Обмеження на українську металургію б'є по самому ЄС, - європейські ЗМІ

Видання зазначає, що мета нового режиму є обґрунтованою: захистити європейських виробників сталі від надлишкових світових потужностей, субсидованого імпорту та перенаправлення торговельних потоків.

Водночас механізм застосовується надто жорстко до України, яка виробляє сталь в умовах повномасштабної війни.

Нові квоти ЄС: Україна отримала значно менші обсяги

З 1 липня ЄС скоротив загальний обсяг безмитного імпорту сталі до 18,3 млн тонн на рік, що приблизно на 47% менше за попередню квоту. Після вичерпання відповідних квот застосовується мито у розмірі 50%.

За даними The Brussels Times, гарантовані квоти України становлять близько 1,05 млн тонн на рік. Це менше половини від 2,2 млн тонн готової сталевої продукції, яку Україна експортувала до ЄС у 2024 році. При цьому на Євросоюз припадає близько 79% українського експорту сталі.

Українські виробники можуть використовувати додаткові спільні квоти, однак вони розподіляються за принципом "перший прийшов - перший отримав" у конкуренції з набагато більшими міжнародними виробниками. Після вичерпання квот імпорт обкладається 50%-м митом.

Бельгійське видання наголошує, що українська сталь принципово відрізняється від продукції, яку ЄС намагається обмежити в рамках боротьби зі світовим надлишком виробничих потужностей.

Воєнні виклики для металургії

Українські підприємства працюють під ракетними ударами, в умовах перебоїв з електропостачанням та пошкодженої транспортної інфраструктури.

Зокрема, "Метінвест" втратив підприємства в Маріуполі та доступ до коксівного вугільного родовища поблизу Покровська, а його підприємства, що залишилися, працюють не на повну потужність.

Видання також звертає увагу на ситуацію з українською компанією Interpipe.

За оцінкою самої компанії, підприємство вже використало значну частину квартальної безмитної квоти на безшовні труби протягом перших трьох тижнів місяця та очікує її вичерпання до серпня. Після цього продукція буде обкладатися митом у 50%.

Які ризики обмежень для самого ЄС

На думку The Brussels Times, обмеження українського експорту створює для ЄС три стратегічні проблеми.

По-перше, скорочення експорту зменшує валютні надходження, робочі місця та податкові доходи України, а отже, послаблює її здатність самостійно фінансувати оборону. Водночас Європі доведеться компенсувати частину цього дефіциту власними коштами.

По-друге, українська промисловість є частиною європейських виробничих ланцюгів. Українські напівфабрикати постачаються європейським підприємствам, тоді як з ЄС в Україну надходять кокс, коксівне вугілля, обладнання та техніка. Тому українські та європейські виробники сталі не є прямими конкурентами, а дедалі більше формують взаємопов'язану промислову систему.

По-третє, новий режим, на думку видання, шкодить довірі до ЄС. У червні 2025 року ЄС продовжив звільнення України від попередніх сталевих захисних заходів через значне скорочення її торговельних можливостей внаслідок окупації та руйнувань. Через рік цей механізм фактично було замінено значно жорсткішим режимом.

При цьому перехідні правила ЄС дозволяють імпорт окремих видів російської сталі до вересня 2028 року. The Brussels Times вважає суперечливим одночасне обмеження українського експорту та поступове припинення імпорту російської сталі.

Видання закликає ЄС запровадити тимчасове воєнне звільнення для підтвердженої української сталі, а також гарантувати Україні квоти на рівні її торгівлі у 2024-2025 роках, надати пріоритет у використанні невикористаних квот та пришвидшити відмову від російської сталі.

"Європі безумовно потрібна сильна сталеливарна промисловість. Але сталева безпека Європи та виживання України не є конкуруючими цілями", - резюмується в матеріалі.