Росія говорить про мир. Українці далі гинуть

Про те, як забезпечити справжній мир і чотири принципи підтримки Євросоюзом України – в ексклюзивній колонці для РБК-Україна розповіла голова Представництва ЄС в Києва Катаріна Матернова.

Знаєте, чого хочуть українці?

Вони хочуть миру. Хочуть пережити прийдешню зиму. Хочуть, щоб їхні діти навчалися в класах, залитих денним світлом, а не під землею. Хочуть спати до ранку, а не бігти в укриття.

Дати їм це може лише мир.

Але мир не зводиться до оголошення. Він вимагає зобов’язань, які обидві сторони розуміють, приймають і дотримуються.

Таких зобов’язань від Росії ми не маємо. Вони не з’явилися ні після переговорів в Осло 20 жовтня, ні після візиту американських перемовників до Санкт-Петербурга 21 жовтня. Є лише обережні заяви помічника Путіна Юрія Ушакова, який повідомив, що Росія в принципі погодилася відновити тристоронні переговори. Наразі немає ні узгодженого припинення вогню, ні узгоджених гарантій безпеки, ні мирної угоди.

На цьому тлі заява речника Кремля Дмитра Пєскова звучить майже зухвало. За його словами, Москва не хоче припинення вогню. Вона хоче тривалого миру.

Справді?

Невже так виглядає прагнення до миру?

Росіяни атакують Київ щодня і майже щоночі. Я знову і знову пишу про загиблих і поранених. Про станцію швидкої допомоги в Києві, пошкоджену разом із шістьма автомобілями швидкої. Про атаки на цивільні потяги, школи та автобуси.

9 жовтня ООН повідомила, що лише за один тиждень в Україні загинуло понад 100 цивільних, щонайменше 429 дістали поранень. У Прилуках серед загиблих було п’ятеро дітей.

З початку повномасштабного вторгнення верифіковано понад 15 000 смертей серед цивільних. Реальна цифра вища.

Я живу й працюю в Києві понад три роки. Я бачила, як російські атаки пошкодили будівлю Представництва ЄС і зруйнували будинки в нашому районі. Ми з колегами бігли в укриття просто посеред робочого дня. Ми звикли спати під землею.

Я бачила, що ці атаки роблять із людьми.

А тепер, коли наближається зима, Росія й далі б’є по інфраструктурі, яка забезпечує українців електрикою й теплом.

Ці удари не демонструють силу. Я бачу в них ознаки роздратування Путіна. Не маючи змоги досягти своїх цілей на полі бою, він намагається зробити повсякденне життя нестерпним. Західним дипломатам він погрожує: або покиньте Київ, або ризикуйте життям.

Ми всі залишаємося. А лідери ЄС на саміті минулого тижня підтвердили свою підтримку України.

Для Європейського Союзу це підкріплює чотири принципи, на яких уже ґрунтується наша підтримка України.

По-перше, припинення вогню має бути чітким, взаємним і підлягати перевірці.

Без дипломатії не обійтися. Кожен справжній шанс зупинити вбивства заслуговує на серйозний розгляд.

Але сторони мають узгодити, що саме призупиняється, коли зобов’язання починають діяти і як перевірятимуть їх дотримання.

Оголошення не може замінити цих базових вимог.

По-друге, дипломатії потрібен переконливий тиск.

ЄС запроваджував пакети санкцій один за одним, щоб обмежити спроможність Росії фінансувати агресію та здобувати технології, потрібні для виробництва її озброєнь.

Їхня мета не в тому, щоб покарати заради самого покарання. Вона в тому, щоб змінити розрахунки, якими Москва керується, ухвалюючи рішення.

Така сама логіка діє й щодо переговорів. Сталий мир вимагає наслідків за порушення та доказів дотримання домовленостей, перш ніж обмеження почнуть переглядати.

По-третє, здатність України захищатися залишається вирішальною.

Рішучість Європи підтверджують конкретні рішення.

14 жовтня Європейська комісія виплатила ще 2,86 млрд євро з 90 млрд євро в рамках Ukraine Support Loan.

Ці кошти йдуть на дрони, системи протиповітряної оборони, ракети, радари, засоби радіоелектронної боротьби та боєприпаси.

Кредит передбачає 60 млрд євро на оборону та 30 млрд євро на підтримку бюджету на 2026–2027 роки.

За цими цифрами стоїть значно більше, ніж фінансова допомога. Це краще захищені українські міста й сильніша українська оборонна промисловість.

Європа також розуміє, що загроза не обмежується полем бою. Гібридна війна – це війна. Диверсії, кібератаки, дезінформація та залякування дипломатів – частина ширшої стратегії Росії.

Наша безпека й безпека України нерозривно пов’язані.

По-четверте, Україна має витримати прийдешню зиму.

ЄС і далі підтримує аварійні ремонти, енергетичну інфраструктуру та базові державні послуги. Ми мобілізували пакет підготовки до зими обсягом майже 1 млрд євро, щоб Україна могла протистояти російським атакам: він охоплює критичне енергетичне обладнання, генератори та підтримку відновлюваної енергетики. Ми також під’єднали Україну до європейської електромережі, і це допомагає не залишатися без світла, коли Росія намагається його вимкнути.

Передбачуване фінансування важить не менше, ніж екстрена допомога.

Саме тому ЄС також задіяв надходження від заморожених суверенних активів Росії на підтримку України і продовжує шукати юридично обґрунтовані способи змусити Росію долучитися до покриття витрат на свою агресію.

Принцип простий. Той, хто руйнує, має нести відповідальність за руйнування.

Ці чотири принципи не є альтернативою дипломатії. Вони роблять її переконливішою.

Європа залишається відданою співпраці зі Сполученими Штатами та іншими партнерами заради справедливого й тривалого миру.

Але українці вже наслухалися обіцянок.

Їм потрібно побачити, як російські ракети перестали літати. Їм потрібна електрика в оселях. Їм потрібна впевненість, що завтра їхні діти зможуть піти до школи.

І їм потрібна впевненість, що будь-яка угода захищатиме їх не лише в день її оголошення.

Мірилом миру не може бути те, чого Кремль, за його словами, хоче.

Мірилом має бути те, що Росія насправді припиняє робити.