Крихкий мир на Балканах: що може спричинити нову кризу в Європі та до чого тут Трамп

ЗМІСТ

• Боснійська "криза середнього віку"
• "Кольорові" флешбеки Вучича
• Антисербський військовий альянс

Якщо якогось політичного лідера оголошують в розшук на батьківщині, з високою ймовірністю цього політичного лідера невдовзі помітять в Москві. Цим протореним шляхом пройшов і лідер Республіки Сербської (РС) Мілорад Додік. Хай Додік є і не головою держави, а лише головою територіального утворення – РС – у складі Боснії та Герцеговини. Але все одно його зусиллями, за повної підтримки з боку Росії, на Балканах створена чи не найгостріша політична криза з часів воєн 1990-х.

Тож днями влада Боснії та Герцеговини запустила процедуру оголошення в міжнародний розшук Додіка та спікера парламенту Республіки Сербської Ненада Стевандича. Перед цим Додіка засудили до року ув'язнення та заборонили займатися політикою протягом шести років через сепаратистські намагання.

Відомий своєю проросійською позицією та прагненням до відокремлення від Боснії і Герцеговини (БіГ), Додік ініціював ухвалення закону, що забороняє державним судовим органам і поліції здійснювати свою діяльність на території РС.

Конституційний суд БіГ тимчасово заблокував це рішення, а боснійська прокуратура наказала арештувати очільника РС. Та, попри чинний внутрішній ордер на арешт, минулого тижня Додік виїхав до сусідньої Сербії, а згодом прибув до Москви.

Боснія хоче оголосилити Мілорада Додіка в міжнародний розшук (фото: Getty Images)

Тим часом у Белграді відбулася наймасовіша в історії Сербії акція протесту. Тисячі сербів вийшли на вулиці з вимогою до влади президента Александара Вучича провести прозоре розслідування трагедії на залізничному вокзалі міста Новий Сад (там у листопаді 2024 року через обвал накриття загинуло 14 людей) та покарати винних.

Силовики спробували розігнати протест і навіть нібито застосували щодо мітингувальників акустичну зброю – так звану звукову гармату. А потім, щоб заспокоїти маси – сербська влада вирішила відправити у відставку уряд. Проте це не допомогло і протести продовжуються.

А на тлі нестабільності, викликаної поверненням Дональда Трампа до Білого дому, та загрози виходу американських військ з Європи, сусіднє Косово шукає альтернативи місії НАТО з підтримки миру та домовилось про військовий альянс з Хорватією та Албанією – країнами, які мали військові конфлікти з Сербією.

Що відбувається на Балканах та чи можуть ці маленькі вогники перерости у величезну пожежу посеред європейського континенту – розповідаємо детальніше нижче.

Боснійська криза "середнього віку"

Майже 30 років тому – у листопаді 1995 року – в американському місті Дейтон між Сербією, Хорватією та Боснією і Герцеговиною було підписано мирну угоду, яка передбачала збереження суверенітету та територіальної цілісності останньої, але поділила її на дві автономні одиниці: Федерацію Боснії і Герцеговини та Республіку Сербську. Центральний уряд отримав обмежені повноваження, тоді як значна частина влади залишалася на рівні цих двох утворень.

Контролювати ситуацію в автономних частинах БіГ призначили Верховного представника ООН. Він має широкі повноваження, зокрема може скасовувати рішення місцевої влади та звільняти посадовців, якщо вони загрожують стабільності країни.

Після приходу на посаду президента РС у 2010 році, Додік почав розгойдувати ситуацію, просуваючи ідею відділення від БіГ. Він неодноразово пропонував провести референдум щодо незалежності сербської автономії, а у 2023 році закликав приєднатися до БРІКС всупереч проєвропейському курсу БіГ, яка офіційно прагне приєднатися до Євросоюзу. Тривалий час в Сараєво пробачали Додіку його вибрики, але минулого року терпець урвався.

Боснія і Герцеговина існує на основі майже 30-річної мирної угоди (фото: Getty Images)

У червні 2024 року Народна Скупщина (так в РС називають парламент) ухвалила закон, який забороняє публікацію рішень Офісу верховного представника у "Службовому віснику РС". Це стало черговим кроком у протистоянні з офіційним Сараєвом, після невизнання Крістіана Шмідта верховним представником як таким та заборони на співпрацю з ним. Попри скасування цих рішень Шмідтом, депутати ухвалили ще один закон – про невиконання рішень Суду БіГ.

У відповідь прокуратура БіГ у серпні висунула звинувачення Додіку та керівнику "Службового вісника РС" Мілошу Лукичу (останнього виправдали). Додіка звинувачували у спробах дестабілізувати БіГ та сприяти виходу РС зі складу держави. Судовий процес супроводжувався затягуванням, блокуванням будівлі суду та провокаціями. 26 лютого суд виніс вирок, поставивши крапку в цій гучній справі.

На це рішення суду парламент РС відреагував забороною діяльності національної поліції та судової системи БіГ на сербській території, що ще більше посилює розкол між автономними частинами Боснії.

Останні рішення Додіка та підконтрольної йому влади Республіки Сербської пов’язані з потеплінням між Вашингтоном та Москвою після повернення Трампа, зазначила в розмові з РБК-Україна міжнародна оглядачка та редакторка порталу "Балканський оглядач" Наталя Іщенко.

Ще в грудні 2023 року Додік в інтерв’ю сербському телеканалу TV Prva натякав на наміри відділити РС від Боснії у разі повторного президентства Трампа. А вже цього року нова адміністрація Трампа дала чітко зрозуміти, що проблеми Європи – справа європейців.

"Додік вирішив, що тепер його ніхто не буде сварити, і він зробить те, що давно запланував", – вважає Іщенко.

На її думку, всі ці рухи Додіка спрямовані на те, щоб зробити Республіку Сербську де-факто самостійним та відокремленим утворенням з усією своєю вертикаллю. Щоб коли з’явиться "вікно можливостей", провернути відділення вже де-юре.

Такий розвиток ситуації, очевидно, спровокує нестабільність на європейському континенті, яка буде вигідна нікому іншому як Росії. Додік давно погодився бути "корисним ідіотом Кремля", сказав в коментарі РБК-Україна екс-директор Християнсько-демократичної партії Сербії Чедомир Стойкович, адже його було не важко переконати в усьому, що Москва йому хотіла нав’язати.

"Протягом років він будував свій політичний образ у Республіці Сербській на наративах, які Росія просувала в Боснії і Герцеговині. Завдяки цьому Росія проводила психологічні операції серед населення РС, а Додік, як корисний ідіот, використовував наслідки цих операцій, щоб зміцнити свої політичні позиції серед громадян, рухаючись на хвилі наративів, які сіяла Росія", – пояснив Стойкович, який зараз очолює "Групу Жовтень", що займається розпізнаванням гібридних операцій Кремля.

Мілорад Додік давно вже працює на Кремль заради власних цілей (фото: Getty Images)
Важливим фактором також є те, що Боснія і Герцеговина з її конституцією існує за фактично тимчасовою мирною угодою, якій вже майже 30 років, зауважила в розмові з РБК-Україна Наталя Іщенко. І тоді як боснійці прагнуть створити повноцінну державу, серби сприймають це як відхід від першочергового задуму Дейтонської угоди, який передбачав більшу самостійність РС.

Розділення Боснії і Герцеговини – це сценарій, якого не може дозволити Європа. І для цього, за словами Стойковича, є три причини: це створить нову підконтрольну Росії державу в Європі, послабить європейські позиції щодо Москви та відкриє "ящик Пандори” по всьому європейському континенту.

"За таких обставин єдиним неминучим результатом є те, що РС залишиться частиною БіГ, і Європа зробить усе необхідне, щоб це залишалося так. Єдиний сценарій, за якого це відокремлення може статися в поточному контексті, — це якщо Україна програє війну Росії, дозволяючи Москві стати потужним шантажистом Європи. Саме тому всі ці питання взаємопов’язані, і кмітливі політики Європи це розуміють, тому вони не дозволять жодному з цих сценаріїв – відокремленню чи перемозі Росії – здійснитися", – вважає Стойкович.

Що ж стосується Додіка, то на думку обох експертів, його арештують, як тільки це стане можливим. Адже це не лише юридичне питання, а й питання безпеки. Проте, спершу потрібно дочекатися підходящого моменту, коли ризики ескалації будуть зведені до мінімуму.

"Це єдина причина, чому його досі не затримано. Однак, так само як колись запитували про Слободана Мілошевича, якого звинувачували у воєнних злочинах у Гаазі, або про численних генералів, які постали перед судом за ті ж злочини, – чому їх досі не заарештували? Зрештою, всі вони були затримані й засуджені. І з Додіком буде так само", – резюмував Стойкович.

Вірним політичним партнером Додіка тривалий час є президент сусідньої Сербії Александр Вучич. Але у того зараз теж з'явилося чимало власних проблем.

"Кольорові" флешбеки Вучича

Студентська акція протесту проти сербської влади та корупції, яка відбулася 15 березня в Белграді, стала наймасовішою з часів повалення режиму Слободана Мілошевича. Формальні вимоги учасників – розкрити всю документацію щодо корупції, яка призвела до трагедії в Новому Саді, ідентифікувати тих, хто нападав на протестувальників, а також звільнити всіх затриманих на попередніх протестах.

Однак неформальні вимоги, за словами Стойковича, звучать набагато голосніше й потужніше, об’єднуючи рекордну кількість учасників протестів: відставка уряду, відставка Вучича та відправка його самого і ключових фігур корупційної системи в історичне минуле.

У середині березня в Сербії відбулася масштабна акція протесту (фото: Getty Images)

Трагедія в Новому Саді – лише тригер, який спровокував ескалацію громадянського невдоволення, яке тліло протягом 12 років, зазначив Стойкович. За його словами, Вучич роками використовував різні методи утримання влади, схожі, зокрема, на російські: контрольовані ЗМІ та тиск на виборців, за умов збереження формальної демократії. Спецслужби залякували опозицію, а корупція досягла безпрецедентного рівня, зміцнюючи владу Вучича.

Водночас як зауважила в коментарі РБК-Україна Наталя Іщенко, сербські протести, які в тій чи іншій формі тривають ще з минулого листопада, не мають геополітичного характеру. На них немає, наприклад, прапорів ЄС чи євроінтеграційних гасел. Навпаки, деякі мітингарі, серед іншого, вимагають "не здавати Косово".

Однак за словами Стойковича, твердження про "небезпеку приходу до влади проросійських сил після Вучича" – це спільна пропагандистська та політична операція самого Вучича і Москви. Насправді ж, такої загрози немає, вважає він.

"Опозиційні партії набагато більш проєвропейські, ніж цей уряд будь-коли був. Звичайно, після десятиліть гібридних атак Росії на Сербію та потужної кремлівської пропаганди існують певні проросійські елементи в опозиції. Але головні проросійські сили перебувають саме у лавах чинного уряду. Половина сербського уряду складається з проросійських міністрів, а третина нинішнього складу влади – це прямі агенти Кремля", – переконаний Стойкович.

Крім того, у парламентській опозиції немає радикальних елементів, а ті проросійські радикали, які не входять до партії Вучича, не змогли пройти в парламент на останніх виборах, попри допомогу РФ.

Сербський президент вже охрестив протест у Белграді, як спробу "Майдану", очевидно, натякаючи на українську Революцію Гідності. Вучич полюбляє лякати сербів "майданами" та "кольоровими революціями", як тільки починаються якісь антиурядові акції. Українцями це зазвичай сприймається, як відсилка до наших революцій, але, на думку Іщенко, насправді ж мова йде не про них.

"Сербія – колиска “кольорової революції". Перша так звана "кольорова революція" сталася тоді, коли серби повалили режим Мілошевича", – пояснила Іщенко.

Перша "кольорова революція" сталася в Сербії проти режиму Мілошевича (фото: Getty Images)

Вучич в ті часи входив до команди Мілошевича, тож, коли він коли каже про "майдан", то насамперед згадує саме ті часи, а не Україну, вважає Іщенко.

"Він дуже добре знає, про що йдеться. І тому анонсував, що вже почав писати книгу про те, як боротися з "кольоровими революціями". Вучич вважає, що переміг цю "кольорову революцію", не допустив її і таке інше", – розповідає вона РБК-Україна.

А боротися з протестами Вучичу допомагає ніхто інший, як Москва. Росія глибоко залучена до зусиль із недопущення зміни влади в Сербії, усвідомлюючи, що наступний уряд не буде проросійським, впевнений Стойкович.

"Однак останні десятиліття показують, що Кремль завжди грає на обидва боки: підтримуючи проросійський уряд, він одночасно прагне впливати на опозицію, щоб зберегти свій вплив у цільовій країні під час зміни влади. Ця ситуація не є винятком. Було б корисно, якби Європа, Україна та Захід загалом допомогли сербській опозиції розпізнати ці спроби Кремля, посилюючи їхню стійкість до такого впливу. У будь-якому разі Кремль не зможе чинити на майбутній уряд такого ж впливу, як на чинний", – вважає він.

Антисербський військовий альянс

Тим часом, наприкінці березня міністр оборони Косова Еюп Македончі підписав декларацію про співпрацю в галузі безпеки та оборони зі своїми колегами з двох країн НАТО – Хорватії та Албанії. Три країни домовилися працювати над підвищенням взаємодії між арміями через спільні тренування та брати участь у боротьбі з гібридними загрозами.

"Ця співпраця не є загрозою для когось, а є додатковим зобов'язанням для збереження миру і стабільності в регіоні Західних Балкан. Разом з Албанією та Хорватією Косово є сильнішим, регіон безпечнішим, а мир більш стабільним", – сказав Македончі.

Такий фактично військовий союз між країнами, які у своїй історії мали ті чи інші військові конфлікти з сербами, очікувано викликав роздратування в Белграді, який назвав декларацію "відкритою провокацією".

Однак причина цього союзу, за словами експертів, полягає саме в Сербії, а також у політиці нинішньої адміністрації США. Якщо Трамп все ж вирішить вивести американський контингент з Європи, зокрема й з миротворчої місії НАТО в Косово (KFOR), це поставить під загрозу стабільність в регіоні.

Косово шукає альтернативу "натівським" миротворцям (фото: Getty Images)
"Коли мова йде про стратегічні кроки Європи в регіоні, очевидно, що Європа готується до всіх можливих сценаріїв на континенті. Косово не є частиною НАТО, що означає, що в разі виходу Америки з європейської безпекової архітектури, Косово залишиться без формальних альянсів. Саме тому формується цей новий альянс", – пояснив Стойкович.

На косовсько-хорватсько-албанській союз Сербія відповіла оборонною угодою з Угорщиною, яка передбачає десятки спільних програм у 2025 році, включно з військовими навчаннями та стрільбами. Не секрет, що Будапешт симпатизує сербам, зауважила в розмові з РБК-Україна Іщенко, і це створює загрози для Боснії та Косово, адже угорський контингент є в миротворчих місіях на їх територіях.

"Вже навіть боснійці просили прибрати угорців з миротворчого контингенту в БіГ, бо вони відверто підтримують Додіка. Угорці є й у миротворчому контингенті НАТО в Косово. В Приштині вважають, що угорці їм нічого не гарантують. Можливо, гарантують сербам, але не їм", – додала вона.

Якщо Трамп дійсно порушить безпекову архітектуру цієї частини Європи, ескалації, безумовно, можливі, вважає Стойкович. Але вони відбудуться лише в тому випадку, якщо їх організує Росія. На його думку, єдина держава здатна викликати таку ескалацію, – це Сербія, під впливом Росії. Тому, за його словами, надзвичайно важливо домогтися зміни сербського уряду на такий, що за жодних обставин не прагнув би таких ескалацій.

***

Російська агресія щодо України тісно пов’язана з безпековою ситуацією на Балканах, в Європі та й загалом у всьому світі. Якщо війна завершиться несправедливим для України миром, це може стати сигналом до нових геополітичних змін, зокрема на Балканах.

На думку Іщенко, прецедент зміни кордонів у Європі або навіть припущення про це може спровокувати сепаратистські рухи в Республіці Сербській, а у Сербії може виникнути спокуса відновити контроль над Косовом.

Однак корінні причини нестабільності в Європі полягають в Росії, вважає Стойкович. Тому Європі потрібно зрозуміти, що лише поразка Росії в Україні може гарантувати мир на Європейському континенті. А будь-який мир, досягнутий без перемоги, буде лише прелюдією до більшої війни — майбутнього конфлікту, який не обмежиться лише Україною.

Під час підготовки матеріалу використовувались публікації Politika, Reuters, Radio Evropa e Lirë, заяви сербських та косовських чиновників, а також коментарі міжнародної оглядачки та редакторки порталу "Балканський оглядач" Наталі Іщенко та колишнього директора Християнсько-демократичної партії Сербії, чинного президента "Групи Жовтень" Чедомира Стойковича.