Курс на Вільнюс. Що Україна хоче отримати на саміті НАТО та чого чекати від Альянсу

Потрібно визнати неминуче: Україна вступить до НАТО і це станеться радше швидше, ніж пізніше. З такою заявою нещодавно виступив міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба у своїй статті для видання Foreign Affairs, у якій закликав країни НАТО перестати шукати чергові виправдання зволікання.

Лідери країн НАТО зберуться на саміт у Вільнюсі у першій половині липня. Україна хоче використати цей саміт для того, щоб отримати конкретне рішення щодо свого членства, а не почути чергове запевнення у тому, що "двері НАТО відкриті". За словами Кулеби, Київ прагне отримати на саміті конкретний графік приєднання до НАТО.

"На майбутньому саміті Альянсу у Вільнюсі держави-члени НАТО мають надіслати Росії чіткий письмовий сигнал про те, що гру завершено: Україна є частиною Заходу, вона на порозі Альянсу, і незабаром увійде в його двері. Щоб уникнути непорозумінь, йдеться не про негайне членство, а про те, щоб союзники НАТО зробили історичний крок до прийняття України в Альянс", – зазначав він у своїй статті.

Липневі очікування

Про негайне приєднання України до НАТО, як то було з Фінляндією, зараз дійсно не може йти мови. І питання не у відповідності стандартам Альянсу. Головна перешкода – війна. Окупація українських територій ще до повномасштабного вторгнення РФ була "каменем спотикання", оскільки використання Україною 5-ї статті Статуту НАТО для повернення Криму та Донбасу могло б спричинити глобальний військовий конфлікт.

Наразі ж, як пояснював Кулеба, Україна хоче від НАТО політичного рішення, яке або визначить графік вступу України безпосередньо на саміті, або зобов’яже представити його до кінця 2023 року. Київ розуміє, що безпосередній вступ в НАТО буде залежати перш за все від безпекової ситуації, але хоче, щоб процес розпочався негайно.

Кулеба закликав НАТО не шукати виправдання затягуванню з запрошенням України (фото: Віталій Носач, РБК-Україна)

Таке формулювання викликає питання: що саме мається на увазі під безпековою ситуацією? У розмові з РБК-Україна голова постійної української делегації в Парламентській асамблеї НАТО Єгор Чернєв пояснив, що мова йде про вихід на кордони 1991 року та припинення бойових дій.

"Оскільки жодна зі сторін офіційно війни не оголошувала, підписання мирної угоди не є обов'язковим для завершення конфлікту. Достатньо буде домовленостей про припинення вогню або завершення бойових дій явковим порядком", – зазначив він.

Важливим моментом є те, що Україна вже не хоче отримати так званий ПДЧ – План дій щодо членства в НАТО. Цей план є своєрідним переліком умов чи заходів, які має виконати країна-кандидат перш ніж подати заявку на повноправне членство в Альянсі. Вперше ПДЧ був прийнятий ще у квітні 1999 року. Цю практику в Україні вважають пережитком минулого.

На Бухарестському саміті у 2008 році НАТО пообіцяло, що Україна приєднається до Альянсу, а цей процес включатиме надання ПДЧ. Однак план так і не був наданий Києву, хоч українська влада з 2014 року активно виступала за його отримання. Повномасштабне російське вторгнення кардинально змінило українську позицію і тепер шлях до НАТО через ПДЧ є категорично неприйнятним для України.

Через сім місяців після вторгнення РФ, 30 вересня 2022 року, українська влада оголосила про подачу заявки на членство в НАТО, фактично відмовившись від виконання ПДЧ, як це було домовлено в Бухаресті. Однією з причин такого кроку стало рішення про приєднання Фінляндії та Швеції до НАТО без попереднього отримання ПДЧ, яке показало, що відхід від формальних процедур Альянсу можливий.

На зустрічі з генсеком НАТО Єнсом Столтенбергом в Києві 20 квітня український президент Володимир Зеленський озвучив ще більш амбітне очікування України від саміту у Вільнюсі. Як заявляв Зеленський, Київ розраховує на офіційне запрошення до НАТО.

"Немає жодного об'єктивного бар'єра, який перешкоджав би ухваленню політичного рішення про запрошення України в Альянс. І саме зараз, коли більшість людей в країнах НАТО підтримують вступ нашої держави в НАТО. Час для відповідних рішень", – сказав тоді президент.

Зеленський хоче отримати офіційне запрошення в НАТО (фото: president.gov.ua)

Як розповів РБК-Україна Чернєв, Київ прагне отримати чітке рішення Альянсу про те, що Україна матиме запрошення і розпочне процедуру вступу одразу після перемоги.

"Це необхідно для того, щоб після завершення війни не повертатися до політичних питань і одразу перейти у практичну, технічну площину", – пояснив він.

У Міністерстві закордонних справ процес приєднання України до НАТО бачать у контексті підтримки союзниками заявки на членство, яка була офіційно подана у вересні 2022 року, політичного рішення запросити приєднатися до Альянсу, а також початку переговорів про приєднання, які мають завершитися підписанням відповідних протоколів та їхньою подальшою ратифікацією.

"Усі ці рішення в руках у наших союзників. Прив'язки до дат немає. Однак як люблять повторювати наші партнери: політика – це про правильний вибір часу. Ми переконані, що час діяти настав. Сподіваємося, що на саміті лідери держав продемонструють політичну волю та рішучість і визначать шлях до вступу України до НАТО", – сказав в коментарі РБК-Україна речник МЗС Олег Ніколенко.

Як пояснив Ніколенко, зараз не йдеться про негайне членство в Альянсі, оскільки в Києві усвідомлюють, що цього не буде, поки в Україні триває війна. Однак війна не є перешкодою для ухвалення політичних рішень про підтримку нашої заявки та запрошення України приєднатися.

"Приєднання – це процес і ми заохочуємо союзників розпочати цей процес у Вільнюсі. Ще раз повторюємо, що війна не є перешкодою для того, щоб розпочати процес", – наголосив він.

Місія неможлива?

Заяви представників української влади щодо очікувань від саміту у Вільнюсі дещо різняться між собою: міністр говорить про графік, президент – про схвалення заявки на приєднання. На думку директорки аналітичного Центру "Нова Європа" Альони Гетьманчук, така розмитість позицій може бути пов’язана із скептичними настроями щодо вступу України в НАТО у Вашингтоні. За її словами, США наразі взагалі не вважають доречним обговорювати це питання.

Сумніви щодо підтримки українських намірів з боку США посіяв нещодавно і матеріал німецького DPA, у якому неназвані джерела агентства розповіли, що Вашингтон та Берлін нібито поки що не хочуть конкретних зобов'язань щодо вступу України в НАТО. Натякає на це і квітнева заява міністр оборони Німеччини Бориса Пісторіуса про те, що "двері НАТО трішки прочинені" для України, але сьогодні не час говорити про це, бо ще триває війна.

Німеччина та США поки не хочуть зобов'язань щодо вступу України в НАТО (фото: flickr.com/whitehouse)

Також не варто забувати про Угорщину, яка роками блокувала засідання Комісії Україна-НАТО, намагаючись протиснути зміни в українське законодавство щодо своєї нацменшини. Нещодавно віце-спікер парламенту Угорщини Дора Дуро натякнула, що Будапешт схвалить членство України лише після того, як отримає добро від Москви.

"Без ризику початку війни вступ України можливий тільки в тому випадку, якщо Росія схвалить це у вигляді певної угоди", – говорила вона в інтерв’ю російським пропагандистам. Не зрозуміло, чи є це офіційною позицією Будапешта, але угорський прем’єр Віктор Орбан нещодавно обурювався заяві генсека НАТО про консенсус щодо підтримки членства України.

За інформацією РБК-Україна, на сьогодні до десятка країн-членів НАТО доволі скептично ставляться до ідеї приєднання України до Альянсу. Скептично налаштований і Євросоюз. Як сказав в інтерв'ю іспанському телеканалу laSexta глава європейської дипломатії Жозеп Боррель, питання вступу України в НАТО не стоїть сьогодні на порядку денному, як і не стояло раніше.

Однак в МЗС запевняють, що всі країни НАТО підтримують членство України в Альянсі, питання лише в тому, коли саме це станеться. Сьогодні влада працює з усіма державами-членами НАТО щодо цього питання і, як стверджує речник міністерства, кількість союзників, які підтримують пропозицію надати Україні у Вільнюсі "політичний шлях" до членства, дедалі збільшується.

"Сьогодні США і Німеччина роблять основний фокус на допомозі України у війні проти Росії. Тому ми маємо продовжувати системну роботу зі столицями, аби на саміті у липні союзники визначили шлях для приєднання України до НАТО. Переконані, що наші успіхи на полі бою мотивуватимуть наших партнерів прискорити ухвалення відповідних рішень", – додав Ніколенко.

Можна припустити, що останні закордонні візити Зеленського, зокрема у Фінляндію, пов’язані з тим, що Київ не лише домовляється про посилення військової допомоги з країн НАТО, але й намагається отримати все більше підтримки членства в Альянсі. "Наша ціль – мати повноцінне членство в НАТО. І це одна з причин, чому я тут", – говорив президент на прес-конференції у Гельсінкі.

До десятка країн НАТО доволі скептично ставляться до ідеї членства України (фото: GettyImages)

Ідея міністра Кулеби щодо графіка вступу або юридичної обіцянки надати такий графік до кінця року, як вважає Гетьманчук, є більш чіткою та зрозумілішою, ніж отримання запрошення в НАТО на саміті у Вільнюсі.

"Я розумію логіку такого підходу, бо українська влада не може і не хоче просити про те, що дуже малоймовірно отримати, бо це можуть сприйняти як дипломатичний ляпас Україні, як своєрідний козир для Путіна, для російської пропаганди", – пояснила вона.

Українській владі, на думку Гетьманчук, також потрібно обережно ставитися до письмової фіксації умов приєднання України до НАТО, зокрема, прив'язувати вступ до завершення війни чи бойових дій. Така фіксація може зіграти на руку російському диктатору Володимиру Путіну, який зробить все можливе, щоб військові дії тривали в тій чи іншій формі.

"Тому фіксувати письмово це на саміті, на мій погляд, не найкраща ідея, бо ми можемо себе загнати в певну "дипломатичну пастку", яка вдарить по нас рикошетом пізніше", – зазначила експерт.

Сьогодні, на думку Гетьманчук, українській владі потрібно синхронізувати свою позицію щодо рішення, яке Київ хоче отримати на саміті НАТО. Всі українські посадовці, за її словами, повинні говорити одним голосом, а не озвучувати нібито схожі очікування, які не є чіткими, а можливо, навіть плутають держав-членів Альянсу.

Задача №2

Окрім рішень щодо вступу, Україна хоче отримати від НАТО гарантії безпеки на час, поки триватиме процес приєднання. Таке бажання неодноразово висловлювали різні українські високопосадовці у своїх публічних та не публічних заявах.

На те, що Україна повинна отримати гарантії безпеки від НАТО, розраховує глава української делегації в ПА НАТО Чернєв. За його словами, західні партнери розуміють, що повернення України до сфери російського впливу вже неможливе, тому у будь-якому разі Альянс надасть нашій країні ті чи інші гарантії безпеки, можливо, із залученням інших великих країн-гарантів.

"Але найкращою гарантією безпеки в такому разі стане зміцнення нашої обороноздатності та забезпечення нашого військового суверенітету, тобто виробництва всіх ключових видів озброєння та боєприпасів власними силами. Слабкість провокує, і якщо армія та ВПК України демонструватимуть силу - ризик будь-якої агресії суттєво знизиться", – наголосив Чернєв.

Наразі в Києві розглядають декілька варіантів отримання гарантій безпеки, які мають захищати Україну від агресій до вступу в НАТО. Серед варіантів – широкий рамковий договір, підписантами якого можуть бути не лише країни-члени Альянсу. На додачу – отримання більш конкретних гарантій від окремих країн на двосторонньому рівні.

Україна хоче отримати гарантії безпеки від країн НАТО (фото: GettyImges)

Гетьманчук скептично ставиться до можливості отримання гарантій безпеки від НАТО. За її словами, отримання такого зобов’язання від Альянсу є ще менш імовірним, ніж запрошення до НАТО.

"Ідея звісно чудова, але ми не Фінляндія. Ми перебуваємо в гарячій стадії війни, і якби якісь країни хотіли б нам дати такі гарантії, то не було б такого опору щодо членства України в НАТО. Якщо йдеться про справжні гарантії безпеки, а не гарантії підтримки. А гарантії підтримки ми маємо право вимагати", – пояснила вона.

Однак в самому Альянсі лунають голоси на підтримку ідеї гарантій. Наприкінці квітня прем'єр-міністри Польщі, Чехії, Словаччини випустили спільну статтю, в якій закликали країни НАТО бути готовими до надання Україні безпекових гарантій, які б зняли з неї назавжди умовний статус "сірої зони".

Загалом, якщо підсумувати всі заяви, головне очікування України від Вільнюського саміту – рішення про початок приєднання до НАТО. Як вважає виконавчий директор Ради зовнішньої політики "Українська призма" Геннадій Максак, домогтися якогось чіткого рішення навряд чи вийде. Однак на зустрічі у Вільнюсі можна очікувати певних кроків, які могли б бути схвалені на саміті у Вашингтоні у 2024 році, що буде присвячено 75-ій річниці НАТО.

"Це та перспектива, з якою можна працювати. Наразі я бачу, що країни НАТО розділені. Поки наші партнери та адвокати виступають за те, щоб дійсно дати Україні механізм та запропонувати членство, то інші країни, в тому числі США, більш обережно ставляться до такої перспективи", – пояснив він.

На думку Максака, Вільнюський саміт може стати повторенням Мадридського. Тобто Україна отримає комплексний пакет допомоги від НАТО, а також нові запевнення в тому, що стане частиною "євроатлантичної родини". Однак, як підсумував експерт, все буде залежати від того, як Україні вдасться попрацювати з партнерами для отримання більш чіткої перспективи.

У самому НАТО зараз також точиться активна дискусія щодо того, яке рішення щодо України буде ухвалено на саміті. Однак, за даними американського The Washington Post, існує консенсус, що цим рішенням точно не буде запрошення в Альянс. Натомість США та низка європейських країн пропонують модернізувати Комісію Україна-НАТО та розширити оборонну підтримку України.

Водночас країни Балтії та Східної Європи наполягають на конкретних кроках з боку Альянсу. Серед пропозицій – визначення часових рамок і конкретних умов для вступу України в НАТО, навіть, якщо це займе більше часу через війну.

***

Саміт у Вільнюсі може стати визначальним не лише для України, але й для самого НАТО. Відсутність проривного рішення щодо України може похитнути єдність Альянсу та викликати занепокоєння серед країн Східного флангу НАТО, які також відчувають загрозу з боку РФ. Водночас Україні не варто оцінювати Вільнюс-2023, як останню можливість, і бути готовою попрацювати над тим, щоб досягти бажаного на наступному саміті у Вашингтоні.