Українські сили продовжують стримувати ворожий наступ на Сході, а на Півдні змушують росіян вдаватися до ганебних практик часів Другої світової війни. Про ситуацію на фронті, можливе загострення під Лиманом і Куп'янськом, три цілі, які ЗСУ досягли в Авдіївці, та про відчай противника на лівому березі Дніпра, – в огляді РБК-Україна.
При підготовці матеріалу використовувалися: зведення Генерального штабу ЗСУ, Telegram-канали командувачів Олександра Сирського та Олександра Тарнавського, аналітика американського Інституту вивчення війни (ISW) та карти українського проекту DeepState, стаття Forbes про плацдарм на лівому березі Дніпра, коментарі експертів Олександра Мусієнка та Владислава Селезньова.
Російські війська інтенсивно наступають на Куп'янському напрямку. За словами командувача Східного угрупування ЗСУ Олександра Сирського, щодня противник штурмує позиції поблизу села Синьківка, щоби створити плацдарм для виходу на Куп'янськ. І в одній з таких атак він втратив одночасно танк, три БМП і близько 30 осіб.
Штурми в районі Синьківки вдається відбивати силами 14-ї та 30-ї окремих механізованих бригад. Трохи на південний схід ворогу вдалося повернути частину втрачених позицій біля Іванівки. Лише за 2 січня українські захисники відбили сім атак біля Синьківки та на схід від Петропавлівки.
Російські війська намагаються вийти на Куп'янськ із півночі та сходу (фото: deepstatemap.live)
Американський Інститут вивчення війни (ISW) пише про позиційні бої у цих районах, а також на південний захід від Сватового поблизу Макіївки та на захід від Кремінної біля Тернів та Торського. З посиланням на геолокаційні кадри повідомляється про просування росіян у районі Кармазинівки та Площанки. На Лиманському відрізку окупанти проводять перегрупування та готуються до подальших наступальних дій. Активно застосовується авіація для ударів керованими бомбами.
Противник стягнув угруповання зі 110 тисяч осіб на Лимано-Куп'янський напрямок, до того ж коротке логістичне плече забезпечує йому деяку перевагу, зазначає експерт, колишній спікер Генштабу Владислав Селезньов.
"На певних ділянках проводиться передислокація, про це свідчить зниження темпу бойових зіткнень. Взагалі, я думаю, ворог накопичує ресурси, і ми на порозі досить динамічних подій", - розповів він.
На його думку, ця вісь є найпріоритетнішою для росіян. Лиманський напрямок – щоб за рахунок переваги в живій силі, артилерії та бронетехніці просунутися ближче до Слов'янсько-Краматорської агломерації. Куп'янський – як частина плану Володимира Путіна щодо окупації Харківської області у рамках так званого "проекту Новоросія".
"Зрозуміло, що плани змінюються, але він марить контролем над мінімум сімома регіонами України, у тому числі над Харківською областю", - вважає Селезньов.
За останній місяць ворожі сили трохи просунулися на Лиман. Якщо роком раніше наші позиції були за кілька кілометрів від Кремінної, то тепер ближче до річки Жеребець у районі сіл Терни та Зарічне, звідки до Лимана близько 10 км.
Лиман залишається ключем до оборони Донецької області (фото: deepstatemap.live)
У чому значення Лимана з оперативно-тактичної точки зору? Керівник Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко нагадує, що самі мешканці міста називають його північними воротами Донбасу.
"Тому Лиман, Слов'янськ і Краматорськ завжди будуть під прицілом і представлятимуть особливий інтерес для ворога. Тому що без захоплення, наприклад, Лимана неможливо реалізувати завдання із захоплення Донецької області. Ситуація на цьому напрямку характеризувалася то активізацією, то призупиненням наступу. Це було пов'язано з перекиданням військ під Бахмут та Авдіївку. Зараз вони перегрупувалися і намагаються пожвавитися на Лимано-Куп'янській осі. Тим більше, що погодні умови змінилися і дозволяють задіяти техніку", – зазначив він у розмові з виданням.
Росіяни також ведуть наступальні дії в районі Бахмута. Генерал Олександр Сирський звертає увагу на напружені бої поблизу Богданівки. Ціль окупантів тут – це вихід на Часів Яр. Ситуація виглядає критичною: якщо противник візьме Богданівку, то до міських околиць залишиться трохи більше ніж 3 кілометри.
Це місто теж відкриває подальший шлях для наступу до Слов'янська і Краматорська. І можна вважати, що Часів'ярівська оборонна операція розпочалася ще кілька тижнів тому, наголошує Владислав Селезньов.
"Уявіть собі, з якими ризиками зіткнуться наші захисники, якщо ворог зможе просуватися в тому напрямку щонайменше з трьох сторін – з Лимана, Часового Яру та через Курахово - Покровськ - Костянтинівку. Виклики дуже серйозні. Я думаю, планування російських генералів ґрунтується саме на такому варіанті", – каже експерт.
На його думку, утримання Часового Яру – це стратегічно важливе завдання. Не виключено, що прямо зараз там теж зміцнюються лінії оборони, згідно з нещодавнім наказом президента Володимира Зеленського.
Часів Яр – ще одна стратегічно важлива точка на карті (фото: deepstatemap.live)
Минулої зими росіяни наближалися до нього з півдня, але були відкинуті до Бахмута. Захоплення Часового Яру може забезпечити противнику плацдарм для просування не лише до Краматорська, а й до Костянтинівки. Відстань до Краматорська становить близько 20 кілометрів, до Костянтинівки - приблизно 12. Загроза значна, оскільки на шляху до них немає великих населених пунктів, де можна створити потужний оборонний вузол.
"Часів Яр ще треба захопити, його не так просто взяти, бо він знаходиться на висотах. Навіть якщо припустити, що ворог візьме місто, то чи зможе він далі йти у напрямку Костянтинівки, Дружківки і далі? Так, такі ризики є. Зараз українські сили роблять все, щоб цього не трапилося. Звичайно, розглядаються і сценарії того, що окупанти досягнуть тактичних успіхів і зайдуть до Часового Яру, в чому я особисто сумніваюся", – розповів він у розмові з РБК-Україна.
Паралельно ворог вклинюється в нашу оборону на південному фланзі Бахмута. Позиційні бої йдуть у районах Кліщіївки, Андріївки та Курдюмівки. Противник не може зайняти висоти біля Кліщіївки, але зберігає там ініціативу.
Не припиняються ворожі спроби оточити Авдіївку. Українські війська тримають оборону та завдають росіянам значних втрат. Лише за 2 січня було відбито вісім атак на північ від Авдіївки, і понад півтора десятка – на південь. На південний схід від Новобахмутівки нам навіть вдалося покращити тактичне становище.
Аналітики ISW із посиланням на геолокаційні кадри фіксують російське просування біля села Степове. Сам населений пункт залишається у "сірій зоні". Акцент штурмових дій дещо змістився на північ, де вони намагаються вийти на Бердичі, бої йдуть за кожну посадку.
Що стосується самої Авдіївки, то єдиний відносний успіх росіян – це захоплення південної промзони, яке дозволило зав'язати бої у прилеглому приватному секторі. Проте під вогнем ЗСУ ворожі штурмові підрозділи тут не можуть закріпитись.
Оборона Авдіївки дозволяє українським військовим утримувати ділянку фронту в десятки кілометрів та тримати у напрузі окупантів у Донецьку. При цьому нещодавня заява головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного про те, що протягом двох-трьох місяців може статися так, що українські війська залишать місто, свідчить про реально важку ситуацію.
Авдіївка у важкій ситуації, але дозволяє вирішити щонайменше три завдання (фото: deepstatemap.live)
"Навряд чи хтось наважиться дати навіть середньостроковий прогноз щодо утримання Авдіївки. Занадто багато невідомих, які впливатимуть на розвиток подій. Зараз ворог перестав атакувати наші позиції південніше, проте активніше атакує на півночі. Зверніть увагу на Степове. Росіяни, маючи тотальну перевагу в живій силі, зуміли витіснити нас, але самі туди зайти не можуть. Чому? Тому що ефективно працюють артилеристи, які змішують із землею ворожі штурмові загони", – пояснює Селезньов.
На думку Мусієнка, оборона Авдіївки вже досягла трьох важливих цілей. Перша - знищення особового складу та зниження наступального потенціалу російських військ, що завадило їм досягти оперативно-стратегічних успіхів.
"Друга - Авдіївка витягла на себе російські резерви, не даючи їм можливість наступати широким фронтом на Сході. Третя - оборона міста не призвела до перекидання великих українських сил з Півдня, і ми, наприклад, не були змушені відмовитися від битви за плацдарм у Кринках (лівобережжя Херсонської області, – ред.)", – зазначив він.
Раніше начальник оперативного управління оборони Генштабу Естонії Тармо Кундла припустив, що захоплення Авдіївки не обвалить фронт. За його словами, російська армія здатна забирати лише дрібні населені пункти і навряд чи зможе найближчим часом окупувати великі території Донецької області. Хоча не останню роль тут відіграє забезпечення українських військ.
"Якщо буде чим захищати Донецьку область, то росіяни мають примарні шанси на її захоплення. Ми пам'ятаємо, як вони десять місяців штурмували Бахмут і яких зазнали втрат. Активний наступ на Авдіївку триває три місяці, і результати для них теж, м'яко кажучи, скромні. Але не маючи даних про наші можливості, я думаю, немає сенсу міркувати, чи візьмуть Авдіївку чи не візьмуть", – коментує Селезньов.
Минулого тижня Валерій Залужний заявив, що українські війська відійшли на околиці Мар'їнки. Місто трималося майже два роки, але його більше немає. Захисники перебувають у північній частині, але, ймовірно, можуть відійти на оборонні рубежі подалі.
"Це війна. І те, що ми зараз відійшли на околиці Мар'їнки, а в деяких місцях трохи далі, мені здається, що в цьому немає нічого такого, що могло б викликати суспільний резонанс", - зазначив Залужний.
Його слова стали відповіддю на доповідь міністра оборони РФ Сергія Шойгу про нібито повне захоплення Мар'їнки. За офіційною інформацією, це не так, про захоплення казати некоректно, оскільки Сили оборони не залишили її адміністративні кордони. Як зазначив секретар РНБО Олексій Данілов, захищати це місто складніше, ніж Бахмут, на його території не залишилося жодної вцілілої будівлі.
Після Мар'їнки у російських військ може бути два варіанти (фото: deepstatemap.live)
В останні кілька днів втрати українських позицій не фіксуються, а це означає, що просування росіян вдається блокувати. До здобутків можна віднести і те, що наші сили не дозволили їм зробити стрімкий ривок, просунутися на захід і зайти нам у тил. Фактично відбувається контрольоване відведення, яке не призведе до обвалення фронту.
На думку Селезньова, після Мар'їнки ворог не зможе швидко прориватися далі, тому що він зазнав там великих втрат.
"Думаю, їм важливіше рухатися від Мар'їнки на Вугледар, щоб забезпечити постійне залізничне сполучення в районі Волновахи. Хоча можуть розділитися і частина піде у напрямку Курахового та Покровська, щоби вийти на Слов'янсько-Краматорську агломерацію. Зараз незрозуміло, як діятиме ворог. Але цілком можливо, що на Слов'янськ та Краматорськ хочуть наступати скоординовано з півдня, півночі та сходу", – розповів експерт.
На півдні Запорізької області ворог із кількох сторін атакує Роботинський виступ. Українські сили утримують невелику ділянку першої лінії оборони РФ на північний захід від села Вербове, але на решті відрізку від Новопрокопівки до Вербового противнику вдалося трохи зрізати "сіру зону".
Тутешній плацдарм – невелика територія, десь 10 на 10 км, але критично важлива для того, щоб Сили оборони все-таки зуміли подолати "лінію Суровікіна" і остаточно закріпитися на передових рубежах.
"Останні пару тижнів росіяни сильно тиснуть, на деяких ділянках ми змушені відходити, проводити маневрену оборону. Учора наш Генштаб відзвітував, що повернули позиції в районі Вербового. Але, знову ж таки, йдеться про кількасот метрів, не більше. І я б зазначив непросту обстановку на захід від Роботиного. Там російські десантники намагаються взяти під контроль околиці села, щоб відрізати виступ і оточити наші штурмові загони", – описує ситуацію Селезньов.
За Роботинський плацдарм йдуть запеклі бої (фото: deepstatemap.live)
На лівобережній частині Херсонської області триває робота з розширення плацдарму, а противник намагається вибити ЗСУ. Аналітики (ISW) фіксують позиційні бої, підтверджених змін лінії фронту на цій ділянці не було. Постійні атаки росіян поблизу Кринок вдається відбивати.
Як пише американський військовий журналіст Девід Акс у статті для Forbes, раніше західні ЗМІ називали дії морпіхів у Кринках "місією самогубців". Але тепер бачать, що саме росіяни сотнями гинуть там в атаках. Українські сили знайшли спосіб нівелювати чисельну перевагу ворога. Одна з недавніх атак російських десантників "закінчилася жахливо" після того, як було віддано наказ на "маневр Жукова". Радянський маршал за часів Другої світової війни прославився у тому числі тим, що змушував солдатів пішки "розмінувати" мінні поля.
У статті йдеться про те, що українські безпілотники ночами мінують дороги, а вранці добивають ворожу техніку та транспорт, скидаючи боєприпаси. Завдяки цьому чергова атака "в стилі Жукова" призвела до того, що 104 десантно-штурмова дивізія РФ втратила "унікальних фахівців".
Олександр Мусієнко бачить у цьому акт відчаю, оскільки ворог уже кілька місяців не може витіснити наші сили на правий берег.
"Для них цей плацдарм як кістка у горлі. Навіть Путін про нього згадував, казав, що там нібито невелика кількість українських військових, але забув додати, чому велика кількість російських військ нічого не може зробити. І командирів там міняли, там уже стільки всього сталося. Мені здається, у відчаї вони готові застосовувати будь-які практики", - зазначив він.
Щодо наших дій, то Сили оборони працюють у складних умовах, коли неможливо перекинути багато сил через Дніпро. При цьому є розуміння, що звідси перспективно розвивати наступ, заходити в тили і, крім того, це найкоротший шлях до Криму. Прямо зараз українські бійці знищують там якомога більше російських військ і не дають їм збудувати оборонні укріплення. Ймовірно - щоб за більш сприятливих умовах зробити ривок далі, вглиб Херсонської області.
