Спецоперація США у Венесуелі практично не позначилася на нафтовому ринку. Але якщо все піде за планом Вашингтона, то вже незабаром США зможуть збільшити втрати російського бюджету.
Головне:
Експорт венесуельської нафти вже кілька днів практично паралізований. Це результат спецоперації США в Каракасі, де 3 січня президента країни Ніколаса Мадуро і його дружину Сілію Флорес схопили і вивезли до США. Там вони перебувають під вартою через звинувачення в наркотероризмі та корупції.
В результаті спецоперації було припинено лише експорт нафти. Потужності з її видобутку не постраждали від обстрілів, які велися по порту і військових об'єктах Каракаса.
"Кілька суден, які нещодавно завантажили сиру нафту і паливо для пунктів призначення, включно зі США та Азією, не вийшли в море, а інші, які чекали на завантаження, залишили порт порожніми. У суботу в головному нафтовому порту країни Хосе завантаження танкерів не проводилося", - повідомляє Reuters.
Світовий нафтовий ринок дуже слабо відреагував на події у Венесуелі. Ціни на нафту Brent впали на 1,2% - до 60 доларів за барель незабаром після відкриття торгів у понелілок. Пізніше ціна дещо зросла, досягнувши 61,21 долара.
Головний аналітик і керівник дослідницького відділу A/S Global Risk Management Арне Ломанн Расмуссен оцінив, що на нафту марки Brent ціни зростуть лише приблизно на 1-2 долари, або навіть менше, коли ф'ючерсні торги відкриються в неділю ввечері. Він прогнозує, що на поточному тижні ціна на нафту марки Brent навіть трохи знизиться.
"Незважаючи на те, що це масштабна геополітична подія, від якої зазвичай очікують позитивних наслідків або підвищення цін на нафту, суть у тому, що на ринку, як і раніше, занадто багато нафти, і саме тому ціни на нафту не злетять до небес", – вважає Расмуссен.
Причина спокою ринків у тому, що Венесуела, хоча і посідає перше місце у світі за запасами нафти (понад 300 млрд барелів), видобуває лише 1% від світового показника. Експорт – близько 1 млн барелів на добу, йде здебільшого до Китаю, Індії та на Кубу.
Така ситуація стала результатом санкцій США, які почали поступово запроваджувати ще з 2006 року, коли країною правив Уго Чавес. Тоді США звинуватили владу Венесуели у порушенні прав людини.
Колишній президент Венесуели Уго Чавес (фото: Getty Images).
"Країна під санкціями і тому у них немає технологічних можливостей інвестувати в нафтовидобуток. У підсумку - вони не використовують свій потенціал", - зазначив у коментарі РБК-Україна директор енергетичних програм "Центру Разумкова" Володимир Омельченко.
Мільйон барелів видобутку - це не той обсяг, який може якось вплинути на світовий ринок. "Такий обсяг можна легко замістити нафтою із Саудівської Аравії та ОАЕ", - зазначив експерт.
За майже 20 років санкції тільки посилювалися. У період свого першого президентського терміну Дональд Трамп уперше заговорив про військовий варіант розв'язання проблем Венесуели і посилив санкції, заборонивши купівлю облігацій, випущених урядом Венесуели і національною нафтовою компанією PDVSA.
У 2019 році Вашингтон запровадив нафтове ембарго щодо Венесуели і заморозив усі активи її уряду в США. Вашингтон висунув звинувачення Ніколасу Мадуро і чотирнадцяти його соратникам звинувачення в контрабанді наркотиків.
Нафтові вишки Венесуели (фото: Getty Images).
У листопаді експорт нафти Венесуелою становив 950 тис. барелів на добу. У грудні, після того як США оголосили про блокаду входу і виходу танкерів з цієї країни, експорт скоротився вдвічі. Таким чином, ринок фактично не помітив втрату венесуельської нафти.
США офіційно причиною спецоперації називають боротьбу з наркотрафіком із Венесуели. Але може бути ще одна причина - встановлення контролю над нафтовидобутком у цій країні.
"Я думаю, ExxonMobil та Chevron, у якого є інтереси у Венесуелі, інші американські компанії в цьому дуже зацікавлені", - зазначив російський опозиційний експерт у галузі нафтогазового ринку Михайло Крутіхін.
Особливість венесуельської нафти в тому, що вона надважка і в'язка. Процес її видобутку і переробки дорогий. Але така нафта потрібна для виробництва бітумів, мазуту, мастильних матеріалів і в нафтохімії. Її переробляють на синтетичну нафту для отримання якісного бензину, дизеля та інших нафтопродуктів, включно з пластмасами, косметикою та ліками. Надважку нафту для подальшої переробки та експорту необхідно розбавляти легшою нафтою, яку Венесуела вимушено імпортує. Ця особливість ускладнює використання місцевої сировини на світовому ринку.
Поки що американські компанії змушені збільшувати імпорт важкої нафти з Канади та країн Перської затоки, зазначає Крутіхін. Тому вони зацікавлені мати джерела такої нафти ближче і під повним контролем.
На думку Омельченка, у перспективі, якщо США досягнуть своєї мети і ситуація у Венесуелі стабілізується, то за 3-4 роки обсяг видобутку нафти може збільшитися до 3-4 млн барелів на добу і замістити 50% російської нафти. Але це не буде швидко, зазначив експерт.
Щоправда, поки що плани США не очевидні, хоча Трамп уже закликав американські компанії "вливати" гроші в розвиток нафтової інфраструктури Венесуели.
Збільшення видобутку нафти може опустити нафтові ціни, що невигідно для американських компаній. Але США все-таки хочуть контролювати ринок, і тому отримавши доступ до нафтовидобутку у Венесуелі зможуть впливати на ціни залежно від ситуації.
"Коли треба, вони зможуть знижувати ціни на нафту, регулюючи видобуток. Коли не треба, коли ціни просідають, вони можуть знижувати їх. І будуть лідерами на ринку в перспективі", - зазначив Омельченко.
Однак, це може статися лише в тому випадку, якщо США реалізують свій план повною мірою. "Ми вже бачили приклади Іраку, коли США швидко провели операцію з ліквідації влади Саддама Хусейна. Спочатку все було добре, а потім вони втратили контроль над Іраком і не отримали вигоди. Те ж саме і в Афганістані. Ми не знаємо, що буде у Венесуелі. Не можна виключати такого ж сценарію - швидка перемога, а потім застрявання в партизанській війні і все може закінчитися для США погано. Такий сценарій реалістичний, оскільки в Південній Америці не дуже люблять американців", - зазначив Омельченко.
Крутіхін вважає, що у Венесуелі в другій половині 20-х років напевно відбуватиметься деяке, нехай навіть слабке відродження нафтової галузі. Тобто підвищиться обсяг нафти, який вона буде видобувати і експортувати. Нехай незначно, але з перспективою серйозного зростання видобутку, і відповідно зниження ціни. Для Росії такий варіант однозначно негативний.
"Усі сценарії щодо Венесуели кажуть, що в короткостроковій і тим паче в довгостроковій перспективі, Венесуела видобуватиме більше нафти. Для Росії це негативне явище", - зазначив він.
Російський бізнесмен Олег Дерипаска вже б'є на сполох. Він боїться, що США хочуть збити ціну російської нафти до 50 доларів за барель.
Російський бізнесмен Олег Дерипаска (фото: Getty Images).
"Якщо наші американські "партнери" доберуться до нафтових родовищ Венесуели (а до родовищ Гаяни вони вже дісталися), під їхнім контролем опиниться більше половини світових запасів нафти. І, мабуть, у їхніх планах - стежити за тим, щоб ціна нашої нафти не підвищувалася вище 50 доларів за барель", - заявив він.
Тим часом у РФ, розуміючи, що санкційний тиск буде збільшуватися, а нафтові доходи - скорочуватися, наприкінці минулого року вже ухвалили рішення про поступове зниження базової ціни нафти.
У 2030 році вона прогнозується на рівні 55 доларів за барель, при тому, що минулого року була 60 доларів. З 2031 року очікують зростання ціни на 2% на рік. Але якщо операція США завершиться вдало, то ймовірно прогноз доведеться переглядати.