Як Сили оборони України ламають шаблони війни

Військово-політичний оглядач групи "Інформаційний спротив" Олександр Коваленко для РБК-Україна – про особливості дій української армії і як вона діє всупереч загальним канонам.

Війна в Україні унікальна, бо було зроблено багато такого, що зруйнувало загальні шаблони ведення бойових дій. Найяскравіший приклад: Сили оборони України зараз наступають у Запорізькій області. Згідно з усіма канонами війни, наступати треба зі значно більшими силами, аніж є у противника, що обороняється. Зараз у росіян в Приазов'ї сконцентровано понад 100 тисяч особового складу (мова про ГВ "Восток"). Це принаймні втричі більше, ніж чисельність тих підрозділів Сил оборони України, які беруть участь у наступальних діях.

До того ж у росіян на півдні гіпертрофовані лінії оборони. Наприклад, перша лінія оборони ворога має надзвичайно велику кількість мінно-фугасних загороджень. Але ми її прорвали в досить стандартні терміни, просуваючись щодня по 100-200 метрів углиб. Отже, це унікальний випадок – ми наступаємо в рази меншими силами, в максимально екстремальній зоні і ми наступаємо успішно, прориваючи лінії оборони противника.

Другий приклад – ситуація в Чорному морі. Це унікальний випадок, коли країна, яка не має флоту, перемагає країну в морському бою, у якої є флот. Попри те, що Росія має досить потужний флот, ми перемагаємо у морі, використовуючи дрони та інші засоби ураження. І Росія, відповідно, несе значно більше втрати, ніж Україна.

Навряд чи ми можемо назвати абсолютно унікальним сам по собі факт, що країна з більшою кількістю людського, технічного та економічного ресурсу вторглась в Україну і не спромоглась досягти якихось своїх бойових завдань. Адже в історії були такі випадки, коли держави, значно менші, ніж їхній ворог, тримали удар – та ж Зимова війна у Фінляндії. Проте бойові дії в Україні вже давно перевершили її за своїм масштабом. Зрештою, на це теж можна звернути увагу хоча б тому, що 24 лютого 2022 року навіть міжнародні партнери не були впевнені в наших шансах вистояти. Тому це також можна вважати руйнуванням шаблонів.

Ще один цікавий момент: Україна, фактично не діючи фізично на території РФ, знищує її транспортну та стратегічну авіацію, ракетоносці, бомбардувальники: зокрема Іл-76, Ту-22М3, Ту-95МС. До того ж цей вплив здійснюється на глибину території ворога не ракетами, а зовсім іншими засобами.

Іншою особливістю сьогоднішньої війни є масоване використання дронів, причому з обох сторін. Досі найбільш активне застосування дронів спостерігалось під час Другої карабаської війни. Тоді азербайджанські війська часто використовували баражуючі боєприпаси, дрони та розвідувальні БПЛА. Вони фактично захопили небо над Карабахом. Але якщо порівнювати з війною в Україні – то тут ми маємо зовсім інший рівень.

Зараз світ спостерігає за тим, як впливає використання безекіпажних дронів в морі і наскільки великі кораблі вони можуть вражати. Досі відомо, що лише Іран застосовував подібні дрони у конфліктах, зокрема в Ормузькій протоці. Але це був банальний катер, нашпигований вибухівкою, з екіпажем. Його спрямовували на корабель противника, а перед ударом пілот вистрибував і вирушав до берега.

Ба більше, усі говорять про повітряні та морські дрони, але в українському арсеналі є ще й наземні дрони, які, наприклад, здійснюють мінування території. Такий дрон заїжджає на ділянку, яка прострілюється ворогом, і встановлює мінні загородження. Він рухається майже на рівні з землею і тому непомітний для противника. Тож, ми всеосяжні в питанні використанні дронів.

Крім того, не було серед сучасних війн та конфліктів такого перевантаження системи ППО. Причому як у сторони, що в обороні, так і у тієї сторони, що в атаці. Тобто не лише Україна повинна постійно тримати на бойовому чергуванні свої засоби протиповітряної оборони, але тепер і Росія. У хід ідуть різні алгоритми протидії ракетній зброї та дронам. У сучасній історії війн та конфліктів не було такого масштабного задіяння засобів протиповітряної оборони.