Повітряний бій. Як Росія втрачає літаки і чи справді в України є проблеми з ППО
Від лютого Росія втратила більше Су-34, ніж виробляє за рік. Крім того, під удар потрапили ще А-50 та Су-35. Як вдається вражати ворожу авіацію, що з ППО України, скільки Москва виробляє ракет і скільки могла отримати від КНДР – в матеріалі журналістки РБК-Україна Уляни Безпалько.
Під час написання матеріалу використовувалися коментарі речника Повітряних сил ЗСУ Юрія Ігната, авіаційного експерта Костянтина Криволапа, публікації Defense Express, а також розмови з представниками Сил оборони на умовах анонімності.
Сили оборони розпочали "полювання" за російськими літаками, які атакують українські позиції поблизу лінії фронту. Від середини лютого ворог втратив більше десятка винищувачів-бомбардувальників Су-34, що більше, ніж надійшло до армії противника за весь 2023 рік. Саме цей тип "сушок" росіяни здебільшого застосовують для скидання керованих авіаційних бомб (КАБів).
Зрештою, це не весь перелік знищених літаків окупаційної армії. Від початку року вона позбулася ще щонайменше двох винищувачів типу Су-35 – одних із найбільш сучасних у Росії, та ще двох рідкісних літаків ДРЛВ А-50, які були уражені на такій відстані, що раніше вважалась недосяжною для України.
Це породило багато версій та обговорень: чим ми збиваємо ці літаки, і чи справді в нас зараз усе так критично з ППО, як про це написали одночасно кілька західних ЗМІ.
Російський літакопад
КАБи росіяни почали активно використовувати по прифронтових територіях приблизно з середини весни минулого року. Це перероблені звичайні авіаційні бомби радянських часів, які мають систему наведення і несуть сотні кілограм вибухівки. Тобто вони дуже руйнівні.
З осені противник істотно наростив застосування КАБів по всій лінії фронту, найбільше діставалось Авдіївці. Захопити це місто ворогу вдалось не в останню чергу завдяки тому, що він знищував бомбами всі досяжні укріпрайони наших військ.
Співрозмовник видання у спецслужбах каже, що ще в травні минулого року росіяни скидали загалом близько 25 КАБів на добу, але відтоді почали поступово нарощувати їхнє застосування. Зараз противник щодня запускає не менш ніж 60 КАБів, іноді їхня кількість досягає або навіть перевищує сотню.
"В другій половині минулого року, згідно з їхніми розпорядженнями, противник планував запускати по 100 КАБів на день. За нашими даними, ворог планує відновити та виготовити близько 10 тисяч одиниць таких керованих авіабомб на рік", – сказало інформоване джерело видання.
Цілком дієвих способів перехоплення цих КАБів немає. Рішення – збивати їхні носії – різні типи "сушок". Та з огляду на те, що дальність польоту цих керованих бомб від місця пуску до цілі становить від 40 до 70 кілометрів, російські винищувачі довгий час залишались недосяжними для нашої ППО. Літак просто підлітав на відстань, з якої він не потрапляв до зони дії українських зенітних ракетних комплексів, і вражав наші позиції біля лінії фронту. Проте з лютого Росія почала стрімко втрачати літак за літаком: з 17 лютого по 2 березня були вражені 12 Су-34 та 2 Су-35.
"Ці "сушки" були уражені зокрема на Донецькому, на Маріупольському напрямках і на півдні. Вони б'ють на відстані приблизно 50 кілометрів від лінії бойового зіткнення, загалом керована авіаційна бомба пролітає близько 70 кілометрів. Чим ближче вони підлітають, тим далі можуть скинути бомбу на наші позиції. Але чим ближче вони підлітають, тим більше ризикують потрапити до зони ураження нашої ППО", – пояснив РБК-Україна речник Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат.
І винищувач-бомбардувальник Су-34, і багатоцільовий винищувач Су-35, як правило, літають у складі ударної групи. Зазвичай КАБи скидає Су-34, каже Ігнат, а Су-35 здійснює прикриття, хоча він теж здатний використовувати різні типи озброєння, в тому числі керовані авіабомби. Також ці винищувачі можуть запускати ракети Х-59, які росіяни використовують для ударів по об'єктах, що знаходяться на дальності до 285 кілометрів, і протирадіолокаційні Х-31П.
"Крім того, з ними періодично працюють вертольоти, що встановлюють радіоперешкоди. Су-34, як правило, летить із двома бомбами. Їх застосовують на різних напрямках – і на північному сході, і на сході, і на півдні – для завдання ударів", – розповів Ігнат.
Основне завдання операцій зі збиття "сушок" полягає в тому, щоби знизити інтенсивність застосування КАБів. Це, своєю чергою, має полегшити становище наших військ в умовах, коли окупанти прагнуть розвинути свій наступ і сунути вперед. Адже без КАБів противник не здатний ні активно наступати, ні підтримувати оборону.
Зараз росіяни справді почали дещо менше використовувати КАБи, але ця зміна поки не є дуже суттєвою, зізнається джерело в спецслужбах. З одного боку, за два тижні українська армія вразила майже річний обсяг виробництва їхніх літаків-носіїв. Згідно з відкритими даними, у 2023 році до окупаційних військ надійшло 6 Су-34 і 10 Су-35, у 2022 році показники були приблизно такими ж. Але у росіян їх все одно залишається багато.
"Зокрема Росія має близько 100 Су-34 і дещо менше – до 100 Су-35. На цей рік ворог запланував виготовити 34 бойових літаків. З них більшість припадає на Су-34 та Су-30 – ще один тип багатоцільового винищувача. Відповідно, операції проти російської авіації будуть продовжуватись", – розповіло джерело у спецслужбах.
Починаючи з січня Росія втратила ще два – більш рідкісних літака – ДРЛВ А-50У, які регулярно здійснювали повітряну розвідку в районі Азовського моря. Один – 14 січня, наступний – 23 лютого. Восени та взимку 2022-2023 літак цього типу регулярно злітав у парі з Міг-31К над територією Білорусі. Але після того як партизани пошкодили А-50 на аеродромі "Мачулищі" його нібито забрали звідти на ремонт до Росії.
Головна функція цього літака – виявлення авіації, розвідка розташування радіолокаційних систем та комплексів ППО, а також крилатих ракет. Він здатен "сканувати" небо на дальність 500-600 кілометрів.
"За нашими даними, в арсеналі у росіян залишилося 5 справних А-50 та А-50У, які можуть виконувати завдання. Але після того, як вразили другий А-50, вони більше не літають поблизу України", – розповіло джерело видання у спецслужбах.
Цілком ймовірно, що після знищення двох таких літаків тактична авіація ворога стала більш вразливою. Зараз росіяни, очевидно, були змушені замінити свої засоби стеження – останнім часом вони збільшили активність та глибину польотів розвідувальних дронів, також у небі почав частіше з'являтися Су-24МР.
Що з українською ППО
Навряд чи українські Сили оборони здатні знищити весь бойовий авіапарк ворога. Головна мета – демонстрація того, що на озброєнні наших військ є засоби, які здатні дістати до російських літаків як з Харківщини, так і з Херсонщини, і кожен їхній виліт може стати останнім. Приблизно така ж картина склалась у перші півтора місяці широкомасштабного вторгнення. Після того як втрати росіян у авіації перейшли больовий поріг, вони перестали залітати вглиб нашої території.
Що це за засоби – залишається дискусійним питанням. Це могла бути як одна із "мандруючих" систем Patriot, так і одна із гібридних систем ПУ Patriot + радар від С-300 в рамках проекту FrankenSAM.
"У нас вистачає радарів до С-300, але нам потрібно більше пускових та зенітних ракет до них. Натомість у рамках проекту FrankenSAM до них використовують пускові від Patriot. Можна припустити, що ці "сушки" збивали саме таким гібридним комплексом, оскільки сигнатура локатора Patriot дуже відрізняється від сигнатури локатора С-300. І якщо росіяни бачили сигнатуру від радару С-300, то вони б мали менше побоювань підлітати, бо сам по собі комплекс С-300 до них би не дістав", – припустив авіаційний експерт Костянтин Криволап.
Якщо ж говорити про операції з А-50, то питань ще більше, оскільки ці літаки були уражені на граничній дальності роботи Patriot. Причому – за умови, що його підвезли прямо під лінію фронту, що вкрай ризиковано. Два джерела видання у Силах оборони кажуть, що по А-50 відпрацювали радянським комплексом С-200, його дальність ураження досягає 300 кілометрів.
Комплекс С-200 – це одна з найкращих розробок 60-х років минулого століття, каже Криволап. І хоча він вважається мобільним комплексом, він далеко таким не є. Скоріше, його можна назвати комплексом, який можна транспортувати.
"Коли його починають кудись везти, це виглядає як цілий караван – близько 13 одиниць різних машин. Плюс, є бетонні блоки, які потрібно підкласти на ту площадку, з якої буде проводитись пуск. І щоб зарядити ракету в пускову, там навіть прокладаються залізнодорожні рейки", – розповідає експерт. За його словами, час на розгортання такого комплексу – 24 години за радянськими нормативами. Час на згортання буде приблизно таким же, відповідно, він не здатний оперативно покинути місце пуску і сховатись.
"Тому чим збивають ворожу авіацію – зокрема А-50 – залишається для нас таємницею. Можливо, у нас з'явилась якась нова зброя, що заснована на вже відомих, але не застосованих раніше принципах та технологіях", – розмірковує Криволап.
Такі операції вказують на те, що інформація, яку від січня поширила низка західних ЗМІ, про критичний дефіцит ракет до систем ППО в Україні є дещо перебільшеною. Адже попри гальмування виділення допомоги в Конгресі, США – це не єдиний постачальник зенітних ракет до ППО, зокрема до Patriot. Варто згадати, що принаймні дві з цих систем були передані Україні зі сторони Німеччини. І навіть у разі підтвердження інформації про нібито ураження двох пускових системи Patriot на Сході, про яку написали кілька військових оглядачів та росЗМІ, йдеться про ураження окремих пускових, а не цілої системи: ця втрата буде болісною, але не катастрофічною. Наразі на всіх фото, що ширились у мережі як підтвердження, були видні лише розбиті німецькі вантажівки. Крім того, у Повітряних сил є й інші комплекси середнього радіусу дії, які надходили від партнерів з Європи.
По-друге, після кількох масованих ракетних атак тилових територій у грудні та січні противник був змушений дещо зменшити частоту та інтенсивність ударів. І це теж знизило навантаження на нашу ППО та динаміку розходу зенітних ракет. Джерела видання у спецслужбах вважають, що впродовж лютого росіяни намагались поновити свої запаси ракет. Якщо говорити, наприклад, про такі зразку як Х-101, за грудень та січень їх було відстріляно в обсягах, що дорівнюють чотирьом місяцям їхнього виробництва.
Співрозмовник у спецслужбах каже, що від січня ворогу не вдалось наростити обсяги виробництва ракет. За даними джерела, зараз Росія виготовляє близько 130 стратегічних ракет на місяць з дальністю понад 350 кілометрів.
Щодо північнокорейських балістичних ракет КН-23/24, які були помічені під час зимових обстрілів – то дані щодо їхньої кількості, переданої Москві, відрізняються. Хоча, за словами співрозмовників у Силах оборони, йдеться про невеликі об'єми постачань.
"Деякі наші партнери надавали нам дані про передачу 45 ракет від КНДР, інші казали про 60. Однак у нас ці цифри викликають сумніви. Зокрема нам також казали про передачу Пхеньяном семи пускових установок до цих ракет. Досі нами була зафіксована лише одна", – розповіло одне з джерел. Він також додав, що станом на сьогодні інший партнер Росії, з яким вона також вела перемовини про балістичні ракети – Іран – не надавав їй цього озброєння.
Проте Іран продовжує співпрацювати з Москвою у виробництві шахедів. Згідно з оцінкою ГУР за січень, у Росії збирають близько 350 цих БПЛА на місяць. Такі обсяги дозволяють агресору підтримувати регулярність і масованість атак на нашу територію. Наприклад, у лютому противник запустив близько 380 "шахедів". Однак зараз зенітні ракети значно рідше використовуються для їхнього збиття.
"Безумовно, в нас є дефіцит зенітних ракет до систем ППО. Наша влада постійно звертається до представників країн-партнерів про необхідність як додаткових систем, так і ракет. Ми їх застосовуєм як для збиття крилатих ракет, так і для відбиття нападів російської авіації керованими авіабомбами. Хоча переважну більшість дронів зараз збивають саме мобільні вогневі групи, ЗРК малої дальності, ПЗРК та зенітні гармати", – розповів Юрій Ігнат.