Звільнення працівників в Україні регулюється Кодексом законів про працю (КЗпП) та іншими нормативними актами. Підстави для розірвання трудових відносин можуть бути ініційовані як роботодавцем, так і працівником. Окрім цього, існує варіант звільнення за згодою сторін.
Про це у коментарі РБК-Україна розповіла юристка Адвокатського об’єднання "Діксі Лекс" Ірина Степаненко.
Згідно зі ст. 40 КЗпП, трудовий договір може бути розірваний роботодавцем лише у випадках, передбачених законом. Основні підстави включають:
Систематичне невиконання працівником обов’язків без поважних причин. Якщо працівник неодноразово порушував трудову дисципліну і вже отримував дисциплінарні стягнення, роботодавець має право розірвати з ним трудовий договір (п. 3 ст. 40 КЗпП).
Прогул. Відсутність на роботі понад три години безперервно або сумарно протягом робочого дня вважається підставою для звільнення (п. 4 ст. 40 КЗпП).
Перебування на роботі в нетверезому стані або під впливом наркотичних чи токсичних речовин (п. 7 ст. 40 КЗпП).
Розкрадання майна роботодавця (п. 8 ст. 40 КЗпП). Незаконне привласнення майна підприємства є причиною для припинення трудових відносин.
Грубе порушення трудових обов’язків. До цієї категорії належать дії, які суттєво порушують трудову дисципліну (п. 1 ст. 41 КЗпП).
Зміни в організації виробництва і праці. У разі ліквідації, реорганізації, банкрутства або скорочення штату роботодавець має право припинити трудові відносини з працівником (п. 1 ст. 40 КЗпП).
Невідповідність займаній посаді. Якщо працівник не відповідає вимогам посади за станом здоров’я чи рівнем кваліфікації, це може стати підставою для звільнення (п. 2 ст. 40 КЗпП).
Відсутність на роботі понад чотири місяці поспіль через тимчасову непрацездатність (крім випадків вагітності та пологів) (п. 5 ст. 40 КЗпП).
Працівник має право добровільно припинити трудові відносини, подавши заяву про звільнення. Причинами такого рішення можуть бути:
Економічні та професійні мотиви - незадоволеність зарплатою, відсутність кар’єрного зростання, невідповідність умов праці.
Особисті обставини - переїзд, сімейні обставини, стан здоров’я, бажання змінити роботу.
Конфлікти на робочому місці - непорозуміння з керівництвом або колективом.
Професійна реалізація - бажання змінити сферу діяльності, відкрити власний бізнес.
Трудовий договір може бути розірваний за взаємною згодою, коли і роботодавець, і працівник приймають рішення про припинення відносин на погоджених умовах.
Кожен випадок розірвання трудового договору повинен бути належним чином обґрунтований, оформлений і задокументований. Дотримання законодавчих вимог гарантує захист прав як працівників, так і роботодавців, запобігаючи незаконним звільненням та забезпечуючи справедливий баланс інтересів обох сторін.
Дотримання процедур. Роботодавець повинен суворо дотримуватися норм законодавства, інакше працівник може оскаржити рішення в суді.
Документальне оформлення. Всі рішення про звільнення мають бути належним чином обґрунтовані.
Права працівників. У разі незаконного звільнення працівник може звернутися до суду з вимогою поновлення на роботі або компенсації.
Таким чином, звільнення має відбуватися відповідно до законодавчих норм, що гарантують справедливий баланс прав працівників і роботодавців.
Раніше РБК-Україна розповідало про ознаки, які можуть свідчити про необхідність зміни роботи та як прийняти рішення про звільнення. Воно завжди є складним, оскільки на нього впливають фінансові зобов'язання, гарний колектив, зручність офісу або страх перед змінами. Такі фактори, як постійна втома, роздратування від завдань, відсутність розвитку, невідповідність роботи особистим цінностям та фізичні симптоми (головний біль, безсоння, постійний стрес) можуть свідчити про необхідність змін.
Термінові та важливі повідомлення про війну Росії проти України читайте на каналі РБК-Україна в Telegram.