Москва шукає "чорний" вихід. Як РФ через санкції Заходу продає більше нафти в Азію

Росія у березні різко наростила постачання нафти в азіатські країни, насамперед у Китай та Індію. Як на це впливають санкції та скільки заробляє країна-агресор – нижче у матеріалі РБК-Україна.

Економічні санкції щодо Росії працюють, але ефект від них, особливо минулого року, був меншим, ніж передбачалося. Падіння ВВП становило 2,1% проти очікуваних 3,5%, інфляція – близько 12%, при тому, що у червні центробанк прогнозував 14-17%.

Але економіка країни-агресора все ж зазнала втрат – золотовалютні резерви скоротився майже на 8% і вийшли на рівень 574,2 доларів, хоча частково адаптувалася до втрати ринків. Було налагоджено маршрути паралельного імпорту та знайдено обхідні шляхи для експорту, обмеженого санкціями.

Крім того, Росії поки що вдається навіть збільшувати експорт до країн, які не ввели санкції. Зростають постачання російських товарів до Туреччини, Китаю, Індії, Казахстану та Білорусі.

Для збільшення експорту РФ доводиться знижувати вартість товарів, передусім мова про нафту. Минулого року дисконт на нафту для Китаю сягав 30%, а обсяг продажів зріс на 8% порівняно з попереднім роком – до 86,25 млн тонн. Постачання газу до КНР у 2022 році збільшилося у півтора рази – до 15,5 млрд кубометрів.

Нафта марки Urals, що відвантажується у березні, зараз торгується з дисконтом близько 13 доларів по відношенню до ICE Brent, при тому, що ще два місяці тому знижка була на рівні 7 доларів.

Курс на Китай та Індію

Багато хто очікував серйозного удару по Росії після введення країнами ЄС та G7 нафтових санкцій у грудні минулого року, а потім і обмежень на нафтопродукти з лютого поточного.

І у лютому після запровадження повного пакету нафтових санкцій (з урахуванням нафтопродуктів) у Росії різко знизилися прибутки від експорту нафти. Обсяги продажів впали не суттєво, а ось виторг скоротився на 40% порівняно з лютим 2021 року. Це було наслідком запровадження стелі на ціну нафти 60 доларів за барель. Середня ціна, як повідомляв Bloomberg, була близько 52 доларів.

Купівлю російської нафти у лютому скоротили не лише країни Європи, а й головні партнери – Туреччина та Китай. У Росії навіть заявили, що з березня мають намір зменшити видобуток нафти на 500 тисяч барелів на добу. Це хотіли зробити, щоб утримати її ціну. Щоправда, підтвердження, що скорочення вже діє у встановлених обсягах, наразі немає.

Експерти припускають, що зараз тенденція може змінитися. За неповний березень вже відзначено зростання експорту російської нафти, насамперед у Китай. Такого висновку дійшли фахівці Інституту Чорноморських стратегічних досліджень (ІЧСД).

За їхніми даними, з 1 по 20 березня експорт сирої нафти до країн ЄС та інших країн, які ввели обмеження, становив близько 476,5 тисяч тонн, це вдвічі менше, ніж за лютий. Весь обсяг було доставлено на рейдову перевалку у Лаконській затоці (Греція). Виходячи з цього, експерти припускають, що експорт нафти до ЄС справді скорочуватиметься.

А ось з 1 по 15 березня обсяг експорту російської сирої нафти через порти Чорного моря становив 3,13 млн тонн.

"Це абсолютний рекорд – зростання на 41,8% або на 783,3 тисяч тонн по відношенню до лютого 2023 року. Це сталося за рахунок різкого збільшення експорту до Китаю. Якщо в лютому 2023 року Китай імпортував 159,2 тисяч тонн "чорноморської" нафти, то за 15 днів березня – 806,8 тисяч тонн. А за попередні 11 місяців найбільший обсяг на місяць становив лише 309,2 тисяч тонн", – заявив у коментарі РБК-Україна керівник моніторингової групи ІЧСД Андрій Клименко.

За даними інституту, у 2-3 рази збільшився і експорт російської нафти до Малайзії та Сінгапуру.

"Тобто експорт до країн ЄС+ зникає, а експорт до інших країн уже не просто компенсує його, а може й значно перевищити колишні загальні показники лише за рахунок "азіатського" напрямку", – зазначив Клименко.

Росія постачала до Китаю близько 30% від загального експорту нафти. У 2021 році КНР купила у РФ 70,1 млн тонн нафти, країни ЄС – 47 млн тонн, США – 7,4 млн тонн. У 2022 році постачання нафти до Китаю збільшилося до 86,25 млн тонн.

Виходячи з даних Головного митного управління Китаю, зазначає аналітик енергетичних ринків Максим Білявський, очевидно, що постачання російської нафти до Китаю всіма шляхами в січні-лютому зросло на 24% – до 15,7 млн тонн. За цей період зросла й митна вартість російської нафти на 9,2% – до 8,5 млрд. доларів.

Білявський зазначає, що за першу половину березня країна-агресор збільшила експорт нафти на 9% порівняно з показниками повного періоду попереднього місяця. "Ймовірно, за підсумками березня обсяги відвантаження через морські порти збільшаться на 20% – до майже 10 млн тонн. При цьому близько половини обсягів будуть орієнтовані на ринок Індії", – зазначив експерт.

Індії стало вигідніше купувати російську нафту після зміни з березня агентством Argus (провідне незалежне цінове агентство) котирувань для російської нафти Urals. Якщо раніше використовували котирування як у Європі (умови CIF – право власності переходить покупцю в порту завантаження), то зараз застосовуються умови DAP (доставка до місця призначення). Таким чином, зазначає Білявський, вартість логістики, яка включається у вартість нафти, збільшується, і може включати плече доставки не лише морем, але й сушею.

Для такої великої країни, як Індія, плече доставки сушею може встановлюватися до тисячі кілометрів. "Нові котирування вигідні і Москві, і Делі. Граючи з вартістю логістики, можна занижувати вартість, власне, нафти і тим самим обходити санкції, зокрема, не перевищувати встановленої цінової стелі", – зазначив Білявський.

Директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко також відзначає зростання експорту російської нафти до Азії. За його підрахунками, з початку 2023 року Китай збільшив закупівлю нафти в РФ майже до 2 млн барелів (1 бар=136,4 кг) на добу або майже на 30%. У той же час постачання нафти до Індії зросло більш ніж у 8 разів.

"Однак саме по собі це не означає порушення санкцій. Насамперед, слід зазначити, що по-перше, ні Індія, ні Китай не застосовували ембарго по відношенню до російської нафти, а по-друге, вони купують нафту за ціною, значно нижчою від встановленого G7 та ЄС прайс-кепа у 60 доларів/барель", – зазначає Омельченко.

Покупці російської нафти збільшують закупівлю саме через те, що вона продається із значною знижкою під впливом санкцій. "Згодом імпортери російської нафти переробляють її та отримані нафтопродукти постачають на світові ринки, у тому числі й до Європи, отримуючи при цьому дуже добрі прибутки. Нічого крім бізнесу", – каже Омельченко. Але ця схема є легальною, оскільки нафтопродукти, що виробляються з російської нафти в третіх країнах, уже не вважаються російськими, зазначив він.

При цьому інформація від нафтової агенції Argus про збільшення ціни реалізації нафти у березні викликає занепокоєння, зазначив Омельченко. "Але це зростання ціни може бути викликане перепродажем трейдерами з більшою маржою, тому насправді не факт, що російський бюджет почав отримувати більше грошей", – припустив експерт.

Зменшити ціну та посилити контроль

Поки що обмеження ціни на російську нафту залишається на рівні 60 доларів за барель. Переглянути розмір "стелі" планували у середині березня. Однак коли це буде зроблено – досі не зрозуміло. Гранична ціна може змінюватися кожні два місяці і повинна бути на 5% нижчою від середньоринкової. Наразі Латвія, Литва та Польща пропоную встановити її на рівні 51,45 доларів за барель.

Поки що G7 не зацікавлена в перегляді ціни. Можливо, переговори між Єврокомісією та G7 будуть продовжені після саміту лідерів ЄС, який триватиме у Брюсселі 23-24 березня. На цьому фоні ухвалення пропозиції України знизити стелю цін на російську нафту до 30 доларів за барель виглядає нереальним.

Поки нафтові санкції діють, каже Омельченко, у першому кварталі 2023 року, як і прогнозується, дефіцит держбюджету РФ перевищить встановлений річний показник у 3,2 трлн рублів.

Але Україні, вважає представник Центру Разумкова, слід порушити перед ЄС та іншими союзниками питання про зниження прайс-кепу на російську нафту до 50 доларів/барель і розробити механізм санкцій щодо реалізації на міжнародних ринках нафтопродуктів, які виробляють у третіх країнах із російської нафти. Але це, вважає експерт, буде зробити нелегко через технічні проблеми та побоювання багатьох західних політиків, що такі заходи призведуть до зниження пропозиції та збільшення ціни палива на АЗС, а це негативно вплине на їхні політичні перспективи.