Чого боятись узимку

Для початку треба коротко нагадати, що заважає водієві “нормально жити” у зимовий період.

• Мороз. Коли на термометрі нижче нуля, багато що в машині і навколо неї змінюється у гірший бік: дискомфорт, задубілі матеріали, погане зчеплення з дорогою… Щось примерзне, замерзне, щось втратить герметичність.
• Опади. Сніг заважає колесам котитись по дорозі, стає причиною буксування і заносів. Слизька чи засніжена дорога – це не лише складнощі для водія, а й головні небезпеки і суттєвий ризик потрапити в ДТП.
• Погана видимість. Після стоянки вікна бувають вкриті якщо не снігом, то інієм чи шаром криги. Характерна для теплих українських зим підвищена вологість повітря, зокрема, у салоні, спричиняє запотівання скла і обмежену видимість для водія.

Що потрібно автомобілю взимку

• Ефективний опалювач. Мається на увазі не стільки його спроможність тримати +30^оС у салоні, скільки швидкість, з якою він набере хоча б +10^оС – для того, щоб розтанув іній на вікнах і щоб скло не запотівало знов. У цьому плані не особливо хороші дизелі: якщо така машина не укомплектована додатковим електричним обігрівачем, тепла можна дочекатись лише до кінця поїздки.
• Привід 4х4. Повний привід більшості масових кросоверів не дозволяє штурмувати кучугури і крижані підйоми, але впевнено виїхати з двора раніше, ніж його відвідає бульдозер комунальників, можна. При тому такого мінусу, як збільшена витрата пального, у кросоверних трансмісій 4х4 може і не бути.
• Збільшений кліренс. Стандартного для міських легковиків дорожнього просвіту у 15 – 17 см буде замало для того, щоб не чіпляти неприбраний сніг і крижані колії на дорозі. Якщо на ваших маршрутах такі перешкоди не рідкість, краще мати машину з кліренсом ближче до 20 см.
• Пластикове облицювання. Машини, як виробник позиціонує як кросовер/міський кросовер часто оздоблені знизу по периметру кузова нефарбованим пластиком, чорним чи сірим. Це гарний захист від криги, піску і солі, що летять з-під коліс, та від брустверів жорсткого снігу, який залишає по собі снігоприбиральна техніка. На швидкість, як то кажуть, таке облицювання не впливає, але фарбу і врешті-решт метал кузова від початку корозії захищає.
• Великі колеса. Маються на увазі не великий “дюйм” – посадковий розмір шини, а загальний, зовнішній діаметр колеса. Великому колесу легше долати шар снігу на дорозі і перекочуватися через нерівності, наприклад, нашарування криги, на які перетворюється не прибраний вчасно сніг на асфальті.

Зимові опції

При купівлі машини автомобіліст часто економить на додаткових опціях, які особливо “важкі” для гаманця при купівлі нової машини. Але з приходом зими ми згадуємо про них.

• Підігрів лобового скла. Дуже корисна річ відразу для кількох зимових ситуацій: прибирання зі скла льоду, накопиченого під час стоянки, швидке усування запотівання, запобігання налипанню снігу під час снігопаду при температурі близько нуля градусів;
• Підігрів зони паркування склоочисників. Це не те, що електропідігрів всього скла, але все одно краще, ніж чекати, поки прогріється двигун (особливо дизель) і опалювач звільнить щітки з полону криги;
• Підігрів сидінь. Особливо рекламувати цю опцію не варто, головне, щоб на вживаному автомобілі підігрів був справний, адже тонка сітка нагрівача у подушках крісел часто обривається;
• Шиповані шини. Така гума зробить автомобіль універсальним щодо погоди, адже шипи допоможуть “закрити” ті дні української зими, коли фрикційні зимові покришки будуть малоефективні – під час ожеледі. До речі, підбираючи зимові шини, можна обрати модель з більшим зовнішнім діаметром, і за рахунок цього навіть при старих дисках отримати додаткові 1 – 1,5 см кліренсу.
• Протитуманні фари. Зимовий день короткий плюс о цій порі часто бувають тумани, і якісні протитуманки – реальна допомога в таких ситуаціях. Крім вміння світити “під туман”, такі фари за рахунок широкого променя допомагають освітлювати і власне дорогу, і її узбіччя.

Справа не лише в машині

Розширені “зимові” можливості автомобіля – це дуже добре. Але не менше користі принесуть вам стійкі навички зимової їзди: рушання з другої передачі, рух на малих обертах “внатяжку”, виведення авто з заносу, грамотне буксування в пухкому та мокрому снігу. Цьому можна навчитися самостійно або за допомогою інструктора – досвідченого водія; головне – дочекатися зимової погоди і знайти зручний майданчик та безпечний відрізок дороги, вільні від людей, машин, дерев і стовпів. Майте на увазі, що без власного досвіду буксування, маневрування на слизькій дорозі та руху в снігопад впевненості за кермом не буде – навіть якщо ви придбаєте найкрутіший позашляховик і преміальну шиповану гуму.

Якщо коротко

Досвідчений автомобіліст напевне зрозумів, що необов’язково шукати добре пристосований до зими автомобіль відразу у готовому вигляді. Принаймні половину корисних взимку якостей можна додати машині в умовах СТО, а то й у власному гаражі. І що суттєво, зробити це можна поступово, по мірі поповнення сімейного бюджету.