Де в Україні найближчим часом можливий землетрус у 7 балів, чи витримає наша забудова масштабні поштовхи, чи можуть ракетні вибухи спричиняти нові землетруси і як українські науковці відстежують сейсмічну активність, – в інтерв’ю РБК-Україна.
Головне:
За останні роки в Україні почастішали землетруси – лише у 2025-му їх було вже з пів десятка. Останній зафіксували 13 липня у Чернівецькій області – його сила склала 2,6 бала. Усі ці поштовхи були незначними, та сейсмологічна статистика говорить: в окремих регіонах країни можливі руйнівні 7-бальні землетруси.
РБК-Україна розпитало доктора фізико-математичних наук, провідного наукового співробітника Інституту геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України Дмитра Гриня – про те, яка частина України найбільше вразлива до землетрусів та як війна і клімат змінюють сейсмічну ситуацію.
– Наскільки Україну можна вважати сейсмічно безпечною?
– Україна, на відміну від Туреччини, є сейсмічно безпечною, бо у нас майже третина території лежить на Українському кристалічному щиті. Це один із найстаріших щитів в Європі, його вік сягає від 3 – 3,75 мільярда років. Він фактично є монолітним. У нас немає активних тектонічних розломів.
Найближча сейсмічно-активна зона – це зона Вранча у Румунії, яка розташована десь за 110 кілометрів від нашого кордону. Більшість землетрусів у нас в основному йдуть звідти.
Зона Вранча, одна з найактивніших сейсмічних зон у Європі, розташована в місці контакту Південних (Румунських) та Східних (Українських) Карпат. Тут, на глибині від 10 до 190 км виникають землетруси.
Загалом, сейсмічно-активними в Україні вважаються територія Криму, частина Одеської та Чернівецької областей, Карпати, Вінницька, Кіровоградська, Львівська та Тернопільська області. Також, землетруси виникають в тектонічних розломах Українського кристалічного щита, але вони не глибокі та не дуже сильні. Наприклад, таке походження мають полтавські та криворізькі землетруси.
– За 2023-24 рік в Україні значно збільшилась кількість землетрусів. Чому так?
– По Європі в цілому у 2023-24 роках було більше землетрусів, ніж у 2022 році. Спостереження свідчать, що вже 25-му їх буде менше. Тобто йде хвилеподібне розвантаження – то більше, то менше землетрусів. Відповідно, наростання їх кількості нема.
Крім того, з часом, збільшується кількість сейсмологічного обладнання для їх виявлення. Раніше дрібні землетруси упускались, бо ми не мали апаратури, яка б чітко їх фіксувала і дозволяла встановити бальність землетрусу та його координати.
По Україні за 2024 рік було 9 невеликих землетрусів, які відчувалися тільки ближче до епіцентру. Чим далі від джерела, тим менший вплив. Такі землетруси не несуть небезпеки населенню. У 2025 році найбільший землетрус був у Полтавській області (1 лютого, – Ред.) – майже 4 бали.
– Звідки у Полтаві беруться землетруси, якщо місто стоїть на кристалічному щиті? І чи можуть тут виникати потужні підземні поштовхи?
– Кристалічний щит не є однорідним, він складається з окремих блоків (мегаблоків) між якими є система тектонічних розломів. Планета рухається, відбувається постійно тертя плит – це природний процес.
Землетруси на Полтавщині виникають на глибині 3-4 кілометри, великих поштовхів не мало би бути, бо це не дуже активна зона. Зрушення блоків на цих глибинах можливе десь на пів сантиметра, тому тут це землетруси-розвантаження накопичених напружень.
Цікавими є зміни в бальності землетрусів, які відбуваються на стику трьох областей – Чернівецької, Хмельницької та Вінницької, де побудований Новодністровський комплекс ГЕС та ГАЕС. До його створення час від часу тут були поштовхи потужністю 4 – 4,5 бала.
Коли заповнили цей гідрокаскад водою, відбувся перерозподіл маси, з’явилось додаткове навантаження і великі землетруси перестали фіксуватись. Частіше почали виникати маленькі землетруси – 1,5-2,5 бала. Просто величезна маса води Новодністровського комплексу почала давити на землю і геодинамічні процеси почали відбуватись по-іншому.
– Що відбувається при потужності землетрусу 2-4 бали?
– Відчуваються поштовхи, дзвенить скло у сервантах, можна побачити, як хитається листя кімнатних рослин. Але фізичної небезпеки нема.
Найбільший землетрус, який відчувався на всій території України, відбувся у березні 1977 року. Він виник у зоні Вранча – потужність в епіцентрі була десь 7,4 бала. Тоді його Київ добре відчув, було близько 5 балів. Пам'ятаю, як всі виходили на вулиці, бо хитались будинки. Люди боялися, що це ядерна війна, а сейсмічні поштовхи – наслідок вибухів ядерних зарядів. Всі були залякані Радянським Союзом.
Мій батько в той час також працював у Інституті геофізики НАН України, був сейсміком. Тому моя родина була центром заспокоювання людей: він, як фахівець пояснював, що відбувається, що будуть ще повторні слабші поштовхи (афтершоки). Серйозних руйнувань тоді у нас не було.
– Чи може зона Вранча завдати серйозної шкоди українським містам?
– Ми використовуємо статистику, бо перебачити землетрус не можемо. Статистика говорить, що руйнівних землетрусів за останніх 100 років не було, очевидно, наступних 100 років теж не буде.
Найсильніший землетрус був у 1927 році в Криму. На півострові були дуже серйозні пошкодження, 70% Ялти було зруйновано. Інтенсивність землетрусу становила близько 7 балів. У сейсміці є таке поняття, як сторічний термін. Тож ми вважаємо, що до 2027 року в Криму знову має відбутися сильний землетрус 6-7 балів.
Такі події, зазвичай, відбуваються через 100 років плюс-мінус 2-5 років, тому очікування по Кримському півострові досить серйозні.
– Керуючись "правилом сторіччя", де у світі найближчим часом можна очікувати великі землетруси?
– Наймасштабніші землетруси виникають у Південній Америці: в Чилі і Перу. 8-9 балів для них нерідкість. У тій частині відбуваються серйозні зміщення плит. І навіть є такі явища, як повільний землетрус. Тобто відбувається сильний поштовх, а далі сейсмічні хвилі виникають внаслідок повільного руху і тертя плит. Повільні землетруси пролонговані у часі, вони можуть продовжуватись декілька годин.
– Чи можуть виникнути такі землетруси, щоб зруйнувати Москву?
– На превеликий жаль, ні. Москва стоїть на Східноєвропейській платформі далеко від активних зон, всі європейські землетруси до неї не доходять. Хоча землетрус 1977 року Москва також відчувала. Але в РФ є Північний Кавказ, сейсмічно-активна зона на Далекому Сході, на Байкалі, Алтай. Тому Росію трусить, але локально, бо вона знаходиться на стабільних платформах.
Втім, у них є інша загроза. Зміна клімату може призвести танення вічної мерзлоти у Сибірі. Приблизно 65% території РФ розташована в зоні багаторічномерзлих ґрунтів. Там землі, як такої нема, лише пісок насичений водою, яка замерзла. Фактично 5 – 20 метрів завглибшки (в деяких місцях більше 1 км) – це все лід.
Вже зараз там місцями фіксують величезні за площею і глибиною провалля, які утворюються від нагрівання сонця чи внаслідок людської діяльності. Це призводить до величезних економічних збитків.
Крім того, росіяни зараз штучно змінюють там клімат – палять ліси, щоб прогріти повітря, аби льодовики в Арктичному океані потоншали й відкрили судноплавний шлях по Північному морському шляху, який проходить уздовж північного узбережжя РФ. Бо зараз росіяни змушені ходити по морю в Європу та Азію через Суецький канал.
– Землетруси якої бальності здатна витримати українська типова забудова, як сучасна, так і радянського типу?
– Сучасні норми відрізняються від радянських. В СРСР вся цивільна інфраструктура, зокрема і житлова забудова, орієнтувалася на землетруси 5 балів. А в сучасних українських нормах з’явилося поняття класу відповідальності СС1, СС2, СС3. Тобто норми будівництва залежать від виду споруд.
В СС1 найнижчі вимоги, сюди входять нежитлові приміщення, склади, ангари тощо. Відповідно, в клас СС3 – найвищі. За цими нормами будують споруди, де є великі скупчення людей: стадіони, житлові будинки, офісні споруди, об’єкти критичної інфраструктури, енергетичного сектору, хімічної та нафтогазової промисловості.
Чим далі від зони Вранча, тим нижча небезпека. Відповідно нема сенсу витрачати великі гроші на будинки, щоб вони могли витримати землетруси більшої інтенсивності, ніж можуть виникати на цій території.
У нинішніх нормах у нас встановлено 6 і 7 балів для житлових будинків. Але недолік такого підходу в тому, що у нас велика територія належить до однієї бальності. Це не зовсім правильно. На відстані 500 метрів у нас може бути різна бальність, тому що часто маємо різну геологію та гідрологію.
Ця концепція потребує змін, потрібно проводити спеціальні вишукувальні роботи з визначення істинної сейсмічної бальності для кожного об’єкта, особливо, коли говоримо про клас відповідальності СС3.
При будівництві треба враховувати багато фізичних властивостей геологічного середовища, зокрема резонансні частоти які виникають на певній території. Якщо цього не робити, у нас з'являється багато проблем не тільки з комфортом, а і з руйнуванням будинку чи об’єкта інфраструктури.
Річ у тім, що при сильних землетрусах йде руйнівна хвиля, тобто шокова, яка призводить до пошкоджень. Але ще є ефект накопичення, коли є один слабенький землетрус, потім другий, третій. При цьому відбуваються коливання споруди. Під впливом землетрусів, чи якихось інших джерел сейсмічних хвиль ослаблюються з’єднання у конструкціях, бо не розраховані на постійний вплив цих резонансних хвиль.
І оцей процес поступового накопичування, коли "втомлюється" конструкція, є небезпечним, бо не можемо передбачити, коли відбудеться злам і споруда зруйнується.
Ще одна проблема – війна. Зараз українська наука починає працювати над вивченням того, як вибухи впливають на споруди.
Уявімо будинок, який розрахований на 6 балів. Коли в радіусі 250 метрів від нього вибухає 450 – 800 кг тротилу, виникають шокові сейсмічні хвилі. Тобто будинок фактично потрапляє під дію землетрусу 6 – 8 балів. Відповідно, споруда, яка не розрахована на 8 балів, отримує сильне навантаження. Відбуваються руйнівні процеси, але ми їх не бачимо одразу. Тобто будинок цілий, він стоїть, хоча від його первинного терміну експлуатації вже відмінусувалось 25 років, бо відбувся вплив руйнівної хвилі.
Зараз багато будинків знаходяться під впливом локальних "землетрусів" від вибухів, на які вони не розраховані. Балістика в середньому має 450 кг тротилу і її вибух породжує ці шокові хвилі. І коли постане питання відбудови, доцільно буде проводити роботи, щоб визначити, чи будинки витримали цей вплив і в якому стані вони знаходяться.
Потрібно відпрацювати методику, такого досвіду у світі немає. Ми унікальна у цьому плані країна. Вже є певні пропозиції і, можливо, до закінчення війни сформується остаточне бачення. Це важливий напрямок, і головне він економічно доцільний.
– Яка критична інфраструктура в Україні може не витримати серйозного землетрусу?
– Поки не можемо говорити про те, що не витримає. Якщо у нас відбудеться Кримський землетрус, він виявить всі ці об’єкти й побачимо по факту.
У нас проблема в тому, що радянська забудова вже "втомлена", от вона може не витримати сильних землетрусів. Однак, на атомних електростанціях проводиться сейсмічний моніторинг. Вони мають свою сейсмологічну апаратуру – це вимога МАГАТЕ.
– Якої сили землетруси приводять до масових руйнувань?
– Один з останніх сильних землетрусів був у Туреччині (6 лютого 2023 р, 7.8 балів, – Ред.). Але там була велика проблема в стійкості будівель, викликана корупцією у будівництві. Вони сильно знизили будівельні норми, щоб йшли інвестиції. В результаті почали будувати швидше і дешевше, але не надійно.
Крім того, там ще й конструкції будинків специфічні, які мають на перших поверхах багато відкритого простору (магазини, парковки) з мінімальною кількістю несучих стін. Тому, під час землетрусу руйнувався перший поверх і будівля просто складалася.
В Туреччині цю проблему офіційно визнали, у них багато судових справ було через корупційну складову у будівництві. Тобто, якщо підходити з урахуванням європейських державних будівельних норм, таких руйнувань у них би не було.
В Європі і Японії хмарочоси навіть при 8-бальних землетрусах хоч і коливаються, але стоять. Там будівлі відв’язані від фундаменту, мають противагу на даху, яка зменшує енергію коливання. Тобто, там, де є цивілізований підхід, при таких самих землетрусах, як був у Туреччині, будинки не будуть ушкоджені. А турки закрили очі на багато моментів, бо це гроші, бізнес, але поплатилися величезними жертвами.
– Чи можуть часті ракетні вибухи впливати на рух плит і "розбудити" землетруси в Україні?
– Геологічні об'єкти – це перш за все, структури з величезною масою, яка простягається на велику глибину. Тому, навіть систематичні вибухи тисяч тонн вибухівки вивільнюють замалу енергію для такої величезної маси, щоб вона її кудись зрушила. Прямого зв'язку між вибухами й землетрусами ми не бачимо. Різкого сплеску їх кількості немає – яка була до війни, така й зараз.
– Чи впливають зміни клімату на інтенсивність землетрусів?
– В Європі та Україні ми не відчуваємо великого зв’язку між землетрусами й кліматом. Але зовсім інша ситуація в Антарктиці: там тануть льодовики і, відповідно, їхня маса зменшується – від цього послаблюється тиск на поверхню землі. І отут є прямий зв'язок між кліматом і появою нових землетрусів – їх з’являється більше. Такі явища породжують локальні землетруси, які фіксуються і на Українській антарктичній станції "Академік Вернадський".
Крім Антарктиди, таке явище фіксуються у Гренландії, є деякі прояви у скандинавських країнах.
– Як в Україні моніторять сейсмічний стан?
– В Інституті геофізики є Відділ сейсмічності карпатського регіону. Він зосереджений на заході України з центром у Львові, де знаходиться найстаріша сейсмологічна станція створена ще у 1899 році. Вона була першою на наших теренах.
На заході України працює сейсмічна мережа, яка нараховує 23 сейсмічні станції. Спостереження охоплюють зону Карпат, Прикарпаття і Закарпаття, трішки – Чернівецьку та Хмельницьку області. Мережа також проводить моніторинг сейсмічної активності зони Вранча.
На даний час 8 сейсмічних станцій розташовано у центральній Україні. 7 станцій ми тимчасово втратили у Криму.
Сейсмологічні станції встановлюють в окремих будиночках. Їх виносять за межі територій, де генеруються сейсмічні хвильові поля, тобто встановлюють далеко від залізної дороги, заводів, міст. Це мають бути тихі місця, щоб не було ніяких сторонніх шумів, щоб ми реєстрували тільки події сейсмологічного характеру.
Станції ставлять у підвальному приміщенні. Для них роблять спеціальний постамент, має бути щільний контакт із землею. Усі дані передаються в автоматичному режимі у мережу.
Карпатське відділення надсилає інформацію про землетруси у Європейсько-середземноморський сейсмологічний центр, який збирає дані з тисяч сейсмостанцій. Ці дані надають понад 65 сейсмологічних агентств з 55 країн. Нашими даними також користуються у всьому світі.
– Чому вчені досі не можуть передбачати землетруси?
– Всі землетруси відбуваються на великих глибинах у зонах субдукції або в місцях тертя плит. Чим глибше землетрус, тим його вплив є на більшу територію.
Втім, наші уявлення про це дуже обмежені, перш за все технічно, оскільки не маємо достатньо апаратури, щоб вивчити процес зародження вогнища майбутнього землетрусу. І як правило, землетрус формується на великій території, за участі декількох блоків земної кори впродовж певного часу. А вивільнюється накопичена енергія в певному локальному місці.
Тому, передбачити час та місце землетрусу неможливо, але є певні передвісники. Наприклад, в сейсмічно активній зоні інколи підвищується рівень води у свердловинах, виділяються аномальна кількість радону. Але все одно це не означає, що гарантовано буде землетрус у найближчий час.
В Європі встановлено більше 3000 тисяч сейсмологічних станцій. Учасники міжнародного проекту AdriaArray намагається прогнозувати виникнення землетрусів. У 2025 році до нього включили Україну, ми вже підключили 5 станцій і є частиною європейського сейсмологічного простору.
– Чи можливе раннє попередження землетрусів?
– Головний центр спеціального контролю працює над цим. Там уже запатентували "Спосіб попередження об'єктів критичної інфраструктури та населення України про небезпечні землетруси". Але на сьогодні практично кожна людина на смартфоні може під'єднатися до будь-якої європейської системи попередження землетрусів.
Тому вся ця система, можливо, не є доцільною, бо на розробку потрібні люди, кошти. Сьогодні простіше отримати інформацію з європейських центрів, де відбувся землетрус, а вже далі аналізувати дані.
– Супутники якось можуть допомагати виявляти землетруси?
– За допомогою GPS можна відстежувати рух поверхні Землі у двовимірному просторі. Ця методика дає цікаву інформацію про загальний рух плит, їхню швидкість, але ця інформація не відображає того, що відбувається в середині Землі. І, відповідно, ми не можемо побачити істинну небезпечну сейсмологічну картину на поверхні. Тому супутники скоріше тут, як додаток до сейсмології.
– У сейсмічно активній Японії постійно проводять тренінги з безпеки для населення. Чи треба нам запроваджувати подібну практику?
– В цілому, у школах треба розробити програму і ввести у курс географії. Дітям воно запам'ятається на все життя. Коли почнуться підземні поштовхи, вони не панікуватимуть, а діятимуть за інструктажем – класом швидко вийдуть із будівлі.
Подібні тренування корисні, бо можуть бути пов’язані й з іншими руйнуваннями, наприклад, газових систем тощо. Такі речі треба дітям знати. А от вводити тренування на підприємствах, думаю, недоцільно.
– Коли починаються перші прояви землетрусу, що треба робити, щоб себе убезпечити?
– Взяти паспорт, тривожний рюкзак і просто швидко евакуюватися, не використовуючи ліфт. Є таке поняття як афтершоки – повторні землетруси. І їх роль може бути вагомішою для "втомленої" споруди. Тобто перший прихід – і зразу евакуація. Бо після першого поштовху будинок ще стоїть, після другого він вже починає руйнуватися, на третьому він може скластися.
Із зони Вранча перша хвиля приходить до Києва за 1,5 хвилини, друга руйнівна – за 2,5 хвилини. Тобто якщо там 7-бальний землетрус, то за 2,5 хвилини ми його відчуємо тут, він буде такий як 1977-му році. Тому часу на роздуми небагато.