Кулеба в Китаї - "сигнал" для Росії. У чому важливість візиту у пошуках миру для України

Зміст

• Довгоочікуваний візит: чому зараз і яка мета
• Різний погляд на мирний процес як перші підсумки
• У Китаю та Бразилії свій план? У чому суть консенсусу із 6 пунктів
• Посередник чи секундант? Чого чекати від Китаю та чи буде прорив у мирному процесі

Довгоочікуваний візит: чому зараз і яка мета

Поїздка Кулеби стала знаковою. Це перший візит українського топ-чиновника від початку повномасштабного вторгнення РФ до України, а також перший повноцінний двосторонній візит міністра закордонних справ із 2012 року.

Зустрічі та переговори триватимуть до 25 липня. На них обміняються думками щодо перспектив відносин між країнами, але головна тема - пошук шляхів припинення російської агресії.

"Розмова про мир варта будь-яких зусиль і часу, витраченого на нього... У центрі уваги одне питання - мир в Україні. Будемо говорити, шукати точки дотику. Нам треба уникнути конкуренції мирних планів, нам треба рухатися до справедливого та стійкого миру. Китай може зіграти у цьому важливу роль", - казав Кулеба.

Про важливість візиту говорять не лише в Україні. Наприклад, представник Держдепу США Метью Міллер вважає, що пряма комунікація дозволить Китаю отримати інформацію про наслідки війни з перших вуст. На його думку, кожна країна має розуміти різницю між агресором та жертвою.

Україна кілька років добивалася такого візиту. Але чому він став можливим лише зараз? Пояснення просте - Китай дав свою згоду і на це має дві причини, пояснює політолог, голова Центру прикладних політичних досліджень "Пента" Володимир Фесенко.

Перша - системна і стосується інтересу Пекіна бути посередником у майбутніх мирних переговорах між Києвом та Москвою. Зокрема, китайська сторона відчуває зміну риторики керівництва України. В одному з недавніх інтерв'ю Володимир Зеленський допустив переговори з Росією та назвав Китай одним із можливих посередників.

Фото: зустріч Дмитра Кулеби та Ван І (t.me/Ukraine_MFA)

Друга - ситуативна. Швидше за все, Китай незадоволений активністю Володимира Путіна, його візитами до Північної Кореї та В'єтнаму (на так званий "китайський задній двір"), але ще більше йому не сподобався пишний прийом індійського прем'єра Нарендри Моді в Москві.

Багато коментаторів зазначали, що це жест на адресу Китаю: умовно, Росія від нього не залежить, а Індія може використовувати РФ як противагу Китаю. Незважаючи на те, що країни входять до БРІКС та ШОС (Шанхайська організація співробітництва), відносини між Пекіном та Нью-Делі залишаються складними.

"Китаю не сподобалося, як приймали Моді, і зробив зворотній жест. Думаю, запрошення Кулеби стало відповіддю на той візит індійського прем'єра. Звичайно, головною причиною є мирний процес із Росією. Проблема в тому, що Україна та Китай бачать його по-різному", - зазначив Фесенко.

Різний погляд на мирний процес як перші підсумки

Сьогодні міністр закордонних справ зустрівся з китайським колегою Ван І у Гуанчжоу. Як пише Reuters з посиланням на джерело в українській делегації, розмова була глибокою та конкретною, тривала понад три години.

За повідомленням китайського МЗС, Ван І запевнив, що Пекін продовжить розвивати співпрацю, імпорт продовольства та підтримку логістичних коридорів. Щодо мирного треку, Кулеба нібито заявив про готовність до розумних та конструктивних переговорів з Росією, "уважно вивчивши Шестипунктний консенсус Китаю та Бразилії".

Ван І підтримав початок переговорів, оскільки врешті-решт "все вирішиться за столом". Але наголосив, що незважаючи на сигнали з Росії та України, час ще не настав, а умови не дозріли.

У заяві Дмитра Кулеби консенсус не згадується. За його словами, справедливий мир відповідає стратегічним інтересам Китаю. А позиція щодо переговорів така, що Київ готовий до мирного процесу з агресором. Але лише на певному етапі, коли той погодиться "доброчесно обговорювати мир". Поки ж такої готовності з російської сторони не спостерігається.

Україна явно намагається залучити Китай до процесу на глобальному майданчику. Або хоча б до участі у конференціях з окремих пунктів формули миру, які в рамках підготовки до другого саміту пройдуть у Туреччині, Катарі та Канаді. Ще одне -  завдання зробити так, щоб Китай натиснув на Росію і майбутні переговори не проходили на основі її ультиматумів.

"Проблема не в позиції України, а в тому, що Москва висуває неприйнятні умови для початку переговорів. Думаю, українська сторона пояснила Китаю, що переговори можливі, але для початку нехай Росія змінить позицію. Чи буде він впливати чи ні, питання відкрите, але дійсно зараз і Київ, і Пекін готові до більш активного діалогу", - наголошує Фесенко.

У Китаю та Бразилії свій план? У чому суть консенсусу із 6 пунктів

Щодо ролі посередника, то Китай давно на неї претендує. Але на відміну від інших кандидатів - Саудівська Аравія, Катар, Туреччина чи ОАЕ - на Заході в ньому насамперед бачать російського партнера у переформатуванні світового порядку. Зокрема, у нещодавній декларації НАТО його вперше назвали ключовим посібником РФ у війні проти України.

Тим не менш, вважається, що лише Пекін здатний підштовхнути Москву до мирного процесу. Однак його бачення часом викликає занепокоєння. Спочатку у лютому 2023-го з'явилися 12 пропозицій, які в загальних рисах закликають до припинення вогню, але не містять конкретних кроків. А пункти із фактичною забороною Україні вступати до НАТО, скасуванням санкцій проти РФ разом із відсутністю положень про виведення окупаційних військ викликали підозри в тому, що документ погодили з Росією.

З новою силою про нього заговорили напередодні першого Саміту миру. Ван І заявив, що китайський план підтримали 45 країн (понад 20 або приєдналися до них, або серйозно розглядають). Тоді ж президент Володимир Зеленський звинуватив Китай у спробі зірвати саміт. У результаті низка важливих представників Глобального Півдня так і не приїхали до Швейцарії.

Ще один документ - шестипунктний консенсус - опублікували у травні після зустрічі Ван І з радником президента Бразилії Селсу Аморімом.

Фото: Ван І та Селсу Аморім запропонували "новий мирний план" для України з шести пунктів (fmprc.gov.cn)

По-перше, вони пропонують дотримуватися трьох принципів деескалації, а саме уникати провокацій, розширення зон бойових дій та загострення на фронті. По-друге, діалог та переговори представлені як єдиний спосіб виходу з воєнного конфлікту.

По-третє, Китай та Бразилія підтримали міжнародну мирну конференцію, яку визнають "як Росія, так і Україна". Така конференція має відбутися за участю РФ і з "чесним обговоренням усіх мирних планів".

Четвертий пункт стосується гуманітарної допомоги, захисту мирних мешканців та заборони на обстріл цивільних об'єктів. П'ятий - неприйнятність використання ядерної, хімічної та біологічної зброї, нападів на атомні станції. У шостому міститься заклик протистояти розподілу світу на ізольовані групи.

Те, що у сьогоднішній заяві Ван І фігурує китайсько-бразильський консенсус, а не колишні 12 пропозицій, не говорить про те, що Китай відмовився від них. Але, по суті, це не новий план, а оновлена позиція. І не виключено, що Пекін зосередиться на її просуванні, вважає співрозмовник.

"Можливо, з'явиться ще якась додаткова інформація. Оскільки зберігається інтрига щодо анонсованої у травні ініціативи Китаю та Бразилії провести окрему мирну конференцію з Україною та Росією. Ідея є, але коли, на яких умовах та у якому форматі, не відомо. Можливо, Китай запропонує Україні взяти участь у ній", - припускає Фесенко.

Так чи інакше, обидві сторони намагаються знайти точки дотику. Повної тотожності по темі мирних переговорів не буде, оскільки позиції різняться істотно. Проте Україна та Китай до них принаймні на словах готові, додав політолог.

Посередник чи секундант? Чого чекати від Китаю та чи буде прорив у мирному процесі

Візит Дмитра Кулеби є важливим і тому, що це потужний сигнал. З боку Китаю - для Росії про те, що ідея мирних переговорів не завмерла і Пекін готовий їм сприяти. З боку України - у контексті взаємин із країнами Глобального Півдня. Яким посилається сигнал про готовність до переговорів та активний діалог з Китаєм.

"Це важливо для Азії, Африки та деяких країн Латинської Америки. Вони теж можуть бути активнішими в контактах з Україною, якщо вже йде діалог з Китаєм. Чи будуть конкретні рішення, не впевнений. Подивимося, чи готові вони взяти участь у конференціях, які буде проводити Україна з партнерами. Та чи братиме Україна участь у китайсько-бразильській конференції. Тоді вже можна буде робити висновки", - пояснює Володимир Фесенко.

У будь-якому разі якихось проривів не очікується. Хоча й не виключено, що Китай посилить посередницькі потуги і частіше контактуватиме з РФ. Наприклад, через повернення до практики поїздок спецпредставника з Євразії Лі Хуея.

Але вже зараз очевидно, що Путін чекає, чим закінчаться вибори президента США. А до цього він швидше за все не робитиме різких рухів.

"Думаю, тоді переговорний процес значно активізується. Особливо якщо переможе Дональд Трамп. І тут, до речі, є виклик для Китаю. Я не впевнений, що Трамп зацікавлений, щоб Китай був у ролі посередника. Максимум - у ролі секунданта з боку Росії, коли з нашого боку буде США чи Євросоюз", - зазначив політолог.

Щодо другого Саміту миру, то міністр закордонних справ безумовно вмовляє Китай взяти в ньому участь, це одна з головних цілей Кулеби. Але щодо здатності Пекіна змусити Москву відправити своїх делегатів, то насправді її участь не така принципова, вважає Фесенко.

Зазначимо, на залученні Росії наполягають Китай, Бразилія та інші країни Глобального Півдня.

"Якщо китайці вплинуть на росіян, і вони приїдуть на другий саміт, ми не будемо проти. Але нехай самі їх умовляють. Моя суб'єктивна думка в тому, що саміти миру - це майданчик не для переговорів, а для формування широкої позиції щодо завершення війни Україні. Реальні переговори будуть за зачиненими дверима у вузькому форматі: воюючі сторони плюс посередники. І розпочнуться вони не раніше кінця року. Після виборів у США та залежно від воєнної ситуації в Україні", - підсумував він.

При підготовці матеріалу використовувалися: заяви міністра закордонних справ Дмитра Кулеби, прес-релізи МЗС України та Китаю, коментарі політолога Володимира Фесенка.