Курт Волкер: Контрнаступ буде успішним для України, але це не кінець

Про майбутній контрнаступ, американську підтримку, вступ України в НАТО та майбутнє Росії – в інтерв'ю РБК-Україна розповів колишній спецпредставник США в Україні Курт Волкер.

Свого часу Курт Волкер був одним із найбільш впізнаваних американських діячів в Україні: після того, як у 2017 році його було призначено спецпредставником США з переговорів щодо України. 2019-го, у розпал скандалу, що призвів до імпічменту Дональда Трампа через його розмову з Володимиром Зеленським, Волкер пішов з посади.

Але він і досі активно бере участь в українських справах та відвідує Україну, зокрема й після початку повномасштабного російського вторгнення. Зараз Волкер входить до керівних органів ряду приватних компаній та громадських організацій.

РБК-Україна поспілкувалося з Волкером в кулуарах Україно-Американського Форуму в Києві. У недовгій розмові він встиг озвучити кілька чітких проукраїнських месседжиів: від того, що страх Заходу перетнути певні "червоні лінії" є безпідставним, і до того, що Путін не зупиниться, аж поки його армія не буде зупинена на полі бою.

– На Вашу думку, чи володіє зараз Україна ініціативою у війні? І чи можна сказати, що ми рухаємось до перемоги?

– На це питання можна відповісти по-різному. По-перше, я думаю, що Україна вже перемогла, тому що метою Володимира Путіна було знищити Україну, а ми бачимо, що Україну знищити неможливо. Український дух, ідентичність ніколи не буде знищена. І це вже перемога.

Щодо подій на полі бою, то очевидно, що російські збройні сили вже не в змозі просуватись далі. Вони намагалися, вони дуже сильно намагалися протягом останніх кількох місяців і взимку, але вони не організовані, вони не можуть закріплюватись на позиціях. У них погана підготовка, погане оснащення, погане керівництво, погане командування, поганий контроль, погана координація. В той же час, українські війська добре підготовлені, добре оснащені, інтегровані, і вони знаходяться під потужним командуванням. Це зіграє вирішальну роль в найближчі місяці, коли Україна просуватиметься далі. Не знаю, наскільки Україна просунеться в даному контрнаступі, коли він розпочнеться, але справа не лише в цьому. Боротьба України триватиме і надалі.

– Чи не вважаєте Ви, що очікування від нашого контрнаступу дещо перегріті? І наскільки підтримка України з боку Сполучених Штатів і загалом західна підтримка України залежить від успіху у контрнаступі?

– Чудове запитання. Я згоден, я думаю, що люди покладають занадто багато надій на цей один етап (на контрнаступ - ред.). Так, контрнаступ буде. Так, він буде успішним для України, але це не кінець. Не думайте, що все закінчиться після цього. Україні доведеться відбудовуватись, зміцнювати армію, зміцнювати економіку і продовжувати війну ще протягом тривалого часу, і до цього також потрібно бути готовими. Зараз підтримка України з боку США є дуже потужною від обох політичних партій, як в Палаті представників, так і в Сенаті, в адміністрації, підтримка громадськості також. Підтримка міцна.

Наступного року у нас президентські вибори, тому ми будемо відволікатися на свої справи. Тому, я думаю, що контрнаступ спричинить черговий потік допомоги саме цього року, щоб наступного року не потрібно було через це проходити під час наших президентських виборів. І, звичайно, успіх України у контрнаступі стане ще одним стимулом для США продовжувати надавати ще більшу підтримку Україні.

– Ви кажете про президентську кампанію. Наскільки обсяг підтримки залежатиме від цієї кампанії і чи буде Україна серед головних тем під час політичних виборів?

– Люди в Україні повинні бути готові. У нас демократія. У нас відкриті дебати. Будуть люди, які виступатимуть за скорочення допомоги Україні. І вони будуть робити заяви про те, що Україна корумпована, що гроші зникають, що немає звітів. Вам потрібно бути до цього готовими. Але також слід пам'ятати, що в цілому США підтримує Україну, і ця підтримка буде продовжуватися і під час цих президентських виборів, і після них.

– Ресурси Сполучених Штатів досить масштабні, але все ж таки можуть в певний момент закінчитись. Тож на який термін Україна може розраховувати на підтримку США в тих самих обсягах і з тією ж регулярністю та інтенсивністю, як зараз?

– Нам всім хочеться, щоб економіка України відродилась, щоб Україна мала власні податкові надходження, щоб могла сплачувати власні рахунки. Тож потрібно прагнути до зменшення залежності України від іноземної допомоги з часом, в міру того, як Україна ставатиме на ноги. Це має стати нашою метою. У короткостроковій перспективі, наразі ми ще цього не досягли. Тому допомога має продовжуватися. І я впевнений, що вона не закінчиться, як у військовому, так і в економічному плані. І я думаю, що це буде відбуватись не лише з боку Сполучених Штатів, але й з боку європейських союзників.

– Сполучені Штати вже надали Україні багато сучасного військового озброєння, але щодо певних їх видів все ще є вагання. Чому? Через “червоні лінії”?

– Так, і це дуже розчаровує. Існує відчуття, що потрібно якось стримуватись, дотримуватися так званих червоних ліній, як ви сказали, щоб не провокувати Путіна.

– Чому?

– Я думаю, що це абсолютно неправильно. Я взагалі цього не розумію. Якби Путін був здатен на щось більше, він би вже це робив. Він не чекає, поки ми діятимемо. Він намагається знищити Україну, і його треба будь-якою ціною зупинити. Є певні речі, які ми зобов’язані робити. Ми повинні були забезпечити кращу протиповітряну оборону України ще рік тому. Багато було про це розмов. І нарешті зараз ми цим займаємось. Ми повинні були надати танки ще рік тому. Нарешті зараз вони вже є. Нам ще потрібно надати Україні артилерію великої дальності та інші види ракет, щоб можна було відбивати російські війська на українській території, в тому числі в Криму. Треба також розпочати програму надання Україні сучасних винищувачів. Це наразі дві найбільші прогалини.

Більше уваги потрібно приділяти військово-морським силам. Ми більше займаємось сухопутними військами. Але варто зосередитися на військово-морських силах, морській безпеці, відкритті Чорного моря для комерційного судноплавства і не давати Росії права закривати морський простір. Повітряна безпека також варта уваги. Повітряний простір над Україною – український. Україні необхідні ресурси, щоб його охороняти.

– Яких результатів Україна може досягти на Вільнюському саміті НАТО? Ви раніше говорили, що Україна теоретично може стати членом НАТО ще до закінчення війни. На чому ґрунтується ваш оптимізм? Більшість спікерів і коментаторів посперечались би із цим.

– Так. Я вважаю, що більшість країн НАТО скажуть, що Україна не може бути прийнята в НАТО зараз, оскільки війна все ще триває. Тому що це означатиме, що НАТО також стане учасником війни. Справедливе зауваження.

Однак це не достатньо аргументована відповідь, тому що НАТО ще від 2008 року зобов’язалась визнати Україну членом НАТО. Минуло 15 років, і жодного прогресу в цьому питанні не відбулося. Потрібно дати Путіну зрозуміти, що він не може тримати НАТО під контролем. НАТО має сказати: "Ми починаємо виконувати наші зобов'язання". Це передбачає багато практичних заходів, які можна робити вже зараз, щодо надання допомоги та інтеграції України, з тим, що вона отримає повноцінне членство, як тільки це стане практично можливим. Але цього року ми маємо надіслати сильніший сигнал, ніж у минулому.

– На вашу думку, що повинно статися, щоб російський уряд погодився припинити війну, перейшов до реальних мирних переговорів та вивів свої війська? І чи можливо це теоретично, враховуючи, що Україна висуває певні умови для будь-яких реальних мирних переговорів - наприклад, вивести всі війська, гарантувати повну територіальну цілісність тощо? Отже, чи існує поле для компромісу або принаймні для початку переговорів?

– Я думаю, ми всі бачимо, що Володимир Путін не має наміру припиняти боротьбу, якщо ви слухаєте, що він говорить, дивитесь, як він себе поводить, що він робить. Йому байдуже, скількох росіян він уб'є. Він збирається продовжувати боротьбу. Тому я не бачу перспектив для серйозних переговорів, доки російські війська не будуть переможені. Тоді, я думаю, може з'явитися шлях для укладання мирного договору. Але спочатку їх треба перемогти.

– Яке майбутнє ви бачите для Росії після війни? Чи може цей режим вижити після своєї можливої поразки в цій війні?

– Нам всім варто було б бажати, щоб Росія стала нормальною країною.

– Ви вірите, що це можливо?

– Все можливо. Це буде довгий шлях, адже декілька десятиліть тривало промивання мізків і нав'язування культури смерті, насилля та ненависті. Потрібно багато часу, щоб це змінити. І зміни почнуться з поразки російських військ. Нам варто було б бажати, щоб російське суспільство стало мирним і процвітаючим, росіяни жили б в кордонах своєї країни і були добрими сусідами. Втім, до цього ще далеко. Але ми не повинні втрачати надії, адже ніхто не хоче бути в стані постійної війни. Єдині, хто зараз хочуть війни – це росіяни.

– Західні ЗМІ багато говорять про відновлення кордонів 23 лютого, тобто перед повномасштабним вторгненням. Навіть деякі високопосадовці (наприклад, держсекретар США Ентоні Блінкен) використовують у своїх виступах формулювання "кордони 23 лютого". Чи може Захід таким чином тиснути на Україну, щоб вона погодилася на такі "компроміси"?

– Перш за все, це не був кордон, це була лінія зіткнення. Кордон – це міжнародний кордон, який сама Росія визнала. І на цьому ми повинні зосередитися. Я думаю, вони говорять про це, тому що всі намагаються зрозуміти, як зробити так, щоб в Україні було менше смертей та руйнувань. Це зрозуміла мета. Але ми повинні бути реалістами. Ми повинні визнати, що Путін не зупиниться, поки його армія не буде зупинена на полі бою. Насправді лінія зіткнення - це не рішення.