Річниця звільнення Київщини. Як Україна виграла битву за столицю
Рівно три роки тому, 2 квітня 2022, Київська область була повністю звільнена від російських військ. Це була ключова подія перших місяців повномасштабної війни, яка зламала плани окупантів. Збройні сили України відстояли столицю та дали потужну відсіч ворогу.
РБК-Україна в матеріалі нижче нагадує головні факти про битву за Київщину.
Зміст:
Перебіг подій
Київщина, як "ворота до столиці", була одним із головних напрямків наступу російських військ від початку повномасштабного вторгнення. Адже окупанти прагнули захопити Київ "за три дні" і примусити Україну до капітуляції.
24 лютого для киян почалося зі звуків вибухів. Ворог атакував ракетами позиції української ППО, аеродроми, військові об'єкти та склади.
В той самий час найбоєздатніші російські підрозділи вторглися з Білорусі до Чорнобильської зони двома колонами: через Чорнобиль і через селище Поліське. Після захоплення ЧАЕС вони мали рушити до Іванкова. На підході до селища частина сил вирушила вздовж Дніпра через Сухолуччя, інша – безпосередньо на Іванків.
Далі окупанти планували швидко захопити аеропорт у Гостомелі для висадки десанту, перерізати ключові траси (Варшавську, Житомирську) та просунутися до Фастова. Частина мала контролювати окуповані території, решта – прориватися в Київ.
Зі сходу ворог наступав із Росії через Чернігівську та Сумську області, прагнучи оточити столицю в районі Броварів і Борисполя. У самому Києві планувалося захоплення стратегічних об’єктів та ліквідація керівництва держави. РФ навіть розглядала можливість висадки десанту в центрі української столиці.
Бої в Гостомелі
Аеродром "Антонов" у Гостомелі мав стратегічне значення для росіян. На ньому 24 лютого планували висадити десант з військовою технікою. У бік Києва рухалося 18 транспортних Іл-76 із Пскова.
Близько 11 ранку Гостомель атакували бойові вертольоти окупантів. Понад 40 вертольотів Ка-52"Алігатор", Мі-24, Мі-28 заходили хвилями під прикриттям Су-25.
На той момент Гостомель захищали строковики Нацгвардії. Вони прийняли бій, знищивши 6 російських гелікоптерів. Боєприпаси та засоби протиповітряної оборони закінчувалися, тож бійці відступили.
Через 12 годин бою росіяни все ж захопили аеродром, але українські війська під час відступу підірвали злітно-посадкову смугу, тому посадити свої Іл-76 окупантам не вдалося.
Під час боїв у Гостомелі росіяни знищили один із найбільших літаків у світі українського виробництва АН-225 "Мрія".
Після провалу з "Антоновим" окупанти вирішили захопити військовий аеродром у Василькові. Уночі 26-27 лютого ворог кілька разів намагався висадити десант, але українські захисники успішно відбили атаки. Під час штурму 27 лютого здетонували боєприпаси, що зруйнувало злітну смугу й зробило її непридатною для російських транспортних літаків.
Наземний наступ
Водночас із повітряними атаками ворог рухався наземними шляхами по лівому та правому берегах Дніпра, але просування теж пішло не за планом.
На лівобережжі прагнучи дійти до Броварів окупанти застрягли в боях на Чернігівщині та Сумщині. Біля села Скибин у Броварському районі українські військові влаштували засідку та розгромили майже цілий танковий полк. Окупанти розосередилися у навколишніх селах, але далі просуватися не змогли.
На правобережжі Київської області після невдалої операції в аеропорту Гостомелю росіяни все ж таки зайняли селище. Також вони закріпилися в інших населених пунктах у північній частині області.
Проте до 27 лютого у ворога вже виник дефіцит палива, продовольства та боєприпасів. З Білорусі вирушила колона резервів та постачання, що розтягнулася від кордону на кілька десятків кілометрів, ставши мішенню для української артилерії та ударних безпілотників Bayraktar.
На початку березня тривалі бої в Бучі та Ірпені, біля Ворзеля, Макарова. Було знищено десятки одиниць ворожої техніки. Значну роль в обороні міст відіграла місцева тероборона та добровольці.
Підрив мостів та греблі
Щоб відрізати росіянам шлях до Києва ЗСУ підірвали міст через річку Ірпінь з боку села Романівка, а також міст у Стоянці з боку Житомирської траси.
Розлив самої річки теж допоміг українським військовим у критичний момент оборонної операції. 26 лютого українське командування провело контрольований підрив греблі Київського водосховища поблизу Козаровичів.
Вода мала ринути в річку Ірпінь, але її виявилося недостатньо, тому за два тижні ЗСУ підірвали ще один шлюз дамби. Після цього рівень води в річці став підніматися, затоплюючи округу і відрізаючи росіян від поставок озброєнь.
Переломний момент у битві за Київ
На початку березня росіяни намагалися прорватися до Києва також через село Мощун. Звідти відкривалася дорога до столиці через Пущу-Водицю або через Вишгород. Українські війська тримали оборону, але з кожним днем ситуація погіршувалася, оскільки ворог підтягував все більше сил.
Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський, який на той момент командував Сухопутними військами та керував Київською операцією назвав найбільш загрозливим момент, коли окупанти захопили плацдарм біля Мощуна на 5 день повномасштабного вторгення.
"Там дуже небезпечна ділянка. Найменша відстань безпосередньо до Києва, що забезпечувало прохід аж до площі Шевченка та вхід у місто", – пояснював Сирський.
За його словами, ситуація дійсно ставала критичною, тому були висунуті усі резерви. "Ціною неймовірних зусиль ситуацію було переломлено. Обстановка змінилася на нашу користь, і ворог не зміг прорватися", – наголосив Сирський.
У критичний момент також допоміг розлив річки Ірпінь внаслідок підриву греблі. Біля Мощуна вода розлилася на два кілометри завширшки. Техніка росіян грузла у болоті. Логістика, доставка озброєння та військ через річку стала для окупантів справжнім викликом.
Після Мощуна окупанти спробували завдати ще одного удару в районі Ірпеня, щоби пробитися до мосту на Варшавській трасі до столиці. Однак ближче до 20 березня до Ірпеня прибули додаткові українські війська, щоб розпочати контрнаступ. Кілька днів у місті тривали бої за кожен квартал та вулицю.
28 березня Ірпінь було звільнено, 31 березня звільнено Бучу та Гостомель, а 2 квітня російські війська повністю залишили Київщину.
На думку Олександра Сирського успіх у Київській операції став моментом корінного перелому в російсько-українській війні.
"Саме вона показала, що ми будемо опиратися – і будемо робити це з усією затятістю і майстерністю. Ми розуміємо, що це тільки невеличкий епізод загальної битви за Україну, але це надзвичайно важливий епізод", – зазначив він.
Головнокомандувач також заявив, що значною мірою, саме завдяки успішній обороні Києва світові лідери повірили у силу українського народу й могутність українського війська та стали значно активніше допомагати озброєнням, військовою технікою, та усім необхідним.
Наслідки окупації
Окупація Київської області тривала понад місяць. За цей час найбільше постраждали Буча, Ірпінь, Бородянка. Після звільнення цих міст було виявлено сотні вбитих мирних мешканців, братські могили, зруйновані будинки.
На вулиці Яблунській у Бучі знайшли десятки тіл зі слідами катувань. Загалом у Київській області загинуло близько 1400 мирних жителів, з них 714 були закатовані.
Правоохоронці зафіксували понад 9 тисяч воєнних злочинів, скоєних окупантами. Бучанська трагедія стала символом російського терору.
У березні 2022 року президент Володимир Зеленський встановив почесну відзнаку "Місто-герой" 10 населеним пунктам України, які з першого дня повномасштабного вторгнення чинили опір російським окупантам. Зокрема, цей статус отримали Буча, Ірпінь, Гостомель.
При підготовці використовувалися: публікації пресслужби Сухопутних військ України, Генерального штабу ЗСУ, інформація порталу Українського інституту національної пам'яті.
Термінові та важливі повідомлення про війну Росії проти України читайте на каналі РБК-Україна в Telegram.