Найгарячіше місце Сонця не там, де вважалося: вчені знайшли причину
Корона Сонця не остигає після спалахів (фото: Unsplash)
Найгарячіший шар Сонця розташований над його поверхнею, а не всередині зірки. Нові спостереження допомогли вченим розібратися, чому температура корони зростає до 2 млн °C після падіння до 5500 °C у фотосфері.
Про це пише РБК-Україна, посилаючись на матеріал BBC.
Парадокс втрати енергії під час корональних викидів
Вчені пояснили: сонячна корона є місцем виникнення екстремальних космічних явищ - сонячних спалахів та корональних викидів маси (CME).
Під час цих подій у космос викидаються гігантські об'єми магнітної плазми та газу, які здатні спричиняти геомагнітні шторми на Землі, порушувати роботу енергомереж, супутників зв'язку та викликати полярні сяйва.
У періоди низької активності Сонце здійснює 2-3 корональні викиди на день, а під час піку 11-річного циклу сонячної активності їх кількість може перевищувати 10 на добу.
Якби втрачена під час таких викидів енергія постійно не компенсувалася, Сонце виснажилося б, що призвело б до замерзання Землі.
Однак існує чіткий внутрішній механізм постійного відновлення балансу.
Розподіл джерел енергії: хвилі проти магнітних ліній
Науковці оцінили внесок двох основних гіпотетичних джерел нагріву сонячної корони:
Хвильовий механізм: киплячі та бурхливі рухи на поверхні Сонця генерують хвилі, які піднімаються вгору і несуть енергію до корони. Дослідження довело, що цей процес забезпечує лише 7 відсотків необхідної кількості енергії.
Магнітне перез'єднання: заплутані та скручені лінії магнітного поля в атмосфері Сонця розриваються, а потім знову з'єднуються. Саме це явище переконфігурує систему і забезпечує 93 відсотки необхідної енергії для нагріву та підтримування температури корони.
Спостереження коронографа Velc за подіями 5 серпня 2024 року
Для проведення розрахунків астрофізики проаналізували потужний корональний викид маси, що стався 5 серпня 2024 року. Спостереження проводилися за допомогою коронографа Velc (Visible Emission Line Coronagraph), встановленого на борту апарата Aditya-L1.
Дані приладу зафіксували, що вже через 10 годин після потужного викиду розірвані та заплутані лінії магнітного поля повернулися у вихідне положення, відновивши енергетичний стан сонячної корони.
Зібрані місією Aditya-L1 факти надають вченим фундаментальний орієнтир для подальшого вивчення фізичних процесів у сонячній атмосфері.
