Китай не підтримає Росію – він на боці переможців

Останніми днями світові медіа багато обговорюють роль Китаю в контексті російського вторгнення в Україну – через оприлюднений Пекіном проект "мирного плану" та побоювання Заходу про можливі постачання китайської зброї країні-агресору. Про те, чому Китай не ризикне підтримати Росію, а будь-який кінець війни буде йому на руку – у колонці для РБК-Україна пояснив Уріель Епштейн, виконавчий директор Renew Democracy Initiative.

Рівно через рік після широкомасштабного російського вторгнення МЗС Китаю представило свій план мирного врегулювання військового конфлікту. Перервавши тривалу мовчанку, Пекін заговорив про Україну в контексті територіальної цілісності.

Підписання мирної угоди – небезпечна ідея

З одного боку, цей сигнал є багато в чому позитивним. Китай не заперечує факт недоторканності території української держави. Тобто неприпустимість військових зазіхань, зокрема з боку Росії. Нарешті, такий глобальний гравець, країна з величезними ресурсами, порушив свій нейтралітет. Вперше заговорив про війну у контексті України як сильної держави.

З іншого боку, розмови про повагу до суверенітету різних країн – на жаль, загальне місце Пекіна, він традиційно любить поміркувати на подібні теми. Звісно, це black-and-white, бо росіяни не шанують суверенітет України ще з 2014 року. Тут треба подивитись глибше, що ж стоїть за риторикою Піднебесної.

І ми побачимо, що основна ідея китайської дипломатії полягає в тому, щоб просто здобути мир. Давайте просто підпишемо мирну угоду. Це небезпечна ідея, якщо чесно. Я не виключаю, що мотивація Китаю лежить у площині щирого бажання закінчити кровопролиття. Щоправда, підписання мирного договору росією ніколи не принесе миру в Україну. Воно може лише відстрочити війну – буквально на рік, можливо, на кілька років.

Будь-який кінець війни для Китаю – це win-win

Зараз росія виглядає як лузер. Китай це добре розуміє, як і весь світ. Пекін дуже не любить лузерів. Тому за великим рахунком китайці просто вичікують - яка зі сторін виявиться сильнішою в цій війні.

Проблема в тому, що домовленості про партнерство з Росією у Китаю таки є. Китайці не можуть повністю відвернутися від росіян. Пекін завжди грає лише за себе. Він не готовий втратити торговельні зв'язки з жодною з країн, послабивши свої позиції на світовому ринку.

Більше того, Китай влаштує загалом будь-який результат конфлікту. Ця війна – win-win для Пекіна. Виграє росія – міжнародний авторитаризм посилиться і китайці підуть штурмувати Тайвань. Якщо виграє Україна, то для Китаю це загалом теж непогано. Замість того аби брати Тайвань, китайці зосередяться на тих частинах росії, до яких давно придивляються. На сході росії багато малозаселених територій та повно натуральних ресурсів. Програвши Україні, росіяни втратять аргументи в майбутньому протистоянні з Китаєм. росія – васал? З погляду Пекіна звучить дуже непогано.

Що буде, якщо Китай стане на бік Росії?

Справді, американська розвідка стверджує, що Пекін серйозно розмірковує про зброю для Росії. Якщо Китай почне відверто підтримувати росію, ставки злетять до небес. Ризик глобального конфлікту зросте, серйозно зросте. Це початок третьої світової.

Без сумніву, Китай був упевнений, що допомога Америки та союзників буде меншою. Аналогічна впевненість була й у Росії. Саме вона стала однією з причин того, що путін вторгнувся на територію України. Коли Президент Байден приїхав до Києва, він ясно продемонстрував, що безпека та територіальний суверенітет України є одним із стратегічних пріоритетів США. Ми не віддамо її на поталу. Це був важливий і недвозначний сигнал для Пекіна: "навіть не думай, навіть не смій, тому що буде третя світова".

У контексті китайського питання сенатор Ліндсі Грем нещодавно сказав дуже точну фразу: "підтримувати росію - те саме, що купувати квиток на Титанік". Очевидно, що сьогодні відкрита допомога Росії рівнозначна божевіллю.

Китай не може не знати, що на протидію Росії в Україні США витрачає лише 3% свого військового бюджету. Жодного американського солдата та безумовний успіх українців на полі бою. Перевершити підтримку, яку вільний світ надає Україні, буде важко і непомірно дорого, не говорячи вже про ризики серйозної ескалації. А щодо мирних домовленостей, то тільки Україна вирішуватиме, коли і на які компроміси їй йти, які угоди підписувати, щоб закінчити війну, яку вона не розпочала.