Костянтин Криволап: Для залпу в 60-70 високоточних ракет Росії потрібно півтора місяця

Чому останніми днями часто звучать сирени, коли можливий наступний масований обстріл і які прийоми використовує Росія, щоби обходити наше ППО – в бліц-інтерв'ю РБК-Україна розповів авіаційний експерт Костянтин Криволап.

– Чому останніми днями настільки часто включаються тривоги?

– Є дві причини. Перша – можливості проводити розвідку у росіян зменшились через пошкодження літака А-50 у Мачулищах білоруськими партизанами. Він вирушив до Таганрогу – можливо, на ремонтні роботи. Тому противник шукає інші способи, як розвідувати позиції нашої ППО.

Наприклад, у середу було зафіксовано зліт винищувача МіГ-31 – не носія ракет "Кинжал" (МіГ-31К) – а літака - розвідника. Крім того, були польоти СУ-24, які також призначені для розвідки. Увечері злетів Ту-22, який є носієм ракет Х-22. Ймовірно, він також мав активізувати нашу ППО. І я впевнений, що в цей час десь також працювали літаки-розвідники.

Друге завдання – це спроба "кошмарити" населення. Адже коли оголошується п'ять тривог за день, то у людей зриваються плани, зупиняється робота закладів, підприємств. До того ж якщо тривога оголошена через зліт носія "Кинжалів", які ми не можемо збивати – це ще й нервове потрясіння для людей.

– Як ця розвідка позицій ППО виглядає на практиці?

– На території України розташовані радіолокаційні станції – елементи систем ППО, які відстежують повітряний простір. Вони передають інформацію на командні пункти і тоді, під час атаки, відбувається перехоплення ракет, що летять у наш бік, за допомогою засобів ППО.

Деякі з цих радіолокаційних станцій знаходяться в черговому режимі – готові за необхідності перейти в активний режим, деякі – в активному режимі постійно моніторять повітряний простір.

Якщо в цей час на території Білорусі чи Росії злітає якийсь об'єкт – наприклад, винищувач – то активні станції засікають його, і далі залежно від рівня та ступеня загрози підключаються інші станції. Вони починають стежити: куди рухається об'єкт, чи він виходить на пускову траєкторію, чи зробив пуск ракети.

Фото: Костянтин Криволап

Паралельно, наприклад, злітав розвідник А-50 з території Білорусі. Він досить далеко бачив – до 500 км. Він засікав наші радіолокаційні станції, які активізувалися через загрозу пусків. Оскільки цей А-50 зараз не виконує цих функцій, це роблять інші літаки – той же МіГ-31 (не МіГ-31К), Су-24 та інші. Але вони не можуть засікати станції настільки достовірно та далеко, як А-50, у них не такі потужні радари.

– Ця активність розвідки суто процедурно означає, що вони готують масований обстріл з дня на день чи необов'язково?

– Я б не встановлював такого прямого зв'язку. Якщо мислити логікою ворога, йому потрібно вести розвідку позицій ППО постійно, засікати їх і відстежувати переміщення. Адже всі наші системи ППО постійно переміщуються. Вони відпрацювали, згорнулися і поїхали, бо те місце, де знаходилася станція радіолокації, вже засвічена.

– Але, мабуть, список місць, де вони можуть бути розташовані, вичерпний?

– Так, він не є нескінченним. Тому росіянам важливо накопичувати інформацію про те, що і де у нас може стояти у разі наступної атаки. Вони цим постійно і займаються. І ці дані використовують або для спроби враження нашої ППО, або для її обходу. Чи це говорить про те, що масована атака може бути завтра чи післязавтра? Не каже.

Інший аргумент – їм потрібно поповнювати свої запаси ракет. Аналітика із різних джерел дозволяє зробити висновок, що якщо росіяни зараз хочуть зробити залп хоча б із 50 ракетами, то для дотримання балансу виробництва та витрачання їм потрібен місяць. Якщо вони хочуть випустити більше ракет, то й пауза їм знадобиться більше.

Зустрічається інформація, що "Кинжалів" із прототипами вони всього виробили 54 одиниці. За цей та за минулий рік вони відстріляли приблизно 18 штук. Виходить, що в них орієнтовно залишається 36 таких ракет. Але росіяни можуть виготовляти не більше 10 таких ракет на рік. Це – якщо припустити, що вони зараз мають усі необхідні комплектуючі та налагоджено виробництво.

Що ж до інших ракет, то росіяни, разом із “Кинжалами”, можуть робити на місяць не більше 50 штук Х-101, Х-555 та "Калібрів". Тому щоби зібрати залп у 60-70 високоточних ракет, їм буде потрібно півтора місяця.

– Раніше А-50 злітав, як правило, разом із МіГ-31К. Навіщо це робилося, якщо в нас частина станцій все одно постійно включена і А-50 міг їх засікти?

– Якщо злітає лише А-50, то включено, умовно, лише 3-4 станції, які несуть чергування. Якщо він злітає разом із носієм "Кинджалів" МіГ-31К, тоді включається більше станцій, які ведуть спостереження. Наприклад, якщо він наближається до зони пусків – вмикається ще більше. Росіяни ж хочуть зафіксувати якнайбільше станцій, якщо мета цього зльоту – саме розвідка.

– З огляду на те, що противник шукає нові тактичні прийоми, як прорвати нашу ППО за обмеженого запасу ракет, чому росіяни, на наше щастя, не обстрілюють із С-400, як вони це робили в січні з Києвом та областю?

– Якщо ракет до С-300 у них залишилося 6-7 тисяч, і вони навіть не мають їм рахунку, то ракет для комплексів С-400 немає такої величезної кількості, щоб ними можна було стріляти без розбору. Тобто їхня кількість обмежена і вони дорожчі за ракети С-300. І тим більше, росіянам потрібні ці ракети і для забезпечення роботи власної системи ППО.

З іншого боку, ракети і С-300, і С-400 призначені для ураження повітряних цілей. Обчислюється точка перетину траєкторій літального апарату та ракети і в цій зоні проводиться підрив ракети, вона розлітається на купу уламків, створює хмару і ця хмара вражає об'єкт противника.

Коли ви намагаєтеся використовувати цю ракету по наземній цілі, вона запускається по балістичній траєкторії, потім вона просто падає куди вийде. Вона не має системи наведення. Похибка при попаданні такої ракети 300-500 метрів. Тому вони використовують ці комплекси, зокрема С-300, просто щоб кошмарити міста та місцеве населення. Наприклад, Харків, бо він розташований досить близько. Але чим більша відстань – тим нижча точність і вища похибка.

Росії доводиться збільшувати інтервал між обстрілами через нестачу ракет (фото: GettyImages)

С-400 має більшу дальність, але не має більшої точності. Тому коли вони стріляють у бік Києва, то ймовірність потрапити в потрібну їм ціль дуже низька. Ймовірно, вони розуміють, що витрати на такі обстріли не є доцільними. Думаю, саме з цієї причини вони зупинилися: з одного боку – немає ефекту, а з іншого – треба мати запаси для власного захисту.

– Ми бачимо під час ворожих ракетних атак таке явище як пуск фальш-цілей. Як приклад: моніторингові телеграм-канали повідомляють про злети авіації противника, і начебто фіксується пуск ракети, але потім ця ціль просто зникає з радарів, або не завдає удару. Були випадки, коли наше командування повідомляло після обстрілу, що росіяни застосовували фальш-цілі. Як це працює і що це – ці фальш-цілі?

– Наприклад, комплекси ПЗРК реагують на тепловий слід літального об'єкту – вони летять та вибухають у максимальній точці тепла. Тому для гелікоптерів та літаків почали згодом використовувати теплові пастки. Коли він заходить у зону виявлення ППО противника чи там, де може бути противник, цей вертоліт чи літак відстрілює позаду теплові пастки. У них температура вища, ніж температура сопла двигуна. Тоді випущена ракета може відхилитися та піти за цією пасткою.

Якщо говорити про роботу радіолокаційних станцій, засікання цілі йде через фіксацію металевого об'єкта, який відбивати сигнал станції. Щоб об'єкт відобразився на екрані локатора, ціль повинна мати необхідну поверхню відбивання сигналу і масу. І на цьому ґрунтується ще один спосіб пуску фальш-цілей. На деяких ракетах Х-101 росіяни почали встановлювати блоки, які відстрілюються під час польоту ракет і розсипають навколо хмару різних залізок. Тоді на екрані наших локаторів з'являється ціла хмара – це технологія постановки перешкод.

– Ракета при цьому пропадає з радарів?

– Вона входить у цю хмару і маскується. Відбитий промінь від ракети стає менше ніж промінь від цієї хмари, яку випустила ракета. Ще одна схема пуску фальш-цілей – коли росіяни випускають не ракету, а якусь "болванку" без системи наведення. Були повідомлення, що вони випускали ракети, з яких знімали головки з ядерним боєзарядом, а замість них чіпляли "болванку", яка мала той самий центр маси та габарити. Це також може бути фальш-ціллю.

Є ще один варіант. Під час пуску ракети є електромагнітні імпульси, які можна засікти – вони свідчать про пуск ракети. Це називається "було здійснено електронний запуск ракети". Тобто росіяни можуть імітувати пуск електромагнітними імпульсами, при цьому фізично не випускаючи ракети. Але наші засоби виявили ці імпульси та готуються до відбиття удару. Все це робиться для того, щоб ми максимально включили наші засоби ППО та дозволили противнику побачити, де вони знаходяться.