Росія продовжує наступ на різних ділянках вздовж всього Східного фронту. Одночасно Москва готується активізації ще і на Півдні. Що відбувається на полі бою і що планує Путін - в матеріалі військово-політичного оглядача РБК-Україна Уляни Безпалько.
Українським військовим не вдається зупинити наступальну кампанію росіян на фронті. Динаміка просування ворога з цієї осені співмірна хіба що з першою половиною 2022 року. Мета Москви – досягти максимальних територіальних здобутків та якнайбільше ускладнити становище України до інавгурації президента Трампа.
Зараз противник тисне відразу на сімох напрямках фронту і зав'язав бої за три українські вузли оборони на Сході – Часів Яр, Курахово та Велика Новосілка.
І одночасно з цим агресор має намір найближчим часом активізуватись ще на двох напрямках на Півдні, де понад рік зберігалась відносна стабільність.
Епіцентр боїв на Сході – район Курахового. На цей важливий логістичний хаб півдня Донецької області окупанти наступають з півночі (УВ "Центр"), сходу (УВ "ЮГ") та півдня (УВ "Восток"). На півночі – ворожі війська просуваються до західної частини Курахівського водосховища – з боку Берестків, Вознесенки і Сонцівки. Зі сходу – від Максимільянівки – безпосередньо до центральних вулиць міста.
З півдня – противник рухається з боку Вугледара відразу кількома угрупованнями – в напрямку річки Сухі Яли. Українські позиції на цій ділянці ускладнюються тим, що ворог одночасно від Максимільянівки прорвався в село Дальнє, і тим самим вийшов у тил нашому угрупованню, що обороняється на цій річці в Успенівці. Як наслідок, ті наші підрозділи, які займають позиції на сході від цього села, можуть потрапити під загрозу оточення, якщо вчасно звідти не відійдуть.
Поки нічого не дає надій на те, що нам вдасться втримати Курахівський плацдарм. Одночасно те ж угруповання "Восток", яке рухається з півдня на Курахово, розгорнуло наступ на Времіївському напрямку – та ділянка, з якої українські військові проводили свій наступ минулого року. Найближча мета противника тут – захоплення Великої Новосілки шляхом її охоплення, а також повернення собі контролю над тими кількома населеними пунктами, які Україна відвоювала в 2023 році.
На Велику Новосілку росіяни тиснуть з кількох боків. Зі сходу – з Роздольного, Шахтарська і Золотої Ниви, там їм уже вдалось зачепитись за околиці міста. Фактично десять кілометрів, які відділяли Шахтарське від Великої Новосілки, росіяни пройшли менш ніж за місяць. З півдня – зі Старомайорського та Урожайного. З південного заходу – з боку Рівнополя.
Саме просування окупантів на цій ділянці дало привід для оцінок на кшталт того, що агресор нібито може піти в наступ у Дніпропетровській області. Її адмінмежі справді починаються в лічених кілометрах від Великої Новосілки (що входить до Донецької області і розташована поряд з Запорізькою). Однак зараз, за інформацією кількох джерел видання, Дніпропетровська область у планах окупантів не стоїть.
Ймовірно, саме після вирішення завдання зі взяття Курахового окупанти змістять фокус на Покровськ та, можливо, на Костянтинівку. Від Костянтинівки росіян відділяє понад десять кілометрів і два відносно великих міста – Торецьк та Часів Яр.
На Покровському напрямку, як і в районі Торецька, суттєвих змін за останній час не відбулось – українські підрозділи продовжують зберігати контроль над частиною міста. На цій ділянці місцевості є шахти та терикони, які дають свої переваги для побудови оборони. Загалом ситуація в Торецьку поки виглядає кращою, ніж у Часовому Яру.
У листопаді окупантам вдалось прорватись за канал до центру міста, через мікрорайони Новий та Жовтневий. Зараз основні бої точаться в районі Вогнетривкого заводу. Паралельно росіяни намагаються обійти місто з півночі та півдня, хоча поки особливих успіхів не мають.
Фактично наступною ціллю агресора після Часового Яра та Торецька стане Костянтинівка, а за нею для окупантів відкривається шлях на Слов'янсько-краматорську агломерацію. Хоча бої за ці міста поки не виглядають загрозою близької перспективи.
Росія використовує незмінну тактику ведення боїв, зокрема за великі населені пункти – їх охоплення з різних сторін. А тому для походу на Слов'янсько-краматорську агломерацію Москві необхідно сформувати зручні для себе позиції також на схід і на північ від цих міст. Насамперед йдеться про Сіверський виступ, Лиман і лівобережжя Осколу.
Сіверський напрямок поки залишається найбільш стабільним на всьому Сході. На Лиманському напрямку біля річки Чорний Жеребець теж суттєвих змін у лінії зіткнення немає. Найбільше успіхів окупанти досягли на Куп'янському напрямку. Там вони підійшли до околиць Куп'янська. Невеликій кількості ворожих солдат навіть вдалось проскочити в місто з боку Синьківки, однак вони не змогли закріпитись.
Крім того, підрозділи противника форсували Оскіл у її найвужчій ділянці біля Дворічної і в районі населеного пункту Масютівка, щоб створити собі плацдарми на правому березі. Сили оборони намагаються стабілізувати ситуацію на цих двох ділянках. Форсування Осколу потрібно окупантам, щоби вдарити в тил нашому угрупованню, що обороняється в Куп'янську.
З іншого боку, південніше – в районі Колісниківки та Кругляківки – де ворог зміг теж вийти до Осколу і перерізати наш плацдарм на лівобережжі – йому так і не вдалось розширити своє вклинення.
Росія продовжує спроби видавити український плацдарм в Курській області. Наші підрозділи за останні тижні, ймовірно, відійшли з позицій в Ольгівському лісі в напрямку Малої Локні, а також з Дар'їно за річку Снагість. Крім того, противник зміг прорватись до Плехового, що на південний схід від Суджі.
Росія, за даними РБК-Україна, акумулювала для контрнаступу в Курській області близько 60 тисяч особового складу. І плюс близько 10-11 тисяч північнокорейських військ. Співрозмовники видання у військових колах стверджують, що солдат з КНДР вже поступово вводять у бій – малими групами, для так званого першого штурму. Основна проблема цих військових – в управлінні, передусім – через мовний бар'єр. На кожну групу з 5-7 північнокорейських військових потрібен російський перекладач.
Достеменно невідомо, яку площу в Курській області продовжують контролювати ЗСУ. Вона може налічувати від 550 до 800 квадратних кілометрів. На піку територія під контролем українських військ складала 1376 квадратних кілометрів. Тобто, з одного боку, Росії справді вдається скорочувати наш плацдарм. З іншого – це не ті темпи, на які розраховував ворог.
Щоб прискорити виконання завдань у Курській області, Москва, за інформацією видання, перекинула туди з Запорізької області 76-ту десантно-штурмову дивізію. Це змусило противника трохи внести корективи у свої плани щодо наступу в Запорізькій області, однак він не відмовився від них, кажуть три інформовані джерела РБК-Україна.
Співрозмовники видання стверджують, що початок операції окупантів на Запоріжжі очікувався орієнтовно в період з жовтня по грудень. Тепер наші військові прогнозують, що ворог може розпочати свій наступ після 5 грудня. Хоча варто зазначити, що і цю дату не слід вважати кінцевою, адже до цього Москва вже не раз переносила "День Д".
Джерела, з якими розмовляло РБК-Україна, вважають, що Росія може нанести удар в районі Кам'янського - П'ятихаток Запорізької області на північ, щоб підійти якомога ближче до міста Запоріжжя і отримати можливість обстрілювати південну частину обласного центра зі ствольної артилерії.
Водночас, за інформацією видання, росіяни можуть також найближчим часом здійснити ще одну операцію – з метою наступу на Херсон, форсувавши Дніпро, адже всі мости в напрямку цього міста зруйновані або пошкоджені. Два джерела видання стверджують, що окупанти звозять в райони, розташовані на лівому березі Дніпра, обладнання для наведення понтонних переправ і готують війська.
Навіщо це Росії? По-перше, Кремль в межах можливих переговорів про потенційне завершення війни хоче вимагати всю територію Херсонської та Запорізької областей, а не тільки ту їх частину, які він на сьогодні захопив. Тому на випадок, якщо такі переговори відбудуться, Москва прагне зняти дискусії щодо контролю над цими двома областями. Зрештою, це завдання-максимум у росіян. Завдання-мінімум – розтягування українських сил.
"Ми знаємо про їхні наміри, але ми не знаємо точно, коли вони хочуть розпочинати. Росіяни хочуть провести дзеркальну операцію до тієї, що ми робили в Кринках. Шансів знову захопити Херсон у них немає. Але для них важливо зачепитись за якусь вулицю, за якісь будинки для картинки, і насамперед – для розтягування нашої лінії фронту. Ми знаємо про їхні плани – і по Херсону, і по Запорізькій області – і теж готуємось", – сказав один зі співрозмовників видання.
Москва, знаючи про наші проблеми з нестачею особового складу у військах, намагається давити в наше "болюче місце". Окупанти створюють нам повсюдні "пожежі", щоб розтягувати наші сили в намаганні їх погасити. Зараз ціль Кремля на найближчі два місяці – якомога погіршити становище України до приходу Трампа, який обіцяв відразу після вступу на посаду взятись за українсько-російський конфлікт. Це стосується як ситуації вздовж лінії зіткнення, так і в тилу. Завдання України на цей період – вистояти і по максимуму сплутати російські плани.