало питання. За день до цього охоронців одягнули в бронежилети та шоломи, чого не було в інших бараках.

В ніч з 29 на 30 липня стався перший вибух, за територією колонії. Його почули не всі. Хтось прокинувся, подивився, що все добре, та ліг назад спати. Однак приблизно о 23:30 пролунав вибух всередині бараку в частині вхідних дверей.

На страту забирали за списками. Що відомо про теракт в Оленівці через рік після трагедіїФото: росіяни намагались покласти відповідальність за теракт на Україну (скрін відео росзмі)

Реактивна система "Град", яка була розміщена поблизу їхніх бараків і біля огорожі колонії, перед самим інцидентом стріляла у західному напрямку від колонії і перекривала звуки вибухів, які вбили і поранили людей у бараці. Військовополоненим наказали розчищати завали і вивозити трупи загиблих, а також мовчати про побачене. Багато бійців стікали кров’ю, їм не надали вчасно медичну допомогу. Легкопоранених, як свідків, кинули в ізолятори.

Російська сторона заявила, що ніби-то було "завдано удару" з американської системи M142 HIMARS. Українське розслідування встановило, що способом вбивства була термобарична зброя всередині приміщення. Світ отримав безпрецедентний випадок жорстокості у воєнних умовах.

Боєць Ігор Прокопенко був в бараці на момент вибуху. Його сестра Ксенія розповідає виданню, що 30 липня росіяни виставили списки загиблих в медіа, де вона побачила прізвище та ім’я брата. Це була вся інформація на той момент. Українські спецслужби не могли їх ніяк прокоментувати.

Патронатна служба полку "Азов" створила чат, де були родини тих людей, які ймовірно загинули під час теракту. Той список був єдиною інформацією. Лише 10 жовтня дівчина отримала головне підтвердження - тіла загиблих військових були повернуті в Україну. Почалась процедура аналізу ДНК, яка тривала декілька місяців.

"Тіло не можна впізнати, там все згоріло. Через це ми хочемо зробити повторне ДНК. Хочемо залучати міжнародну комісію зниклих безвісті. Але ще не отримали дозвіл від СБУ, слідчого, який веде цю справу. І тіло досі не забрали", – розповіла РБК-Україна сестра військового.

На страту забирали за списками. Що відомо про теракт в Оленівці через рік після трагедіїФото: росіяни влаштували теракт в Оленівці (скрін відео росзмі)

Ксенія розуміє, що до такої події міжнародні організації не були готові. Втім, за її словами, місія ООН могла зробити більше, а не одразу розформовувати свою місію через відсутність доступу до місця вибуху.

- Вони можуть дослідити передані Україні тіла, вони можуть допитувати свідків. Збирати інформацію. За всім цим я бачу, що потрібно удосконалювати механізми роботи такої великої структури як ООН. Бо виходить, що росіяни можуть робити все що завгодно і їм нічого за це не буде. Винні не покарані, розслідування немає. Також немає Дня жалоби за загиблими та дня пам’яті. Україна досі не встановила ці дати, – зазначила дівчина.

Боротьба за відповідальність

Переважна більшість жінок, чиї чоловіки опинилися в полоні, сьогодні діють в умовах часткової чи повної невизначеності. Дружина "азовця" Сергія Алєксєєвича Марія не знає, де сьогодні її чоловік. Все, що вона має – надію на те, що він живий.

"Я намагаюся вірити у краще і робити все, що потрібно, все, що можна робити зараз – це виходити у ЗМІ, розповідати інформацію про мого чоловіка, про теракт у Оленівці, про військових, які вже більше року утримуються в полоні в Росії, їх не обмінюють. Про це треба говорити, і я це роблю", – каже вона.

Наприкінці вересня Марії зателефонував побратим Сергія. Він розповів, що її чоловік отримав поранення під час теракту у Оленівці. Його тримали у лікарні, але чи вилікували – невідомо. Після госпіталю чоловіка знову забрали в полон, у ту саму колонію. Наприкінці вересня Сергія відвезли – Марія підозрює, що до Росії, але куди саме вона не знає.

"Зараз неймовірно важко дізнатися інформацію про своїх рідних, які перебувають у полоні, бо полк "Азов", на жаль, розмістили ізольовано від інших полонених, тому я чекаю далі, чекаю обмінів, чекаю, щоб повернули мого чоловіка", - додає жінка.

На страту забирали за списками. Що відомо про теракт в Оленівці через рік після трагедіїФото: родини постраждалих в теракті підіймають питання на всіх рівнях (Віталій Носач, РБК-Україна)

Дружина одного з полонених військовослужбовців Ганна сподівалася на те, що визволити її чоловіка з полону допоможе місія ООН, або ж після теракту його та інших військовослужбовців заберуть на лікування до третьої країни. Але нічого не сталося – навіть після очевидного вбивства полонених у колонії третя сторона не стала втручатися, принаймні не з тією інтенсивністю, яку вимагає ситуація.

"Були сподівання, що буде місія ООН, їх забере третя країна на лікування. Після того, що вони пережили. Як кричали люди, кричали про допомогу, як горіли його друзі. Але нічого не відбувається… Розформується ця місія ООН", – пояснює Ганна.

Поки міжнародні організації намагалися безуспішно отримати доступ до Оленівки, збирали дані та спростували тези російської пропаганди про те, що по колонії вдарили ракетами HIMARS, родички військовослужбовців шукали свої шляхи. Марія, наприклад, знайшла своїх однодумців, об'єдналася з ними і почала стукати у всі існуючі двері.

Спочатку це була ініціатива щодо звільнення з полону, насамперед поранених військовослужбовців, яких, згідно з Женевською конвенцією, повинні міняти першими та без умов. Робота не дала очікуваного результату, але у групі родичів Марія знайшла жінку, чий чоловік також був в Оленівці.

"Вона мені написала про свою ідею, що хоче об'єднати людей, рідні яких постраждали внаслідок теракту у Оленівці. Звичайно, я підтримала цю ініціативу, вона почала шукати рідних, ми спілкувалися постійно, намагалися одне одному допомогти. І в результаті все ж таки вдалося певну кількість сімей зібрати", – розповідає Марія.

Ганна ж спочатку зверталася до влади – надіслала листа Уповноваженому з прав людей Дмитру Лубінцю, але його щільний графік не дав можливості зустрітися. За ним були зустрічі з однодумцями, які переросли в велику спільну зустріч. Вони обговорили плани та сформували необхідні списки.

"Ми почали самі формувати списки, шукати свідків. І таким чином дійшли того, що сьогодні ми є офіційною громадською організацією. Ми продовжуємо виборювати відновлення міжнародного розслідування в Україні. Тоді пришвидшиться ідентифікація тіл. Продовжуємо боротися за полонених. Понад 60 людей у полоні", – наголошує Ганна.

На страту забирали за списками. Що відомо про теракт в Оленівці через рік після трагедіїФото: наслідки вибуху в Оленівці (скрін відео росзмі)

Марія бореться із системою, у якій багато білих плям, фактично на тому ж фронті. Представники влади не можуть відповісти на всі питання – міжнародне слідство закрите ще із січня. Українське слідство ведеться в режимі секретності, хоча родичі сподіваються, що інформацію все ж таки вдасться отримати.

Сьогодні група Марії має у планах поїздки закордон – жінки хочуть пояснити іноземцям, наскільки важливо не забувати про теракт у Оленівці. Російські окупанти вбили понад 50 військовополонених, що йде врозріз із загальноприйнятими міжнародними нормами та банальною гуманністю. Відповідаючи на запитання, звідки вона бере сили, Марія відповідає – коли опускаються руки, вона згадує про чоловіка.

"Він пережив неймовірно багато. Це майже три місяці оборони Маріуполя у повному оточенні, без нормальної їжі, без медикаментів, відпочинку, у страшних умовах, у самому пеклі. І зараз він також переживає пекло, вже 14 місяців полону, тобто загалом уже 17 місяців він перебуває у повному оточенні ворогів. І я просто не маю права здаватися, я маю боротися далі".

Позиція світу

З серпня до жовтня Росія віддала тіла 57 загиблих внаслідок теракту в Оленівці. Багато кого з них складно чи практично неможливо ідентифікувати. На сьогоднішній день вдалося розпізнати 47 тіл. В Офісі Генпрокурора зазначають, що слідство ведеться, але подробиць не кажуть, щоби не порушувати таємницю слідства.

Співробітники Міжнародного комітету Червоного хреста, у свою чергу, не раз намагалися дістатися Оленівки, але російські окупанти не дають їм доступу. При цьому пропаганда Кремля продовжує звинувачувати у вбивстві полонених ЗСУ.

В ООН одразу ж після теракту сформували свою місію для розслідування. У січні її розпустили, причина та сама – росіяни не дають доступу до місця події. Викривши міф Москви про те, що по бараках у колонії вдарили HIMARS, в ООН додали, що розслідування має продовжуватися.

"Військовополонені, які були поранені або загинули в Оленівці, і члени їхніх сімей заслуговують на те, щоб правда була відома, а винних у порушенні міжнародного права було притягнуто до відповідальності", – наголошується у заяві Верховного комісара ООН з прав людини Фолькера Тюрка.

Після заяви ООН низка міжнародних аналітиків визнали, що вибухи були всередині самого барака. В експертних колах стверджують, що це добрий знак – країни-союзники України викрили чергову брехню Кремля і цей злочин, як один із багатьох злочинів окупантів, також розслідуватиметься. Однак поки що говорити про якісь зрушення як у міжнародних структурах, так і під час слідства українськими правоохоронцями ще зарано.